Постанова по делу № 203/1512/17 (2-а/0203/114/2017)

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2018 Київ К/9901/17953/18 203/1512/17 (2-а/0203/114/2017)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги виконуючої обов'язки заступника начальника-начальника Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС Дебелої Катерини Петрівни

на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2017 (головуючий суддя - Єдаменко С.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 (головуючий суддя - Божко Л.А., судді - Дурасова Ю.В., Лукманова О.М.)

у справі 203/1512/17

за адміністративним позовом ОСОБА_3

до виконуючої обов'язки заступника начальника-начальника Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС Дебелої Катерини Петрівни

про визнання дій неправомірними, скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2017 року ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до виконуючої обов'язки заступника начальника-начальника Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС Дебелої Катерини Петрівни (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати дії в.о. начальника-начальника Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС Дебелої Катерини Петрівни щодо складання постанови 12/28-10-46-12-16 від 18.04.2017 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 грн. на ОСОБА_3 за порушення, передбачене ч. 4 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), незаконними;

- визнати протиправною та скасувати постанову 12/28-10-46-12-16 від 18.04.2017, а провадження у справі закрити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно притягнув її до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), оскільки у зв'язку зі зміною рахунків для сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) за січень 2017 року оплату було здійснено за попередніми реквізитами. У подальшому в межах граничного строку сплати єдиного внеску було направлено листа для перерахування коштів на встановлений рахунок, проте фактично кошти були перераховані після закінчення граничного строку сплати єдиного внеску. За таких обставин, позивач вказала, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017, адміністративний позов задоволено: скасовано постанову 12/28-10-46-12-16 від 18.04.2017 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 165-1 КУпАП та закрито провадження у вказаній адміністративній справі за відсутності в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.

Провадження в адміністративній справі 203/1512/17 за позовом ОСОБА_3 до в.о. начальника-начальника Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС Дебелої Катерини Петрівни в частині вимог про визнання неправомірними дій щодо складання постанови 12/28-10-46-12-16 від 18.04.2017 про притягнення до адміністративної відповідальності - закрити.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що відповідно до вимог Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 2464-VІ від 08.07.2010 (далі - Закон 2464-VІ) незалежно від фінансового стану платника та у встановлені вказаним законом строки. Інформацію щодо зміни реквізитів зарахування єдиного внеску на відповідні бюджетні рахунки була розміщена на веб-сайті Офісу великих платників податків ДФС ще 11.01.2017, у зв'язку з чим позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Позивач надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу та просив відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача.

07.02.2018 справу, в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судових рішень відсутні, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач працює на посаді головного бухгалтера Державного підприємства Науково-виробниче об'єднання Павлоградський хімічний завод .

При сплаті єдиного внеску за січень 2017 року платіжними дорученнями від 06-07 лютого 2017 року підприємством було перераховано платіж у розмірі 1485607,91 грн. на розрахунковий рахунок Офісу великих платників податків ДФС України (на який підприємство сплачувало внески до 01.01.2017) замість рахунку Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС України (на який мали вноситися платежі починаючи з 01.01.2017). З указаної вище суми єдиний внесок в розмірі 1308809,35 грн. мав бути сплачений до 20 лютого 2017 року.

З метою виправлення помилки підприємством 09.02.2017 направлено до Офісу великих платників податків ДФС України листа 40/157-17 із заявою щодо перерахування помилково сплачених коштів на розрахунковий рахунок Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС України.

За вказаною заявою помилково сплачені кошти з єдиного внеску у розмірі 1308809,35 грн. були перераховані Офісом великих платників податків ДФС України на розрахунковий рахунок Дніпропетровського управління 03.03.2017, тобто після завершення граничного строку сплати внеску.

За таких обставин відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, а 18.04.2017 виконуючою обов'язки заступника начальника - начальника Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС України Дебелою К.П. прийнято постанову 12/28-10-46-12-16 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності шляхом накладення на неї штрафу в розмірі 1700 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

Колегія суддів вважає цілком обґрунтованим такий висновок судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону 2464-VІ базою для нарахування та утримання єдиного внеску є: заробітна плата найманих працівників, оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця; допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, допомога або компенсації, що виплачуються відповідно до законодавства.

Зі змісту частини восьмої статті 9 Закону 2464-VІ вбачається, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону 2464-VІ у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Несплата єдиного внеску полягає у нездійсненні платежу до граничного строку його проведення, тобто в день виплати заробітної плати чи інших платежів, які є базою для нарахування єдиного внеску, або до 20 числа місяця, наступного за звітним. Натомість, у разі несвоєчасної сплати єдиного внеску адміністративне правопорушення полягає у здійсненні платежу після граничного строку його проведення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, підприємством було вчинено всі необхідні дії в межах граничного строку сплати єдиного внеску для перерахування помилково сплачених коштів на розрахунковий рахунок Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС України. При цьому, з огляду на значну суму єдиного внеску - 1 308 809,35 грн., у підприємства не було можливості сплатити її повторно.

Той факт, що Офісом великих платників податків ДФС України перерахування коштів за вірними реквізитами відбулося 03.03.2017, тобто після граничного строку сплати єдиного внеску, сам по собі не спростовує тих обставин, що кошти підприємством були направлені на погашення бюджетного зобов'язання своєчасно і в подальшому підприємство в межах граничного строку сплати єдиного внеску вжило всі необхідні заходи з метою перерахування коштів на належний розрахунковий рахунок.

Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З огляду на вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 165-1 КУпАП, у зв'язку з чим прийнята відповідачем постанова 12/28-10-46-12-16 від 18.04.2017 є незаконною.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними, натомість доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу виконуючої обов'язки заступника начальника-начальника Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС Дебелої Катерини Петрівни залишити без задоволення, постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 у справі 203/1512/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова