Постанова по делу № 140/13321/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Львів Справа 140/13321/25 пров. А/857/6451/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медичної допомоги Любомльської міської ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року (ухвалене головуючим суддею Стецик Н.В. у м. Луцьку) у справі 140/13321/25 за адміністративним позовом Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медичної допомоги Любомльської міської ради до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю 3Х/ВЛ/32470/023573/П від 27.10.2025.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що оскаржуваний припис є протиправним як з огляду на порушення процедури проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), так і з огляду на неправильне застосування відповідачем норм матеріального права, які регулюють питання оплати праці лікарів-інтернів.

Позивач посилається на положення Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 877-V (далі - Закон 877-V), відповідно до яких здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) допускається виключно у випадках та в порядку, прямо визначених законом. Зокрема, абзацом п`ятим частини першої статті 6 цього Закону 877-V встановлено, що підставою для проведення позапланового заходу може бути звернення фізичної особи про порушення, яке спричинило шкоду її правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, за умови наявності документів або їх копій, що підтверджують такі порушення, а також за наявності погодження центрального органу виконавчої влади.

На переконання позивача, звернення фізичних осіб, на які послався відповідач як на підставу для проведення перевірки, не містили належного обґрунтування факту завдання шкоди правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю заявників, а також не супроводжувалися документами, які б підтверджували наявність порушень. Крім того, позивач зазначає, що йому не було належним чином забезпечено можливість ознайомитися з усіма документами, які стали підставою для призначення та проведення позапланового заходу, у тому числі з погодженням центрального органу виконавчої влади на проведення такого заходу, що, на думку позивача, порушує гарантії прав суб`єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Позивач також вказує, що під час проведення перевірки посадові особи відповідача вийшли за межі предмета позапланового заходу, визначеного у направленні на перевірку, та фактично досліджували питання, які не випливали зі змісту звернень фізичних осіб і не були прямо зазначені у направленні, чим порушили вимоги частини третьої статті 6 Закону 877-V. Окремо позивач наголошує, що пояснення посадових осіб підприємства та подані під час перевірки документи не були належним чином враховані, що, на його думку, свідчить про формальний характер здійсненого заходу державного нагляду (контролю).

Щодо матеріально-правової сторони спору позивач зазначає, що він є комунальним некомерційним підприємством, не має статусу бюджетної установи, здійснює діяльність на принципах господарського розрахунку та самофінансування, а систему, умови та розміри оплати праці визначає самостійно відповідно до Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 108/95-ВР (далі - Закон 108/95-ВР), колективного договору та локальних нормативних актів.

Позивач вказує, що оплата праці лікарів-інтернів здійснюється виключно в межах коштів, отриманих за договором з Національною службою здоров`я України за пакетом медичних послуг Забезпечення кадрового потенціалу системи охорони здоров`я шляхом організації надання медичної допомоги із залученням лікарів-інтернів, відповідно до Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2024 1503 Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2025 році (далі - Постанова 1503).

На думку позивача, Постанова Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 28 Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я (далі - Постанова 28), зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України, не встановлює безумовного обов`язку для комунальних некомерційних підприємств здійснювати доплату лікарям-інтернам до рівня 15 000 грн за рахунок власних або загальних коштів підприємства без урахування фактичного механізму фінансування таких виплат через Національну службу здоров`я України. У зв`язку з цим позивач вважає, що відповідачем неправильно застосовано норми матеріального права, що й призвело до винесення протиправного припису.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача про порушення відповідачем вимог абзаців п`ятого-шостого частини першої статті 6 Закону 877-V є формальним, не підтверджує відсутності правових підстав для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) та не спростовує правомірності дій відповідача.

Разом з тим суд виснував, що закон не пов`язує можливість винесення припису з попереднім поданням або розглядом зауважень суб`єкта господарювання. Подання зауважень є формою реалізації права на захист, але не є обов`язковою стадією, без якої припис не може бути винесений.

Також суд зазначив, що ні Постанова 28, ні інші нормативно-правові акти у сфері оплати праці не передбачають можливості встановлення різних мінімальних гарантій оплати праці залежно від джерела фінансування відповідних виплат або виду пакета медичних послуг, за яким такі кошти отримані.

Отже, твердження позивача про те, що цільовий характер коштів НСЗУ та їх відокремлення від інших доходів закладу виключають застосування положень Постанови 28 щодо мінімального рівня оплати праці лікарів-інтернів, не ґрунтується на приписах чинного законодавства та не спростовує висновків контролюючого органу про наявність порушення державних гарантій в оплаті праці.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Закону 877-V не пов`язує можливість винесення припису з попереднім поданням або розглядом зауважень суб`єкта господарювання. Оскільки зауваження суб`єкта господарювання є невід`ємною частиною акта перевірки, припис, як захід реагування має ґрунтуватися на акті в повному обсязі, включно із зауваженнями. Водночас суд не надав правової оцінки ключовій обставині: оплата праці лікарів -інтернів у системі НСЗУ у 2025 році врегульована спеціальним нормативним актом Кабінету Міністрів України Постановою 1503, яка встановлює бюджетно-програмний механізм фінансування відповідного пакета медичних послуг із залученням лікарів інтернів. Постанова 1503 є обов`язковим нормативним актом, який визначає правила реалізації Програми медичних гарантій, тарифи та механіку фінансування медичних послуг.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що на адресу Західного міжрегіонального управління Держпраці надійшли звернення від 23.09.2025 (вх. від 23.09.2025 М-1192/ЗХ-25), від 23.09.2025 (вх. від 23.09.2025 С-1188/ ЗХ-25) та від 25.09.2025 (вх. 25.09.2025 Б-1210/ЗХ-25) про порушення законодавства про працю у КНП Центр ПМД Любомльської міської ради.

Західним міжрегіональним управлінням Держпраці одержано лист-погодження Державної служби України з питань праці від 06.10.2025 ЦА-5427/1.3/2.4.1-25а на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), в тому числі на КНП Центр ПМД Любомльської міської ради.

На основі отриманого погодження Західним міжрегіональним управління Держпраці видано наказ про проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі перевірки КНП Центр ПМД Любомльської міської ради від 13.10.2025 639/3Х-3К та направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 13.10.2025 3X/1/16458-25.

Посадовими особами Західного міжрегіонального управління Держпраці в період з 14.10.2025 по 27.10.2025, відповідно до наказу від 13.10.2025 639/3Х-3К та направлення від 13.10.2025 3X/1/16458-25, проведено позаплановий захід зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі перевірки на предмет додержання законодавства про працю з питань оплати праці, обліку робочого часу в КНП Центр ПМД Любомльської міської ради.

За результатами перевірки складено акт позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці КНП Центр ПМД Любомльської міської ради від 27.10.2025 ЗХ/ВЛ/32470/023573, яким встановлено порушення вимог частини першої статті 10 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 2136-ІХ (далі - Закон 2136-ІХ) в частині невиплати заробітної плати працівникам на умовах, визначених трудовим договором.

Під час проведення заходу контролю встановлено, що для проходження практичної частини підготовки в інтернатурі на базі КНП Центр ПМД Любомльської міської ради відповідно до наказу від 31.07.2024 127-од зараховано випускників 2024 року Львівського національного медичного університету ім. Данила ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з 01.08.2024 та відповідно до наказу від 21.07.2025 149/к/тр - випускницю 2025 року ОСОБА_4 з 01.08.2025 на посади лікарів-інтернів з спеціальності Загальна практика-сімейна медицина .

ОСОБА_5 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відповідно до наказів Про прийняття на роботу від 31.07.2024 157/к/тр, від 29.07.2024 155/к/тр та 156/к/тр з 01.08.2024, ОСОБА_4 відповідно до наказу від 21.07.2025 151/к/тр з 01.08.2025 прийнято на посаду лікаря-інтерна Любомльської амбулаторії загальної практики сімейної медицини для проходження інтернатури за спеціальністю Загальна практика-сімейна медицина , терміном на 2 роки, з повним робочим часом із посадовим окладом 5 815 грн.

Відповідно до наданих розрахункових листів у січні-вересні 2025 року нарахування заробітної плати ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проведено із розміру встановленого посадового окладу (5 815,00 грн) з доплатою до законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати (8 000,00 грн), пропорційно до відпрацьованого часу.

У лютому 2025 року на рахунки підприємства надійшло коштів у загальній сумі 2 626 993,5 грн, залишок коштів станом на 01.02.2025 становив 211 326,7 грн. Загальна сума надходжень з урахуванням наявного залишку коштів складала 2 838 320,2 грн. На оплату праці працівників у лютому 2025 року скеровано 2 228 227,0 грн, що становить 78,5 відсотків наявних на підприємстві коштів (що менше ніж 85 відсотків).

У березні 2025 року на рахунки підприємства надійшло коштів у загальній сумі 2 751 471,5 грн, залишок коштів станом на 01.03.2025 становив 271 884,4 грн. Загальна сума надходжень з урахуванням наявного залишку коштів складала 3 023 355,9 грн. На оплату праці працівників у березні 2025 року скеровано 2 543 995,4 грн, що становить 84,1 відсотків наявних на підприємстві коштів (що менше ніж 85 відсотків).

У квітні 2025 року на рахунки підприємства надійшло коштів у загальній сумі 2 667 845,04 грн, залишок коштів станом на 01.04.2025 становив 1 333 394,15 грн. Загальна сума надходжень з урахуванням наявного залишку коштів складала 2 801 239,19 грн. На оплату праці працівників у квітні 2025 року скеровано 2 315 655,9 грн, що становить 82,7 відсотків наявних на підприємстві коштів (що менше ніж 85 відсотків).

