Судебный акт по делу № 925/1240/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року

м. Київ

cправа 925/1240/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група" - Бурятинський В.О.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" - Павленко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 (колегія суддів у складі: Остапенко О.М. - головуючий, Сотніков С.В., Отрюх Б.В.)

у справі 925/1240/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот-Ч"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи та стислий зміст заяви

1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.11.2021 відкрито провадження у справі 925/1240/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" (далі - ТОВ "Седна-Агро", Боржник), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном Боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича.

2. Постановою Господарського суду Черкаської області від 20.05.2022 Боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Левченка В.М.

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група" (далі - ТОВ "СХК "Вінницька промислова група") 12.09.2025 звернулося до Господарського суду Черкаської області із заявою про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 61218,77 грн та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

4. У заяві кредитор також просив витребувати у Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області розрахунки коригування до податкових накладних 103 від 13.02.2019 та 104 від 15.02.2019, складених ТОВ "Седна-Агро" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кряж і Ко" (далі - ТОВ "Кряж і Ко").

5. Заяву обґрунтовано тим, що 12.02.2019 ТОВ "Седна-Агро" та ТОВ "Кряж і Ко", правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ "СХК "Вінницька промислова група", уклали договір поставки насіння 021-КК.

6. Кредитор зазначив, що на виконання специфікації 2 від 14.02.2019 до цього договору ТОВ "Кряж і Ко" сплатило ТОВ "Седна-Агро" 368471,94 грн попередньої оплати. Товар поставлено не було, а Боржник повернув покупцю 307253,17 грн. Неповернута частина попередньої оплати, за розрахунком заявника, становить 61218,77 грн.

7. 17.09.2025 від ліквідатора надійшло повідомлення про досудове врегулювання спору, в якому зазначено, що ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" повернуто надмірно (помилково) сплачені кошти у розмірі 61220,44 грн, що підтверджується платіжною інструкцією 42 від 17.09.2025.

8. ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" у письмових поясненнях від 18.09.2025 заперечило проти закриття провадження за його заявою у зв`язку з відсутністю предмета спору. Кредитор послався на те, що заявлені вимоги виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, а перерахування коштів 17.09.2025 відбулося під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

9. Ліквідатор у заяві від 27.10.2025 про результати розгляду кредиторських вимог просив закрити провадження за заявою кредитора у зв`язку з відсутністю предмета спору. Ліквідатор зазначив, що заборгованість банкрута перед заявником відсутня, зарахування зустрічних однорідних вимог він не здійснював, а надмірно сплачені заявником кошти повернуто.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

10. 12.02.2019 ТОВ "Седна-Агро" та ТОВ "Кряж і Ко", правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ "СХК "Вінницька промислова група", уклали договір поставки насіння 021-КК.

11. За п. 1.1 договору продавець зобов`язався передати у власність покупця насіння, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Згідно з п. 4.1 договору найменування, кількість, ціна, вартість товару, терміни оплати і поставки та інші умови визначаються у специфікаціях, які є його невід`ємними частинами.

12. Сторони підписали специфікацію 1 від 12.02.2019 та специфікацію 2 від 14.02.2019.

13. За специфікацією 1 ТОВ "Кряж і Ко" зобов`язалося сплатити 576127,68 грн у строк до 15.11.2019.

14. Специфікація 2 передбачала, що ТОВ "Седна-Агро" повинно було поставити насіння соняшника до 15.03.2019, а ТОВ "Кряж і Ко" - сплатити до 14.02.2019 368471,04 грн, що становило 20% погодженої вартості товару, та до 15.11.2019 1473887,76 грн, що становило 80% його вартості.

15. ТОВ "Кряж і Ко" сплатило 368471,94 грн, з яких 362656,36 грн - за платіжним дорученням 5888946729 від 13.02.2019 та 5815,58 грн - за платіжним дорученням 5888946773 від 15.02.2019.

16. У зв`язку з отриманням цих коштів ТОВ "Седна-Агро" склало податкові накладні 103 від 13.02.2019 на 362656,36 грн та 104 від 15.02.2019 на 5815,58 грн.

17. Товар за специфікацією 2 ТОВ "Седна-Агро" не поставило, у зв`язку із чим ТОВ "Кряж і Ко" звернулося до нього з вимогою про повернення сплачених коштів.

