Ухвала по делу № 990/375/26

УХВАЛА

08 вересня 2026 року

м. Київ

справа 990/375/26

адміністративне провадження П/990/375/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівська Н.Є.

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Шишова О.О., Яковенка М.М.

перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , Позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія, Відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України 184/зп-25 від 1 жовтня 2025 року в частині складу комісії 5 у кількості чотирьох осіб;

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 6 липня 2026 року 87/зп-26 Про затвердження результатів виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду у частині затвердження кодованих результатів оцінювання практичного завдання учасника добору ОСОБА_1 (індивідуальний кодований номер роботи НОМЕР_1);

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 5 серпня 2026 року 105/зп-26 Про затвердження результатів виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду у частині затвердження декодованих результатів оцінювання практичного завдання учасника добору ОСОБА_1 (індивідуальний кодований номер роботи НОМЕР_1);

- зобов`язати ВККС України повторно розглянути питання про оцінювання практичного завдання ОСОБА_1 (індивідуальний кодований номер роботи НОМЕР_1) однією з комісій 1- 4 у складі трьох осіб чи утворити новий склад комісії у кількості трьох осіб за виключенням осіб, які входили у склад комісії 5 ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), з урахуванням правових висновків суду, без врахування виявлених девіацій практичного завдання 1.3.8, яке виконував Позивач у складі першої групи 28 жовтня 2025 року.

Справа підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції відповідно до частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України визначені статтею 266 КАС України.

Зокрема частиною першою цієї статті встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; 5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи:

1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;

4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;

5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною другою статті 171 КАС України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За змістом частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини восьмої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлюється місячний строк.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх постановах зазначала, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Крім того, згідно з усталеною позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 16 лютого 2023 року у справі 803/1149/18 та від 26 жовтня 2023 року у справі 990/139/23, день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому формулювання повинна була дізнатися слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У постанові від 11 лютого 2026 року у справі 990/558/25 Велика Палата Верховного Суду указала, що реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Як встановлено з матеріалів позовної заяви, Позивач звернувся до Верховного Суду з вимогами про часткове визнання протиправними та скасування трьох рішень ВККС України, ухвалених у межах однієї конкурсної процедури: від 1 жовтня 2025 року 184/зп-25 "Про затвердження складів екзаменаційних комісій для перевірки та оцінювання практичних завдань, виконаних під час кваліфікаційного іспиту кандидатами на посаду судді місцевого суду та суддями, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду", від 6 липня 2026 року 87/зп-26 "Про затвердження кодованих результатів виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду (четвертий етап кваліфікаційного іспиту) окремими групами кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду", від 5 серпня 2026 року 105/зп-26 "Про затвердження декодованих результатів виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду (четвертий етап кваліфікаційного іспиту) кандидатами на посаду судді місцевого суду та суддями, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду".

Реалізація права на звернення до суду з позовом про визнання протиправними дій, бездіяльності, скасування рішення ВККС має бути здійснена у строк, встановлений частиною восьмою статті 122 КАС України. Виключно наявність поважних причин пропуску такого строку може бути підставою для його поновлення відповідно до статті 121 КАС України.

Рішення ВККС України від 1 жовтня 2025 року 184/зп-25 та від 6 липня 2026 року 87/зп-26 опубліковано на офіційному вебсайті Комісії і доступ до такої інформації є вільним.

Проте з позовом до Верховного Суду ОСОБА_1 звернувся лише 4 вересня 2026 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною восьмою статті 122 КАС України у частині вимог щодо рішення ВККС України від 1 жовтня 2025 року 184/зп-25 та від 6 липня 2026 року 87/зп-26.

При цьому у позовній заяві Позивач не порушує питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частин першої-другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Як унормовано частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).

Оскільки позовну заяву в частині позовних вимог щодо рішень ВККС України від 1 жовтня 2025 року 184/зп-25 та від 6 липня 2026 року 87/зп-26 подано без додержання вимог, встановлених КАС України та враховуючи те, що Позивач не подав заяви про поновення пропущеного строкуу відповідній частині, таку позовну заяву слід залишити без руху та надати Позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених вище недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами з наведенням підстав пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі, якщо недоліки позовної заяви не буде усунуто у зазначений строк, а також якщо причини пропуску строку будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді: О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх

О.О. Шишов

М.М. Яковенко