Ухвала по делу № 380/1691/24

УХВАЛА

10 вересня 2026 року

м. Київ

справа 380/1691/24

адміністративне провадження К/990/39729/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Шевцової Н.В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Канюги Андрія Ярославовича, державного реєстратора прав на нерухоме майно Твердохвал Наталії Юріївни, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень та матеріалів касаційної скарги, ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Канюги А. І., Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, про відмову в проведенні реєстраційних дій від 14.11.2023 70206431;

визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Твердохвал Н. Ю., Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, про відмову в проведенні реєстраційних дій від 10.01.2024 71060438;

зобов`язати Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради виконати рішення Галицького районного суду м. Львова від 10.05.2023 та зняти арешт з майна: квартири загальною площею 89,9 кв.м, що знаходить за адресою АДРЕСА_1 ; земельної ділянки кадастровий номер 4623684000:01:001:0282 загальною площею 0,114 га, що знаходиться: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Миклашів, який був накладений на підставі постанови про накладення арешту, б/н від 23.05.2011 СВ МПСДПІ по роботі з ВПП у м. Львові як з усього належного позивачу нерухомого майна, з подальшим виключенням відповідного запису про такий арешт в Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно як запису у вигляді реєстраційного обтяження: 11205538.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2026, у задоволенні позову відмовлено.

24.08.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2025, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2026 та ухвали нове судове рішення, яким позов задовольнити.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.

Предметом оскарження в цій справі рішення відповідачів про відмову у проведення реєстраційних дій.

Частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України від 02.06.2016 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів і статті 13 КАС України.

За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо, не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Частиною ж шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, який, втім не є вичерпним.

Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

З урахуванням того, що за предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, тому з урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що ця справа є справою незначної складності. Розгляд справи відбувся у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі вважає підпункт в пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Однак, касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на підстави непогодження з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та застосування нормативно-правових актів.

Процесуальний закон передбачає умови, за наявності яких справи незначної складності можуть переглядатися в касаційному порядку.

Зокрема, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджувані питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпункті в пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Канюги Андрія Ярославовича, державного реєстратора прав на нерухоме майно Твердохвал Наталії Юріївни, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику у спосіб їхнього надходження до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач Л. В. Тацій

Суддя С. Г. Стеценко

Суддя Н. В. Шевцова