Ухвала по делу № 348/2670/26

У Х В А Л А

Справа 348/2670/26

Провадження 1-кс/348/495/26

09 вересня 2026 року м. Надвірна

Слідчий суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали клопотання адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , що подане в порядку ст. 206 КПК України,

в с т а н о в и в:

Адвокат ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді з клопотанням в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст. 206 КПК України.

В обґрунтування клопотання зазначає, що 04.09.2026 о 19:18 відбувся останній телефонний зв`язок родини з ОСОБА_3 . Після цього його телефон недоступний. Протягом наступних днів родина не мала можливості безпосередньо з ним поспілкуватися та не отримала належного офіційного повідомлення про місце, підставу та строк його перебування під контролем будь-якого державного органу.

07.09.2026 дружина подала до поліції заяву про зникнення чоловіка. Приблизно через годину поліція, за повідомленням дружини, встановила та повідомила, що ОСОБА_3 перебуває у ІНФОРМАЦІЯ_1 . При телефонному зверненні до РТЦК та СП родині не було забезпечено розмову з ним; зі слів дружини, їй повідомлено, що телефон чоловікові не дають.

Відсутність будь-якого контакту з особою, повідомлення державного органу про її фактичне перебування в РТЦК та СП та невідомість правової підстави, яка не дозволяє особі вільно залишити місце перебування, є достатнім джерелом відомостей для застосування превентивного судового механізму статті 206 КПК України. Звернення не ґрунтується на припущенні про конкретний склад злочину: його метою є невідкладна судова перевірка факту й правових підстав позбавлення свободи.

За інформацією сім`ї, клієнт страждає на ХОЗЛ та гіпертонічну хворобу, має виражену задишку і потребує постійного лікування. 01.09.2026 о 23:40 викликалась бригада екстреної медичної допомоги через підвищення артеріального тиску понад 200 мм рт. ст. і задишку. За відсутності безпосереднього контакту з клієнтом неможливо виключити загострення ХОЗЛ, дихальну недостатність або повторний гіпертензивний криз.

Враховуючи викладене, просить: невідкладно розглянути отримані відомості в порядку статті 206 КПК України як такі, що створюють обґрунтовану підозру фактичного позбавлення свободи ОСОБА_3 у межах територіальної юрисдикції Надвірнянського районного суду; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 та/або інший орган чи службову особу, під фактичним контролем яких перебуває ОСОБА_3 негайно доставити його до слідчого судді для з`ясування правових підстав позбавлення свободи; зобов`язати відповідний орган надати суду оригінали або належно засвідчені копії документів, що обґрунтовують законність і тривалість обмеження свободи: протокол адміністративного затримання/доставлення, звернення ТЦК до поліції, документи щодо розшуку, повістки, матеріали КУпАП, журнали прибуття/вибуття, документи щодо переміщення; під час особистого опитування з`ясувати у ОСОБА_3 , чи може він вільно залишити приміщення, чи забороняли йому вихід або користування телефоном, чи застосовувався фізичний/психологічний примус, чи надавався доступ до адвоката, чи потребує він невідкладної медичної допомоги; забезпечити конфіденційне спілкування ОСОБА_3 з адвокатом до надання ним пояснень щодо обставин фактичного обмеження свободи; у разі якщо орган/службова особа не доведе існування передбачених законом підстав для позбавлення свободи та їх чинність на момент судової перевірки - застосувати передбачений статтею 206 КПК механізм негайного звільнення особи; з огляду на повідомлені ХОЗЛ, задишку, гіпертонічну хворобу та виклик 103 01.09.2026 у зв`язку з тиском понад 200 мм рт. ст., забезпечити невідкладний медичний огляд клієнта; у разі виявлення ознак гострого стану - невідкладне направлення/госпіталізацію до закладу охорони здоров`я; з метою недопущення втрати доказів звернути увагу відповідних органів на необхідність негайного збереження відеозаписів і журналів, які фіксують доставлення та перебування ОСОБА_3 з 04.09.2026.

Слідчий суддя, перевіривши матеріали клопотання, дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні.

Кримінальне провадження досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч.1 ст.3 КПК України).

Основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, та забезпечення законності провадження у справі на досудових стадіях. Це зумовлює специфічний характер виконуваної ним кримінальної функції, яка полягає у забезпеченні законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні.

Згідно ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов`язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.

Відтак, слідчий суддя здійснює повноваження, зокрема і передбачені ст. 206 КПК України, за умови, що існує кримінальне провадження на стадії досудового розслідування. Тому розгляду в порядку ст. 206 КПК України підлягають клопотання/скарги, які виникають із кримінально-правових відносин, та обов`язки щодо захисту прав людини у слідчого судді виникають в ході досудового розслідування.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про попереднє ув`язнення (зі змінами та доповненнями) підставою для попереднього ув`язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.

Згідно ст. 4 Закону України Про попереднє ув`язнення (зі змінами та доповненнями) установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України Про попереднє ув`язнення (зі змінами та доповненнями) слідчий суддя може зобов`язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.

Як вбачається зі змісту клопотання, у цьому випадку має місце незгода ОСОБА_2 з діями відповідальних осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 , пов`язаними з мобілізацією.

Згідно норм кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи територіального центру комплектування та соціальної підтримки не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції. Таким чином, ОСОБА_3 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.

Із змісту поданого клопотання слідує, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв`язку із застосованим стосовно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України , та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України , не утримується правоохоронними органами у зв`язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах будь-якого кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи.

Згідно ч. 5 ст. 206 КПК України незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.

Тобто ст. 206 КПК України регламентує відносини під час досудового розслідування, а саме - запобіжні заходи, затримання особи, а слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.

Водночас, адвокат ОСОБА_2 фактично не погоджується із діями працівників ТЦК та СП стосовно ОСОБА_3 .

Водночас незгода із діями працівників ТЦК та СП не належить до юрисдикції та повноважень слідчого судді, компетенція якого розповсюджується лише на стадію досудового розслідування, такі правовідносини врегульовані чинним законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, перевірка законності дій яких у такому разі не належать до повноважень слідчого судді та не підлягають розгляду в порядку ст. 303 КПК України .

Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з`ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов`язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.

Виходячи з обставин скарги та вищевказаних правових норм, слідчий суддя дійшов висновку, що утримання громадянина працівниками ТЦК та СП без відповідного судового рішення, не підлягає оскарженню до слідчого судді, оскільки такі правовідносини врегульовані чинним законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, а у разі, якщо такі дії мають ознаки кримінального правопорушення - відповідними нормами Закону України Про Державне бюро розслідувань та ст. 214 КПК України .

При цьому, слідчий суддя звертає увагу ОСОБА_3 на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами, районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, працівниками поліції чи військової частини при здійсненні ними свої повноважень, пов`язаними із мобілізацією, для судового захисту вона вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо неї (нього) протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, самим клопотанням адвоката ОСОБА_2 підтверджується можливість надання ОСОБА_3 правової допомоги.

Положеннями КПК України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за зверненням, яке подане в порядку ст. 206 КПК України .

Згідно ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу .

Так, ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданим клопотанням.

Керуючись ст. 2 , 3 , 9 , 24 , 26 , 206 , 309 , 372, 376 КПК України ,

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , що подане в порядку ст. 206 КПК України.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1