Судебный акт по делу № 904/367/22 (904/3621/25)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року

м. Київ

cправа 904/367/22 (904/3621/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Жукова С.В., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання Громак В.А.

учасники справи:

позивач (боржник) - Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріального району,

арбітражний керуючий - ліквідатор Гальченко Євген Анатолійович - не з`явився,

відповідач - Дніпровська міська рада,

представники відповідача - Іорданов К.І., адвокат (в залі суду), Костюченко О.Т., адвокат (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),

третя особа - Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі",

представник третьої особи - Яцишин О.Й., адвокат (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),

третя особа - Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області,

представник третьої особи - не з`явився,

третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України,

представник третьої особи - не з`явився,

третя особа - Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради,

представник третьої особи - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу

Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

від 03.02.2026

у складі судді: Соловйової А.Є.,

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 28.04.2026

у складі колегії суддів: Фещенко Ю.В. (головуючий), Джепи Ю.А., Соп`яненко О.Ю.,

у справі (провадженні) за позовом

ліквідатора Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району арбітражного керуючого Гальченка Євгена Анатолійовича

до Дніпровської міської ради

треті особа, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі",

Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області,

Головне управління Пенсійного фонду України,

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради,

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у межах справи 904/367/22 про банкрутство

Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа 904/367/22 про банкрутство Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району (далі - КВЖРЕП Індустріального району).

2. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2022 у справі 904/367/22 припинено процедуру розпорядження майном, визнано КВЖРЕП Індустріального району банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 05.07.2023; призначено ліквідатором КВЖРЕП Індустріального району арбітражного керуючого Гальченка Євгена Анатолійовича.

3. У липні 2025 року ліквідатор КВЖРЕП Індустріального району, арбітражний керуючий Гальченко Євген Анатолійович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про покладення на Дніпровську міську раду 14 887 599 грн 12 коп. як субсидіарну відповідальність за доведення до банкрутства.

4. Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- Дніпровська міська рада умисно вводила в оману суди з метою не нести відповідальність за наслідки, які були спричинені підприємству, в зв`язку з тим, що в нього не залишилось активів, які б давали змогу погасити зобов`язання. Даний факт підтверджує навмисне доведення боржника до банкрутства та намагання уникнути відповідальності за такі дії;

- власник комунального підприємства в особі Дніпропетровської міської ради, який в подальшому змінив назву на Дніпровську міську раду, ухвалив рішення про припинення Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району ще в 2011 році в зв`язку з його збитковістю. Жодних документів, які б давали можливість реально оцінити фінансовий стан банкрута, з боку Дніпровської міської ради та її структурних підрозділів не надано. Вищенаведене свідчить про навмисне доведення боржника до банкрутства та про намагання уникнути відповідальності за такі дії;

- неплатоспроможність Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району настала внаслідок дій органу управління та власника банкрута - Дніпровської міської ради, який самоусунувся від участі в управлінні справами банкрута, не виявив бажання бути обізнаним з даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які показували прогресуючу негативну тенденцію в бік нарощення кредиторської заборгованості, чим не сприяв банкруту в здійсненні ним своєї господарської діяльності;

- ліквідатор зазначає, що неможливість задоволення вимог кредиторів у загальній сумі 14 887 599 грн 12 коп. виникла внаслідок винних дій засновника Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району з доведення останнього до банкрутства, що складає собою об`єкт правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна;

- суб`єктивна сторона правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності для засновника Дніпровської міської ради, характеризується навмисним вчиненням наведених вище дій, що призвело до припинення господарської діяльності та неплатоспроможності (банкрутства) Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району без створення умов для погашення банкрутом кредиторської заборгованості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 у справі 904/367/22 (904/3621/25) у задоволені позовної заяви відмовлено.

6. Рішення обґрунтовано зокрема наступним:

- позивачем до матеріалів даної справи не надано аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац 5 частини 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства);

- у поданій позовній заяві ліквідатор просить стягнути з Дніпровської міської ради на користь кредиторів КВЖРЕП Індустріального району суму, що дорівнює сумі усіх визнаних судом кредиторських вимог, як субсидіарну відповідальність за доведення до банкрутства, але не надає до матеріалів справи звіт за підсумками проведеної ліквідаційної процедури, відомості щодо актуального складу кредиторів боржника та розміру їх вимог, аналіз фінансового стану банкрута, відомості щодо ліквідаційної маси, висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення), а тому у суду відсутні підстави для задоволення позову;

- про необхідність встановити ліквідатором вищевикладених обставин при зверненні з заявою про покладення субсидіарної відповідальності звернув увагу Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 у даній справі 904/367/22 (арбітражний керуючий Гальченко Євген Анатолійович раніше вже звертався до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника, в якій йому було відмовлено та в подальшому переглянута і залишено в силі судами апеляційної і касаційної інстанції ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2023 у справі 904/367/22 про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника, господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів наявності одночасно всіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності, як покладання субсидіарної відповідальності на засновника боржника Дніпровську міську раду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 у справі 904/367/22(904/3621/25) - залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 у справі 904/367/22 (904/3621/25) - залишено без змін.

8. Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника подана передчасно. Оскільки, з урахуванням приписів статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та документальних доказів, при поданні позовної заяви про покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства, саме ліквідатор зобов`язаний надати суду відомості щодо актуального складу кредиторів боржника та їх вимог, оскільки стягнуті в порядку субсидіарної відповідальності грошові кошти включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів, тому достеменне встановлення суми непогашених вимог кредиторів за недостатністю майна банкрута, є обов`язковим. Натомість позивачем до матеріалів даної справи таких відомостей не надано. У поданій позовній заяві ліквідатор просить стягнути з Дніпровської міської ради на користь кредиторів КВЖРЕП Індустріального району суму, що дорівнює сумі усіх визнаних судом кредиторських вимог, як субсидіарну відповідальність за доведення до банкрутства, але не надає до матеріалів справи звіт за підсумками проведеної ліквідаційної процедури, відомості щодо актуального складу кредиторів боржника та розміру їх вимог, аналіз фінансового стану банкрута, відомості щодо ліквідаційної маси, висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2026 у справі 904/367/22(904/3621/25), з вимогою скасувати оскаржені рішення та хвалити нове, яким повністю задовольнити позов ліквідатора КВЖРЕП Індустріального району, арбітражний керуючий Гальченко Євген Анатолійович.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі")

10 . В обґрунтування підстав касаційного оскарження, скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини 2 статті 61 КУзПБ та порушення статей 73, 236 ГПК України за неврахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 22.04.2021 у справі 915/1624/16, від 08.06.2023 у справі 910/17743/18, від 11.06.2024 по справі 922/673/19.

Доводи відповідача

(Дніпровська міська рада)

11. Відповідач доводить:

11.1. Рада протягом розгляду справи послідовно заперечувала наявність протиправної поведінки, вини та причинно-наслідкового зв`язку. Зокрема, процедура припинення КВЖРЕП у зв`язку з його збитковістю була розпочата рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.07.2011 40/14 "Про припинення юридичних осіб деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради" ще у 2011 році - задовго до рішень 2016 року.

11.2. Саме по собі переміщення об`єктів комунальної власності між балансоутримувачами доводить неправомірне виведення активів або умисел на доведення підприємства до банкрутства.

11.3. Касаційна скарга не спростовує визначальної обставини, встановленої судами: на час розгляду позову ліквідатор продовжував заходи щодо пошуку майна для включення до ліквідаційної маси та подальшої реалізації, а отже остаточна ліквідаційна маса не була сформована.

11.4. Наявність у матеріалах основної справи аналізу фінансового стану, інвентаризаційних матеріалів чи реєстру вимог кредиторів не замінює завершення реалізації активів, розрахунків з кредиторами та встановлення остаточної негативної різниці між непогашеними вимогами і ліквідаційною масою.

11.5. Постанова палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 19.06.2024 у справі 906/1155/20 (906/1113/21) прямо встановлює, що до завершення реалізації ліквідаційної маси та розрахунків із кредиторами вимога про субсидіарну відповідальність є передчасною і не підлягає задоволенню; передчасність також виключає встановлення вини та інших елементів складу правопорушення.

11.6. Постанова Верховного Суду від 12.09.2024 у цій самій справі 904/367/22 вже закріпила аналогічні висновки щодо моменту виникнення права на заявлення вимоги та способу визначення її розміру.

11.7. Прохання ДТЕК ухвалити нове рішення про стягнення 14 887 599,12 грн потребувало б первинного встановлення фактичних обставин та переоцінки доказів, що прямо виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції за статтею 300 ГПК України.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи 904/367/22(904/3621/25) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2026.

13. Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2026 касаційну скаргу залишено без руху, надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

14. 11.06.2026 від заявника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, разом з обґрунтування підстав касаційного оскарження.

15. У зв`язку з відпусткою судді Огородніка К.М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи 904/367/22(904/3621/25) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026. 16. Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2026 відкрито касаційне провадження у справі 904/367/22(904/3621/25) за касаційною скаргою Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2026.

Датою судового засідання визначено 01.09.2026.

17. 10.07.2026 засобами електронного зв`язку на адресу Касаційного господарського суду від представника Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" адвоката Яцишина О.Й., надійшла заява про проведення судових засідань у справі 904/367/22(904/3621/25) в режимі відеоконференції.

18. Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2026 Заяву представника Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" адвоката Яцишина О.Й. про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.

Проведення судового засідання в режимі відеоконференції ухвалено здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

19. 28.08.2026 засобами електронного зв`язку на адресу Касаційного господарського суду від представника Дніпровської міської ради Костюченка Олександра Тимофійовича, надійшла заява про проведення судових засідань у справі 904/367/22(904/3621/25) в режимі відеоконференції.

20. Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2026 Заяву представника Дніпровської міської ради Костюченка Олександра Тимофійовича про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.

Проведення судового засідання в режимі відеоконференції ухвалено здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

21. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи 904/367/22 (904/3621/25) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Жукова С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026.

22. 01.09.2026 до Верховного Суду від Дніпровської міської ради надійшли письмові пояснення щодо касаційної скарги з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

23. В судовому засіданні 01.09.2026 представник скаржника (в режимі відеоконференції) повністю підтримав вимоги касаційної скарги за доводами викладеними в ній. Просив Суд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2026 у справі 904/367/22(904/3621/25) скасувати, ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позов ліквідатора КВЖРЕП Індустріального району, арбітражний керуючий Гальченко Євген Анатолійович.

24. Представники відповідача в засіданні суду 01.09.2026 проти вимог скаржника заперечили з підстав, викладених у письмових поясненнях на касаційну скаргу. Просили Суд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2026 у справі 904/367/22(904/3621/25) залишити без змін.

25. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили.

Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.

Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

26. Верховний Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (01.09.2026) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 01.09.2026. Були відсутні і ніші обставини, що унеможливлювали розгляд справи у судовому засіданні 01.09.2026.

27. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 2102-IX), Указу Президента України від 13.07.2026 596/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.07.2026 4928-IX), Верховний Суд розглядає справу 904/367/22(904/3621/25) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

28. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

30. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

31. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

32. Судом касаційної інстанції перевіряться правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення про покладення на відповідача субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

33. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

34. Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

35. Верховний Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі 906/1155/20 (906/1113/21):

- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;

- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення;

- щодо об`єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами ч. 2 ст. 61 КУзПБ;

- суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;

- об`єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;

- щодо змісту правопорушення - він не обмежується вичерпним переліком дій/бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому. Цей правовий підхід, з урахуванням відповідних відмінностей у фактичних обставинах, викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі 761/45721/16-ц (пункт 66) та від 25.05.2021 у справі 910/11027/18 (пункт 7.56). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом ч. 2 ст. 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів;

- щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення);

- однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою;

- сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами ст. 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності;

- право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

36. Верховний Суд також зазначає, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. За правовими позиціями Верховного Суду такими діями можуть бути , зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі 923/862/15, від 05.02.2019 у справі 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі 902/318/16, від 01.10.2020 у справі 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі 916/1105/16, а також у постанові від 19.08.2021 у справі 25/62/09.

37. Виходячи зі змісту частини 2 статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

38. При оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявленні ознак дій, передбачених статтями 218, 219 і 220 КК України, - приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, а також для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству підприємств застосовуються Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 14.

39. Згідно з п. 3.2 розділу III Методичних рекомендацій визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

40. Водночас, у постанові від 22.04.2021 у справі 915/1624/16 Верховний Суд звернув також увагу, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

41. Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі 906/1155/20 (906/1113/21), щодо висновку про наявність ознак доведення до банкрутства боржника, вказав, що відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

42. У постанові від 06.12.2022 у справі 908/802/20 Верховний Суд зазначив, що банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку.

43. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

44. Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

45. У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.

46. Тому, якщо ліквідатор (кредитор) із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

47. Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту , а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі 915/1624/16).

68. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

69. КВЖРЕП Індустріального району є комунальним підприємством, яке створено у відповідності з рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.07.1994 та засноване на комунальній власності територіальної громади міста Дніпропетровська. Основним видом діяльності боржника за номером 68.20. КВЕД є: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

70. Відповідно до п. 3.1., 3.4. Статуту КВЖРЕП Індустріального району майно комунального підприємства знаходиться у комунальній власності і закріплюється за підприємством на праві господарського відання. Майно підприємства, придбане ним у процесі здійснення господарської діяльності, належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Дніпропетровська, в особі Дніпропетровської міської ради та перебуває на балансовому обліку Підприємства і може закріплюватися за підприємством на праві господарського відання на підставі відповідного рішення Власника.

71. Дніпровська міська рада є засновником КВЖРЕП Індустріального району та відповідачем у справі.

72. Законом України "Про місцеве самоврядування" встановлюється підпорядкованість створених комунальних підприємств, обов`язок контролю за діяльністю створеного комунального підприємства та безпосередню відповідальність за заподіяну шкоду юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності.

73. Відповідно до статті 10 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" (як в редакції станом діючої на дату порушення справи про банкрутство та ї станом на дату подання ліквідатором заяви про субсидіарне стягнення) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

74. Статтею 17 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування при здійсненні повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення можуть проводити перевірки, які не належать до заходів державного нагляду (контролю), на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідної територіальної громади.

75. Відповідно ч. 1, 5 статті 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

76. Згідно статті 77 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

77. Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.

78. В свою чергу, стаття 77 ГК України прямо не встановлює повну субсидіарну відповідальність територіальної громади за зобов`язаннями створеного нею комунального унітарного підприємства, оскільки нею врегульовані питання особливостей здійснення господарської діяльності, а не питання підстав та меж відповідальності за усіма зобов`язаннями підприємства. Проте, враховуючи її зміст у поєднанні зі змістом положень статті 78 ГК України, можна зробити висновок, що відповідальність комунального унітарного підприємства за своїми боргами за господарськими зобов`язаннями визначається залежно від його виду: некомерційного або комерційного підприємства.

79. Тлумачення статей 74, 75 ГК України дозволяє зробити висновок, що комунальне комерційне підприємство володіє своїм майном на праві господарського відання та є самостійним у здійсненні господарської діяльності, за рахунок майна, закріпленого за таким підприємством на праві господарського відання, якщо інше не встановлено ГК України , іншими законами або статутними документами цього товариства. У разі незаконності дій власника щодо належного такому підприємству майна, воно має право на захист своїх речових прав на майно від дій власника.

80. Аналізуючи зазначені норми права в їх сукупності, слід дійти висновку, що за загальним правилом у разі недостатності коштів у комунального унітарного комерційного підприємства для відповідальності за своїм зобов`язанням, пов`язаним із господарською діяльністю, орган, до сфери управління якого входить підприємство, не несе повну субсидіарну відповідальність за господарськими зобов`язаннями цього підприємства (частина сьома статті 77 ГК України).

81. Отже, субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника) - органу місцевого самоврядування.

82. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі 5023/4388/12 зазначила, що у низці випадків ЄСПЛ визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві (рішення від 30 листопада 2004 року у справі "Михайленки та інші проти України", пункт 45, рішення від 04 квітня 2006 року у справі "Лисянський проти України", пункт 19, рішення від 03 квітня 2007 року у справі "Кооперативу Агрікола Слобозія-Ханесей проти Молдови", пункти 18,19, рішення від 12 квітня 2007 року у справі "Григор`єв та Какаурова проти російської федерації", пункт 35, рішення від 15 січня 2008 року у справі "Р. Качапор та інші проти Сербії". Отже, внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальності за борги підприємств у межах Конвенції.

83. За результатами розгляду позову ліквідатора КВЖРЕП Індустріального району арбітражного керуючого Гальченка Євгена Анатолійовича про покладення субсидіарної відповідальності на відповідача - Дніпровську міську раду за зобов`язаннями боржника, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

84. В мотивування висновків, місцевий господарський суд вказав на те, що позивачем у підтвердження заявлених вимог не надано суду звіт за підсумками проведеної ліквідаційної процедури, відомості щодо актуального складу кредиторів боржника та розміру їх вимог, аналіз фінансового стану банкрута, відомості щодо ліквідаційної маси, висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення.

85. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

86. За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

87. Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

88. Проте, господарський суд першої інстанції не дотримався вимог статей 86, 236 ГПК України щодо оцінки доказів та повного з`ясування обставин.

89. Суд першої інстанції, витребувавши декількома ухвалами у відповідача документи та інформацію щодо вибулого з володіння Боржника майна, не надав оцінки повноті виконання Дніпровською міською радою вимог суду, не дослідив та не надав жодної правової оцінки наданій відповідачем інформації та поданим документам (том 1 арк. справи 163-180), зокрема, в частині факту вибуття майна з господарського віддання Боржника, періоду та підстав. Також, не встановив обставин щодо використання такого майна до часу вибуття з володіння Боржника та під час здійснення провадження у справі про банкрутство КВЖРЕП Індустріального району, з урахуванням положень Статуту Боржника щодо основних видів його діяльності.

90. В цій частині суд першої інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду викладену, зокрема, у постановах від 14.05.2026 у справі 38/5005/5752/2012, від 18.02.2026 у справі 904/1212/22, від 19.09.2024 у справі 904/9411/21, від 17.09.2024 у справі 904/366/22, від 17.09.2024 у справі 904/229/22.

91. Крім того, суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки доводам третьої особи АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" щодо фінансового стану боржника до вибуття з володіння Боржника майна так і після до відкриття провадження у справі про банкрутство.

92. За приписами статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

93. Метою апеляційного перегляду справи є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи повторно.

94. Суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

95. Отже, користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, суд апеляційної інстанції, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, мав би дослідити всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності з наданням їм належної правової оцінки.

96. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

97. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

98. Однак, постанова суду апеляційної інстанції у цій справі вказаним висновкам не відповідає. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, вдавшись до майже повного цитування постанови Верховного Суду від 12.09.2024 у справі 904/367/22, і фактично не здійснив повторного перегляду справи, постанова апеляційного суду фактично не містить мотивування щодо розгляду всіх вимог та доводів апеляційної скарги.

99. Погодившись з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав до матеріалів справи звіт за підсумками проведеної ліквідаційної процедури, відомості щодо актуального складу кредиторів боржника та розміру їх вимог, аналіз фінансового стану банкрута, відомості щодо ліквідаційної маси, висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення), суд апеляційної інстанції залишив поза увагою твердження АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" щодо наявності таких документів в матеріалах основної справи про банкрутство КВЖРЕП Індустріального району.

100. З цього приводу колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

101. На відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів.

102. Тож, розглядаючи позов у межах справи про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має з огляду на особливості природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, у тому числі і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника.

103. Зазначене сприяє ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення щодо відповідних вимог, а також дотриманню принципу процесуальної економії господарського судочинства, сутність якого полягає в тому, щоб під час розгляду справи в суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права.

104. Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, зокрема, у постановах від 30.11.2022 у справі 916/329/21 (916/3265/21), від 08.12.2022 у справі 916/329/21 (916/3073/21), від 15.08.2024 у справі 914/3082/21(914/3174/22), від 05.03.2025 у справі 904/2796/22(904/314/23).

105. Проте, суд апеляційної інстанції наведеного вище не врахував, та здійснив перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 у цій справі без встановлення наявності певних доказів в матеріалах справи про банкрутство боржника.

106. У постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі 925/636/22, від 15.06.2023 у справі 910/21122/20, від 11.04.2024 902/655/23 закцентувано на необхідності дотримання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) у тому аспекті, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

107. У справах "Вєрєнцов проти України" (рішення від 11.04.2013, заява 20372/11), "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006, заява 63566/00) "Нечипорук і Йонкало проти України" (рішення від 21.04.2011, заява 42310/04) Європейський суд з прав людини наголосив, що принцип справедливості, закріплений у пункті 1 статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретні, доречні та важливі доводи, наведені заявником.

108. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

109. Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

110. Однак, в порушення вище вказаних вимог процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції у цій справі не надав відповідь на доречні та важливі доводи Позивача, не спростував та не відхилив аргументи скаржника АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", не навів правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи не взято до уваги судом.

111. Отже, доводи Скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у зв`язку з недослідженням доказів та ненаданням відповіді на доречні аргументи Позивача та третьої особи (АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі"), без урахування висновків Верховного Суду, викладених у вказаних у касаційній скарзі постановах, що призвело до неправильного вирішення спору, знайшли своє підтвердження.

112. Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

113. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

114. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

115. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України).

116. Згідно з частиною четвертою статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

117. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

118. Під час нового розгляду цієї справи для правильного вирішення спору необхідно врахувати викладене, всебічно, повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, і, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Судові витрати

119. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" - задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2026

у справі 904/367/22(904/3621/25) - скасувати.

3. Справу 904/367/22(904/3621/25) направити на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді С.В. Жуков

К.М. Огороднік