Судебный акт по делу № 910/3239/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року

м. Київ

cправа 910/3239/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Мамалуя О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича

на ухвалу Господарського суду міста Києва

у складі судді Плотницької Н. Б.

від 02 квітня 2026 року

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Кравчука Г. А., Тарасенко К. В., Коробенка Г. П.

від 25 червня 2026 року

за позовом Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича

до 1) Верховного Суду; 2) Держави України в особі Державної Казначейської служби України

про стягнення 3 000 029, 00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий виклад процесуальних обставин справи.

У березні 2026 року Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Верховного Суду та Держави в особі Державної Казначейської служби України про стягнення 3 000 029,00 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 26 березня 2026 року залишив без руху позовну заяву Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на підставі частини першої статі 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовна заява не містить змісту позовних вимог.

27 березня 2026 року через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича надійшла позовна заява (з усуненими недоліками) на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 26 березня 2026 року у цій справі.

У зазначеній позовної заяви (із усуненими недоліками) позивач вказав, що зміст позовних вимог становлять вимоги:

"1. стягнути з Верховного Суду в користь Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича коштів в сумі 3 000 029,00 (три мільйони двадцять дев`ять) гривень:

- 29,00 (двадцять дев`ять) гривень матеріальної шкоди;

- 3 000 000 (три мільйони) гривень на відшкодування моральної шкоди; на відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої в результаті незаконних дій Верховного Суду, Касаційного цивільного суду шляхом незаконного позбавлення прав гарантованих ст.8, 40, 55 Конституції України та доступу до правосуддя постановленням незаконної ухвали від 04.04.2023 по справі 454/2860/22 що спричинило приниження ділової репутації;

2. стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України в користь Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича коштів в сумі 3 000 029,00 (три мільйони двадцять дев`ять) гривень:

- 29,00 (двадцять дев`ять) гривень матеріальної шкоди;

- 3 000 000 (три мільйони) гривень на відшкодування моральної шкоди; на відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої в результаті незаконних дій Верховного Суду, Касаційного цивільного суду шляхом незаконного позбавлення прав гарантованих ст. 8, 40, 55 Конституції України та доступу до правосуддя постановленням незаконної ухвали від 04.04.2023 по справі 454/2860/22 що спричинило приниження ділової репутації".

2. Короткий зміст оскаржуваних ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції, мотиви її прийняття.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02 квітня 2026 року у справі 910/3239/26, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 червня 2026 року, позовну заяву Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича та додані до неї матеріали повернув заявникові без розгляду на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви.

За висновком судів попередніх інстанцій позовна заява не містить чіткого визначення змісту позовних вимог, їх розподілу щодо кожного відповідача у відповідності до заявленої ціни позову, у строк та спосіб, встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 березня 2026 року, позивач фактично подав новий позов (заявив нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви, та розмір яких перевищує ціну первісного позову), не дотримався послідовності та в порушення статті 46 Господарського процесуального кодексу України реалізував право на збільшення розміру позовних вимог чи зміни предмету позову до усунення недоліків позовної заяви.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича (далі по тексту - скаржник) просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02 квітня 2026 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 червня 2026 року у цій справі, матеріали справи направити до суду першої інстанції для вирішення питання по суті справи.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій:

- порушили статтю 129-1 Конституції України та статтю 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 31 серпня 2023 року у справі 990/114/23, та висновки Верховного Суду щодо застосування статті 3 Закону України Про судовий збір , викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20 червня 2018 року у справі 914/1748/17;

- порушили статтю 151-2 Конституції України, оскільки не врахували висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 25 грудня 1997 року 9-зп;

- порушили статтю 11 Господарського процесуального кодексу України, не захистили права позивача, передбачені статтями 55, 56 Конституції України;

- порушили статтю 46 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає право позивача подавати заяву в частині зміни предмета позову

- порушили статтю 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не компенсували судові витрати по цій справі за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- порушили статтю 162 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не прийняли до розгляду ні первісну позовну заяву Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича, ні позовну заяву з усуненими недоліками, в яких містилися усі відомості, передбачені цією нормою процесуального права;

- порушили статтю 163 Господарського процесуального кодексу України, оскільки дійшли помилкового висновку про те, що первісна позовна заява та позовна заява з усуненими недоліками містять однакову ціну позову;

- порушили статтю 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач виконав у повному обсязі вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 26 березня 2026 року та усунув усі недоліки позовної заяви.

Також скаржник зазначив про те, що суд апеляційної інстанції не зазначив у мотивувальній частині постанови відомостей, передбачених пунктом 3 частини першої статті 282 Господарського процесуального кодексу України, що є порушенням цієї норми процесуального права та статті 40 Конституції України.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідачі відзивів на касаційну скаргу позивача не надали.