18. ТОВ "Седна-Агро" повернуло 307253,17 грн, зокрема 209607,84 грн за платіжним дорученням 2116 від 19.04.2019 та 97645,33 грн за платіжним дорученням 2118 від 23.04.2019.

19. Різниця між сплаченою попередньою оплатою 368471,94 грн і повернутими коштами 307253,17 грн становить 61218,77 грн.

20. Господарський суд апеляційної інстанції встановив, що за специфікацією 2 ТОВ "Седна-Агро" мало перед ТОВ "Кряж і Ко" заборгованість у розмірі 61218,77 грн, а за специфікацією 1 ТОВ "Кряж і Ко" мало перед ТОВ "Седна-Агро" заборгованість у розмірі 576127,68 грн.

21. Між ТОВ "Кряж і Ко" і ТОВ "Седна-Агро" складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 до 25.06.2019, в якому зазначено заборгованість ТОВ "Кряж і Ко" у розмірі 514907,24 грн.

22. Ліквідатор звернувся до ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" з вимогою про повернення дебіторської заборгованості 576127,68 грн.

23. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.09.2024 витребувано документи щодо господарських операцій між сторонами договору поставки 021-КК.

24. На виконання цієї ухвали подано копії банківських виписок від 13.02.2019, 15.02.2019, 19.04.2019, 22.04.2019 та акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ "Кряж і Ко" і ТОВ "Седна-Агро".

25. 03.09.2025 ліквідатор направив вимогу 01-34/569-3 про сплату 576127,68 грн на ліквідаційний рахунок Боржника.

26. 04.09.2025 ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" сплатило на користь ТОВ "Седна-Агро" 576127,68 грн за платіжною інструкцією 38005.

27. 17.09.2025 ТОВ "Седна-Агро" перерахувало ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" 61220,44 грн за платіжною інструкцією 42 із призначенням платежу: "повернення надмірно (помилково) перерахованих коштів за результатами претензійно-позовної роботи".

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

28. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.02.2026 визнано вимоги ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" до ТОВ "Седна-Агро" та включено до реєстру вимог кредиторів 4844,80 грн витрат зі сплати судового збору у першу чергу і 61218,77 грн незабезпечених вимог у четверту чергу.

29. Місцевий господарський суд застосував ст.ст. 2, 41, 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та виходив із того, що вимоги кредитора виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, є обґрунтованими і документально підтвердженими.

30. Оскільки вимоги заявлено після спливу строку, встановленого для їх подання, господарський суд першої інстанції визначив заявника конкурсним кредитором без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

31. Доводи ліквідатора про відсутність предмета спору відхилено з огляду на те, що перерахування 17.09.2025 коштів у період дії мораторію становить індивідуальне задоволення конкурсної вимоги поза порядком і черговістю, передбаченими КУзПБ.

32. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.02.2026 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" у визнанні кредиторських вимог до Боржника.

33. Господарський суд апеляційної інстанції установив існування двох зустрічних зобов`язань за специфікаціями 1 та 2, однак зазначив, що підписаний сторонами акт звірки підтверджує врахування взаємних вимог у єдиному погодженому фінансовому результаті 514907,24 грн, а первісні зобов`язання сторін не існують у відокремленому вигляді.

34. Заперечення кредитора щодо відсутності угоди або заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог господарський суд апеляційної інстанції відхилив, зазначивши, що предметом спору є не односторонній залік, а погоджений сторонами стан взаємних зобов`язань, визначений актом звірки.

35. Перерахування 576127,68 грн за платіжною інструкцією 38005 господарський суд апеляційної інстанції кваліфікував як оплату понад погоджене сальдо, а 61220,44 грн, повернуті 17.09.2025, - як надмірно сплачені кошти, а не погашення самостійної конкурсної вимоги.

36. В обґрунтування висновку щодо доказового значення акта звірки взаєморозрахунків суд апеляційної інстанції послався на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.12.2020 у справі 916/499/20 та від 04.12.2019 у справі 916/1727/17.

37. Щодо перевірки кредиторських вимог і підвищеного стандарту доказування господарський суд апеляційної інстанції врахував, зокрема, постанови Верховного Суду від 20.06.2019 у справі 915/535/17, від 25.06.2019 у справі 922/116/18, від 15.10.2019 у справі 908/2189/17, від 07.08.2019 у справі 922/1014/18, від 07.10.2020 у справі 914/2404/19, від 27.05.2021 у справі 924/556/20 та від 23.09.2021 у справі 910/866/20.

