Судебный акт по делу № 18/257

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року

м. Київ

cправа 18/257

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Картере В. І.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

представники учасників справи:

представник ГУ ПФУ в Полтавській області - Козченко Н. В.,

ОСОБА_1 - особисто,

ОСОБА_2 - особисто,

представник ОСОБА_3 - Калінін О. М.,

арбітражний керуючий Тищенко О. І. - особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2026

у складі колегії суддів: Слободін М.М. - головуючий, Гребенюк Н.В., Шутенко І.А.

та на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 (в частині заміни кредитора - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на його правонаступника - ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ) щодо вимог у розмірі 1 058 506,41 грн).

у складі судді Киричука О. А.

у справі 18/257

за заявою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області

до Публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ

На розгляд суду постало питання щодо заміни кредиторів правонаступником у справі про банкрутство, яка тривало перебуває на стадії санації без затвердженого плану санації, у зв`язку з погашенням акціонером боржника вимог цих кредитів.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 18.07.2006 ухвалою господарського суду відкрито провадження у справі 18/257 про банкрутство (далі - ПАТ БК "Букрос").

2. 21.11.2017 ухвалою місцевого господарського суду введено процедуру санації ПАТ "БК "Букрос".

3. Провадження у справі 18/257 про банкрутство ПАТ "БК "Букрос" здійснюється відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013.

4. 20.11.2025 до Господарського суду Полтавської області від ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) надійшла заява про заміну кредиторів у справі про банкрутство на правонаступника (вх. 14932 від 20.11.2025), у якій заявник просив:

- здійснити процесуальну заміну кредитора - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області) на правонаступника - ОСОБА_3 щодо вимог у розмірі 1 058 506,41 грн.;

- здійснити процесуальну заміну кредитора - ОСОБА_1 на правонаступника - ОСОБА_3 щодо вимог у розмірі 2 454 061,56 грн.;

- зобов`язати керуючого санацією внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів ПАТ "БК "Букрос".

5. В якості доказів погашення заборгованості перед ГУ ПФУ в Полтавській області в сумі 1 058 506,41 грн заявником надані платіжні інструкції 2.407009289.1 (828 077,96 грн), 1.407027175.1 (149 243,34 грн), 2.407237179.1 (54 333,63 грн), 2.407253971.1 (9 226,66 грн), 2.407280513.1 (17 625,51 грн) від 18.11.2025.

6. На підтвердження погашення заборгованості перед ОСОБА_1 на загальну суму 2 454 061,56 грн заявником надані платіжні інструкції 0.0.4634461394.1 (58 610,70 грн), 0.0.4634441609.1 (1 372 641,87 грн) від 19.11.2025; квитанції 532383404306 (230 000,00 грн), N 532383403588 (792 808,99 грн) від 19.11.2025

7. Заява обґрунтована таким:

- ОСОБА_2 є власником значного пакету простих іменних акцій ПАТ БК "Букрос" у кількості 273 695 штук, що становить 11,4376% статутного капіталу товариства;

- з метою збереження активів підприємства, припинення зловживань та відновлення законності у процедурі банкрутства, заявником за власний рахунок здійснено повне та фактичне погашення заборгованості ПАТ БК "Букрос" перед усіма конкурсними кредиторами, що залишилися у реєстрі - ГУ ПФУ в Полтавській області та ОСОБА_1

- на даному етапі існує реальна, документально підтверджена загроза втрати унікального майнового комплексу Боржника (97 нафтогазових свердловин) через системні зловживання правами з боку кредитора ОСОБА_5 . Зокрема, заявник посилався на зазначення ОСОБА_1 завідомо недостовірних відомостей в плані санації, блокування реальних інвесторів та альтернативних планів санації, створення штучних передумов для ліквідації підприємства;

- єдиним ефективним та законним способом розблокувати процедуру банкрутства, не допустити затвердження фіктивного плану санації, що базується на підробці, та захистити стратегічні активи підприємства від протиправного поглинання є негайна заміна кредиторів, які зловживають своїми правами, на заявника, який має прямий легітимний інтерес у збереженні та відновленні роботи підприємства.

Правовою підставою ОСОБА_2 вказує положення ст. 512, 528 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

8. 14.01.2026 постановою Східного апеляційного господарського суду по справі 18/257, було скасовано ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі 18/257 в частині затвердження плану санації, розробленого інвестором ПАТ "БК "Букрос" ОСОБА_1 по справі 18/257 та прийняте в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 (про затвердження плану санації, розробленого інвестором ПАТ "БК "Букрос" ОСОБА_1 у справі 18/257 і у вказаній постанові встановлено, що згідно з планом санації, розробленим кредитором та інвестором ПАТ "БК "Букрос" ОСОБА_1 по справі 18/257 здійснювалося б погашення вимог кредиторів виключно за рахунок майна боржника.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

9. 02.04.2026 ухвалою Господарського суду Полтавської області у справі 18/257 заяву про заміну кредиторів на ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) як правонаступника - задоволено частково. Замінено кредитора у справі 18/257 - ГУ ПФУ в Полтавській області на його правонаступника - ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) щодо вимог у розмірі 1 058 506,41 грн. У задоволенні заяви про заміну кредитора у справі 18/257 - ОСОБА_1 , на ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) як правонаступника - відмовлено.

10. Ухвала суду мотивована таким:

- суд вважає можливим застосування за аналогією закону положень частини третьої статті 528 ЦК України до правовідносин, які виникли під час здійснення щодо боржника судової процедури санації та стосуються питання виконання зобов`язань товариства-боржника його учасником/акціонером у разі небезпеки втрати майнових прав внаслідок введення ліквідаційної процедури, при цьому обов`язковою умовою такого правозастосування є встановлення судом обставин тривалого перебування боржника у процедурі санації без затвердження плану санації, зокрема, з підстав його несхвалення зборами кредиторів;

- ПАТ "БК "Букрос" перебуває у банкрутстві більше 19-ти років без затвердженого плану санації;

- тривале незатвердження судом плану санації через його несхвалення зборами кредиторів не узгоджується з приписами Закону про банкрутство (у питанні обмеження строку процедури санації у відповідності до вимог частини першої статті 17 цього Закону) та зумовлює єдино-можливий наслідок, а саме введення процедури ліквідації. У такому разі ОСОБА_2 як акціонер ПАТ БК "Букрос" не позбавлений права виконати зобов`язання замість боржника перед конкурсним кредитором, що призведе до консолідації кількості голосів на зборах кредиторів та можливості впливу на вирішення питання схвалення плану санації боржника з метою відновлення його платоспроможності;

- як докази погашення заборгованості перед ГУ ПФУ в Полтавській області в сумі 1 058 506,41 грн ОСОБА_6 надані платіжні інструкції, і означене свідчить про наявність підстав для заміни конкурсного кредитора у справі 18/257 - ГУ ПФУ в Полтавській області в Полтавській області на суму 1 058 506,41 грн на правонаступника - ОСОБА_3 ;

- щодо погашення заборгованості заявником - ОСОБА_6 перед ОСОБА_1 , на загальну суму 2 454 061,56 грн то в даному випадку має місце намагання замінити кредитора-акціонера ОСОБА_1 іншим акціонером ОСОБА_2 , що вказує на відсутність класичної підстави для застосування частини третьої статті 528 ЦК України і зазначені обставини кваліфікуються судом як намагання маніпулювати складом конкурсних кредиторів;

- зазначені заявником ОСОБА_2 обставини в обґрунтування небезпеки втратити право на майно боржника внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно, не найшли свого підтвердження (стосовно вимог про заміну кредитора ОСОБА_1 ).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

11. 26.05.2026 постановою Східного апеляційного господарського суду (повна постанова складена 05.06.2026) апеляційну скаргу керуючої санацією ПАТ "БК "Букрос" - Тищенко О.І. на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 у справі 18/257 - задоволено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 у справі 18/257 - задоволено.

Апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Полтавській області в Полтавській області на ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 у справі 18/257 - залишено без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 у справі 18/257 скасовано в частині відмови у задоволенні заяви про заміну кредитора у справі 18/257 - ОСОБА_1 на ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) як правонаступника та ухвалено в цій частині нове рішення, яким заяву про заміну кредитора - ОСОБА_1 на правонаступника - ОСОБА_3 -задоволено

Замінено кредитора у справі 18/257 - ОСОБА_1 на його правонаступника - ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) щодо вимог у розмірі 2 454 061,56 грн.

В решті ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 у справі 18/257 - залишено без змін.

12. Суд апеляційної інстанції виснував про наявність достатніх правових підстав для заміни конкурсного кредитора у справі 18/257 - ОСОБА_1 на суму 2 454 0 61,56 грн на правонаступника - ОСОБА_3 вказавши, що заміна судом першої інстанції кредитора ГУ ПФУ в Полтавській області на його правонаступника ОСОБА_3 та одночасна відмова у заміні кредитора ОСОБА_1 на ОСОБА_3 за тотожних підстав для такої заміни, не узгоджується із принципом розумності та справедливості.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги ГУ ПФУ в Полтавській області

13. 23.06.2026 ГУ ПФУ в Полтавській області подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить:

- скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 у справі 18/257 в частині заміни кредитора - ГУ ПФУ в Полтавській області в Полтавській області на його правонаступника - ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) щодо вимог у розмірі 1 058 506,41 грн,

- скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі 18/257 в частині відмови у задоволенні апеляційної скарги ГУ ПФУ в Полтавській області в Полтавській області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 у справі 18/257,

- прийняти нове рішенням яким відмовити в частині заміни кредитора у справі 18/257 - ГУ ПФУ в Полтавській області на його правонаступника ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) щодо вимог у розмірі 1 058 506,41 грн.

14. Підставою касаційного оскарження скаржник вказує п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вважає, що судами не вірно застосовано висновок Верховного Суду у справі 18/257 від 10.07.2024 про можливість застосування за аналогією закону норм частини третьої статті 528 ЦК України, посилається на постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 у справі 809/34/17, від 01.07.2020 у справі 824/74/19-а щодо застосування норми статті 23 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", а також стверджує про порушення судами ст. 73, 86, 236 ГПК України.

15. ГУ ПФУ в Полтавській області не погоджується з висновками суду, щодо реальної загрози переходу до ліквідаційної процедури та зазначає, що на момент погашення кредиторських вимог акціонером ОСОБА_6 , план санації, розроблений інвестором ОСОБА_1 , був схвалений зборами кредиторів та затверджений ухвалою суду 20.11.2025. В подальшому вказаний план санації був скасований 14.01.2026 постановою Східного апеляційного господарського суду, після чого ОСОБА_1 надано новий план санації ПАТ БК "Букрос", а арбітражним керуючим Тищенко О.І. направлено на адресу Пенсійного фонду України та Головного управління клопотання про погодження плану реструктуризації (мирова угода), отже ведуться активні дії щодо відновлення платоспроможності та відсутні ті ризики, про які зазначає суд апеляційної інстанції.

16. Скаржник вважає, що у цьому випадку не відбулося вибуття ГУ ПФУ в Полтавській області із матеріальних правовідносин з боржником ПАТ БК "Букрос", оскільки погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" покладено на страхувальника ПАТ БК "Букрос" і є особистим зобов`язанням, однак ОСОБА_2 не є страхувальником чи застрахованою особою у розумінні вказаного Закону, у зв`язку з чим зазначені кошти були віднесені до невизначених платежів. ГУ ПФУ в Полтавській області стверджує, що погашення заборгованості таким чином суперечить нормам закону про банкрутство та порушує порядок черговості задоволення вимог кредиторів.

Б. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги ОСОБА_1 .

17. 27.06.2026 ОСОБА_1 подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить:

- скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі 18/257 в частині заміни кредитора у справі - ОСОБА_1 на його правонаступника - ОСОБА_3 щодо вимог у розмірі 2 454 061,56 грн.

- залишити в силі ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 у справі 18/257 в частині відмови у задоволенні заяви про заміну кредитора у справі 18/257 - ОСОБА_1 на ОСОБА_3 як правонаступника.

- задовольнити клопотання про передачу справи, згідно ст. 303 ГПК України, на розгляд палати або Великої Палати Верховного Суду.

18. Скаржник зазначає, що він є акціонером - інвестором та не погоджується з постановою Східного апеляційного господарського суду в частині заміни кредитора у справі 18/257 - ОСОБА_1 на правонаступника ОСОБА_3 щодо вимог у розмірі 2 454 061,36 грн.

