Судебный акт по делу № 362/1074/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Київ

справа 362/1074/23

провадження 61-2647св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2024 року під головуванням судді

Лебідь-Гавенко Г. М. та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські регіональні електромережі про укладення договору земельного сервітуту,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив встановити земельний сервітут стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3210700000:04:043:0154 площею 0,0614 га, яка розташована за адресою: Київська область, м. Васильків, садове товариство Екран на території Крушинської сільської ради та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , шляхом визнання укладеним договору про встановлення земельного сервітуту з Приватним акціонерним товариством ДТЕК Київські регіональні електромережі (далі - ПрАТ ДТЕК Київські регіональні електромережі ) у викладеній у позові редакції.

2. Позов мотивував тим, що він є власником земельної ділянки за вказаною адресою, його право власності посвідчується державним актом на право власності на землю від 02 квітня 1998 року, який був виданий на підставі рішення Крушинської сільської ради від 24 вересня 1997 року з цільовим призначенням для ведення садівництва.

3. Станом на момент відведення йому земельної ділянки на ній безпосередньо жодних опор ЛЕП не перебувало. Однак, на теперішній час на території цієї земельної ділянки розташована опора лінії електропередач (ЛЕП) 9 з відтяжкою (типу ПУБ 35-110-1.1) ПЛ-35 кВ Васильків-Комсомольська , яка належить ПрАТ ДТЕК Київські регіональні електромережі , який діє на території Київської області, як оператор системи розподілу електричної енергії.

4. Ця опора ЛЕП 9 безпосередньо займає на земельній ділянці площу 0,0171 га, а також розміщенням цієї опори визначена і охоронна зона на відстані 15 м уздовж повітряної лінії електропередачі у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів при невідхиленому їх положенні, як то передбачено п. 5 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року 209.

5. Таким чином, загальна площа обмежень охоронної зони разом із розміщеною опорою ЛЕП становить 0,0528 га і фактично становить 86 % від загальної площі земельної ділянки.

6. Фактичне розташування опори з урахуванням конфігурації земельної ділянки і місця проходження самої охоронної зони унеможливлює вільне використання цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням та з урахуванням заборон, визначених п. 8 Правил 209, зокрема, заборони будувати дачні будинки, складати добрива, корми, дрова та інші матеріали, саджати дерева та інші багаторічні насадження тощо.

7. Тобто відповідач у невстановлений час без належних на те правових підстав незаконно влаштував існуючу на сьогодні опору 9 типу ПУБ 35-110-1.1 на приватній земельній ділянці, в результаті чого виникла і охоронна зона, що суттєво порушило умови використання належної земельної ділянки приватної форми власності.

8. Позивач на адресу відповідача неодноразово направляв пропозиції про укладення договору для встановлення земельного сервітуту, викупу земельної ділянки, договору оренди земельної ділянки від чого відповідач відмовлявся або не направляв зустрічних пропозицій. В зв`язку з вищевикладеним ОСОБА_1 був змушений звернутися до суду з вимогою про усунення перешкод у праві вільного користування земельною ділянкою шляхом демонтажу опори ЛЕП 9 з відтяжкою, однак, Васильківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 28 грудня 2022 року у справі 362/6486/21 відмовив у позові.

9. Листом від 12 січня 2023 року відповідач відмовився від чергової пропозиції ОСОБА_1 щодо укладення оплатного договору земельного сервітуту. В якості підстави для відмови від укладення запропонованого позивачем договору, відповідач посилався на відсутність в його розпорядженні грошових коштів для оплати земельних сервітутів. Однак відповідач здійснює приватну господарсько-правову діяльність, яка здійснюється на власний господарський ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а тому відсутність у нього коштів не може звільняти відповідача від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків та порушення прав та інтересів інших осіб. Зокрема, в даному випадку без відповідної правової підстави та відшкодування відповідної вартості відповідач займає чужу земельну ділянку для здійснення власної господарської діяльності, за яку одержує прибуток у вигляді одержання плати від споживачів за утримання електричних мереж.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Васильківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 11 вересня 2024 року в позові відмовив.

11. Київський апеляційний суд постановою від 29 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2024 року без змін.

12. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що відповідач є власником опори 9 (типу ПУБ 35-110-1.1) повітряної лінії електропередавання ПЛ - 35 кВ Васильків-Комсомольська , яка перебуває у нього на балансі з 01 січня

1972 року, а позивач є власником земельної ділянки площею 0,0614 га для колективного садівництва, кадастровий номер 3210700000:04:043:0154, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Васильківський р-н, с/т Екран на території Крушинської сільської ради з 02 квітня 1998 року.

13. Відтак, оскільки опору 9 (типу ПУБ 35-110-1.1) повітряної лінії електропередавання ПЛ-35 кВ Васильків-Комсомольська було побудовано до набуття позивачем права власності на земельну ділянку загальною площею

0,0614 га, а земельна ділянка перейшла у власність позивача вже із зобов`язаннями щодо обмеженого її використання, що також встановлено рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі 362/6486/21 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ ДТЕК Київській регіональні електромережі про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яке набрало законної сили, суд вказував на необґрунтованість позову.

14. Суд апеляційної інстанції додатково виснував, що під час розгляду іншого спору з відповідачем у межах справи 362/6486/21 ОСОБА_1 мотивував позов тим, що відповідач у невстановлений час, без належних на те правових підстав незаконно влаштував існуючу на сьогодні опору 9 типу ПУБ 35-110-1.1 на приватній земельній ділянці, в результаті чого виникла і охоронна зона, що суттєво порушило умови використання належної земельної ділянки приватної форми власності за її цільовим призначенням з урахуванням заборон визначених п. 8 Правил охорони електричних мереж зокрема, заборони будувати дачні будинки, складати добрива, корми, дрова та інші матеріали, саджати дерева та інші багаторічні насадження тощо.

15. Встановивши, що опора ПЛ-35 кВ Васильків-Комсомольська перебуває на балансі відповідача з 01 січня 1972 року, а отже була побудована до набуття позивачем ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, суд у справі

362/6486/21 дійшов висновку, що позивач не довів факт порушення його права власності на земельну ділянку.

16. Також суд апеляційної інстанції зауважував, що оформляючи право власності на земельну ділянку площею 0,0614 га з кадастровим номером 3210700000:04:043:0154, за розумної обачності, ОСОБА_1 не міг не знати про перебування на ній опори 9 (типу ПУБ 35-110-1.1) повітряної лінії електропередавання ПЛ-35 кВ Васильків-Комсомольська , яка використовується для обслуговування електромереж, і достовірно знаючи про існуюче обмеження навколо повітряних і наземних кабельних ліній електропередачі, на свій розсуд отримав державний акт про право власності на земельну ділянку.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

17. У поданій у березні 2025 року до Верховного Суду касаційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Головко О. С. просив рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

18. Наведені у касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

19. Представник заявника зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування приписів статті 16 Закону України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів щодо укладення відповідного договору земельного сервітуту відносно розташованих на чужій земельній ділянці енергетичних об`єктів, які експлуатуються.

20. Зауважує, що на його думку наведеним законом урегульовано в тому числі і поточні, діючі правовідносини між сторонами, які відбуваються в даний момент часу та полягають у експлуатації лінії електропередачі. Так, оскільки відповідач, як енергопередавальна компанія, здійснює експлуатацію опори лінії електропередач (ЛЕП) 9 з відтяжкою (типу ПУБ 35-110-1.1) ПЛ-35 кВ Васильків-Комсомольська як діючий енергетичний об`єкт, то, відповідно, розгляд питання щодо часу розміщення даної опори на земельній ділянці (до чи після набуття власником земельної ділянки прав на неї) в розрізі застосування дії закону у часі не має суттєвого значення.

21. Оскільки відповідач вже після набуття чинності Закону України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів продовжував і продовжує на теперішній час експлуатацію об`єкта енергетичної інфраструктури, то на ці правовідносини поширюються положення цього Закону у тому числі і щодо визначення права на таку експлуатацію шляхом укладення відповідного договору земельного сервітуту. Якщо між сторонами не укладено договору про встановлення земельного сервітуту, використання такої земельної ділянки відповідачем суперечить вимогам статті 16 Закону України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів .

22. Аргументом касаційної скарги також є те, що, на думку представника заявника, суди не врахували правових висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 18 квітня 2022 року у справі 520/1185/16-ц та від 08 лютого 2022 року у справі 209/3085/20 щодо того, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

23. У поданому у червні 2026 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник ПрАТ ДТЕК Київські регіональні електромережі адвокат

Безштанько В. В. у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, покликалась на необґрунтованість її доводів, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

24. Зауважує, що висновки судів про відмову у задоволенні позову обґрунтовані, а доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, адже відповідач є власником електроопори, яка розміщена за земельній ділянці позивача починаючи з 1972 року, а державна реєстрація права власності ОСОБА_1 проведена із зазначенням обмеження у її використанні - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи.

25. Окремо звертає увагу на ту обставину, що суд апеляційної інстанції правильно зауважував, що правовідносини між сторонами виникли у 1998 році, тобто до набрання чинності Законом України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів , і що відповідно до приписів статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Рух справи в суді касаційної інстанції

26. Верховний Суд ухвалою від 12 березня 2025 року відкрив провадження у цій справі та витребував справу із Васильківського міськрайонного суду Київської області.

27. Справа 362/1074/23 надійшла до Верховного Суду 02 квітня 2025 року.

28. Верховний Суд ухвалою від 30 червня 2025 року клопотання ПрАТ ДТЕК Київські регіональні електромережі про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу задовольнив частково. Продовжив до 13 червня 2025 року ПрАТ ДТЕК Київські регіональні електромережі строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

29. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 0,061 га, кадастровий номер 3210700000:04:043:0154, яка розташована на території Крушинської сільської ради для ведення садівництва у садовому товаристві Екран , що посвідчується державним актом серії ІІІ-КВ 110480, виданим 02 квітня 1998 року Крушинською сільською радою на підставі рішення Крушинської сільської ради

від 24 вересня 1997 року 1/3 (а. с. 14).

30. На території земельної ділянки розташована опора лінії електропередач (ЛЕП) 9 з відтяжкою типу ПУБ 35-110-1.1 ПЛ-35 кВ Васильків-Комсомольська .

31. Згідно довідки ПрАТ ДТЕК Київські регіональні електромережі від 06 жовтня 2021 року, станом на 01 жовтня 2021 року на балансі ПрАТ ДТЕК Київські регіональні електромережі обліковується об`єкт основних засобів, розташований за адресою:

м. Васильків - с. Рославичі, Васильківський район Київської області, а саме ПЛ-35 кВ Васильків - Комсомольська - Рославичі , дата оприбуткування 01 січня 1972 року (а. с. 25).

32. Повітряна лінія збудована в 1972 році, що підтверджується копією паспорта повітряної лінії електропередавання Васильків-Комсомольська (а. с. 62-77).

33. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,0614 га з кадастровим номером 3210700000:04:043:0154, ця земельна ділянка розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, садове товариство Екран на території Крушинської сільської ради, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення для колективного садівництва, державна реєстрація земельної ділянки проведена 18 квітня 2019 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 31 жовтня 2018 року, ТОВ Агентство землеустрою Аршин . Зазначено обмеження у використанні земельної ділянки - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи, площа земельної ділянки, на яку поширюється дія обмеження - 0,0528 га (а. с. 39).

34. 20 лютого 2020 року ОСОБА_1 звертався до ПрАТ Київобленерго з заявою, у якій просив документально підтвердити законність встановлення опори ПЛ-35 кВ на території належної йому земельної ділянки (а. с. 15).

35. Листом від 28 лютого 2020 року ПрАТ Київобленерго повідомило, що по території земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , проходить повітряна лінія ПЛ-35 кВ Васильків-Комсомольська , побудована державою на земельній ділянці, яка надавалась із земель запасу на потреби електроенергетичної галузі у 1980 році у відповідності до чинного на той час законодавства України (а. с. 16).

36. 31 березня 2020 року ОСОБА_1 звертався до ПрАТ Київобленерго з пропозицією щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту, посилаючись на статті 99, 100 ЗК України, статті 401, 403, 404 ЦК України та вказував належність земельної ділянки за цільовим призначенням до земель сільськогосподарського призначення, зазначав, що має обґрунтоване право вимагати укладення договору про встановлення земельного сервітуту з підстав наявності на її території опори 9, пропонував направити на його адресу проект договору або обґрунтовану відмову в укладенні такого договору (а. с. 17).

37. Листом від 27 квітня 2020 року ПрАТ Київобленерго повідомило про необхідність надання додаткових документів для розгляду можливості укладення договору земельного сервітуту (а. с. 18).