38. Застосувавши ст.ст. 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність існування у боржника заборгованості 61218,77 грн станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутство.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

39. ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" (далі - скаржник) подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.02.2026.

40. Підставами касаційного оскарження визначено п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

41. Скаржник зазначає, що господарський суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.04.2018 у справі 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі 916/1727/17, від 03.09.2024 у справі 904/6691/20(904/3702/23), від 10.11.2022 та від 25.01.2022 у справі 914/346/20(914/155/21).

42. У заяві від 10.07.2026 про усунення недоліків скаржник зазначив про застосування господарським судом апеляційної інстанції ст.ст. 45, 47 і ч. 5 ст. 64 КУзПБ без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.06.2026 у справі 907/985/23, від 21.08.2025 у справі 920/692/23 та від 09.07.2020 у справі 5015/118/11.

43. Крім того, у цій заяві наведено посилання на постанову у справі 5015/118/11(914/2065/20), дату якої скаржник не зазначив, та на порушення ч. 1 ст. 281, ст. 236 ГПК України.

44. На думку скаржника, акт звірки взаєморозрахунків має інформаційний характер і сам по собі не підтверджує здійснення господарської операції або припинення зобов`язання.

45. Скаржник стверджує, що господарський суд апеляційної інстанції фактично визнав зарахування зустрічних однорідних вимог, хоча не встановив ані заяви однієї зі сторін про зарахування, ані двостороннього правочину, ані волевиявлення сторін на припинення відповідних зобов`язань.

46. Окремо зазначено, що ліквідатор двічі вимагав сплатити 576127,68 грн, ця сума сплачена 04.09.2025, а перерахування Боржником 61220,44 грн 17.09.2025 відбулося після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

47. Скаржник вважає, що дії ліквідатора фактично призвели до зарахування зустрічних вимог без дотримання передбачених КУзПБ обмежень та без згоди кредиторів.

48. Також скаржник вказує, що господарський суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки виконанню договору поставки і первинним документам, поданим на підтвердження кредиторських вимог.

49. Обґрунтовуючи підставу, передбачену п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ч. 1, ч. 2 ст. 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у правовідносинах, в яких сторони мають зустрічні однорідні вимоги, не виявляли волі на їх зарахування, однак таке зарахування визнано судом на підставі підписаного акта звірки.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

50. ТОВ "Седна-Агро" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Левченка В.М. у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 - без змін.

51. Боржник зазначає, що акт звірки, підписаний уповноваженими представниками сторін та підтверджений первинними документами, є належним доказом визнання боргу і визначення його розміру.

52. В обґрунтування цієї позиції наведено постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі 910/14518/19, від 05.03.2019 у справі 910/1389/18, від 21.12.2020 у справі 916/499/20 та від 04.12.2019 у справі 916/1727/17.

53. Ліквідатор заперечує вчинення ним зарахування зустрічних однорідних вимог та стверджує, що сторони самостійно погодили кінцевий фінансовий результат у розмірі 514907,24 грн, а їхні первісні зобов`язання не існують у відокремленому вигляді.

54. На переконання Боржника, сплата 576127,68 грн перевищує погоджене сторонами сальдо, а 61220,44 грн повернуто як надмірно сплачені кошти, а не на погашення кредиторської вимоги.

55. Посилання скаржника на вимоги ліквідатора про сплату 576127,68 грн Боржник відхиляє, вважаючи ці вимоги процесуальними діями, які не визначають і не змінюють структури взаємних зобов`язань сторін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

56. Предметом касаційного оскарження є законність постанови господарського суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу про визнання кредиторських вимог у розмірі 61218,77 грн і 4844,80 грн судового збору та відмовлено у визнанні цих вимог.

57. З огляду на встановлені господарськими судами обставини, підстави касаційного оскарження та доводи учасників справи Верховний Суд має перевірити, чи встановлено передбачену договором або законом підставу припинення вимоги в розмірі 61218,77 грн до відкриття провадження у справі про банкрутство та чи є відображення кінцевого сальдо в акті звірки достатнім для висновку про припинення цієї вимоги зарахуванням.

58. Згідно з ч. 1 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

59. За ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

60. За ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

61. У ч. 1 ст. 45 КУзПБ визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

62. Згідно з ч. 4 ст. 45 КУзПБ вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

63. За ч. 6 ст. 45 КУзПБ вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

64. За ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

65. У ч. 1 ст. 598 ЦК України передбачено: зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

66. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

67. У ч. 1 ст. 601 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

68. За ч. 2 ст. 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

69. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог в інших випадках, встановлених договором або законом.

70. У ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

71. Згідно з ч. 1 ст. 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

72. За ч. 2 ст. 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

73. Припис ч. 3 ст. 41 КУзПБ передбачає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій.

74. У ч. 5 ст. 64 КУзПБ визначено, що погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів), за умови що це не порушує майнові права інших кредиторів.

75. Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

76. У ч. 1 ст. 79 ГПК України встановлено: наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

77. За ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

78. Відповідно до ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

79. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно.

80. Верховний Суд неодноразово зазначав, що під час розгляду заявлених до боржника грошових вимог господарський суд перевіряє їх відповідність чинному законодавству, досліджує надані докази та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє вимоги кредитора повністю або частково. Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі 908/710/18, від 25.06.2019 у справі 922/116/18, від 15.10.2019 у справі 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі 910/10542/18 та від 07.11.2019 у справі 904/9024/16.

81. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі 908/710/18 та від 15.10.2019 у справі 908/2189/17.

82. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.12.2019 у справі 916/1727/17, на яку посилається скаржник та яку врахував господарський суд апеляційної інстанції, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі 910/1389/18, на які також посилається скаржник, а також у постанові від 21.12.2020 у справі 916/499/20, на яку посилається Боржник.

83. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі 910/11116/19 зазначено, що заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

84. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 25.01.2022 та від 10.11.2022 у справі 914/346/20(914/155/21), а також від 03.09.2024 у справі 904/6691/20(904/3702/23), на які посилається скаржник, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

85. У постанові від 12.05.2026 у справі 908/2252/22(905/400/22) Верховний Суд погодився з висновком про те, що акт звірки взаємних розрахунків не є належним доказом виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2022 у справі 902/663/22, оскільки він не є правочином, у тому числі й правочином зустрічного зарахування та не свідчить про волевиявлення сторін про таке зарахування з відповідними наслідками (припинення зобов`язань) та не є підтвердженням припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

86. Господарський суд апеляційної інстанції встановив наявність заборгованості ТОВ "Седна-Агро" перед ТОВ "Кряж і Ко" у розмірі 61218,77 грн за специфікацією 2 та зустрічної заборгованості ТОВ "Кряж і Ко" перед ТОВ "Седна-Агро" у розмірі 576127,68 грн за специфікацією 1. Отже, вирішальним є те, чи встановлено передбачену договором або законом підставу припинення вимоги 61218,77 грн до відкриття провадження у справі про банкрутство.

87. Також господарські суди встановили, що в акті звірки за період з 01.01.2019 до 25.06.2019 зазначено кінцеве сальдо 514907,24 грн. Водночас господарський суд апеляційної інстанції не встановив ані заяви однієї зі сторін про зарахування, ані двостороннього правочину щодо зарахування, ані іншого волевиявлення сторін на припинення відповідних зобов`язань та моменту такого припинення.

88. За відсутності встановленої договором або законом підстави припинення зобов`язання погодження сторонами стану розрахунків не свідчить про вчинення правочину, спрямованого на припинення зустрічних однорідних вимог. Тому господарський суд апеляційної інстанції помилково пов`язав відображення кінцевого сальдо в акті звірки з припиненням вимоги 61218,77 грн відповідно до ст. 601 ЦК України.

89. Оскільки господарські суди не встановили передбаченої договором або законом підстави припинення вимоги в розмірі 61218,77 грн до відкриття провадження у справі про банкрутство, ця конкурсна вимога існувала на дату відкриття такого провадження. Подальше перерахування Боржником 61220,44 грн 17.09.2025, тобто після відкриття провадження та під час дії мораторію, не спростовує цієї обставини та з огляду на спеціальний режим, встановлений ст.ст. 41,45 КУзПБ, не може бути покладене в основу висновку про відсутність підстав для визнання цієї конкурсної вимоги.

90. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для визнання кредиторських вимог 61218,77 грн і не погоджується з протилежним висновком господарського суду апеляційної інстанції.

Щодо доводів касаційної скарги, заявлених на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України

91. Посилаючись на постанови Верховного Суду від 19.04.2018 у справі 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі 916/1727/17, скаржник зазначає, що акт звірки не є первинним документом і сам по собі не підтверджує здійснення господарської операції.