Позиція Верховного Суду

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зазначає про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Виходячи з наведених положень закону застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом. Реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист, ставиться у залежність від положень процесуального закону, зокрема норм Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи 24 березня 2026 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича з вимогами до Верховного Суду та Держави в особі Державної Казначейської служби України про стягнення 3 000 029,00 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У вказаній ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Перевіривши позовну заяву Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича, Господарський суд міста Києва ухвалою від 26 березня 2026 року залишив її без руху на підставі частини першої статі 174 Господарського процесуального кодексу України, як таку, що не містить змісту позовних вимог. У позовній заяві була зазначена ціна позову - 3 000 029,00 грн, проте, вона не містила прохальної частини та змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

На виконання зазначеної ухвали Господарського суду міста Києва від 26 березня 2026 року у цій справі позивач 27 березня 2026 року подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву (із усуненими недоліками), в якій визначив такий зміст позовних вимог:

"1. стягнути з Верховного Суду в користь Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича коштів в сумі 3 000 029,00 (три мільйони двадцять дев`ять) гривень:

- 29,00 (двадцять дев`ять) гривень матеріальної шкоди;

- 3 000 000 (три мільйони) гривень на відшкодування моральної шкоди; на відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої в результаті незаконних дій Верховного Суду, Касаційного цивільного суду шляхом незаконного позбавлення прав гарантованих ст.8, 40, 55 Конституції України та доступу до правосуддя постановленням незаконної ухвали від 04.04.2023 по справі 454/2860/22 що спричинило приниження ділової репутації;

2. стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України в користь Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича коштів в сумі 3 000 029,00 (три мільйони двадцять дев`ять) гривень:

- 29,00 (двадцять дев`ять) гривень матеріальної шкоди;

- 3 000 000 (три мільйони) гривень на відшкодування моральної шкоди; на відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої в результаті незаконних дій Верховного Суду, Касаційного цивільного суду шляхом незаконного позбавлення прав гарантованих ст. 8, 40, 55 Конституції України та доступу до правосуддя постановленням незаконної ухвали від 04.04.2023 по справі 454/2860/22 що спричинило приниження ділової репутації.".

Згідно з частиною четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Як вбачається з матеріалів справи місцевий господарський суд дослідив позовну заяву (з усуненими недоліками), подану Фермерським господарством Бурки Віталія Володимировича на виконання вимог ухвали суду від 26 березня 2026 року у цій справі, та дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про те, що позивач у позовній заяві (з усуненими недоліками) не усунув недоліки, про які Господарський суд міста Києва зазначив в ухвалі суду від 26 березня 2026 року про залишення позовної заяви без руху, з огляду на що повернув позовну заяву Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича та додані до неї матеріали заявникові без розгляду відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову , якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог : спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них .

За змістом пункту 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича зазначило як у первісній позовній заяві, так і в позовній заяві (з усуненими недоліками), однакову ціну позову - 3 000 029,00 грн.

Однак, у позовній заяві (з усуненими недоліками) позивач заявив вимоги, які не були заявлені ним у первісній позовній заяві, зокрема позивач просить суд стягнути з кожного з відповідача на його користь по 3 000 029,00 грн шкоди, що свідчить про те, що фактично загальна сума, яку позивач просить стягнути з відповідачів на його користь складає 6 000 058,00 грн, тоді як зазначена позивачем ціна позову становить 3 000 029,00 грн.

Наведене свідчить про те, що зазначена позивачем ціна позову не відповідає загальній сумі, заявленій до стягнення з відповідачів.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач вчинив дії з подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви (з усуненими недоліками), які не направлені на усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду першої інстанції від 26 березня 2026 року у цій справі у спосіб визначення змісту позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, тобто чіткого визначення прохальної частини позовної заяви в межах ціни позову.

При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що положення пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України дійсно передбачають право позивача збільшити розмір позовних вимог. Проте, таке право може бути реалізоване позивачем у певній послідовності: після усунення недоліків позовної заяви та відкриття провадження у справі, а не на стадії вирішення судом питання про відкриття провадження, про що обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій.

Врахувавши викладене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позовна заява (з усуненими недоліками) за своїм змістом фактично є заявою про зміну предмета позову, поданою передчасно, та водночас не є позовною заявою, поданою з метою усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 26 березня 2026 року. Зазначений висновок зроблений судами попередніх інстанцій з правильним застосуванням статті 46 Господарського процесуального кодексу України, чим спростовуються безпідставні твердження скаржника про зворотне.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, суд не може вийти за межі позовних вимог та не наділений повноваженнями самостійно формулювати або уточнювати позовні вимоги замість позивача, оскільки визначення предмета позову та змісту позовних вимог є виключним процесуальним правом та обов`язком позивача.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач, хоч і подав позовну заяву (з усуненими недоліками), однак таким чином не усунув недоліки позову, що полягли у недотримання позивачем вимог пунктів 3, 4 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України у строк та спосіб, встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 березня 2026 року у цій справі, а фактично подав новий позов, не виконав вимог ухвали суду. Наведеним спростовуються безпідставні твердження скаржника про те, що подані ним до суду первісна позовна заява та позовна заява (з усуненими недоліками) містили усі необхідні відомості, передбачені статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, враховуючи те, що визначені Господарським судом міста Києва в ухвалі від 26 березня 2026 року недоліки позовної заяви не були усунуті позивачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви особі, яка її подала, - Фермерському господарству Бурки Віталія Володимировича на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України

Верховний Суд не вбачає ні неправильного застосування, ні порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема статей 11, 46, 162, 163, 174 Господарського процесуального кодексу України, при прийнятті оскаржуваних у цій справі ухвали та постанови. Твердження скаржника про порушення судами цих норм процесуального права не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими.

Верховний Суд не бере до уваги твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та про неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування статті 3 Закону України Про судовий збір , викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20 червня 2018 року у справі 914/1748/17, оскільки недотримання позивачем при поданні позовної заяви зазначених норм процесуального права в частині сплати судового збору не було підставою залишення судом першої інстанції позовної заяви Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича без руху та підставою для її повернення без розгляду. Зазначені норми процесуального права та висновки Верховного Суду щодо їх застосування не підлягали застосуванню та врахуванню судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови. З огляду на викладене твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій цих норм права є безпідставними.

Позивач у касаційній скарзі також послався на те, що суди попередніх інстанцій в порушення статті 236 Господарського процесуального кодексу України не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 31 серпня 2023 року у справі 990/114/23.

Однак, Верховний Суд зазначає про безпідставність цих доводів скаржника, оскільки зазначені висновки Верховного Суду були зроблені за інших фактичних процесуальних обставин, ніж ті, що мають місце у цій справі 910/3239/26, яка розглядається. Як вбачається у справі 990/114/23, позовні вимоги були заявлені лише до одного відповідача; позовна заява була залишена судом без руху з огляду на відсутність в ній обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення шкоди, а в подальшому була повернута судом позивачу у зв`язку з не усуненням недоліків, оскільки розрахунок матеріальної шкоди не збігався із заявленими в цій частині позовними вимогами. За результатом перегляду ухвали суду про повернення позовної заяви в касаційному порядку у справі 990/114/23, Верховний Суд встановив, що суд повернув позовну заяву до спливу встановленого судом позивачем строку на усунення недоліків, а розрахунок суми матеріальної та моральної шкоди, що стягується, був зазначений позивачем як в першочерговій позовній заяві, так і в заяві, поданій на виконання вимог суду про усунення недоліків. Натомість у цій справі 910/3239/26, що розглядається, позов був заявлений до двох відповідачів; суд залишив позовну заяву без руху не з підстави відсутності в ній розрахунку стягуваної суми, а з підстави того, що позовна заява не містить визначення змісту позовних вимог, їх розподілу щодо кожного відповідача у відповідності до заявленої ціни позову, тобто з інших, ніж у справі 990/114/23, підстав. При цьому, факт того, що зазначені відомості містилися в первісній позовній заяві та в позовній заяві (з усуненими недоліками) не був підтверджений ні під час розгляду справи в апеляційному порядку, ні під час розгляду справи в касаційному порядку. Крім того, після усунення недоліків позивач у цій справі заявив вимоги, які не були ним заявлені у первісній позовній заяві, з виходом за межі ціни позову. Також, у цій справі 910/3239/26, на відміну від фактичних процесуальних обставин у справі 990/114/23, суд першої інстанції повернув позовну заяву після спливу встановленого ним строку на усунення недоліків позовної заяви.

Наведене вище свідчить про те, що Верховний Суд у справі 990/114/23, скасовуючи ухвалу про повернення позовної заяви, виходив з інших фактичних процесуальних обставин, ніж ті, що мають місце у цій справі 910/3239/26, яка розглядається, з огляду на що висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі 990/114/23, є нерелевантними для цієї справи 910/3239/26 та не підлягають врахуванню.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України 9-зп від 25 грудня 1997 року частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства , є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Позивач у касаційній скарзі зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не врахували зазначене рішення Конституційного Суду України та помилково повернули йому його позовну заяву без розгляду.

Однак, Верховний Суд зазначає про безпідставність цих доводів скаржника, оскільки повернення місцевим господарським судом його позовної заяви було обумовлене тим, що позовна заява була оформлена з недотриманням вимог чинного процесуального господарського законодавства щодо її оформлення, з чим правильно погодився і суд апеляційної інстанції, що не свідчить про порушення судами попередніх інстанцій статті 55 Конституції України, та права позивача у цій справі на судовий захист.

Отже, визначена скаржником підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена абзацом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження та є необґрунтованою. Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для повернення позовної заяви на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваних ухвали Господарського суду міста Києва від 02 квітня 2026 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 25 червня 2026 року у цій справі.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи те, що наведені скаржником у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних ухвали Господарського суду міста Києва від 02 квітня 2026 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 25 червня 2026 року у цій справі.

8. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, cуд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02 квітня 2026 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 червня 2026 року у справі 910/3239/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй