Ухвала по делу № 380/18270/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

04 вересня 2026 року м. Львів Справа 380/18270/24 пров. А/857/39949/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Боршовського Т. І.

суддів - Кухтея Р. В.

Шевчук С. М.

перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі 380/18270/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства ОЛІМП-ВМ до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимозі статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 31 липня 2026 року в електронний кабінет користувача підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суддя доповідач вважає за доцільне дану справу розглядати у змішаній формі без витребування такої із суду першої інстанції.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.

04 серпня 2026 року на адресу суду надійшла заява скаржника про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги на сплату судового збору, яка мотивована тим, що у зв`язку із введеним воєнним станом на даний момент відсутні кошти для сплати судового збору.

Вирішуючи подану заяву, суд апеляційної інстанції керується такими мотивами.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень та є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України.

Однак скаржником не надано жодних доказів, які б підтверджували вжиття сукупності послідовних та регулярних (неодноразових) дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.

Так, відповідно до вимог чинного законодавства Кабінет Міністрів України зобов`язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів для потреб сплати судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

В абзаці 2 пункту 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів україни від 28 лютого 2002 року 228, зазначено, що під час складання на плановий бюджетний період розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів. На суму власних надходжень і відповідних видатків, які здійснені згідно з тимчасовими кошторисами та не заплановані в розписі, оформляється довідка про зміни до кошторису в частині спеціального фонду.

Верховний Суд неодноразово наголошував (справи 806/2321/16, 826/24448/15, 806/2950/15, 200/11691/19-а, 405/7262/17, 1440/1822/18, 0840/3465/18 та низці інших), що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Відповідно до статті 7 КАС України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Апелянт, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов`язків поруч з іншими учасниками справи, діє як суб`єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.

Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 3674-VІ скаржнику не надано пільг щодо сплати судового збору.

Водночас скаржник є державним органом, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору. Скаржник не може і не повинен отримувати вигоду від недостатнього фінансування.

Крім цього, колегія суддів констатує, що введення в країні воєнного стану суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування), проте сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для продовження процесуального строку з метою усунення недоліків апеляційної скарги.

До того ж, Львівська митниця, крізь компетенційну призму, не є тим органом державної влади, який активно залучений до обороноздатного процесу держави.

Отже, із клопотання апелянта не вбачається наявності обставин, що вплинули на неможливість сплати судового збору у встановлений законодавством строк і розмірі.

Суд акцентує увагу на тому, що апелянт як орган державної влади, повинен діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не може і не повинен отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги може призвести до порушення розумного строку розгляду адміністративної справи, затягування строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у даній справі, що відповідно призведе до надання незаконної переваги одній зі сторін судового процесу.

З цих підстав у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, оскільки собою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліку апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Разом з тим, особі, яка подавала апеляційну скаргу, необхідно роз`яснити, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне подання апеляційної скарги в порядку, встановленому процесуальним законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 296, 298 КАС України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги на сплату судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі 380/18270/24 повернути скаржнику.

Ухвалу разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Т. І. Боршовський

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук