Постанова по делу № 826/1772/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року

Київ

справа 826/1772/17

адміністративне провадження К/9901/4071/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., за участі секретаря судового засідання - Титенко М.П., представника позивача - Д.М. Бондарчук, представників відповідача - С.В. Демченко, А.О. Наджарян розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (далі - ДФС)

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2017 (Головуючий суддя - Федорчук А.Б.)

та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 (колегія у складі суддів: Василенко Я.М., Кузьменко В.В., Шурко О.І.)

у справі 826/1772/17

за позовом Приватного підприємства Еру Трейдінг (далі - ПП Еру Трейдінг )

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

ПП Еру Трейдінг звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОДПІ, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкову вимогу ДФС від 18.01.2017 9-17 та рішення ДФС від 23.01.2017 3608/10/28-10-17-2-23 про опис майна у податкову заставу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що 28.11.2016 і 28.12.2016 за наслідками останнього звернення до податкового органу із заявами про розстрочення належної до сплати суми податку на додану вартість, відповідач не надав жодної відповіді, що має розцінюватись за принципом мовчазної згоди , тобто, таким чином, що заява про розстрочення суми судового збору від 29.12.2016 задоволено, а тому підстав для винесення спірної вимоги та як наслідок рішення про опис майна у податкову заставу, немає.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані в повному обсязі податкова вимога ДФС від 18.01.2017 9-17. Та рішення від 23.01.2017 3608/10/28-10-17-2-23 про опис майна у податкову заставу.

Мотивуючи свої рішення суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про передчасність винесення спірної вимоги 18.01.2017 та рішення про опис майна у податкову заставу, тому що на час їх прийняття рішення про відмову у розстроченні винесене відповідачем пізніше у часі - 08.02.2017, а тому податковий борг, щодо якого ставилось питання про розстрочення, є неузгодженим.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, відмовивши у задоволенні позову, оскільки вважає, що воно було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказується на те, що судами не було досліджено питання надання ДФС (рішення від 31.10.2016 267/1) нової розстрочки Підприємству по сплаті сум ПДВ.

Відзиву від позивача на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не є перешкодою для її подальшого розгляду.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За змістом статей 37, 38 ПК податковий обов'язок сплатити податок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв'язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, набуває статусу податкового боргу у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності до п. 100.2 ст. 100 ПК України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

За правилами вказаних статей слідує, що платник визначивши суму свого зобов'язання самостійно її узгодив, що не ставить під сумнів сам позивач.

Стверджуючи про протиправність оскарженої позивачем вимоги у даній справі, суд першої інстанцій з чим погодився суд апеляційної інстанції зазначили про неузгодження суми податкового боргу у розмірі 112373820 грн. 51 коп., так як нового рішення про розстрочення відповідач не прийняв, хоча позивач із такою заявою звертався.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковою вимогою від 18.01.2017 9-17 ДФС повідомило ПП Еру Трейдінг , що станом на 17.01.2017 сума податкового боргу становить 137 656 088 грн. 15 коп., з яких 112373820 грн. 51 основного платежу (ПДВ) та 25282267 грн. 64 коп. пені.

Рішенням від 23.01.2017 3608/10/28-10-17-2-23 про опис майна у податкову заставу здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) ПП Еру Трейдінг.

Судами досліджено, що не заперечується самим позивачем, у нього станом на 4 квартал 2015 року (жовтень) виникла заборгованість зі сплати ПДВ у сумі 126071744 грн. 00 коп., яку він задекларував із терміном сплати до 30.11.2015.

В подальшому, позивач не маючи можливості оплатити 122999584 грн. 00 коп. подав заяви про його розстрочення, а також іншої суми у розмірі 112969084 грн. 00 коп., про що ДФС у 2015 році прийняла 2 рішення та укладено 2 договори, якими розстрочені вказані суми. В 2016 році відповідачем приймались 3 рішення (відповідно було укладено 3 договори) про розстрочку позивачу, кожний раз однієї і тої ж суми зобов'язання - 112373820 грн. 51 коп. Останній термін сплати суми розстроченого боргу - 30.12.2016 р., та в зв'язку з несплатою якого винесена вимога.

Задовольняючи позовні вимоги, суди зазначили, що сума вимоги складається із неузгодженої суми податкового боргу, однак такі висновки судів є безпідставними, зроблені без дослідження будь-яких доказів і аргументів.

При цьому як вбачається з матеріалів справи, сума податкового боргу у позивача виникла у зв'язку із несплатою грошових зобов'язань. З касаційної скарги податкового органу слідує, що податковий борг позивача виник у із частки розстроченого грошового зобов'язання з ПДВ згідно договору про розстрочення грошових зобов'язань від 10.01.2017 1 та відсотків за користування розстроченням. Крім того, суди досліджували і інші обставини по справі, які не є спірними, як-то: сплату позивачем митних платежів і законодавчі норми формування податкового кредиту і бюджетного відшкодування.

Статтею 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. При цьому, Суд не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішеннях судів чи відхилені ним, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є не дослідження судом зібраних у справі доказів, що є порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Отже, враховуючи відсутність повноважень суду касаційної інстанції на встановлення та дослідження вказаних фактичних обставин справи, є підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 341, 344, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задовольнити частково. 2. Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017, а направити справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П. Юрченко

Судді І.А. Васильєва

С.С. Пасічник

Повне судове рішення складено 23 лютого 2018 року