Постанова по делу № 800/513/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 року м. Київ справа 800/513/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., Приходько І.В., Юрченко В.П. ,

при секретарі: Бруй О.Д.,

за участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

представника третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_5

до Верховної Ради України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вищої ради правосуддя,

про визнання незаконною та скасування постанови Верховної Ради України від 29.09.2016 року 1615-VІІІ, -

встановив:

ОСОБА_5 звернулась до Вищого адміністративного суду України з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати незаконною та скасувати постанову Верховної Ради України від 29.09.2016 року 1615-VІІІ про звільнення її з посади судді Святошинського районного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги судді.

Позов мотивовано недотриманням відповідачем при прийнятті оспорюваної постанови Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10.02.2010 року 1861-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема ОСОБА_5 зазначає, що її не повідомлено про засідання Верховної Ради України, на якому розглядалось питання про звільнення позивача, за три дні до засідання, не перенесено розгляд цього питання у зв'язку із першою неявкою ОСОБА_5, як того вимагають положення частини п'ятої статті 216 1 Регламенту Верховної Ради України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), чим порушено процесуальні права позивача на виступ, представника, особисту присутність на позачерговому засіданні та, як наслідок, право на захист, передбачене статтею 55 Конституції України.

Крім того, на переконання ОСОБА_5, відповідачем не виконано вимоги частини четвертої статті 216 1 Регламенту Верховної Ради України. Зокрема, Головою Верховної Ради України 29.09.2016 року не ставився на обговорення проект постанови про звільнення позивача з посади судді. Відповідно, не здійснювалось обговорення обставин, підстав, оцінки доказів та висновків з цього питання, що призвело до порушення права ОСОБА_5 на належний процес та неупереджений розгляд питання про її звільнення.

Також, відповідачем не виконано вимоги частини восьмої статті 216 1 Регламенту Верховної Ради України щодо поіменного голосування присутніх народних депутатів, оскільки за звільнення позивача проголосувало 25 народних депутатів, які були відсутні (не були зареєстровані на засіданні).

В письмових запереченнях на позовну заяву відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки при прийнятті оскаржуваної постанови на позачерговому пленарному засіданні, яке скликано на вимогу Президента України, Верховною Радою України дотримано процедуру звільнення позивача з посади судді у зв'язку з порушенням присяги, яка визначена Законом України Про судоустрій і статус суддів (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Регламентом Верховної Ради України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи проти позову заперечили та зазначили, що спірна постанова Верховної Ради України є законною та обґрунтованою, а підстави для задоволення позову відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача та представника третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_5 в червні 1987 року обрана народним суддею Ленінградського районного народного суду м. Києва, склала присягу судді в лютому 1991 року.

Постановою Верховної Ради України від 19.06.1997 року 385/97-ВР позивача призначено на посаду судді Ленінградського районного суду м. Києва безстроково.

Указом Президента України від 23.10.2001 року 1004/2001 ОСОБА_5 переведена на посаду судді новоутвореного Святошинського районного суду м. Києва.

17.12.2015 року Вища рада юстиції розглянула дисциплінарну справу, відкриту за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 09.06.2015 року 42/02-15 стосовно судді Святошинського районного суду м. Києва Домарацької А.В., та прийняла рішення про внесення подання до Верховної Ради України про її звільнення з посади у зв'язку з порушенням присяги судді.

Зазначене подання внесено Вищою радою юстиції до Верховної Ради України 13.01.2016 року.

На вимогу Президента України 29.09.2016 року скликано позачергове засідання Верховної Ради України, на якому заплановано розгляд питання про звільнення суддів, у тому числі судді Святошинського районного суду м. Києва Домарацької А.В.

На цьому засіданні Верховною Радою України прийнято постанову 1615-VІІІ про звільнення позивача з посади судді Святошинського районного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги судді.

Надаючи правову оцінку законності прийняття відповідачем оспорюваної постанови, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Процедура призначення, звільнення та переведення судді встановлена Конституцією України, Законами України Про Вищу раду юстиції , Про судоустрій і статус суддів , Про Регламент Верховної Ради України .

Відповідно до статті 111 Закону України Про судоустрій і статус суддів (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Згідно з пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

Частинами першою - третьою, п'ятою статті 116 Закону України Про судоустрій і статус суддів (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади у зв'язку з порушенням ним присяги судді.

Факти, що свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.

Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України Про Вищу раду юстиції .

На підставі подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.

Відповідно до статті 122 Закону України Про судоустрій і статус суддів (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається цим Законом та Регламентом Верховної Ради України.

Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.

Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

За змістом частин третьої - шостої статті 216 1 Регламенту Верховної Ради України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) подання про звільнення судді, обраного Верховною Радою України безстроково, вноситься до Верховної Ради України Вищою радою юстиції. До подання додаються документи, що підтверджують підстави звільнення, передбачені частиною п'ятою статті 126 Конституції України.

Обговорення питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою України безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з оголошення головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради України подання Вищої ради юстиції.

Після доповіді суддя, питання стосовно якого розглядається, має право на виступ.

При звільненні судді на підставі, зокрема, пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України присутність судді є обов'язковою. Такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання Верховної Ради України, на якому розглядатиметься це питання. Такий суддя має право на представника. У разі повторного неприбуття судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, на засідання Верховної Ради України, за умови повідомлення йому про розгляд питання про його звільнення у строк, передбачений цією частиною, таке питання може бути розглянуто за його відсутності.

Кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали.

Аналіз наведених положень Регламенту Верховної Ради України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку про те, що присутність судді при першому розгляді питання про його звільнення є обов'язковою умовою розгляду Верховною Радою України такого питання. При цьому суддя, про звільнення якого на обговорення поставлено питання, має право на виступ та представника. З метою забезпечення зазначених гарантій такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше, ніж за три дні до дня проведення засідання. Лише повторне неприбуття належно повідомленого судді дає можливість Верховній Раді України розглянути питання про звільнення такого судді з посади за його відсутності.

Втім, як свідчать матеріали справи, відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення зазначені законодавчі вимоги не дотримано.

Так, судом встановлено, що 27.09.2016 року о 19 год. 15 хв. (після закінчення робочого дня) прес-службою Апарата Верховної Ради України на сайті Верховної Ради України розміщено інформацію із запрошенням суддів, у тому числі позивача, для участі у розгляді на пленарному засіданні 29.09.2016 року питання про звільнення. Відповідна телефонограма передана 28.09.2016 року й на адресу Святошинського районного суду м. Києва.

З 28.09.2016 року ОСОБА_5 була відсутня на роботі в зв'язку з хворобою, що підтверджується копією листка непрацездатності від 28.09.2016 року Серія АДА 481637 (т. 1, а. с. 144), а тому не була повідомлена про проведення позачергового пленарного засідання.

Керівником апарата Святошинського районного суду м. Києва 28.09.2016 року на адресу Верховної Ради України направлено телефонограму з інформацією про те, що ОСОБА_5 не повідомлено про проведення 29.09.2016 року позачергового пленарного засідання Верховної Ради України, оскільки вона перебуває на лікарняному. Аналогічну за змістом інформацію скеровано й до Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя.

В свою чергу, відповідачем не представлено жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 було повідомлено про розгляд 29.09.2016 року питання про її звільнення в порядку статті 216 1 Регламенту Верховної Ради України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За вказаних обставин у колегії суддів немає підстав піддавати сумніву доводи позивача про те, що її не було повідомлено належним чином про пленарне засіданні Верховної Ради України, яке відбулось 29.09.2016 року та на якому прийнято оскаржувану постанову.

Зазначені процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду питання про звільнення судді Святошинського районного суду м. Києва Домарацької А.В. порушені відповідачем через непоінформованість останньої про дату і час розгляду відповідного питання.

Слід зазначити, що передбачене пунктом 9 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України право особи на участь у процесу прийняття суб'єктом владних повноважень рішення є однією із ключових гарантій реалізації її права у сфері публічних правовідносин.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 27.10.1993 року у справі Домбо Беєер проти Нідерландів застосовано принцип рівності та зазначено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище відносно до другої сторони.

Крім того, принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитись з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення Європейського суду з прав людини від 23.06.1993 року у справі Руїс-Матеос проти Іспанії ).

В пункті 31 рішення Європейського суду з прав людини від 10.10.2013 року у справі Волошин проти України (заява 15853/08) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає справедливого балансу між сторонами , і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (див. рішення від 26.05.2009 року у справі Бацаніна проти Росії (Batsanina v. Russia), заява 3932/02, 22).

Крім того, Регламент Верховної Ради України передбачає спеціальний порядок прийняття рішення про звільнення з посад суддів, обраних безстроково (статті 216, 216 1 Регламенту (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Так, відповідно до частини другої статті 216 Регламенту Верховної Ради України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підготовку питань про звільнення з посад суддів, обраних Верховною Радою України безстроково, до розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради організовує Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України.

Отже, організація підготовки до розгляду питань, винесених на розгляд позачергового засідання Верховної Ради України 29.09.2016 року, скликаного розпорядженням Голови Верховної Ради України, покладалась на Голову Верховної Ради України - Парубія А.В.

Як вбачається з матеріалів справи, проект постанови про звільнення позивача з посади судді внесено народним депутатом України ОСОБА_9 (т. 1, а. с. 141, 142).

Однак, 14.04.2016 року повноваження народного депутата України ОСОБА_9 достроково припинено у зв'язку з особистою заявою про складання ним депутатських повноважень (т. 1, а. с. 143).

Згідно з частиною другою статті 105 Регламенту Верховної Ради України законопроект вважається відкликаним, якщо до його прийняття в першому читанні повноваження народного депутата-ініціатора його внесення достроково припинено.

За змістом частини п'ятої статті 89 Регламенту Верховної Ради України право законодавчої ініціативи здійснюється шляхом внесення до Верховної Ради проектів законів, постанов; проектів інших актів Верховної Ради; пропозицій до законопроектів; поправок до законопроектів.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 89 Регламенту Верховної Ради України законопроект - це проекти законів, постанов Верховної Ради, які містять положення нормативного характеру; проект іншого акта - це проекти постанов, резолюцій, декларацій, звернень, заяв, що випливають з установчих, організаційних, контрольних та інших функцій Верховної Ради.

Частиною третьою статті 138 Регламенту Верховної Ради України передбачено, що постанови та інші акти Верховної Ради приймаються з дотриманням процедури, передбаченої для розгляду законопроектів у першому читанні з прийняттям їх у цілому, якщо Верховною Радою не прийнято іншого рішення.

Отже, відповідна процедура передбачена і для відкликання інших актів Верховної Ради України з тих самих підстав, що і законопроект.

Таким чином, проект оспорюваної постанови на момент його розгляду на позачерговому засіданні Верховної Ради України вважається відкликаним, що відповідачем залишено поза увагою.

За правилами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем допущено суттєві порушення Регламенту Верховної Ради України при прийнятті оскаржуваної постанови від 29.09.2016 року 1615-VІІІ про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Святошинського районного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги судді, а тому ця постанова не може вважатись законною.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 10.05.2016 року у справі за позовом ОСОБА_10 до Верховної Ради України, яка полягає в тому, що ухвалене Верховною Радою України з порушенням Регламенту рішення є незаконним.

При цьому Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.10.2011 року у справі Рисовський проти України (заява 29979/04) наголосив, що, зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), п. 74).

В рішенні від 09.01.2013 року у справі Олександр Волков проти України (заява 21722/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів. Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту.

В адміністративному судочинстві діє презумпція неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України), який зобов'язаний у порядку визначеної процесуальним законом судової процедури довести суду правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Однак, представник відповідача в судовому процесі не довела правомірності оспорюваної постанови.

В той же час, колегія суддів враховує, що посилання позивача на обґрунтування заявленого позову на порушення депутатами Верховної Ради України порядку реєстрації та голосування на пленарному засіданні свого підтвердження належними та допустимими доказами під час вирішення спору не знайшло.

За наведених обставин та з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів дійшла висновку, що розглядуваний позов підлягає задоволенню, а постанова Верховної Ради України від 29.09.2016 року 1615-VІІІ про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Святошинського районного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги судді, - визнанню незаконною та скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 122, 128, 158 - 163, 167, 171 1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_5 до Верховної Ради України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Вищої ради правосуддя - задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову Верховної Ради України від 29.09.2016 року 1615-VІІІ про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Святошинського районного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги судді.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 171 1 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак

Судді: ___________________ І.О. Бухтіярова

___________________ О.А. Веденяпін

___________________ І.В. Приходько

___________________ В.П. Юрченко