92. Верховний Суд ураховує наведені висновки щодо доказового значення акта звірки. Однак господарський суд апеляційної інстанції безпосередньо врахував постанову від 04.12.2019 у справі 916/1727/17 та встановив обставини виникнення зустрічних зобов`язань на підставі договору, специфікацій і платіжних документів. Водночас постанови у справах 905/1198/17, 910/1389/18 і 916/1727/17 не містять висновку щодо припинення іншого зобов`язання зарахуванням відповідно до ст. 601 ЦК України. Тому в частині посилання на ці постанови підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не підтвердилася.

93. Посилання Боржника у відзиві на постанову Верховного Суду від 20.04.2021 у справі 910/14518/19 відхиляється, оскільки вона стосується підписання акта звірки як дії, що свідчить про визнання боргу, у контексті застосування позовної давності, а не припинення зобов`язання зарахуванням. Наведені Боржником постанови від 05.03.2019 у справі 910/1389/18, від 21.12.2020 у справі 916/499/20 та від 04.12.2019 у справі 916/1727/17 також визначають доказове значення акта звірки, але не містять висновок про те, що його підписання саме по собі припиняє зустрічні вимоги зарахуванням.

94. Натомість правовідносини у справах 914/346/20(914/155/21), 904/6691/20(904/3702/23) і справі, яка переглядається, є подібними за змістом та правовим регулюванням у частині визначення умов і моменту припинення зустрічних однорідних вимог зарахуванням.

95. Те, що у справах 914/346/20(914/155/21) та 904/6691/20(904/3702/23) оцінювалися конкретні заяви про зарахування, тоді як у справі, яка переглядається, існування такої заяви господарський суд апеляційної інстанції не встановив, не свідчить про неподібність правовідносин. Саме відсутність установленого волевиявлення на зарахування виключала висновок про припинення вимоги на підставі ст. 601 ЦК України. Із наведених постанов до спірних правовідносин застосовується загальний правовий висновок щодо необхідності волевиявлення на зарахування; процесуальний результат у відповідних справах автоматично до цієї справи не переноситься.

96. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, у частині посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 25.01.2022 та від 10.11.2022 у справі 914/346/20(914/155/21), а також від 03.09.2024 у справі 904/6691/20(904/3702/23) підтвердилася. Оскаржену постанову ухвалено без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування ст. 601 ЦК України у подібних правовідносинах.

97. На постанову Верховного Суду від 02.06.2026 у справі 907/985/23 скаржник послався у заяві про усунення недоліків касаційної скарги. Оскільки цю постанову прийнято до подання касаційної скарги 11.06.2026 та наведено скаржником на обґрунтування відкритої підстави касаційного оскарження, Верховний Суд оцінює відповідне посилання в межах ч. 1 ст. 300 ГПК України.

98. У постанові від 02.06.2026 у справі 907/985/23 Верховний Суд зазначив, що під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог суд, в силу наведених вище норм, має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково). Правовідносини у цій справі та справі, яка переглядається, є подібними у процесуальному аспекті перевірки кредиторських вимог, однак постанова у справі 907/985/23 не містить висновку щодо застосування ст. 601 ЦК України та припинення зобов`язання на підставі акта звірки.

99. Господарський суд апеляційної інстанції дослідив виконання договору та первинні документи і сам установив виникнення вимоги 61218,77 грн, її договірну підставу, розмір попередньої оплати, непоставку товару і часткове повернення коштів. Тому постанова у справі 907/985/23 не підтверджує порушення господарським судом апеляційної інстанції правил перевірки підстав виникнення кредиторської вимоги. Допущена помилка полягає у правовому висновку про припинення вже встановленого зобов`язання.

100. Обґрунтовуючи цю ж підставу касаційного оскарження, скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 21.08.2025 у справі 920/692/23, від 09.07.2020 у справі 5015/118/11 та від 05.03.2025 у справі 5015/118/11(914/2065/20). У цих справах Верховний Суд оцінював установлене зарахування зустрічних вимог у процедурі банкрутства, зокрема наявність волевиявлення на його проведення, згоди кредитора та вплив зарахування на майнові права інших кредиторів.

101. У справі, яка переглядається, господарські суди не встановили вчинення ліквідатором заяви або іншого правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог під час ліквідаційної процедури. Господарський суд апеляційної інстанції пов`язав припинення спірного зобов`язання з актом звірки за період з 01.01.2019 до 25.06.2019. На відміну від постанов у справах 914/346/20(914/155/21) та 904/6691/20(904/3702/23), висновки в яких стосуються необхідності волевиявлення як загальної умови зарахування відповідно до ст. 601 ЦК України, у наведених у п. 101 цієї постанови справах вирішувалося питання про дотримання спеціальних умов уже встановленого зарахування під час процедури банкрутства. Оскільки вчинення такого зарахування у справі 925/1240/21 господарські суди не встановили, правовідносини у цих справах не є подібними, а посилання на відповідні постанови не підтверджують підставу касаційного оскарження, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

102. Посилання скаржника на ч. 2 ст. 47 КУзПБ також не підтверджує неправильного застосування цієї норми, оскільки вона регулює розгляд у попередньому засіданні вимог кредиторів, які надійшли у строк, передбачений ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, тоді як спірну вимогу заявлено після проведення попереднього засідання і розглянуто за ч. 6 ст. 45 КУзПБ.

103. Порушення ч. 1 ст. 281 ГПК України не встановлено, оскільки за результатами апеляційного перегляду господарський суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення у формі постанови.

104. Водночас доводи про порушення ст. 236 ГПК України є обґрунтованими в частині невідповідності висновку про припинення спірної вимоги встановленим обставинам і застосованим нормам матеріального права.

105. Доводи скаржника щодо вимог ліквідатора про сплату 576127,68 грн, виконання договору та первинних документів Верховний Суд ураховує не як підставу для повторної оцінки доказів або встановлення вчиненого ліквідатором зарахування, а в частині перевірки правових наслідків обставин, які вже встановили господарські суди. Заперечення Боржника про процесуальний характер вимог ліквідатора цього висновку не спростовують.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України

106. Підстава касаційного оскарження, передбачена п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не підтвердилася.

107. Постанову Верховного Суду у справі 908/2252/22(905/400/22) прийнято 12.05.2026, тобто до подання касаційної скарги 11.06.2026. У цій постанові вже викладено висновок щодо правового значення акта звірки за відсутності зафіксованого в ньому волевиявлення сторін на зарахування зустрічних вимог.

108. Правовідносини у справі 908/2252/22(905/400/22) та справі, яка переглядається, є подібними в аспекті визначення можливості підтвердження актом звірки припинення зобов`язання зарахуванням. Тому необхідності формувати новий висновок щодо застосування ст. 601 ЦК України у наведених скаржником правовідносинах немає.

109. За результатами касаційного перегляду підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, підтвердилася в частині неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.01.2022 та від 10.11.2022 у справі 914/346/20(914/155/21), а також від 03.09.2024 у справі 904/6691/20(904/3702/23). Інші наведені скаржником постанови стосуються неподібних правовідносин або не підтверджують заявленої підстави касаційного оскарження з мотивів, викладених у цій постанові.

110. Непідтвердження підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не перешкоджає задоволенню касаційної скарги, оскільки підтвердилася підстава, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, та встановлено неправильне застосування ч. 1 ст. 598, ст. 601 ЦК України, що призвело до помилкового висновку про відсутність грошової вимоги, яка виникла на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України, а також неврахування спеціального порядку задоволення конкурсних вимог, установленого ст.ст. 41, 45 КУзПБ.

111. Висновок місцевого господарського суду про визнання 61218,77 грн вимог четвертої черги та 4844,80 грн судового збору першої черги відповідає встановленим господарськими судами обставинам і наведеним нормам матеріального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

112. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

113. У ст. 312 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

114. Оскільки господарський суд апеляційної інстанції скасував ухвалу, яка відповідає нормам матеріального і процесуального права, касаційну скаргу належить задовольнити, постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 скасувати, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.02.2026 залишити в силі.

Судові витрати

115. У зв`язку із задоволенням касаційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України витрати ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на ТОВ "Седна-Агро".

Керуючись статтями 300, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 у справі 925/1240/21 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.02.2026 у справі 925/1240/21 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" (18002, м. Черкаси, бул. Шевченка, 266, код ЄДРПОУ 33143734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група" (21022, м. Вінниця, вул. Зулінського Сергія, буд. 54-А, код ЄДРПОУ 33623350) 9689,60 грн (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять гривень 60 коп.) судового збору за розгляд касаційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді С. Жуков

В. Пєсков