Постанова по делу № 211/1432/17(2-а/211/103/17)

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ К/9901/2901/17 211/1432/17(2-а/211/103/17)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу у складі судді Ткаченко С.В. від 05 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шлай А.В., Кругового О.О., Прокопчук Т.С. від 31 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про зобов'язання зарахувати час відбування виправних робіт до загального трудового стажу.

Позовна заява мотивована тим, що Криворізьким південним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області необґрунтовано відмовлено у зарахуванні часу відбування покарання у вигляді виправних робіт до загального трудового стажу, всупереч статті 95 Виправно-трудового кодексу України.

Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 вересня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що чинним законодавством передбачено включення періоду відбування покарання у вигляді виправних робіт до загального стажу, який дає право на призначення пенсії.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Криворізьке південне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що час відбування виправних робіт без позбавлення волі може бути включений в загальний трудовий (страховий) стаж лише при умові сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування таких виправних робіт на підставі рішення суду за клопотанням особи, яка відбула виправні роботи без позбавлення волі.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанції відповідають, а викладені в касаційній скарзі скаржника мотиви є неприйнятні з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 травня 1986 року, позивача визнано винним за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 188-1 КК УРСР та засуджено до двох років виправних робіт, з утриманням в дохід держави 20% із заробітку. Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_1, він відбував покарання у період з 20 травня1986 року по 03 грудня 1987 року у вигляді виправних робіт. Відповідно до довідки про заробіток для обчислення пенсії від 23.02.2017 року 842-15/1-164 у період відбування покарання у вигляді виправних робіт ОСОБА_2 здійснювались виплати страхових внесків.

Відповідно до статті 103 Виправно-трудового кодексу України час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального і безперервного трудового стажу засудженого не зараховується, про що робиться запис у його трудовій книжці. При умові сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі цей час може бути включений в загальний трудовий стаж особи, яка відбула покарання, на підставі рішення суду в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.

Положеннями частини четвертої статті 95 Виправно-трудового кодексу України, якими регулювався порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт та які були чинні у період відбування позивачем виправних робіт, визначалось, що час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого.

Згідно з частиною третьої статті 42 чинного Кримінально-виконавчого кодексу України час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.

В свою чергу, згідно зі статтею 8 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлено, що засуджені мають право на соціальне забезпечення, у тому числі й на отримання пенсій відповідно до законів України.

Відповідно до Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України з набранням чинності цим Кодексом втрачає чинність Виправно-трудовий кодекс України; закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Відповідно до статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Оскільки законодавчими актами, як тим, що діяли на час відбування позивачем покарання, так і тими, що діють на теперішній час, передбачено можливість зарахування періоду відбування покарання у вигляді виправних робіт до загального трудового стажу, висновок судів попередніх інстанцій про зарахування періоду відбування покарання у вигляді виправних робіт ОСОБА_2 до загального трудового стажу є обґрунтованим.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 54 та тексті свого рішення у справі "Пічкур проти України" від 07 лютого 2014 року (заява 10441/06) різниця в поводженні, є порушенням статі 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І.Гриців

Н.В. Коваленко