Постанова по делу № 800/236/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2017 року м. Київ справа 800/236/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого),

Борисенко І.В., Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Горбатюка В.С.,

позивача ОСОБА_6,

представників позивача ОСОБА_7, відповідача Русакової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву ОСОБА_6

до Вищої ради правосуддя

про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_6 звернулася до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 11 травня 2017 року про відмову у звільненні ОСОБА_6 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку;

- зобов'язати Вищу раду правосуддя розглянути заяву ОСОБА_6 про її звільнення з посади судді Святошинського районного суду міста Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_6 посилається на те, що 30 травня 2014 року їй виповнилося шістдесят п'ять років і відповідно до чинного законодавства з цих підстав вона підлягала звільненню з посади судді Святошинського районного суду міста Києва 31 травня 2014 року. Відповідні матеріали щодо звільнення судді з підстав досягнення шістдесяти п'яти років були надіслані до Вищої ради юстиції 30 квітня 2014 року, однак впродовж тривалого проміжку часу питання про її відставку за віком розглянуто не було. 27 лютого 2016 року стаж її роботи на посаді судді досяг 20 років, у зв'язку з чим вона 17 березня 2016 року звернулася до Вищої ради юстиції із заявою про відставку судді на підставі пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України. У зв'язку з набранням 30 вересня 2016 року чинності Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року 1401-VIII вона подала оновлену заяву про відставку з посади судді відповідно до пункту 4 частини 6 статті 126 Конституції України з урахуванням раніше поданої заяви від 17 березня 2016 року. Однак, Вища рада правосуддя, утворена відповідно до прийнятих змін до Конституції України шляхом реорганізації Вищої ради юстиції, рішенням від 11 травня 2017 року 1115/0/15-17 відмовила їй у звільненні з посади судді Святошинського районного суду міста Києва у зв'язку поданням заяви про відставку з посиланням на відсутність у неї стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, до якого не зараховується стаж роботи після досягнення суддею шістдесяти п'яти років.

Позивач вважає, що у такий спосіб Вища рада правосуддя порушили її конституційне право на припинення трудової діяльності на посаді судді на підставі заяви про відставку за вислугою років, оскільки відповідно до пункту 14 розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року 1798-VIII її повноваження судді припинилися 30 вересня 2016 року, а її стаж роботи на посаді судді на момент припинення повноважень складає понад 20 років.

Заперечуючи проти адміністративного позову, відповідач просить відмовити в його задоволенні, з посиланням на те, що, відмовляючи у звільненні ОСОБА_6 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва у зв'язку поданням заяви про відставку, Вища рада правосуддя діяла на підставі, в порядку та у спосіб, встановлені Конституцією і законами України, зокрема згідно зі статтею 126 Конституції України у редакції, чинній до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року 1401-VІІІ, та положень статей 113, 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року 2453-VI період перебування судді на посаді з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років із будь-яких причин не може вважатись таким, що пов'язаний із виконанням суддею професійного обов'язку щодо здійснення правосуддя, та не може зараховуватися до стажу роботи, який дає право на відставку.

У судовому засіданні позивач і її представник підтримали позов з наведених вище підстав, представник відповідача заперечував проти позову.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, колегія судів дійшла висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Суд встановив, що Указом Президента України від 10 лютого 1996 року 122/96 ОСОБА_6 була призначена на посаду судді Ленінградського районного суду міста Києва.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 15 березня 2011 року ОСОБА_6 обрана на посаду судді вищезазначеного суду безстроково.

Указом Президента України від 23 жовтня 2011 року 1004/2011 позивач переведена на роботу на посаду судді новоутвореного Святошинського районного суду міста Києва.

30 квітня 2014 року на розгляд Вищої ради юстиції надійшли матеріали щодо звільнення судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_6 з посади органом, що його брав або призначив, з підстав досягнення суддею 30 травня 2014 року шістдесяти п'яти років. На момент досягнення шістдесяти п'яти років ОСОБА_6 мала 18 років 3 місяця стажу роботи на посаді судді.

17 березня 2016 року до Вищої ради юстиції надійшла заява ОСОБА_6 про відставку відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126, статті 131 Конституції України (у редакції, чинній до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року 1401-VІІІ,) та статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року 2453-VI.

28 квітня 2017 року ОСОБА_6 звернулася до Вищої ради правосуддя із оновленою заявою про її звільнення з посади суді у відставку відповідно до пункту 4 частини 6 статті 126 Конституції України з урахуванням раніше поданої заяви про відставку від 17 березня 2016 року.

На момент подання зазначених заяв про відставку судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_6 подані 30 квітня 2014 року стосовно неї матеріали щодо розгляду питання про звільнення судді з посади органом, що його брав або призначив, з підстав досягнення суддею шістдесяти п'яти років, не були розглянуті відповідачем.

Вища рада правосуддя рішенням від 11 травня 2017 року 1115/0/15-17 відмовила у звільненні ОСОБА_6 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку. Такий висновок вмотивований тим, що право на відставку має суддя, стаж роботи якого на посаді судді не менше двадцяти років; до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, повинен зараховуватись період перебування судді на посаді, під час якого він здійснював правосуддя на професійній основі та до наставанням моменту, з якого відповідно до закону його повинно бути звільнено з посади або його повноваження припинені; період перебування судді на посаді з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років з будь - яких причин не може вважатися таким, що пов'язаний із виконанням суддею професійного обов'язку щодо здійснення правосуддя, та не може зараховуватись до стажу роботи, який дає право на відставку.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 2 статті 2 цього Кодексу до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 3 цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Загальні умови звільнення судді з посади за віком на час досягнення позивачем шістдесяти п'яти років були визначені Конституцією України і Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року 2453-VI.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року 2453-VI (у редакції Закону, що діяла з 01 травня 2014 року; далі Закон 2453-VI) судді, який обіймає посаду безстроково, гарантується перебування на посаді до досягнення ним шістдесяти п'яти років, за винятком випадків звільнення судді з посади або відставки судді відповідно до цього Закону.

Згідно з частинами 1 і 4 статті 102 цього Закону суддя звільняється з посади за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років. Якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може здійснювати свої повноваження зі здійснення правосуддя з наступного дня після досягнення шістдесяти п'яти років.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 126 Конституції України (у редакції Закону України від 21 лютого 2014 року 742-VII) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі досягнення суддею шістдесяти п'яти років.

Таким чином, вищезазначені конституційні і законодавчі положення визначають граничний вік перебування на посаді судді - шістдесят п'ять років і закінчення з цих підстав повноважень щодо здійснення правосуддя.

В той же час підставою для звільнення судді з посади за його заявою про відставку згідно з частиною 1 статті 109 Закону 2453-VI (у редакції Закону, що діяла з 01 травня 2014 року) є наявність стажу роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначалися статтею 131 цього Закону.

Отже, реалізація конституційного права судді на подання заяви про відставку нерозривно пов'язана з роботою на посаді судді, тобто заява має бути подана, починаючи з наступного дня після настання у судді відповідного стажу роботи і до досягнення суддею шістдесяти п'яти років.

На день досягнення шістдесяти п'яти років позивач мала стаж роботи на посаді судді 18 років 3 місяці, що відповідно до закону не давало їй право на подання заяви про відставку.

Згідно з частиною 2 статті 102 Закону 2453-VI (у редакції Закону, що діяла з 01 травня 2014 року) Вища кваліфікаційна комісія суддів України не пізніш як за місяць до дня, зазначеного у частині першій цієї статті, зобов'язана повідомити Вищу раду юстиції про наявність підстави для звільнення судді.

Як встановлено судом, відповідне повідомлення Вищої кваліфікаційної комісії було направлено до Вищої ради юстиції.

Підпунктом 1 пункту 16 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року 1401-VIII) передбачено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" до утворення Вищої ради правосуддя її повноваження здійснює Вища рада юстиції.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 131 Конституції України із змінами, внесеними Законом 1401-VІІІ, в Україні діє Вища рада правосуддя, яка ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

На момент набрання чинності Законом України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року 1798-VIII ОСОБА_6 звільнено не було.

Як пояснила в судовому засіданні представник відповідача зволікання у розгляді питання щодо звільнення ОСОБА_6 з посади судді за віком було пов'язано з реорганізацією Вищої ради юстиції та зупиненням розгляду питання про звільнення судді з посади у зв'язку з відкриттям дисциплінарного провадження відносно неї (ухвала Вищої ради правосуддя від 31 січня 2017 року 178/0/15-17).

Тобто, відповідач навів конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані.

Відповідно до п. 14 розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року 1798-VIII у разі якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади у зв'язку з досягненням шістдесяти п'яти років до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", його повноваження припиняються з 30 вересня 2016 року, крім випадку, якщо до 30 вересня 2016 року у встановленому законом порядку суддею було подано заяву про відставку. У разі якщо суддею було подано заяву про відставку, Вища рада правосуддя розглядає таку заяву у порядку, визначеному цим Законом, та ухвалює одне з таких рішень: 1) рішення про звільнення судді з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку на підставі пункту 4 частини 6 ст. 126 Конституції України; 2) рішення про відмову у звільненні судді з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку, якщо суддя не має стажу роботи на посаді судді, необхідного для виходу у відставку відповідно до законодавства, яке діяло на день подання суддею заяви про відставку. У такому випадку повноваження судді припиняються з 30 вересня 2016 року.

Відповідно до статті 120 Закону 2453-VI (у редакції чинній на момент подання ОСОБА_6 заяви про відставку від 17 березня 2016 року) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі (ст. 52 Закону 2453-VI).

Статтею 126 Конституції України (у редакції, що діяла до набрання чинності Законом 1401-VIII та на момент звернення позивача із заявою про відставку) визначений вичерпний перелік підстав звільнення судді з посади, зокрема, згідно з пунктом 2 цієї статті суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі досягнення суддею шістдесяти п'яти років.

Таким чином, встановивши, що на момент досягнення шістдесяти п'яти років ОСОБА_6 мала стаж роботи на посаді судді менше двадцяти років, Вища рада правосуддя обґрунтовано відмовила їй у звільненні з посади судді у зв'язку з поданням заяви у відставку, у зв'язку з чим оскаржуване рішення є законним та таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання позивача на те, що вона після досягнення шістдесяти п'ятирічного віку продовжувала працювати в суді, проходила навчання у Національній школі суддів України, брала участь у семінарі у Навчально-методичному центрі Держфінмоніторінгу України та на підставі пункту 14 розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року 1798-VIII період роботи з 31 травня 2014 року до 30 вересня 2016 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді є безпідставним та не може вважатися таким, що пов'язаний із здійсненням правосуддя на професійній основі та зараховуватися до стажу роботи судді, який дає право на відставку.

Керуючись статтями 5, 12, 18, 41, 122, 159-165, 171 1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

У задоволенні позову ОСОБА_6 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 11 травня 2017 року та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України в строк, з підстав та в порядку, які встановлені статями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили через десять днів з дня її ухвалення в разі якщо в цей строк заяву про її перегляд не буде подано.

Головуючий суддя: _____________________ Л.І. Бившева

Судді: _____________________ І.В. Борисенко

_____________________ І.О. Бухтіярова

_____________________ А.О. Веденяпін

_____________________ Т.М. Шипуліна