38. 23 червня 2020 року ОСОБА_1 звертався до ПрАТ Київобленерго з пропозицією щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту, надавши додатково копію паспорта та ідентифікаційного коду, копію державного акта на право власності на землю, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, схему розміщення опори 9 ЛЕП-35 кВ в межах території земельної ділянки, яка виконана на кадастровому плані земельної ділянки, засвідчену копію кадастрового плану земельної ділянки, фото розміщення опори 9 ЛЕП-35 кВ в межах території земельної ділянки, заяву про визначення меж та площі земельної ділянки під опорою 9 ЛЕП-35 кВ (а. с. 19).

39. 09 вересня 2020 року ОСОБА_1 звертався до ПрАТ Київобленерго з пропозицією щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту, повідомив, що 24 червня 2020 року він направив лист з необхідними документами, але станом на 09 вересня 2020 року відповіді не отримував (а. с. 20).

40. 07 вересня 2021 року ОСОБА_1 звертався до ПрАТ ДТЕК Київські регіональні електромережі з пропозицією щодо викупу земельної ділянки з кадастровим номером 3210700000:04:043:0154 за 108 000 грн, що еквівалентно

4 000 доларів США. 25 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звертався до ПрАТ ДТЕК Київські регіональні електромережі з пропозицією щодо укладення договору оренди, оскільки він заперечує проти встановлення безоплатного земельного сервітуту

(а. с. 21, 22, 26).

41. Листами від 06 жовтня 2021 року, 04 листопада 2021 року ПрАТ ДТЕК Київські регіональні електромережі повідомило ОСОБА_1 про те, що земельна ділянка була оформлена разом із площею ділянки під опорою ЛЕП-35 кВ без законних підстав, та рекомендувало звернутися до товариства для укладення договору про встановлення безоплатного земельного сервітуту із заявою, в якій буде зазначено площу частини земельної ділянки, на яку буде поширюватися право сервітут, площу, кадастровий номер й адресу загальної земельної ділянки та повним пакетом документів (а. с. 23, 24, 27, 28).

42. Васильківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 28 вересня 2022 року у справі 362/6486/21 відмовив у позові ОСОБА_1 до ПрАТ ДТЕК Київські регіональні електромережі про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, в якому ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача демонтувати опору ЛЕП 9 з відтяжкою ПЛ-35 кВ Васильків-Комсомольська та провід, розміщений на ній, усунувши межу охоронної межі за межі даної земельної ділянки (а. с. 30-33).

43. В подальшому 13 грудня 2022 року ОСОБА_1 звертався до ПрАТ ДТЕК Київські регіональні електромережі з пропозицією щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту, посилаючись на приписи статті 16 Закону України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів , до якої долучив примірники договору про встановлення платного земельного сервітуту від 01 грудня 2022 року (а. с. 34-38).

44. Листом від 12 січня 2023 року ПрАТ ДТЕК Київські регіональні електромережі повідомило ОСОБА_1 , що у тарифі на електричну енергію не закладено та не передбачено коштів щодо оплати земельних сервітутів, також товариство не має у своєму розпорядженні грошових коштів для оплати користування земельними ділянками на основі договору земельного сервітуту. Для внесення змін в ДЗК щодо накладення земельного сервітуту розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, даний вид документації є платним та розробляється сертифікованою організацією. Виходячи з вищевикладеного, товариство повертає без підпису надані примірники договору про встановлення сервітуту. Для вирішення ситуації та мінімізації фінансових затрат направляє для підпису свої примірники договору про встановлення безоплатного земельного сервітуту на всю земельну ділянку (а. с. 44).

Позиція Верховного Суду

45. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

46. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

47. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

48. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

49. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

50. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

51. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

52. Згідно зі статтею 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

53. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

54. Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

55. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

56. Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

57. Відповідно до частини першої статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб які не можуть бути задоволені іншим способом.

58. Частина перша статті 402 ЦК України та частини перша, друга статті 100 ЗК України передбачають можливість встановлення сервітуту договором, законом, заповітом або рішенням суду.

59. Згідно із статтею 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном і може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом, рішення суду.

60. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном.