У травні 2025 року на рахунки підприємства надійшло коштів у загальній сумі 3 132 048,94 грн, залишок коштів станом на 01.05.2025 становив 296 709,86 грн. Загальна сума надходжень з урахуванням наявного залишку коштів складала 3 428 758,8 грн. На оплату праці працівників у травні 2025 року скеровано 2 597 889,0 грн, що становить 75,8 відсотків наявних на підприємстві коштів (що менше ніж 85 відсотків).

У серпні 2025 року на рахунки підприємства надійшло коштів у загальній сумі 2 503 529,3 грн, залишок коштів станом на 01.08.2025 становив 139 224,0 грн. Загальна сума надходжень з урахуванням наявного залишку коштів складала 2 642 753,3 грн. На оплату праці працівників у серпні 2025 року скеровано 1 945 723,3 грн, що становить 73,6 відсотків наявних на підприємстві коштів (що менше ніж 85 відсотків).

У вересні 2025 року на рахунки підприємства надійшло коштів у загальній сумі 2 626 319,9 грн, залишок коштів станом на 01.09.2025 становив 624 617,8 грн. Загальна сума надходжень з урахуванням наявного залишку коштів складала 3 250 937,7 грн. На оплату праці працівників у вересні 2025 року скеровано 2 654 424,9 грн, що становить 81,7 відсотків наявних на підприємстві коштів (що менше ніж 85 відсотків).

Відповідно до наданої інформації про стан розрахунків із заробітної плати середня заробітна плата медичних, фармацевтичних та інших фахівців за виконану у повному розмірі місячну норму праці склала за: січень 2025 року: лікарів (крім інтернів) 29 553,6 грн, середнього медичного персоналу (в тому числі фельдшери, парамедики) 13 793,7 грн, лікарі-інтерни 7 724,64 грн; лютий 2025 року: лікарів (крім інтернів) 29 129,72 грн, середнього медичного персоналу (в тому числі фельдшери, парамедики) 12 714,62 грн, лікарі-інтерни 7 730,44 грн; березень 2025 року: лікарів (крім інтернів) 29 725,7 грн, середнього медичного персоналу (в тому числі фельдшери, парамедики) 13 142,74 грн, лікарі-інтерни 8000,00 грн; квітень 2025 року: лікарів (крім інтернів) 29 311,87 грн, середнього медичного персоналу (в тому числі фельдшери, парамедики) 13 485,75 грн, лікарі-інтерни 8000,00 грн; травень 2025 року: лікарів (крім інтернів) 31 130,25 грн, середнього медичного персоналу (в тому числі фельдшери, парамедики) 13 639,21 грн, лікарі-інтерни 8000,00 грн; червень 2025 року: лікарів (крім інтернів) 31 002,21 грн, середнього медичного персоналу (в тому числі фельдшери, парамедики)- 14 344,01 грн, лікарі-інтерни 14 255.44 грн (в тому числі оплата праці за щорічну відпустку); липень 2025 року: лікарів (крім інтернів)- 32 091,9 грн, середнього медичного персоналу (в тому числі фельдшери, парамедики) 13 101,0 грн, лікарі-інтерни 8 383,41 грн; серпень 2025 року: лікарів (крім інтернів) 32 091,9 грн, середнього медичного персоналу (в тому числі фельдшери, парамедики) 13 101,0 грн, лікарі-інтерни 8 383,41 грн; вересень 2025 року: лікарів (крім інтернів) 32 091,9 грн, середнього медичного персоналу (в тому числі фельдшери, парамедики) 13 101,0 грн, лікарі-інтерни 8383,41 грн.

Враховуючи наведене вище, витрати на оплату праці працівників підприємства не перевищували 85 відсотків отриманих у поточному місяці грошових коштів з урахуванням накопичених залишків.

Виходячи з вищевикладеного, в порушення вимог частини першої статті 10 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 2136-ІХ, на підприємстві виплата заробітної плати лікарям-інтернам проводиться без врахування вимог абзацу 4 підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України 28 Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я (з внесеними змінами згідно з Постановою Кабінету Міністрів України 1503 від 24.12.2024, Постановою Кабінету Міністрів України 1215 від 25.09.2025).

Акт перевірки підписала генеральний директор КНП Центр ПМД Любомльської міської ради Дубина О.Ю. 27.10.2025 із запереченнями, де вказала, що з висновком не згідна.

На підставі акта позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 27.10.2025 ЗХ/ВЛ/32470/023573 посадовими особами Західного міжрегіонального управління Держпраці складено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю 3Х/ВЛ/32470/023573/П від 27.10.2025, яким зобов`язано генерального директора КНП Центр ПМД Любомльської міської ради усунути виявлені порушення та забезпечити додержання норм законодавства про працю до 27.01.2026.

