Ухвала по делу № 520/9341/24

УХВАЛА

10 вересня 2026 року

м. Київ

справа 520/9341/24

адміністративне провадження К/990/41204/26

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.

перевіривши касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року

у справі 520/9341/24

за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго"

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Харківобленерго звернулося до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просило: визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування пені з податку на додану вартість за період з 04 липня 2023 року до 05 квітня 2024 року в сумі 15 885 434,27 гривень та з податку на прибуток за період з 10 липня 2023 року до 31 жовтня 2023 року в сумі 70 967,52 гривень, а також щодо внесення відповідних записів до інтегрованої картки платника податків; зобов`язати відповідача провести коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки платника податків шляхом виключення зазначених сум пені.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків втретє звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 328 КАС України встановлено вичерпний перелік підстав касаційного оскарження судових рішень.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко зазначити: конкретну норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду; у чому саме полягає помилка судів під час застосування цієї норми; як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, а також обґрунтувати необхідність формування Верховним Судом відповідного правового висновку.

Скаржник визначає підставою касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129, підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року 225 у подібних правовідносинах.

На переконання скаржника, положення підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України підлягають застосуванню у взаємозв`язку з підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу та Порядком підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року 225. Скаржник стверджує, що умовою анулювання пені є наявність рішення контролюючого органу про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку.

Також скаржник зазначає, що пеню нараховано на суми грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими упродовж 2019- 2022 років, а тому вважає, що відповідні діяння вчинено до введення воєнного стану та набрання чинності новою редакцією статті 129 Податкового кодексу України.

Водночас наведене скаржником обґрунтування не відповідає змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Саме лише посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування певних норм права не є достатнім для відкриття касаційного провадження.

Формулюючи питання, щодо якого, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду, скаржник пов`язує його вирішення з конкретними обставинами цієї справи, зокрема періодом нарахування пені, датами прийняття податкових повідомлень-рішень, часом узгодження визначених ними грошових зобов`язань, наявністю або відсутністю рішення контролюючого органу про неможливість виконання податкового обов`язку та оцінкою доказів щодо впливу воєнного стану на діяльність позивача.

Отже, сформульоване скаржником питання не має характеру загального правового питання щодо застосування норми права, а фактично стосується правильності застосування судами положень податкового законодавства з урахуванням установлених у цій справі фактичних обставин.

Крім того, суди попередніх інстанцій установили, що податкові повідомлення-рішення та визначені ними суми грошових зобов`язань, на які нараховано спірну пеню, набули статусу узгоджених за результатами їх судового оскарження лише у 2023 році, тобто після введення воєнного стану та викладення статті 129 Податкового кодексу України в новій редакції.

З урахуванням цього суди виходили з того, що оцінці підлягали дії позивача щодо виконання узгоджених податкових зобов`язань саме у період дії воєнного стану, а не дати прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень.

Суди також установили наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами, спричиненими бойовими діями на території Харківської області, пошкодженням об`єктів позивача, значними матеріальними збитками та неможливістю своєчасного і в повному обсязі виконання ним податкових обов`язків.

Натомість скаржник, повторно посилаючись на дати прийняття податкових повідомлень-рішень та на здійснення позивачем окремих платежів і реєстрацію податкових накладних, не пояснює, у чому полягає помилковість висновку судів про те, що визначальним для нарахування пені є момент узгодження грошових зобов`язань і настання строку їх сплати.

Скаржник також не спростовує висновку судів про самостійний характер положень підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України та відсутність у цій нормі такої додаткової умови для анулювання пені, як обов`язкова наявність рішення контролюючого органу, прийнятого відповідно до Порядку 225.

Наведені у касаційній скарзі твердження про те, що позивач упродовж 2022- 2023 років здійснював платежі, реєстрував податкові накладні, отримував грошові кошти та мав можливість виконувати окремі податкові обов`язки, спрямовані на повторну оцінку встановлених судами обставин і досліджених ними доказів.

Проте незгода скаржника з наданою судами оцінкою доказів, установленими обставинами справи та зробленими на їх підставі висновками не свідчить про належне обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Касаційна скарга містить виклад обставин справи, положень законодавства та позиції відповідача по суті спору, однак скаржник не наводить належного взаємозв`язку між зазначеною підставою касаційного оскарження, висновками судів попередніх інстанцій та нормами права, які, на його думку, застосовано неправильно.

Доводи щодо ненадання судом апеляційної інстанції належної відповіді на аргументи контролюючого органу скаржник прямо не визначає самостійною підставою касаційного оскарження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а наводить лише як наслідок неправильного застосування норм матеріального права.

При цьому посилання на статті 242 та 246 КАС України без зазначення конкретної підстави, передбаченої частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу, та без належного обґрунтування такої підстави не утворює підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд також ураховує, що ухвалами Верховного Суду від 31 липня 2026 року та 28 серпня 2026 року раніше подані касаційні скарги у цій справі вже поверталися скаржнику у зв`язку з відсутністю належного викладення підстав касаційного оскарження.

В ухвалі Верховного Суду від 28 серпня 2026 року скаржнику було роз`яснено необхідність чітко зазначити норму права, яку суди застосували неправильно, обґрунтувати помилку судів під час її застосування та вказати, як саме ця норма повинна застосовуватися.

Однак під час повторного звернення скаржник зазначених недоліків не усунув, оскільки формальне наведення норми права, виклад власного тлумачення цієї норми та незгода з висновками судів не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328 , 330 , 332 , 359 КАС України , Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі 520/9341/24 за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Р.Ф. Ханова