Постанова по делу № 179/1722/26

справа 179/1722/26

провадження 3/179/355/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року с-ще Магдалинівка

Суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Чорна А.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшла з відділення поліції 1 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка працює керівником в ФОП ОСОБА_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ст. 154 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з відділення поліції 1 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ВАД 446693 від 14.08.2026, 13 серпня 2026 року близько 05:30 год. по вул. Шевченка с-ща Магдалинівка, гр. ОСОБА_1 в результаті неналежного утримання двох власних бійцівських собак породи Стаф допустила факт вільного їх вигулу, внаслідок їх неконтрольованої поведінки було допущено напад на собаку без породи, яка належить гр. ОСОБА_3 . Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 154 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

За правилами статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення справи.

Частиною 2 цієї статті не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ст. 154 КУпАП.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлена, про що свідчить підпис в протоколі, вважаю за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 .

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши докази у їх сукупності, приходжу до наступного висновку.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається противоправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП с уд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частина 1 статті 154 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).

Так, ч. 1 ст. 154 КУпАП передбачено основний склад цього адміністративного правопорушення, який встановлює адміністративну відповідальність за: 1) утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, 2) утримання незареєстрованих собак, 3) приведення їх у громадські місця, 4) вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, 5 ) неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).

Частини 2 та 3 ст. 154 КУпАП передбачають кваліфіковані склади даного адміністративного правопорушення та підвищену адміністративну відповідальність в залежності від наявності у діях особи тих чи інших кваліфікуючих ознак.

Так, у ч. 2 ст. 154 КУпАП встановлено кваліфікуючу ознаку у виді повторного вчинення діяння, передбаченого ч. 1 ст. 154 КУпАП , протягом одного року, а у ч. 3 ст. 154 КУпАП кваліфікуючу ознаку у виді заподіяння шкоди здоров`ю людини чи її майну.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 154 КУпАП, у діях особи має бути склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 154 КУпАП, та ця особа протягом року має бути визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 154 КУпАП та на неї має бути накладено адміністративне стягнення і даний факт має бути підтверджений постановою, яка набрала законної сили.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 2 ст. 154 КУпАП, як неналежного утримання двох власних бійцівських собак породи Стаф , вільного їх вигулу, внаслідок їх неконтрольованої поведінки було допущено напад на собаку без породи.

Таким чином, у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 154 КУпАП сформульоване обвинувачення, яке не відповідає диспозиції цієї норми закону.

З огляду на зазначене, викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення за об`єктивною стороною не відповідає диспозиції частини ч. 2 ст. 154 КУпАП, інкримінованої ОСОБА_1 , а тому свідчить про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 154 КУпАП.

Частиною 3 ст. 154 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях), що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

Відповідно до статті 180 Цивільного кодексу України, тварини визначені як особливий об`єкт цивільних прав. Тобто собака є майном, об`єктом права власності.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що дії ОСОБА_1 невірно кваліфіковано за ч. 2 ст.154 КУпАП, оскільки в даному випадку її дії слід було кваліфікувати за ч.3 ст.154 КУпАП. При цьому суд не вправі перекваліфікувати дії ОСОБА_1 за іншою частиною.

Слід наголосити, що суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; а також не вправі самостійно змінювати частину статті, за яку передбачена відповідальність, суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

За змістом вимог ст. 256, ч. 1 ст. 257 КпАП України питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 Кодексу про адміністративні правопорушення України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі якщо відсутні події і склад адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, суд вважає, що матеріали справи в їх сукупності свідчать про відсутність належних, достатніх і допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 40-1 , ст. 283 ч. 7 КУпАП судовий збір у випадку закриття провадження у справі не стягується, відноситься за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 154 ч. 2, 40 1 , 247 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП , за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП.

Судовий збір віднести за рахунок держави.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП . Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя А.О. Чорна