61. Частина перша статті 404 ЦК України, встановлює способи встановлення, в тому числі, можливостей земельного сервітуту, серед яких: право проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

62. Відповідно до статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

63. Згідно з частиною четвертою цієї ж статті ЗК України, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

64. Відповідно до статті 100 ЗК України сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

65. На час вирішення спору судами особливості встановлення земельних сервітутів для розміщення об`єктів енергетики та передачі електроенергії передбачені Законом України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів .

66. Згідно з приписами статті 16 Закону України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів підприємства, які будують чи експлуатують об`єкти енергетики та передачі електричної енергії, мають право використовувати земельні ділянки за договором про встановлення земельного сервітуту з власником чи користувачем земельної ділянки або за рішенням суду для розміщення об`єктів, зазначених у частинах другій та четвертій цієї статті, на праві постійних або строкових земельних сервітутів.

67. Постійні земельні сервітути можуть встановлюватися для розміщення споруд опорних конструкцій повітряних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів, пристроїв і споруд.

68. Строкові земельні сервітути можуть встановлюватися на період будівництва чи проведення планових ремонтних робіт лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури.

69. Постійні або строкові земельні сервітути можуть встановлюватися для: будівництва, реконструкції, капітального ремонту, розміщення експлуатації лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури; проходу, проїзду, а також перевезення будівельних та інших матеріалів через земельну ділянку для будівництва і експлуатації лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури; розміщення на земельній ділянці інформаційних щитів, попереджувальних знаків, які стосуються будівництва та експлуатації лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури; проведення вишукувальних, дослідних та інших робіт для будівництва лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури.

70. Земельні сервітути щодо права будівництва, розміщення та експлуатації лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури встановлюються на підставі договору про встановлення земельного сервітуту між експлуатуючим підприємством та власниками чи користувачами земельних ділянок, укладеному в порядку, встановленому Цивільним кодексом України.

71. Земельні сервітути на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у власність чи користування, встановлюються за договором з органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України, та експлуатуючим підприємством або за рішенням суду.

72. Строк дії земельного сервітуту визначається у договорі про встановлення земельного сервітуту.

73. У договорі про встановлення земельного сервітуту для розміщення об`єктів енергетики та передачі електричної енергії зазначаються: зміст земельного сервітуту, кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут (за наявності), площа земельної ділянки, на яку поширюється дія земельного сервітуту, місце розташування земельної ділянки, кадастровий номер, розмір плати за встановлення сервітуту, строк дії сервітуту. Типова форма договору про встановлення земельного сервітуту затверджується Кабінетом Міністрів України.

74. У разі недосягнення згоди щодо встановлення земельного сервітуту земельна ділянка може бути відчужена в порядку, встановленому Законом України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності .

75. Відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі та в порядку, визначеному Законом України Про Державний земельний кадастр .

76. Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації.

77. У разі якщо встановлення земельного сервітуту призводить до неможливості використання земельної ділянки (її частини), власник чи користувач земельної ділянки має право вимагати вилучення (викупу) земельної ділянки (її частини) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а орендар такої ділянки має право вимагати розірвання договору оренди земельної ділянки.

78. Фінансування робіт із землеустрою, необхідних для встановлення сервітутів, та їх державна реєстрація здійснюються за рахунок коштів осіб, на користь яких встановлений сервітут, або за домовленістю сторін.

79. Так, види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

80. Отже, встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати: що правове регулювання дій щодо встановлення сервітуту має здійснюватися виключно між власником (володільцем) земельної ділянки та особою, яка має намір нею користуватися, а тому необхідно визначити суб`єктний склад спірних правовідносин відповідно до частини другої статті 402, частини другої статті 404 ЦК України; що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови.

81. Відповідно до приписів статті 22 ЗК України, 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення права власності позивача на земельну ділянку) право власності на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності.

82. Згідно із статтею 23 ЗК України, 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення права власності позивача на земельну ділянку) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

83. Статтею 40 ЗК України, 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення права власності позивача на земельну ділянку) передбачено, що власники земельних ділянок і землекористувачі зобов?язані забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання.

84. Згідно зі статтею 69 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення права власності позивача на земельну ділянку) вздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі, телефонно-телеграфних ліній, що проходять поза населеними пунктами, а також навколо випромінюючих споруд телерадіостанцій та радіорелейних ліній встановлюється охоронна зона. Землі в межах цих зон у власників землі та землекористувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, що передбачаються правилами, затверджуваними у встановленому порядку.

85. П. 4 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року 209 (у редакції, чинній на час виникнення права власності позивача на земельну ділянку), визначено, що навколо повітряних і наземних кабельних ліній електропередачі встановлюється охоронна зона. У межах охоронних зон землі у їх власників та користувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами. Підприємства, установи, організації та громадяни, яким надано у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де знаходяться об`єкти електричних мереж, зобов`язані вживати належних заходів до збереження зазначених об`єктів.

86. Згідно з п. 8, 9 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року 209 забороняється в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв виконувати будь-які дії, що можуть порушити нормальну роботу електричних мереж, спричинити їх пошкодження або нещасні випадки, в тому числі будувати житлові, громадські та дачні будинки; влаштовувати будь-які звалища; складати добрива, корми, торф, солому, дрова, інші матеріали; саджати дерева та інші багаторічні насадження, крім випадків створення плантацій новорічних ялинок. У межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв без письмової згоди енергопідприємств, у віданні яких перебувають ці мережі, а також без присутності їх представника забороняється, зокрема, будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, знесення будівель і споруд; виконання земляних робіт на глибині понад

0,3 метра, а на орних землях - на глибині понад 0,45 метра, а також розрівнювання ґрунту (в охоронних зонах підземних кабельних ліній електропередачі).

87. Відповідно до частини першої статті 110 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб.

88. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 111 ЗК України обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження. Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, встановленому законом.

89. Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

90. Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

91. Обмеження у використанні земель, встановлені містобудівною документацією на місцевому рівні, є чинними з моменту внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру. Це положення не поширюється на обмеження, встановлені до набрання чинності цим абзацом.

92. Відповідно до статті 18 Закону України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів , який набрав чинності 17 серпня

2010 року, для забезпечення надійної експлуатації та охорони енергогенеруючих об`єктів і об`єктів передачі електричної та теплової енергії, а також безпеки населення і охорони навколишнього природного середовища встановлюються спеціальні зони об`єктів енергетики: санітарно-захисні зони атомних електростанцій; зони спостереження атомних електростанцій; охоронні зони об`єктів енергетики; санітарно-захисні зони об`єктів енергетики; охоронні зони магістральних теплових мереж.

93. Земельні ділянки в межах спеціальних зон об`єктів енергетики не вилучаються (викупляються) у власників чи користувачів земельних ділянок, а використовуються з обмеженнями (крім випадків, коли встановлення спеціальних зон призводить до неможливості використання земельних ділянок за цільовим призначенням).

94. У разі якщо встановлення спеціальних зон об`єктів енергетики призводить до неможливості раціонального використання земельної ділянки за цільовим призначенням, власник чи користувач земельної ділянки має право вимагати вилучення (викупу) всієї земельної ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а орендар такої земельної ділянки має право вимагати в односторонньому порядку розірвання договору оренди земельної ділянки та відшкодування завданих цим збитків.

95. Спеціальні зони об`єктів енергетики встановлюються на землях всіх категорій.

96. Відповідно до статті 32 Закону України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів у межах охоронних зон об`єктів енергетики забороняється, зокрема: будувати житлові будинки, будинки громадського призначення; розміщати споруди іншого призначення на меншій відстані від елементів електричних мереж, ніж встановлена нормами; складати будь-які матеріали, розпалювати вогнища, влаштовувати звалища; саджати дерева, крім кущів та саджанців з висотою перспективного росту не більше двох метрів.

97. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

98. З матеріалів справи відомо та суди встановили, що відповідач є власником опори повітряної лінії, яка розташована на належній позивачу земельній ділянці та перебуває в нього на балансі з 01 січня 1972 року, а позивач є власником земельної ділянки площею 0,0614 га, кадастровий номер 3210700000:04:043:0154, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Васильківський р-н, садове товариство Екран на території Крушинської сільської ради з 02 квітня 1998 року. Державна реєстрація земельної ділянки позивача проведена із зазначенням обмеження у використанні земельної ділянки - охоронна зона навколо (вздовж) об?єкта енергетичної системи на підставі постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження правил охорони електричних мереж 209, тобто обмеження на земельну ділянку позивача встановлено на підставі приписів закону (а. с. 39-41).

99. Оскільки суди правильно встановили та обґрунтовано звернули увагу на ту обставину, що опора 9 (типу ПУБ 35-110-1.1) повітряної лінії електропередавання ПЛ-35 кВ Васильків-Комсомольська була побудована до набуття позивачем права власності на належну йому земельну ділянку, а сама земельна ділянка перейшла у власність позивача вже із обтяженням та зобов`язаннями щодо обмеженого її використання, що також було встановлене рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі 362/6486/21, колегія суддів погоджується із висновками судів про відсутність підстав для задоволення позову.

100. Суди правильно звернули увагу на ту обставину, що позивач просить встановити сервітут на земельну ділянку площею 0,0614 га, власником якої він є, у той час як обмеження у використанні земельної ділянки позивача поширюються лише на її частину у розмірі 0,0528 га, що підтверджується копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

101. Крім того суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу на те, що під час розгляду спору з цим відповідачем у межах справи 362/6486/21 ОСОБА_1 мотивував свій позов тим, що відповідач у невстановлений час, без належних на те правових підстав незаконно влаштував існуючу на сьогодні опору на приватній земельній ділянці в результаті чого виникла і охоронна зона, що суттєво порушило умови використання належної йому земельної ділянки приватної форми власності за її цільовим призначенням з урахуванням заборон визначених п. 8 Правил охорони електричних мереж зокрема, заборони будувати дачні будинки, складати добрива, корми, дрова та інші матеріали, саджати дерева та інші багаторічні насадження тощо. Однак, встановивши, що опора електропередачі перебуває на балансі відповідача з 01 січня 1972 року, а отже була побудована до набуття позивачем ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, суд у справі 362/6486/21 вважав, що позивач не довів факт порушення його права власності на земельну ділянку.

102. Довід касаційної скарги який зводиться до того, що статтею 16 Закону України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів урегульовані у тому числі і поточні, діючі правовідносини між сторонами, які відбуваються в даний момент часу та полягають у експлуатації лінії електропередачі, адже відповідач, як енергопередавальна компанія, здійснює експлуатацію опори лінії електропередач, як діючий енергетичний об`єкт, то, відповідно, розгляд питання щодо часу розміщення даної опори на земельній ділянці (до чи після набуття власником земельної ділянки прав на неї) в розрізі застосування дії закону у часі не має суттєвого значення колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

103. Схожі за своїм змістом арґументи містила також і апеляційна скарга, на що суд апеляційної інстанції слушно зауважував, що правовідносини між сторонами виникли у 1998 році, тобто до набрання чинності Законом України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів , а відповідно до приписів статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. При цьому положення Закону України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів не покладають на учасників даних правовідносин, які склались раніше, обов`язку приведення цих правовідносин до вимог цього Закону та укладення договору про встановлення земельного сервітуту.

104. Оскільки на час набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку (1998 рік) встановлені законом обмеження вже мали місце, положення Закону України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів не покладають на учасників правовідносин, які склались раніше, обов`язку приведення цих правовідносин до вимог цього Закону та укладення договору про встановлення земельного сервітуту.

105. Довід касаційної скарги про те, що суди не врахували правових висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 18 квітня 2022 року у справі

520/1185/16-ц та від 08 лютого 2022 року у справі 209/3085/20 щодо того, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність колегія суддів вважає неспроможним з огляду на таке.

106. У наведених постановах Верховного Суду викладений правовий висновок про те, що для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм.

107. Апеляційний суд правильно зауважував, що оформляючи право власності на земельну ділянку площею 0,0614 га з кадастровим номером 3210700000:04:043:0154, за розумної обачності, позивач не міг не знати про знаходження на ній опори 9 (типу ПУБ 35-110-1.1) повітряної лінії електропередавання ПЛ - 35 кВ Васильків-Комсомольська , яка використовується для обслуговування електромереж, і достовірно знаючи про існуюче обмеження навколо повітряних і наземних кабельних ліній електропередачі, на свій розсуд отримав державний акт про право власності на земельну ділянку.

108. Таким чином Верховний Суд вважає цей довід касаційної скарги неспроможним, а висновки судів такими, що не суперечать висновкам щодо застосування норм права у наведених представником заявника постановах касаційного суду.

109. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

110. Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

111. Підстав для виходу за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

112. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

113. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

114. Згідно з підпунктами б , в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

115. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, немає.

Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров