Судебный акт по делу № 910/2447/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Київ

cправа 910/2447/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 (головуючий суддя Яценко О. В., судді Горбасенко П. В., Спасиких Н. М.)

у справі 910/2447/26

за позовом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області

до 1) Державної служби геології та надр України і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Оіл Трейд

про визнання недійсними аукціону, договору, спеціального дозволу та угоди,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог, підстав заявленого позову

1. Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області (далі - Стрижавська селищна рада) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Державної служби геології та надр України, Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Оіл Трейд (далі -ТОВ Інтер-Оіл Трейд ), у якому просила 1) визнати недійсними результати аукціону, проведеного 15.10.2025 Державною службою геології та надр України з продажу спеціального дозволу на користування надрами Сосонського родовища (лот SUE001-UA-20250925-42884), 2) визнати недійсним договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні (електронних торгах) з метою видобування корисних копалин, піску Сосонського родовища, яке знаходиться у Вінницькому районі Вінницької області 8/10-25, укладеного 17.11.2025 Державною службою геології та надр України та ТОВ Інтер-Оіл Трейд , 3) визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 26.11.2025 6882, виданий ТОВ Інтер-Оіл Трейд , 4) визнати недійсною угоди про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин 6882, укладеної 26.11.2025 Державною службою геології та надр України та ТОВ Інтер-Оіл Трейд .

2. Позовні вимоги мотивовано, зокрема, тим, що Сосонське родовище розташоване на землях комунальної власності. Стрижавською селищною радою, як органом місцевого самоврядування, уповноваженим розпоряджатись такими земельними ділянками, не було затверджено переліку земельних ділянок, розташованих у межах ділянки надр, що знаходяться в межах Сосонського родовища. Відповідно спеціальний дозвіл на користування надрами (піском) у Сосонському родовищі не міг бути виставлений на аукціон та проданий, позаяк видобуток вказаних надр відбуватиметься на ділянці, де в контур родовища накладаються земельні ділянки, що перебувають у комунальній власності.

3. Також, за твердженнями позивача, територія Сосонського родовища входить в прибережну захисну смугу річки Десна, знаходиться в межах охоронної зони загально-зоологічного заказника загальнодержавного значення Буго-Деснянський та Деснянського регіонального екокоридору, а також накладається на територію Смарагдової мережі UA0000163 Buho-Desnianskyi. Крім того, на території Сосонського родовища знаходиться худобомогильник, у зв`язку з чим видобування корисних копалин може призвести до поширення захворювання у тварин на Сибірку.

4. Позивач вважає, що Державній службі геології та надр України було достеменно відомо, що існує ряд обмежень і заборон на видобування корисних копалин на території Сосонського родовища, які, однак, не були врахованими в аукціонній документації та при видачі ТОВ Інтер-Оіл Трейд спеціального дозволу на користування надрами від 26.11.2025 6882.

Обґрунтування заяви про забезпечення позову

5. 26.03.2026 Стрижавська селищна рада подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ Інтер-Оіл Трейд вчиняти дії, спрямовані на реалізацію спеціального дозволу на користування надрами від 26.11.2025 6882 та угоди про умови користування надрами від 26.11.2025 6882.

6. Обґрунтовуючи цю заяву, позивач, зокрема, зазначив, що на даний час ТОВ Інтер-Оіл Трейд здійснює дії, спрямовані на реалізацію вказаних дозволу та угоди і подальшого видобування корисних копалин на Сосонському родовищі. Так, відповідно до статті 6 Закону України Про оцінку впливу на довкілля відповідач-2 звернувся до Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової (державної) адміністрації з листом від 25.02.2026 03 з метою підготовки Звіту з оцінки впливу на довкілля на Сосонському родовищі. Водночас існує необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ Інтер-Оіл Трейд вчиняти дії, спрямовані на реалізацію спеціального дозволу на користування надрами від 26.11.2025 6882 та угоди про умови користування надрами від 26.11.2025 6882, які Стрижавська селищна рада просить визнати недійсним, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду та призвести до порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача як власника земель комунальної власності, на яких розташоване Сосонське родовище. До того ж невжиття таких заходів може призвести до істотних негативних наслідків для навколишнього середовища, навіть спричинити до виникнення екологічної катастрофи державного значення.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2026 у справі 910/2447/26 заяву Стрижавської селищної ради про забезпечення позову задоволено. Заборонено ТОВ Інтер-Оіл Трейд видобування корисних копалин, піску Сосонського родовища, яке знаходиться у Вінницькому районі Вінницької області, на підставі договору 8/10-25 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні (електронних торгах) з метою видобування корисних копалин піску Сосонського родовища, укладеного 17.11.2025 Державною службою геології та надр України та ТОВ Інтер-Оіл Трейд , та зазначених у дозволі на користування надрами від 26.11.2025 6882, виданого відповідачу-2.

8. Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з такого:

- позаяк у цій справі позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду;

- з огляду на предмет заявленого Стрижавською селищною радою позову та встановлені фактичні обставини щодо вчинення відповідачами дій, спрямованих на виконання оспорюваних результатів аукціону, проведеного 15.10.2025 Державною службою геології та надр України з продажу спеціального дозволу на користування надрами Сосонське родовище (лот SUE001-UA-20250925-42884), та оспорюваних договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні (електронних торгах) з метою видобування корисних копалин, піску, а також спеціального дозволу на користування надрами і угоди про умови користування надрами, невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів Стрижавської селищної ради, на захист яких пред`явлено позов до суду, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду справи користувач розпочне користування надрами з видобування корисних копалин піску, то цей процес буде не зворотним для природи в цілому і може призвести до негативного впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду, екології, зоології та створити небезпеку для життя, здоров`я людей та/чи довкілля, а позивач, у разі задоволення позову, не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів;

- заразом у випадку задоволення позову у цій справі видобування корисних копалин буде вчинено з порушенням встановлених правил охорони надр, а крім того може створити небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля;

- з урахуванням наведеного співмірним і таким, що забезпечує баланс інтересів сторін, буде захід забезпечення позову у вигляді заборони видобування корисних копалин, зазначених у дозволі, до вирішення справи по суті та набрання у справі законної сили рішенням суду.

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.03.2026 у справі 910/2447/26 ,скасовано. У задоволенні заяви Стрижавської селищної ради про забезпечення позову відмовлено.

10. Згідно з висновками суду апеляційної інстанції позивачем не наведено жодних обґрунтувань щодо того чим саме виконання робіт з підготовки родовища до промислової розробки може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених, оспорюваних прав чи інтересів Стрижавської селищної ради, за захистом яких вона звернулася з позовом у цій справі.

11. Як зазначив апеляційний господарський суд у цьому контексті, ані проведення оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону України Про оцінку впливу на довкілля , ані проведення робіт із складання, затвердження та погодження проєкта на розробку і рекультивації родовища в порядку встановленому законодавством з урахуванням висновку оцінки впливу на довкілля не може ускладнити виконання рішення суду у цій справі у випадку задоволення заявлених позовних вимог. Натомість початок робіт з промислової розробки родовища (видобування) - з ІІ кварталу 2027 року і до цього відповідач-2 не має можливості видобувати корисні копалини, пісок Сосонського родовища. Тому вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на вчинення дій, вчиняти які ТОВ Інтер-Оіл Трейд на даний час не має можливості, не є необхідним.

12. Окремо суд апеляційної інстанції звернув увагу і на те, що згідно особливих умов спеціального дозволу на користування надрами для відповідача-2 встановлено заборону видобування корисних копалин, зазначених у дозволі, до закінчення процедури оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону України Про оцінку впливу на довкілля . При цьому сам позивач у поданій заяві про забезпечення позову не стверджує, що ТОВ Інтер-Оіл Трейд вчиняє дії щодо видобутку корисних копалин. Доводи позивача зводяться до того, що відповідач-2 вчиняє дії щодо підготовки Звіту з оцінки впливу на довкілля на Сосонському родовищі. Водночас позивач не зазначає, яким саме чином отримання вказаного звіту ускладнить виконання рішення суду у цій справі. Разом з тим отримання такого звіту надасть можливість встановити обґрунтованість тверджень позивача про існування ряду обмежень і заборон на видобування корисних копалин на території Сосонського родовища.

Касаційна скарга

13. Не погодившись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Стрижавська селищна рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.03.2026.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарг

14. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

15. Суть доводів касаційної скарги позивача зводиться до того, що апеляційний господарський суд:

- застосував неправильний правовий стандарт оцінки підстав для забезпечення немайнового позову та підмінив його стандартом для майнових вимог, а саме вдався до дослідження питання утруднення виконання судового рішення у цій справі у разі задоволення позову за обставин невжиття відповідних заходів його забезпечення, хоча у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі 910/1040/18 визначено, що для немайнових вимог єдиним релевантним критерієм у цьому контексті є ефективний захист прав позивача в межах одного провадження, а не питання виконуваності судового рішення;

- проігнорував незворотність екологічної шкоди, як самостійний та достатній критерій забезпечення позову (принцип попередження);

- не навів мотивів щодо спростування цього ключового аргумента суду першої інстанції (тобто, аргумента про незворотність екологічної шкоди);

- неправильно застосував критерій реальності загрози для немайнових екологічних спорів, оскільки його висновок про відсутність реальної загрози до ІІ кварталу 2017 року не відповідає наведеним у постановах від 21.10.2021 у справі 910/20007/20 та від 10.12.2019 у справі 910/18739/16 висновкам Верховного Суд, згідно з якими метою забезпечення позову є попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення та охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій, і потенційність загрози прямо закладена в природу цього інституту;

- підмінив предмет оцінки співмірності (оцінював наслідки заборони виконання відповідачем-2 підготовчих робіт, тоді як судом першої інстанції було вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ Інтер-Оіл Трейд здійснювати видобування корисних копалин, піску Сосонського родовища), чим порушив встановлені частиною першою статті 269 ГПК України межі апеляційного перегляду, неправильно застосував частину четверту статті 137 ГПК України щодо критерію співмірності та дійшов висновків, що суперечать наведеному у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі 381/4019/18 і від 15.09.2020 у справі 753/22860/17;

- вийшов за межі апеляційної скарги, самостійно надавши оцінку вимогам, які не оспорювались апелянтом у визначений спосіб, а саме проаналізував умови спеціального дозволу, Програми робіт та Закону України Про оцінку впливу на довкілля та обґрунтував позицію скаржника інакше, ніж він сам;

- порушив статтю 269 ГПК України, фактично дослідивши обґрунтованість позовних вимог при перегляді ухвали про забезпечення позову, що не узгоджується із висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі 914/970/18;

- не оцінив публічний інтерес територіальної громади та значення статті 18-1 Кодексу України про надра при перевірці балансу інтересів, що суперечить підходу Великої Палати Верховного Суду, про який йдеться у постанові від 26.01.2021 у справі 522/1893/18 та у відповідності до якого при оцінці балансу інтересів сторін суд зобов`язаний враховувати публічний інтерес у випадках, коли однією зі сторін спору є орган місцевого самоврядування, що діє в інтересах громади.

16. Крім того, скаржник зазначає, що висновки апеляційного господарського суду не відповідають висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі 922/2163/17 та від 12.05.2020 у справі 910/14149/19 про обов`язок суду оцінювати доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Позиція інших учасників справи

17. У межах встановленого Верховним Судом строку Державна служба геології та надр України подала відзив на касаційну скаргу позивача, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

18. У поданому відзиві відповідач-1 серед іншого зазначає, що початок робіт з промислової розробки родовища (видобування) - з ІІ кварталу 2027 року, та звертає увагу на те, що до закінчення процедури оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону України Про оцінку впливу на довкілля , складання, затвердження і погодження проєкта на розробку і рекультивації Сосонського родовища існує заборона проведення робіт з видобування корисних копалин згідно із спеціальним дозволом на користування надрами від 26.11.2025 6882.

19. Також відповідач-1 наводить інші доводи, що стосуються питання користування земельною ділянкою з відповідним родовищем надрокористувачем.

20. Підсумовуючи свої аргументи, Державна служба геології та надр України зазначає, що судом апеляційної інстанції було встановлено всі обставини, які у цьому разі мають значення, надано їм належну правову оцінку, і ухвалена ним постанова в повній мірі відповідає чинним правовим нормам.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційного господарського суду

21. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції чинних правових норм, Верховний Суд вбачає, що касаційна скарга Стрижавської селищної ради не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

23. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

24. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

25. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача. Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

26. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

27. Питання щодо задоволення заяви про забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову.

28. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

29. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

30. Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

31. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 09.09.2022 у справі 904/7630/21, під час вирішення питання щодо вжиття заходів із забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

32. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

33. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

34. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі 914/2072/20.

35. Оскільки у цій справі ( 910/2447/26) Стрижавською селищною радою заявлено позов з вимогами немайнового характеру, в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

36. Такі висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі 910/1040/18, а також постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі 912/1616/18, від 26.09.2019 у справі 917/751/19, від 15.01.2020 у справі 915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі 915/1185/20.

37. Про це зазначає і скаржник (Стрижавська селищна рада) у поданій касаційній скарзі з посиланням, зокрема, на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі 910/1040/18.

38. Заразом, як вбачається із змісту оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026, при її ухваленні судом апеляційної інстанції серед іншого аналізувалось питання щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову, що повністю відповідає вищенаведеним висновкам Верховного Суду та спростовує протилежні доводи скаржника про те, що судом досліджувалась виключно підставність застосування таких заходів в контексті подальшої виконуваності судового рішення у цій справі у випадку задоволення позову, що має значення лише при заявленні позову майнового характеру.

39. При цьому, виходячи з характеру обставин цієї справи, апеляційний господарський суд виснував про недоведеність та необґрунтованість доводів позивача щодо наявності підстав для вжиття обраних ним заходів забезпечення позову.

40. Так, суд апеляційної інстанції, зокрема, зазначив, що початок робіт з промислової розробки родовища (видобування) - з ІІ кварталу 2027 року, а відтак до вказаної дати відповідач-2 не має можливості видобувати корисні копалини, пісок Сосонського родовища, тому вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на вчинення дій (заборони видобування корисних копалин на підставі оспорюваного дозволу), вчиняти які відповідач-2 на даний час не має можливості не є необхідним.

41. Водночас апеляційний господарський виходив не лише із вказаної обставини, а й проаналізував особливі умови спеціального дозволу на користування надрами від 26.11.2025 6882 та звернув увагу на те, що для відповідача-2 встановлено заборону видобування корисних копалин, зазначених у цьому дозволі, до закінчення процедури оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону України Про оцінку впливу на довкілля . При цьому до початку промислової розробки родовища (видобування) надрокористувач зобов`язаний провести процедури оцінки впливу на довкілля, за результатами якої до особливих умов дозволу мають бути внесені відповідні зміни.

42. Натомість Стрижавська селищна рада у поданій касаційній скарзі, зазначаючи про не урахування судом апеляційної інстанції потенційних загроз невжиття відповідних заходів забезпечення позову у цій справі (тобто, урахування ним лише реальної загрози, що настане з ІІ кварталу 2027 року) та ігнорування незворотність екологічної шкоди, як самостійного та достатнього критерію забезпечення позову (недотримання судом принципу попередження), не обґрунтовує та не підтверджує який саме прояв можуть мати такі ризики за умов, що відповідачу-2 заборонено видобування корисних копалин за оспорюваним дозволом до закінчення процедури оцінки впливу на довкілля і за результатами її проведення до особливих умов цього дозволу мають бути внесені відповідні зміни.

43. Тож за встановлених апеляційним господарським судом обставин цієї справи стосовно початку робіт з промислової розробки родовища (видобування) - з ІІ кварталу 2027 року та заборони їх проведення до закінчення процедури оцінки впливу на довкілля, за результатами якої до відповідного дозволу мають бути внесені зміни, вищенаведені аргументи скаржника, як і його посилання у цьому контексті на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі 910/20007/20 та від 10.12.2019 у справі 910/18739/16, щодо попередження потенційних труднощів при застосуванні заходів забезпечення позову, є неспроможними.

44. При цьому, оскільки наведені обставини початку робіт з видобування та проведення оцінки впливу на довкілля безпосередньо стосуються саме здійснення видобування корисних копалин, піску Сосновського родовища, що і було заборонено відповідачу-2 місцевим господарським судом при застосуванні заходів забезпечення позову у цій справі, Верховний Суд у даному випадку не вбачає порушення апеляційним господарським судом при їх дослідженні статті 269 ГПК України щодо меж апеляційного перегляду чи недотримання ним вимоги стосовно недопустимості надання у цьому разі оцінки позовним вимогам по суті, у зв`язку з чим відхиляє протилежні доводи скаржника (зокрема і його звернення у цьому контексті до висновків викладених у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі 914/970/18).

45. До того ж із змісту поданої до суду апеляційної інстанції Державною службою геології та надр України апеляційної скарги слідує, що апелянт наводив відповідні аргументи щодо умов спеціального дозволу, Програми робіт та норм Закону України Про оцінку впливу на довкілля , а тому доводи Стрижавської селищної рада про безпідставний вихід апеляційного господарського суду за межі апеляційної скарги не можуть бути прийняті, позаяк, проаналізувавши відповідні аргументи апелянта, суд апеляційної інстанції і зробив відповідні висновки щодо застосованих місцевим господарським судом у цій справі заходів забезпечення позову.

46. Стосовно ж посилань скаржника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини четвертої статті 137 ГПК України та критерію співмірності із вказівкою на наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі 381/4019/18 і від 15.09.2020 у справі 753/22860/17 висновки щодо цього критерію Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що не дивлячись на здійснену судом апеляційної інстанції оцінку у тому числі наслідки заборони виконання відповідачем-2 відповідних підготовчих робіт (здійснення яких при застосуванні місцевим господарським судом заходів забезпечення позову у цій справі заборонено не було), ним також наведено висновки та встановлено обставини щодо виконання саме робіт із видобування корисних копалин, піску Сосонського родовища (див. пункти 39-41 цієї постанови), а тому відповідні аргументи скаржника не мають визначального значення. Суперечності висновків апеляційного господарського суду із висновками щодо співмірності заходів забезпечення позову, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі 381/4019/18 і від 15.09.2020 у справі 753/22860/17, за умов дослідження, встановлення та оцінки ним обставин, що стосуються у тому числі саме видобування корисних копалин за оспорюваним спеціальним дозволом (тобто, безпосередньо стосуються вжитого місцевим господарським судом заходу забезпечення позову) Верховний Суд не вбачає.

47. Крім того, із оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції слідує, що ним оцінювався баланс інтересів сторін справи у контексті застосування відповідних заходів забезпечення позову та надавалась оцінка змісту ухвали місцевого господарського суду про їх застосування у тому числі з огляду на доводи заявника щодо необхідності їх вжиття.

48. Натомість аргументи позивача щодо протилежного фактично зводяться до спонукання здійснення переоцінки цих обставин і зроблених апеляційним господарським судом висновків та стосуються вирішення спору, що виник між сторонами цієї справи, по суті (зокрема, доводи позивача щодо ненадання радою погодження користування надрами в межах земель комунальної власності та порушення публічного інтересу територіальної громади у такому випадку), а тому в силу вимог статті 300 ГПК України та при здійснення касаційного перегляду постанови суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у застосуванні заходів забезпечення позову, відповідні аргументи не можуть бути перевірені Верховним Судом.

49. З огляду на наведене, Верховний Суд не аналізує посилання Стрижавської селищної рада на висновки викладені у постановах суду касаційної інстанції від 13.01.2020 у справі 922/2163/17 та від 12.05.2020 у справі 910/14149/19. Водночас за результатами пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявності постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі 522/1893/18, на неврахування висновків, викладених у якій, також посилається скаржник, Верховним Судом не встановлено. При цьому порушення судом апеляційної інстанції певних процесуальних норм при оцінці балансу інтересів сторін справи чи доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку не вбачається.

50. Інші аргументи, твердження та заперечення, наведені у касаційній скарзі позивача, полягають у висловлені незгоди із оскаржуваним судовим рішенням та трактуванні фактичних обставин, що склалися, на власну користь, а отже не є належним обґрунтуванням передбаченої у цьому випадку процесуальним законодавством підстави касаційного оскарження і тому так само не досліджуються Верховним Судом.

51. При цьому Верховний Суд звертається до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформульованої, зокрема, у справах Салов проти України (заява 65518/01), Проніна проти України (заява 63566/00) та Серявін та інші проти України (заява 4909/04) та згідно з якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain), серія A. 303-A).

52. З урахуванням наведеного, Верховний суд не вважає за необхідне надавати детальну відповідь на кожен аргумент касаційної скарги позивача та доходить висновку, що при апеляційному перегляді судом апеляційної інстанції проаналізовано всі суттєві аргументи сторін, що у даному випадку мали значення при вирішенні питання щодо застосування відповідних заходів забезпечення позову.

53. Водночас саме по собі зазначення Стрижавською селищною радою у касаційній скарзі про порушення чи неправильне застосування апеляційним господарським судом певних правових норм, без наведення належного обґрунтування цьому, не є підставою для зміни чи скасування ухваленого ним судового рішення.

54. Таким чином, передбачена процесуальним законодавством підстава касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову, у даному випадку не знайшла свого підтвердження.

55. Касаційну скаргу позивача Верховний Суд вважає за можливе розглянути у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

56. Доводи ж відзиву Державної служби геології та надр України ураховуються Верховним Судом у тій мірі, що відповідає наведеному у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

58. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

59. З огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд вбачає, що доводи, викладені у касаційній скарзі Стрижавської селищної ради, не підтвердилися і ними не спростовується правильність висновків суду апеляційної інстанції, з урахуванням чого касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат

60. Оскільки Верховний Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судове рішення, що оскаржувалось, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 у справі 910/2447/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил