Постанова по делу № 5-371кс16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року м. Київ

Судова палата у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_1.,

суддів: ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., -

при секретарях: за участю ОСОБА_9., ОСОБА_10., - прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_11.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою засудженого ОСОБА_12 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2016 року щодо нього,

у с т а н о в и л а:

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 грудня 2014 року ОСОБА_12 засуджено за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. В апеляційному порядку вирок не оскаржено.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 1 липня 2015 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_12 про застосування до нього положень статті 6 Закону України Про амністію у 2014 році від 8 квітня 2014 року 1185-VII з наступними змінами, що набрав чинності 19 квітня 2014 року.

Апеляційний суд Рівненської області ухвалою від 28 вересня 2015 року ухвалу місцевого суду щодо ОСОБА_12 залишив без зміни, а апеляційну скаргу засудженого - без задоволення.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 21 червня 2016 року на підставі пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовив ОСОБА_12 у відкритті касаційного провадження, визнавши правильними висновки судів про те, що на день набрання чинності Законом України Про амністію у 2014 році ОСОБА_12 не мав процесуального статусу засудженого та не відбував покарання, а був засудженим після закінчення визначеного статтею 8 Закону України Про застосування амністії в Україні тримісячного строку для застосування акта амністії, а тому відсутні підстави для скорочення призначеного йому строку покарання відповідно до статті 6 Закону України Про амністію у 2014 році .

Як на підставу перегляду заявник посилається на пункт 1 частини першої статті 445 КПК і зазначає про неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, а саме про неоднакове застосування норм статей 6 та 12 Закону України Про амністію у 2014 році .

На обґрунтування зазначеної підстави засуджений додає до заяви копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 травня 2015 року, 26 травня 2016 року, 9 червня 2016 року та 12 серпня 2016 року.

Як убачається з доданих ОСОБА_12 рішень касаційного суду, зокрема від 26 травня і 9 червня 2016 року, судом розглядалося питання звільнення від покарання засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на підставі статті 1 Закону України Про амністію у 2014 році ; у рішенні касаційного суду від 7 травня 2015 року, крім інших, вирішувалося питання щодо правильності скорочення наполовину невідбутої частини покарання засудженій ОСОБА_6 відповідно до статті 6 вищевказаного закону; а в ухвалі від 12 серпня 2016 року вирішувалося питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого про застосування до нього статті 6 цього ж закону.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України (далі - Суд), заслухала доповідь судді, пояснення прокурора про відмову в задоволенні заяви, перевірила матеріали кримінальної справи та матеріали провадження за заявою засудженого, проаналізувала науковий висновок, підготовлений членом Науково-консультативної ради при Суді, обговорила доводи заяви і дійшла висновку про зазначене нижче.

1. Справа про перегляд судових рішень щодо засудженого ОСОБА_12 допущена до провадження Суду за його заявою на підставі пункту 1 частини першої статті 445 КПК.

2. У заяві засуджений вказує, що касаційний суд, погодившись із висновками судів про те, що до нього не можуть бути застосовані положення статті 6 Закону України Про амністію в 2014 році , оскільки на момент набрання чинності цього закону він не мав процесуального статусу засудженого і не відбував покарання, допустив неоднакове застосування однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність.

Судовими рішеннями, які демонструють це, на думку засудженого, є долучені до заяви копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

3. Згідно з вимогами статті 444 КПК Верховний Суд України переглядає судові рішення виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 445 КПК підставами для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень. Ця процесуальна норма закону містить застереження, що із зазначених у ній підстав не переглядаються судові рішення з питань неоднакового застосування санкцій кримінально-правових норм, звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання.

4. У статті 1 Закону України від 1 жовтня 1996 року 392/96-ВР Про застосування амністії в Україні з подальшими змінами визначено, що амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання.

Наведене свідчить, що амністія - це спеціальний вид звільнення від покарання і відповідно до визначених кримінальним процесуальним законом повноважень Суду до його компетенції не входить перегляд судових рішень про застосування амністії.

Отже, оскільки судові рішення, про перегляд яких йдеться в заяві засудженого ОСОБА_12, стосуються виключно питань, пов'язаних із звільненням від відбування покарання (скороченням невідбутої частини покарання) за амністією, вони підпадають під застереження, передбачені пунктом 1 частини першої статті 445 КПК, а тому не можуть бути предметом перегляду Суду.

За таких обставин заява ОСОБА_12 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 453, 454, 455 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

відмовити у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_12.

Постанова є остаточною й не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 4 частини першої статті 445 Кримінального процесуального кодексу України.

Головуючий ОСОБА_1

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_6

ОСОБА_3 ОСОБА_7

ОСОБА_4 ОСОБА_8

ОСОБА_5