19. Скаржник посилається на п. 4 ч. ст. 287, п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, стверджує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст. 528 ЦК України, не дослідження доказів у справі, неповне з`ясування обставин справи та вказує про відсутність висновку Верховного Суду (в заяві про усунення недоліків касаційної скарги) щодо заміни інвестора в справі про банкрутство, передбаченій Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" як кредитора згідно зі ст. 528 ЦК України.

20. ОСОБА_1 доводить, що положення ст. 528 ЦК України не застосовується до інвестора, який погашає борги у справі про банкрутство, процедура якої регулюється спеціальним законом, який має перевагу. На переконання скаржника, застосування загальних норм ЦК України в рамках справи про банкрутство суперечило б суті конкурсної процедури та черговості задоволення вимог кредиторів.

21. Скаржник вказує, що ним разом з ПАТ БК "Букрос" в 2017 році були погашені всі конкурсні борги, окрім ГУ ПФУ у Полтавській області, якому інвестор ОСОБА_1 погасив усі борги в 2020 році

22. ОСОБА_1 зазначає, що для заміни кредитора за ст. 528 ЦК України необхідною є угода між старим і новим кредитором, проте між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ніяких угод не укладалося. При поданні заяви ОСОБА_3 були відсутні будь які відомості про загрозу втрати майна. В платіжних інструкціях ОСОБА_3 вказані незрозумілі рішення судів, тому такі не можуть бути належним доказом.

23. Скаржник також зазначає про помилкове посилання суду апеляційної інстанції на доктрину заборони суперечливої поведінки та звертає увагу на постанову Верховного Суду від 25.03.19 по справі 607/4316/17.

В. Стислий виклад позиції інших учасників справи

24. 20.08.2026 ОСОБА_2 подав до суду касаційної інстанції клопотання про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами ГУ ПФУ в Полтавській області та ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 на підставі пунктів 4 та 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

25. ОСОБА_2 стверджує, що ГУ ПФУ в Полтавській області, всупереч вимогам п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не вказує яку саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та не зазначає які саме висновки Верховного Суду не були враховані апеляційним судом у постанові. Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що апеляційним господарським судом у оскаржуваній постанові цитуються висновки Верховного Суд,у викладені у постанові від 10.07.2024 у справі 18/257 щодо можливості застосування у процедурі банкрутства положень частини 3 статті 528 ЦК України.

26. Також ОСОБА_6 подано відзив з проханням залишити без задоволення касаційній скарги, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, стверджуючи про безпідставність та необґрунтованість скарг, а висновки суду апеляційної інстанцій повністю узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 10.07.2024 у справі 18/257.

27. 24.08.2026 ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу ГУ ПФУ в Полтавській області, в якому він підтримує касаційну скаргу ГУ ПФУ в Полтавській області та просить її задовольнити.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

29. Щодо заявленого в касаційній скарзі ОСОБА_1 клопотання про передачу справи на розгляд палати або Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначає таке.

30. Відповідно до ч. 1, 3 - 5 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

31. Заявляючи клопотання про передачу цієї справи на розгляд палати або Великої Палати Верховного Суду, ОСОБА_1 в касаційній скарзі не наводить жодного обґрунтування необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство або викладеного постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, або інших палат чи в поставі Великої Палати Верховного Суду. Окрім того, заявлене в клопотання не містить також мотивів існування виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики із наведенням кількісних та якісних критеріїв такої правової проблеми. Відтак Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 .

32. Щодо клопотання ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в Полтавській області, колегія суддів зазначає, що враховуючи визначені скаржниками підстави касаційного оскарження та наведене обґрунтування касаційних скарг скаржників, Верховний Суд дійшов висновку про розгляд їх по суті.

33. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання заміни кредиторів боржника правонаступником у справі про банкрутство, у зв`язку з погашенням вимог кредитора акціонером боржника.

34. Провадження у цій справі про банкрутство ПАТ "БК "Букрос" було відкрито ухвалою господарського суду 18.07.2006 та 21.11.2017 введено процедуру санації боржника.

35. Відповідно до п. 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства, введеного в дію 21.10.2019, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

36. Оскільки станом на дату введення в дію КУзПБ провадження у справі про банкрутство ПАТ "БК "Букрос" перебувало та досі триває на стадії санації, тому провадження у цій справі продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Разом з тим, враховуючи п. 1-1 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла з 19.01.2013), застосуванню до спірних правовідносин та самої процедури санації боржника підлягають норми цього Закону в редакції, чинній до 19.01.2013.

37. Частиною першою статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (тут і далі в редакції до 19.01.2013) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

38. За змістом ст. 52 ГПК України, зокрема, у разі заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

39. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Для вирішення питань можливості процесуального правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.

40. Щодо застосування норм статті 528 ЦК України у процедурах банкрутства колегія суддів звертається до висновків, викладених Верховним Судом в постанові від 10.07.2024 у цій справі 18/257 та які полягають у наступному.

41. Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні передбачені статтею 512 ЦК України, відповідно до пункту 4 частини першої якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

42. Відповідно до частини першої статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

43. Аналіз наведених вище норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що можливість передоручення виконання (покладення виконання зобов`язання боржника на третю особу) згідно чинного законодавства може мати місце й без згоди кредитора, однак виключно у випадку, якщо обов`язок виконання зобов`язання не є для боржника особистим.

44. Отже, норма частини першої статті 528 ЦК України не ставить можливість виконання обов`язку боржника іншою особою у залежність від волі кредитора. Навпаки, кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою, крім винятку, коли згідно вимог закону чи умов договору обов`язок виконання зобов`язання є особистим для боржника.

45. При цьому за загальним правилом належне виконання зобов`язання за боржника іншою особою у порядку вимог частини першої статті 528 ЦК України припиняє таке зобов`язання. У цьому зв`язку у боржника може виникнути нове зобов`язання перед третьою особою, що залежить від умов договору між такою особою та боржником, на підставі якого здійснено виконання зобов`язання перед кредитором замість боржника та який (договір) може бути як оплатним, так і безоплатним.

46. У свою чергу, частиною третьою статті 528 ЦК України передбачено, що інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

47. Тобто, на відміну від припинення зобов`язання, належне виконання якого за боржника іншою особою мало місце у порядку частини першої статті 528 ЦК України, зобов`язання ж, яке виконується іншою особою на підставі частини третьої цієї статті, не припиняється навіть при його належному виконанні. У такому випадку відбувається заміна кредитора у зобов`язанні і застосовуються, як це передбачено самою нормою частини третьої статті 528 ЦК України, положення статей 512-519 цього Кодексу.

48. Як зазначено вище, зобов`язання, яке виконується іншою особою на підставі частини третьої статті 528 ЦК України, не припиняється, адже відбувається лише заміна кредитора у такому зобов`язанні.

49. Наведене свідчить про те, що заміна кредитора у зобов`язанні у відповідному порядку не зумовлює погашення (припинення) зобов`язань боржника, а тому не може суперечити визначеним Законом про банкрутство порядку та способам погашення вимог конкурсних кредиторів у судовій процедурі санації боржника.

50. Водночас необхідність застосування за аналогією закону норм частини третьої статті 528 ЦК України до спірних правовідносин, які стосуються питання виконання зобов`язань боржника іншою особою (акціонером товариства-боржника) у судовій процедурі санації пояснюється таким.

51. Частиною третьою статті 528 ЦК України унормовано, що інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

52. Верховний Суд акцентує, що звернення стягнення на майно боржника (незалежно від способу його здійснення) у кінцевому результаті передбачає припинення права власності боржника на таке майно. Аналогічно зазначеному перехід у справі про банкрутство до процедури ліквідації боржника передбачає продаж усього належного боржнику майна, яке підлягає включенню до ліквідаційної маси. Тобто, перехід до ліквідаційної процедури у справі про банкрутство як і звернення стягнення на майно зумовлюють в кінцевому результаті аналогічні наслідки для боржника, а саме припинення права власності останнього на належне йому майно.

53. У свою чергу, за змістом частини шостої статті 18 Закону про банкрутство неподання до господарського суду плану санації боржника протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію має наслідком визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Водночас із введенням щодо боржника ліквідаційної процедури у справі про банкрутство господарська (підприємницька) діяльність останнього завершується (частина перша статті 23 Закону про банкрутство). У цьому зв`язку вбачається вплив на майнові права учасника господарського товариства, зокрема щодо права на одержання частини прибутку товариства (дивідендів), що прямо залежить від здійснення ним господарської діяльності, яка, як зазначено вище, припиняється у випадку введення щодо боржника ліквідаційної процедури. Відтак, очевидною є зацікавленість учасника/акціонера у відновленні платоспроможності товариства-боржника шляхом здійснення процедури його санації з метою запобігання банкрутства.

54. Наведене свідчить про наявність в учасника/акціонера господарського товариства ризику втрати майнових прав у випадку тривалого не затвердження плану санації, що матиме наслідком введення господарським судом щодо такого товариства-боржника ліквідаційної процедури у справі про банкрутство.

55. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що правовідносини щодо виконання зобов`язання товариства-боржника його учасником/акціонером у разі небезпеки втрати майнових прав внаслідок введення щодо боржника ліквідаційної процедури у справі про банкрутство вбачаються подібними врегульованим частиною третьою статті 528 ЦК України правовідносинам щодо задоволення третьою особою вимоги кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно.

56. При цьому виконання зобов`язання третьою особою без згоди боржника, на думку суду, може пов`язуватись не лише з ризиком втрати права на майно боржника, але й із захистом майнових прав такої особи як учасника господарського товариства.

57. Втім, положеннями чинного законодавства України, у тому числі у галузі банкрутства, не врегульовано питання можливості виконання зобов`язання товариства-боржника його учасником/акціонером у разі небезпеки втрати майнових прав унаслідок введення щодо боржника ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, яке (введення) зумовлене тривалим не затвердженням господарським судом плану санації.

58. Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

59. За змістом частини десятої статті 11 ГПК суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований.

60. Зважаючи на викладені вище мотиви та правові норми, Верховний Суд вважає можливим застосування за аналогією закону положень частини третьої статті 528 ЦК України до правовідносин, які виникли під час здійснення щодо боржника судової процедури санації та стосуються питання виконання зобов`язань товариства-боржника його учасником/акціонером у разі небезпеки втрати майнових прав внаслідок введення ліквідаційної процедури.

61. При цьому обов`язковою умовою такого правозастосування є встановлення судом обставин тривалого перебування боржника у процедурі санації без затвердження плану санації, зокрема, з підстав його не схвалення зборами кредиторів. Оцінка такого факту має здійснюватися судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

62. Судом апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, було встановлено, що боржник перебуває в процедурі банкрутства більше 19 років за тривалої відсутності затвердженого плану санації з підстав несхвалення його зборами кредиторів та обґрунтовано виснувано, що таке зумовлює єдино-можливий наслідок, а саме - введення процедури ліквідації, що зумовить припинення права власності боржника на належне йому майно та свідчитиме про небезпеку втрати кредитором-акціонером ОСОБА_2 права на майно боржника внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. Апеляційним судом також враховано, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2026, якою було відмовлено в затвердженні плану санації, розробленого ОСОБА_1 встановлено, що згідно з вказаним планом санації здійснювалося б погашення вимог кредиторів виключно за рахунок майна боржника.

63. Отже, встановивши наявність виняткових обставин для застосування ч. 3 ст. 528 ЦК України, які свідчать про реальну небезпеку втрати права на майно боржника його акціонером ОСОБА_2 , дослідивши надані заявником докази в підтвердження погашення конкурсних вимог ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в Полтавській області, враховуючи, що ОСОБА_2 керуючись правом акціонера та ст. 528 ЦК України погасив таку заборгованість, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до ОСОБА_3 перейшли права кредитора у зобов`язанні, які він виконав за ПАТ "БК "Букрос".

64. Відтак, Верховний Суд погоджується із судом апеляційної інстанції про наявність правових підстав, відповідно до ст. 52 ГПК України та ст. 528 ЦК України, для заміни кредиторів у справі про банкрутство ПАТ "БК "Букрос" - ГУ ПФУ у Полтавській області та ОСОБА_1 на правонаступника ОСОБА_2 .

65. Діюче законодавство про банкрутство у якості пріоритету визначає пошук можливості погашення вимог кредиторів з перспективою закриття провадження у справі про банкрутство. І саме цим пояснюється можливість погашення вимог всіх конкурсних кредиторів ОСОБА_6 як акціонером боржника. Верховний Суд наголошує, що основним легітимним інтересом кредиторів у межах справи про банкрутство має бути саме погашення їх вимог та досягнення можливої мети банкрутства - відновлення платоспроможності боржника як наслідок такого погашення. З цієї точки зору судом не аналізуються питання, що стосуються попереднього погашення ОСОБА_1 частини кредиторських вимог боржника, оскільки таке погашення не впливає на вирішення того питання, яке поставлено перед судом: можливість погашення акціонером всіх вимог кредиторів, внесених до реєстру вимог кредиторів.

66. Судом апеляційної інстанції правильно застосовано зазначені вище норми матеріального та процесуального закону, а висновки, що їх дійшов суд узгоджуються із висновками Верховного Суду, що викладені в постанові від 10.07.2024 у справі 18/257, з огляду на що колегія суддів відхиляє протилежні доводи касаційної скарги ГУ ПФУ в Полтавській області, а також доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ст. 528 ЦК України у подібних правовідносинах.

67. Щодо твердження ОСОБА_1 в касаційній скарзі про відсутність угоди між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що у спірних відносинах застосування ч. 3 ст. 528 ЦК України не потребує обов`язкового укладення угоди між первісним та новим кредиторами, а тому такі доводи скаржника є помилковими.

68. Аргументи ГУ ПФУ в Полтавській області та ОСОБА_1 в касаційних скаргах про відсутність ризику в заявника втрати права на майно боржника, з огляду на можливість переходу до ліквідаційної процедури та доводи щодо вчинення дій, спрямованих на погодження та затвердження плану санації, колегія суддів Верховного Суду відхиляє, оскільки такі спрямовані на переоцінку доказів у справі та встановлення обставин справи, що в силу вимог ст. 300 ГПК України виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

69. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 у справі 908/1795/19).

70. Водночас, скаржники не вказують, які наявні в справі докази не були досліджені судом чи досліджені з порушенням вимог процесуального закону.

71. ОСОБА_1 , стверджуючи в касаційній скарзі про неналежність платіжних інструкцій як доказів, при цьому не заперечив отримання відповідних коштів від ОСОБА_3 в якості погашення його кредиторських вимог.

72. Посилання ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду від 25.03.2019 у справі 607/4316/17-ц за позовом фізичної особи до навчального закладу про визнання незаконним і скасування наказу ректора, поновлення позивача як студента, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки правовідносини у цій справі та вказаній скаржником є відмінними і за фактичними обставинами, і за правовим регулюванням.

73. Щодо тверджень ГУ ПФУ в Полтавській області в касаційній скарзі про те, що його кредиторська заборгованість є особистим зобов`язанням боржника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", отже неможливою є заміна цього кредитора на ОСОБА_3 , колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що з огляду на мету процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання боржника банкрутом, якою є задоволення вимог кредиторів, то погашення ОСОБА_6 вимог ГУ ПФУ в Полтавській області свідчить про досягнення цієї мети. При цьому, судом апеляційної інстанції також враховано, що ГУ ПФУ в Полтавській області зазначені кошти платнику не повернуло.

74. Посилання ГУ ПФУ в Полтавській області на постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі 809/34/17, від 01.07.2020 у справі 824/74/19 у справах про скасування податкових повідомлень-рішень де зазначено щодо права платника визначати призначення платежу також не свідчать про неправильне застосування судом апеляційної норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухвалення оскаржуваної постанови. Скаржник не обґрунтовує в чому полягає невідповідність висновків суду зазначеним постановам.

75. Решта аргументів касаційних скарг не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові у цій справі.

76. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційних скарг ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в Полтавській області не підтвердилися під час касаційного перегляду цієї справи, а Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови суду апеляційної інстанції.

77. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява 63566/00, пункт 23).

78. Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах ГУ ПФУ в полтавській області та ОСОБА_1 не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків апеляційного суду.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

79. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

80. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а прийнята у справі постанова апеляційного господарського суду - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

81. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційних скарг та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржників витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд палати або Великої Палати Верховного Суду.

2. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

4. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі 18/257 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

В. Картере