Вважаючи припис Західного міжрегіонального управління Держпраці 3Х/ВЛ/32470/023573/П від 27.10.2025 протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом 877-V.

Статтею 1 Закону 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Статтею 4 цього Закону встановлені загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю), зокрема такі.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом (частина перша).

Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб`єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку (частина третя).

Органи державного нагляду (контролю) та суб`єкти господарювання мають правофіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу (частина восьма).

Невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб`єкта господарювання згідно із законом (частина дев`ята).

Посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з`ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом (частина десята).

Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи (частина одинадцята).

При здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів (частина п`ятнадцята).

Статтею 6 Закону 877-V передбачені особливості проведення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю), зокрема підставами для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом;

неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або

настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання;

звернення посадових осіб органів місцевого самоврядування про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства у випадках, коли право на подання такого звернення передбачено законом.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Фізичні особи та посадові особи органів місцевого самоврядування, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів.

Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.

Відповідно до статті 7 Закону 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

У разі створення суб`єктом господарювання перешкод органу державного нагляду (контролю) чи його посадовим особам при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) в акті обов`язково зазначається опис дій чи бездіяльності, що призвели до створення таких перешкод, з посиланням на відповідні норми закону.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Усі розпорядчі документи, що приймаються під час здійснення кожного окремого заходу державного нагляду (контролю), формуються в єдину справу в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до статті 11 Закону 877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний:

допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом;

не створювати перешкоди органам державного нагляду (контролю) чи їх посадовим особам при здійсненні ними заходів державного нагляду (контролю), за умови що зазначені заходи здійснюються такими особами відповідно до вимог закону;

виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства;

надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;

одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року 1985-IV (далі - Конвенція 81) та Законом 877-V, визначає Постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. 823 Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Постанова 823).

Однак, цей нормативно-правовий акт втратив свою чинність на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі 640/17424/19.

Колегія суддів зазначає, що під час проведення перевірки, діючим нормативно-правовим актом, який регулював порядок проведення перевірок, в тому числі додержання законодавства про працю та зайнятість населення, був Закон 877-V.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами, що підставою для здійснення відповідачем позапланового заходу нагляду (контролю) щодо КНП Центр ПМД Любомльської міської ради стало звернення фізичних осіб (лікарів-інтернів цього підприємства) із скаргами від 23.09.2025 (вх. від 23.09.2025 М-1192/ЗХ-25), від 23.09.2025 (вх. від 23.09.2025 С-1188/ ЗХ-25) та від 25.09.2025 (вх. 25.09.2025 Б-1210/ЗХ-25) про порушення законодавства про працю у КНП Центр ПМД Любомльської міської ради, а саме виплата у 2025 році лікарям-інтернам заробітної плати менше 15 000,00 грн.

Згідно з абзацом 5 частини 1 статті 6 Закону 877-V та з урахуванням Наказу Міністерства економіки України від 16.06.2023 5782 Про здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) протягом періоду воєнного стану Західним міжрегіональним управлінням Держпраці одержано лист-погодження Державної служби України з питань праці від 06.10.2025 ЦА-5427/1.3/2.4.1-25а на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), в тому числі на КНП Центр ПМД Любомльської міської ради.

На основі отриманого погодження Міжрегіональним управлінням видано наказ про проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі перевірки КНП Центр ПМД Любомльської міської ради від 13.10.2025 639/3Х-3К та направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 13.10.2025 3X/1/16458-25.

Відтак, суд дійшов правильного висновку, що у Західного міжрегіонального управління Держпраці були належні правові підстави для реалізації своєї компетенції на здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) щодо КНП Центр ПМД Любомльської міської ради.

Посилання позивача на те, що копію погодження не було надано керівнику підприємства безпосередньо перед початком перевірки, суд оцінює критично з огляду на те, що копію вказаного направлення отримав 14.10.2025 генеральний директор КНП Центр ПМД Маїло Іван Іванович (директор на початок проведення перевірки), про що свідчить його підпис. Зауважень керівника підприємства щодо ненадання копії погодження Державної служби України з питань праці від 06.10.2025 ЦА-5427/1.3/2.4.1-25а на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) матеріали перевірки не містять.

Ба більше, посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) були допущені керівником суб`єкта господарювання до здійснення заходів державного нагляду (контролю), що не заперечується позивачем. У даному випадку позивач не скористався правом недопуску, допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки, надав необхідні документи та пояснення, що свідчить про фактичне прийняття перевірки до проведення.

Крім цього, наявність погодження центрального органу виконавчої влади на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), підтверджена матеріалами справи, у поєднанні з фактичним допуском посадових осіб до проведення перевірки виключає доводи про істотне порушення процедури її проведення, навіть за умови посилання суб`єкта господарювання на ненадання копії такого погодження перед початком перевірки.

З огляду на викладене суд вважає, що твердження позивача про порушення відповідачем вимог абзаців п`ятого-шостого частини першої статті 6 Закону 877-V є формальним, не підтверджує відсутності правових підстав для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) та не спростовує правомірності дій відповідача.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) вийшов за межі підстав його проведення, визначених у направленні, чим порушив вимоги абзацу дванадцятого частини першої статті 6 Закону 877-V, суд зазначає таке.

Зі змісту направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) вбачається, що підставою для його здійснення стали звернення фізичних осіб - лікарів-інтернів, у яких порушувалося питання недотримання законодавства про оплату праці. Таким чином, предметом позапланової перевірки було з`ясування питань, пов`язаних із правильністю нарахування та виплати заробітної плати лікарям-інтернам, зокрема з дотриманням державних мінімальних гарантій в оплаті праці.

Зазначене повністю відповідає вимогам абзацу дванадцятого частини першої статті 6 Закону 877-V, яким передбачено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для його проведення.

Як убачається з акта перевірки, у ході позапланового заходу відповідачем досліджувалися саме питання оплати праці лікарів-інтернів, зокрема відповідність фактично виплаченої заробітної плати вимогам Постанови 28. Інші, не пов`язані з предметом звернень, питання відповідачем не досліджувалися.

Посилання позивача на те, що у приписі зазначено порушення вимог абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 Постанови 28, суд оцінює як необґрунтовані, оскільки саме застосування цієї норми безпосередньо стосується предмета звернень лікарів-інтернів, а саме - розміру їхньої заробітної плати та дотримання мінімальних державних гарантій.

Оцінюючи доводи позивача про те, що складення акта перевірки та припису в один день нібито позбавило його права на подання зауважень до акта та свідчить про істотне порушення процедури здійснення державного нагляду (контролю), суд зазначає таке.

Частиною шостою статті 7 Закону 877-V прямо передбачено, що в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (ч. 8 ст. 7 Закону 877-V).

Відтак, норма частини сьомої статті 7 Закону 877-V встановлює граничний строк, а не обов`язок витримувати певну паузу між складенням акта та припису. Закон не містить заборони на складення припису в той самий день, що і акт перевірки, за умови завершення заходу державного нагляду (контролю).

Таким чином, саме по собі складення акта та припису 27.10.2025 не свідчить про порушення процедури.

Із системного тлумачення частини шостої статті 7 Закону 877-V вбачається, що суб`єкт господарювання має право: підписати акт із зауваженнями; або подати письмові зауваження у строки, визначені спеціальним порядком.

Разом з тим закон не пов`язує можливість винесення припису з попереднім поданням або розглядом зауважень суб`єкта господарювання. Подання зауважень є формою реалізації права на захист, але не є обов`язковою стадією, без якої припис не може бути винесений.

Відтак, суд першої інстанції правильно виснував, що твердження позивача про те, що винесення припису можливе виключно після подання та розгляду зауважень, не ґрунтується на положеннях Закону 877-V.

Разом з цим колегія суддів зауважує, що відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, 30.10.2025 (вх. Від 03.11.2025 15771/ЗХ/1-25) представником позивача подано зауваження до Акта позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медичної допомоги Любомльської міської ради від 27.10.2025 ЗХ/ВЛ/32470/023573.

Посадовою особою Міжрегіонального управління була підготовлена відповідь від 02.12.2025 ЗХ/3.2/18825-25 на зауваження щодо прийнятого Акту позапланового заходу яка була надіслана рекомендованим листом на адресу представника Позивача - вул. Незалежності, 41/3, м. Ковель, Волинська обл., 45008.

Згідно трекінгу відстежень на сайті АТ УКРПОШТА , зазначена відповідь була отримана представником Позивача 11.12.2025 за вказаною адресою.

Отже, твердження представника апелянта щодо нібито неотримання відповіді на подані ним зауваження до Акта позапланового заходу державного нагляду (контролю), а також щодо впливу таких зауважень на прийняття припису, не відповідають фактичним обставинам справи.

Варто зазначити, що зазначені зауваження були подані Позивачем уже після складення Акта позапланового заходу державного нагляду (контролю) та після винесення припису про усунення виявлених порушень вимог законодавства про працю від 27.10.2025 ЗХ/ВЛ/32470/023573/П, що об`єктивно виключає можливість їх впливу на прийняття відповідних рішень.

Крім того, Закон 877 та Закон 2073 не ставлять подання зауважень до акта перевірки у залежність із можливістю або правом винесення припису, оскільки припис є правозастосовчим актом, який приймається у разі виявлення порушень з метою їх усунення.

Відтак твердження представника апелянта про помилковість висновків суду першої інстанції є необґрунтованими, не підтверджуються положеннями чинного законодавства, адже у відповідних доводах навіть не наведено, які саме норми матеріального чи процесуального права були порушені судом.

Щодо суті виявлених порушень під час позапланового заходу державного нагляду (контролю), суд потрібно зазначити таке.

Так, Актом позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 27.10.2025 ЗХ/ВЛ/32470/023573 встановлено порушення позивачем вимог частини першої статті 10 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 2136-ІХ, на підприємстві виплата заробітної плати лікарям-інтернам проводиться без врахування вимог абзацу 4 підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України 28 Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я (з внесеними змінами згідно з Постановою Кабінету Міністрів України 1503 від 24.12.2024, Постановою Кабінету Міністрів України 1215 від 25.09.2025).

Частиною першою статті 10 Закону 2136-ІХ встановлено, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.

За приписами статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 95 цього Кодексу встановлено, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Відповідно до статті 5 Закону України Про колективні договори та угоди від 01.07.1993 3356-XII умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

Відповідно до статті 97 КЗпП України роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Аналогічне положення закріплено у статті 9 КЗпП України, згідно з якою умови трудових договорів, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Частина 4 статті 8 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 108/95-ВР передбачає, що мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я визначається Кабінетом Міністрів України, у тому числі з дотриманням гарантій щодо мінімальної заробітної плати.

Спеціальне регулювання соціально-економічних гарантій медичних працівників міститься в Основах законодавства України про охорону здоров`я, затверджених Законом України від 19.11.1992 2801-XII.

Відповідно до пункту ж) частини першої статті 77 цього Закону, медичні і фармацевтичні працівники мають право на оплату праці у державних та комунальних закладах охорони здоров`я у розмірі, не нижчому, ніж визначено Кабінетом Міністрів України, у тому числі з дотриманням гарантій щодо мінімальної заробітної плати.

На виконання зазначених норм Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 13.01.2023 28 Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я .

Абзацом 4 підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України 28 Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я (з внесеними змінами згідно з Постановою Кабінету Міністрів України 1503 від 24.12.2024, Постановою Кабінету Міністрів України 1215 від 25.09.2025) встановлено, що в державних та комунальних закладах охорони здоров`я, які одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації за виконану у повному обсязі місячну (годинну) норму праці установлюється в межах фонду оплати праці на рівні не менше: 15 000 гривень для осіб, які займають посади у закладах охорони здоров`я лікарів-інтернів, що віднесені єдиними кваліфікаційними вимогами до посад фахівців.

Вказана постанова поширюється на всі державні та комунальні заклади охорони здоров`я та не містить винятків залежно від організаційно-правової форми такого закладу або джерел фінансування його діяльності.

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 2 Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я визначає загальні підходи до формування системи оплати праці в закладах охорони здоров`я та застосовується у частині, що не суперечить Постанові 28, яка встановлює спеціальні мінімальні державні гарантії.

Саме постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2024 року 1503 Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2025 році доповнено підпункт 1 пункту 1 Постанови 28 абзацом 4 щодо мінімального розміру оплати праці у сумі 15 000 гривень для осіб, які займають посади у закладах охорони здоров`я лікарів-інтернів, що віднесені єдиними кваліфікаційними вимогами до посад фахівців, який застосовується з 1 січня 2025 року.

Таким чином, колективний договір, положення про оплату праці, додаткові угоди та інші локальні нормативні акти позивача є внутрішніми актами роботодавця та відповідно до вищенаведених норм законодавства не можуть погіршувати становище працівників порівняно з вимогами законодавства.

Звідси, суд першої інстанції правильно виснував, що виплата заробітної плати лікарям-інтернам у розмірах, нижчих за мінімальний рівень, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України 28, є порушенням мінімальних державних гарантій в оплаті праці незалежно від статусу роботодавця як комунального некомерційного підприємства, джерел фінансування його діяльності чи умов договорів з Національною службою здоров`я України.

Як згадувалось вище, актом позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 27.10.2025 ЗХ/ВЛ/32470/023573 встановлено виплату у 2025 році лікарям-інтернам заробітної плати менше 15 000,00 грн.

Саме на підставі наведених норм матеріального права відповідач дійшов обґрунтованого висновку про наявність порушення законодавства про працю та видав оскаржуваний припис щодо його усунення.

Оцінюючи твердження позивача про те, що оплата праці лікарів-інтернів здійснюється виключно в межах коштів, отриманих за договором з Національною службою здоров`я України, має цільове призначення та не є витратами загального фонду підприємства, які підлягають обмеженню 85-відсотковим лімітом, суд зазначає таке.

Дійсно, відповідно до Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2024 1503, фінансування окремих напрямів діяльності закладів охорони здоров`я, у тому числі пов`язаних із залученням лікарів-інтернів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету через Національну службу здоров`я України та має визначене цільове призначення.

Разом з тим, наведені обставини не змінюють правової природи заробітної плати як елемента трудових правовідносин та не впливають на обов`язок роботодавця дотримуватися мінімальних державних гарантій в оплаті праці, встановлених законодавством.

Систему оплати праці на підприємстві, її структуру, строки і періодичність виплати заробітної плати, визначено Положенням про оплату працівників, затвердженого генеральним директором КНП Центр ПМД Любомльської міської ради 28.01.2025 (далі - Положення), за погодженням з представником трудового колективу підприємства, що є Додатковою угодою 3 від 28.01.2025 до Колективного договору, та зареєстровано в Любомльській міській раді 31.01.2025 за 2.

Абзацом 1 розділу 1 Положення зазначено, що дане Положення розроблене відповідно до вимог та норм трудового законодавства України, серед яких, зокрема, Постанова Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 28 Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я .

Абзацом 3 Положення визначено, що джерелом коштів на оплату праці є частина доходу та інші кошти, отримані внаслідок господарської діяльності без мети отримання прибутку відповідно до чинного законодавства і Статуту підприємства, а саме: кошти, отримані від Національної служби України; кошти, отримані від надання платних послуг; кошти, отримані від органів місцевого самоврядування; інші кошти отримані від господарської діяльності Центру.

Додатковою угодою 4 до Колективного договору, зареєстрованою в Любомльській міській раді від 12.03.2025 36 внесено зміни до Положення щодо оплати праці лікарів-інтернів. Пункт 2 доповнено абзацом такого змісту: Фінансування заробітної плати лікарів-інтернів, що займають посади лікарів-інтернів в державних та комунальних закладах охорони здоров`я, які одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики, здійснювати в межах отриманих цільових коштів згідно з Порядком реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення, враховуючи укладений договір між національною службою здоров`я та КНП Центр ПМД Любомльської міської ради за пакетом медичних послуг Забезпечення кадрового потенціалу системи охорони здоров`я шляхом організації надання медичної допомоги із залученням лікарів-інтернів.

Розмір зарплати лікаря-інтерна за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Пунктом 4 Додаткової угоди визначено що, у разі, якщо одне із пунктів колективного договору зі змінами погіршує державні мінімальні гарантії працівників, застосовуються норми чинного законодавства.

Абзацом другим підпункту 3 пункту 1 Постанови 28 визначено, що вимоги підпункту 1 цього пункту не поширюються на державні та комунальні заклади охорони здоров`я, які мають укладені з Національною службою здоров`я договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, якщо витрати на оплату праці з нарахуваннями за поточний місяць, що розраховані відповідно до абзаців третього - п`ятого підпункту 1 цього пункту, перевищують 85 відсотків отриманих у поточному місяці грошових коштів з урахуванням накопичених залишків;

Водночас, згідно наданої під час заходу контролю інформації, витрати на оплату праці з нарахуваннями за поточний місяць, що розраховані відповідно до абзаців третього-п`ятого підпункту 1 пункту 1 Постанови 28 (зокрема у лютому-травні, липні-вересні поточного року) не перевищують 85 відсотків отриманих у поточному місяці грошових коштів з урахуванням накопичених залишків.

Посилання позивача на те, що кошти, отримані за пакетом медичних послуг із залученням лікарів-інтернів, не є витратами загального фонду підприємства, суд оцінює як економічне тлумачення фінансових потоків, яке не знаходить прямого нормативного закріплення у Постанові 28.

Ні Постанова 28, ні інші нормативно-правові акти у сфері оплати праці не передбачають можливості встановлення різних мінімальних гарантій оплати праці залежно від джерела фінансування відповідних виплат або виду пакета медичних послуг, за яким такі кошти отримані.

Відтак, твердження позивача про те, що цільовий характер коштів НСЗУ та їх відокремлення від інших доходів закладу виключають застосування положень Постанови 28 щодо мінімального рівня оплати праці лікарів-інтернів, не ґрунтується на приписах чинного законодавства та не спростовує висновків контролюючого органу про наявність порушення державних гарантій в оплаті праці.

Ключовий довід позивача зводиться до того, що ні колективний договір, ні локальні акти, ні Постанова Кабінету Міністрів України 1503 не містять прямого припису щодо обов`язку виплачувати заробітну плату лікарям-інтернам з власних коштів підприємства або із загального фонду , а тому, на думку позивача, норми Постанови 28 мають для нього рекомендаційний характер.

Суд не погоджується з таким тлумаченням.

Відповідно до статті 8 Закону України Про оплату праці мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров`я визначається Кабінетом Міністрів України, у тому числі з дотриманням гарантій щодо мінімальної заробітної плати.

Постанова Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 28 не регулює джерела фінансування, а встановлює мінімальний гарантований рівень оплати праці для працівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я, у тому числі лікарів-інтернів. Вказана постанова не ставить виконання державної гарантії в залежність від наявності чи відсутності певного джерела фінансування, а також не передбачає можливості її ігнорування у разі недостатності коштів.

Отже, посилання позивача на те, що нормативні акти не зобов`язують здійснювати виплату з певного джерела, не спростовує обов`язку дотримуватися мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Позивач помилково ототожнює господарську автономію комунального некомерційного підприємства з правом самостійно визначати мінімальний рівень оплати праці.

Факт реорганізації колишньої бюджетної установи у комунальне некомерційне підприємство не змінює застосовності трудового законодавства та не звільняє роботодавця від виконання імперативних норм щодо оплати праці.

Жодна норма законодавства не передбачає, що після набуття статусу КНП державні гарантії оплати праці, встановлені Кабінетом Міністрів України, набувають характеру права керівника. Навпаки, мінімальні гарантії за своєю правовою природою є обов`язковими, а не диспозитивними.

Таким чином, твердження позивача про те, що Постанова 28 для КНП має рекомендаційний характер, є юридично необґрунтованим.

Посилання позивача на те, що пакет НСЗУ передбачає фінансування у розмірі 8 000 грн на одного лікаря-інтерна, суд оцінює як економічний аргумент, який не має визначального значення для вирішення спору.

Договір про медичне обслуговування населення, укладений з Національною службою здоров`я України, є цивільно-правовим (публічно-правовим) інструментом фінансування медичних послуг, але він не регулює та не може змінювати зміст трудових правовідносин між роботодавцем і працівником.

Тариф НСЗУ не є нормативним актом у сфері оплати праці та не може встановлювати або обмежувати мінімальні державні гарантії, визначені Кабінетом Міністрів України. Недостатність тарифу або його невідповідність фактичним витратам роботодавця не звільняє останнього від обов`язку дотримання трудового законодавства.

Твердження позивача про те, що лікарі-інтерни не укладають декларацій, не надають первинну медичну допомогу самостійно та не формують доходи закладу від НСЗУ, не має правового значення для вирішення питання про дотримання мінімальних гарантій оплати праці.

Трудове законодавство не ставить право працівника на мінімальну оплату праці в залежність від його участі у формуванні доходу роботодавця. Заробітна плата є платою за виконану роботу в межах трудових відносин, а не часткою у доходах суб`єкта господарювання.

Отже, відсутність прямого зв`язку між роботою лікарів-інтернів і надходженнями від декларацій з НСЗУ не може бути підставою для зменшення рівня їх оплати праці нижче мінімальних державних гарантій.

У сукупності наведені доводи позивача ґрунтуються на помилковому ототожненні джерел фінансування із правовими підставами для визначення розміру заробітної плати, а також на неправильному розумінні правової природи мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Ні статус комунального некомерційного підприємства, ні умови договорів з Національною службою здоров`я України, ні положення колективного договору та додаткових угод не звільняють позивача від обов`язку дотримуватися вимог Постанови Кабінету Міністрів України 28.

Враховуючи наведене вище, встановлено, що в порушення вимог частини першої статті 10 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 року 2136-ІХ, на підприємстві виплата заробітної плати лікарям- інтернам проводиться без врахування вимог абзацу 4 підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України 28 Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я (з внесеними змінами згідно з Постановою Кабінету Міністрів України 1503 від 24.12.2024 року, Постановою Кабінету Міністрів України 1215 від 25 вересня 2025 року).

Також суд першої інстанції правильно спростував доводи позивача про те, що припис є таким, що не підлягає належному виконанню у зв`язку з відсутністю в ньому деталізації щодо періоду порушення, конкретних осіб, права яких були порушені, та інших уточнюючих відомостей.

Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не вимагає від контролюючого органу зазначати у приписі персоніфікований перелік усіх працівників або деталізувати кожний окремий випадок порушення, якщо характер порушення є системним та стосується певної категорії працівників.

Як убачається зі змісту припису, ним чітко визначено: суть порушення - виплата заробітної плати лікарям-інтернам без урахування вимог Постанови 28; нормативно-правові акти, вимоги яких порушено; обов`язок роботодавця усунути порушення та забезпечити дотримання норм законодавства про працю; строк виконання припису.

За таких обставин суд доходить висновку, що припис є достатньо визначеним за змістом та таким, що дозволяє позивачу зрозуміти характер виявленого порушення, обсяг обов`язків щодо його усунення та спосіб виконання припису.

Крім того, суд враховує, що припис прийнято за результатами акта перевірки, в якому міститься детальний опис встановлених порушень та фактичних обставин, що у сукупності з приписом забезпечує належну визначеність вимог контролюючого органу.

Відтак, наведені вище доводи апелянта не спростовують правомірності оскаржуваного припису та не є підставою для його скасування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медичної допомоги Любомльської міської ради залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі 140/13321/25 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула