Постанова по делу № 910/5638/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 910/5638/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2026 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025

у справі 910/5638/24

за позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

до:

1) Фізичної особи-підприємця Білоус Катерини Олександрівни;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейс Фуд"

про визнання договору удаваним,

В С Т А Н О В И В:

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі 910/5638/24 заяву Фізичної особи-підприємця Білоус Катерини Олександрівни про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на користь Фізичної особи-підприємця Білоус Катерини Олександрівни витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. В іншій частині заяви Фізичної особи-підприємця Білоус Катерини Олександрівни про ухвалення додаткового рішення у справі відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, позивач 17.10.2025 засобами поштового зв`язку звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025у справі 910/5638/24 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині (суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для вирішення клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі 910/5638/24, з підстави, вказаної в заяві, слід запропонувати скаржнику надати відповідні докази або вказати інші підстави для поновлення строку). Попереджено Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, що якщо відповідну заяву не буде подано особою в зазначений строк, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 ГПК України.

26.12.2025 засобами поштового зв`язку представником скаржника направлено до суду апеляційної інстанції клопотання про усунення недоліків, в якому викладено додаткові обґрунтування до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2026 (колегія суддів у складі: Скрипка І.М. - головуючий, Тищенко А.І., Мальченко А.О.) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі 910/5638/24. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані скаржником доводи в обґрунтування поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути самостійною поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження та розгляду апеляційної скарги по суті.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що апеляційний суд порушив ст. 261 ГПК України та не надав належної оцінки доводам позивача про поважність причин пропуску звернення з апеляційною скаргою.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2026 відкрито провадження за касаційною скаргою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 17.08.2026. Витребувано матеріали справи (з урахуванням п.п. 17. 10 п. 17 ч. 1 Перехідних положень ГПК України) з Господарського суду міста Києва/Північного апеляційного господарського суду.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 17.08.2026 від ФОП Білоус Катерини Олександрівни надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін, посилаючись на правильність викладених у ній висновків та помилковість доводів скаржника.

Враховуючи перебування головуючого судді у відпустці, розгляд касаційної скарги здійснюється у розумний строк.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржену ухвалу апеляційного господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 256 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на положення ст. 256 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

При цьому ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Як вбачається з тексту оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції, у первісно поданій апеляційній скарзі містилося клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначено про те, що оскаржуване додаткове рішення було отримано 18.09.2025. Також, скаржник звернувся до Державного підприємства Інформаційні судові системи із запитом на отримання інформації щодо надходження до електронного кабінету ГУ ДПС в м. Києві додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у вказаній справі. Відповідно до відповіді зазначено, що повідомлення про надходження вказаного документу до кабінету користувача ЕС Головне управління ДПС у м. Києві було направлено 2025-09-17 19:47 . Сповіщення про надходження вказаного документу на електронну адресу зазначеного учасника справи було направлено 2025-09-17 19:49 . Сповіщення про надходження вказаного документа до АРІ ЕС було направлено 2025-09-17 19:50 .

Розглянувши вищезазначене клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025, колегія суддів не вбачала вказані скаржником обставини поважними.

До поданого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження представником скаржника долучено відповідь від Державного підприємства Інформаційні судові системи від 06.10.2025.

Повний текст оскаржуваного додаткового рішення від 24.06.2025 було підписано 17.09.2025.

В матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення додаткового рішення до електронного кабінету позивача 17.09.2025 о 19:54.

Останнім днем для подання апеляційної скарги, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 242 ГПК України є 08.10.2025 включно.

Апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 направлено засобами поштового зв`язку до Північного апеляційного господарського суду лише 17.10.2025.

При цьому скаржником не було наведено належних, допустимих та достовірних доказів причин пропуску строку для подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, зокрема, з дати отримання оскаржуваного додаткового рішення з 18.09.2025.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів не вбачала вказані скаржником обставини поважними, оскільки обґрунтування представника позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 не є належними.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для вирішення клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі 910/5638/24, з підстави, вказаної в заяві, слід запропонувати апелянту надати відповідні докази або вказати інші підстави для поновлення строку, а тому ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі 910/5638/24 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

26.12.2025 засобами поштового зв`язку представником скаржника направлено до суду апеляційної інстанції клопотання про усунення недоліків, в якому викладено додаткові обґрунтування до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку, представник скаржника зазначав, що станом на дату отримання контролюючим органом оскаржуваного рішення суду першої інстанції вхідна кореспонденція сягала більше, аніж 16 тисяч документів, що свідчить про велику завантаженість у системі документообігу ГУ ДПС у м. Києві. Скаржник був залучений до одночасного виконання значної кількості службових та процесуальних обов`язків, зокрема, підготовки та подання процесуальних документів у декількох судових справах одночасно, а обсяг роботи істотно перевищував звичайне службове навантаження. Також, в Україні запроваджено воєнний стан, і в цих умовах будь-які обмеження доступу податкових органів до правосуддя несуть загрозу не лише процесуальному балансу, а й публічному інтересу держави.

Аналізуючи обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва, наведене позивачем, суд апеляційної інстанції виходив з того, що недоліки в роботі канцелярії контролюючого органу, спричинені великою завантаженістю у системі документообігу, самі по собі не є такими, що унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк. Суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржуване рішення суду доставлено до електронного кабінету позивача в підсистемі Електронний суд , доступ до якого може бути наданий будь-якій особі на підставі електронної довіреності. Отже, позивач мав можливість забезпечити відповідального виконавця, який здійснює юридичне супроводження справи, доступом до електронного кабінету позивача, а відповідальний виконавець мав можливість та повинен був би відслідковувати стан супроводжуваної справи, і своєчасно відреагувати на надходження судового рішення до електронного кабінету, за необхідності своєчасно узгодити здійснення канцелярією відповідної реєстрації. Поряд з цим, не зважаючи на те, що посилання позивача на недоліки в роботі канцелярії контролюючого органу, спричинені великою завантаженістю у системі документообігу - жодним чином не свідчать про поважність причин пропуску процесуального строку, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження цих обставин, відтак вказані обставин є недоведеними.

З приводу посилань позивача на значне навантаження із супроводу судових справ, апеляційний господарський суд їх відхилив зазначивши, що і ці обставини самі по собі не є такими, що унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк. Ці обставини не є такими, що не залежать від волевиявлення позивача, адже в усіх державних органах існує процедура узгодження структури та штатного розпису, яка передбачає врахування поточного навантаження у відповідності до завдань та функцій, які на нього покладені. Позивачем не надано будь-яких доказів, які засвідчують неможливість здійснення ним організації своєї діяльності таким чином, щоб забезпечити належний супровід судових справ. Відповідно зазначена обставина також не свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку та є недоведеною.

У касаційній скарзі позивач фактично посилається на те, що суд апеляційної інстанції повинен був визнати вказані підстави пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, тобто доводи позивача у касаційній скарзі зводяться виключно до переоцінки встановлених судом обставин та суб`єктивної незгоди з оцінкою доказів, що не свідчить про наявність порушень норм процесуального права з боку суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту наведеної норми суд у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, 3236/03, 41)).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі Станков проти Болгарії від 12.07.2007).

При цьому легітимна мета обмеження прав дотримана, права скаржника не порушені, оскільки йому було надано право на обґрунтування пропуску строку на оскарження судового рішення, про яке він був обізнаний.

Апеляційний суд зазначив, що скаржником жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження викладеного як у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, так і в додаткових обґрунтуваннях, не подано.

При цьому Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

У цьому випадку необхідно з`ясувати, в який саме строк учасник справи міг звернутися до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції та якими доказами підтверджується неможливість звернення до суду раніше, оскільки право на поновлення строку у зв`язку із запровадженим воєнним станом не може визнаватися безумовним і залежати тільки від факту його запровадження.

Вирішення питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач здійснює свою діяльність на території м. Києва, на якій у період з 18.09.2025 по 08.10.2025 не велись активні бойові дії, в той час як воєнний стан діє з 24.02.2022. При цьому сама по собі військова агресія проти України та введення воєнного стану на всій території України не може автоматично означати зупинення всіх процесуальних строків, визначених законом, або ж про автоматичне поновлення таких строків. Водночас позивачем не обґрунтовано причинно-наслідковий зв`язок між дією правового режиму воєнного стану та неможливістю виконати конкретну процесуальну дію у строк, встановлений законом.

Отже, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні та посилання на нього, без належного обґрунтування, мотивування та аргументування впливу на неможливість своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою у даній справі та без подання відповідних підтверджуючих доказів, що унеможливили вчинення процесуальної дії у відповідний строк, не є підставою для поновлення такого процесуального строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не зазначено та не доведено об`єктивно непереборних та пов`язаних з дійсними істотними труднощами обставин, що перешкоджали йому своєчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, і що вказані скаржником доводи в обґрунтування поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути самостійною поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

При цьому, у силу принципу диспозитивності на особу, що не вчинила вчасно відповідні процесуальні дії покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, враховуючи, що наведені позивачем підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення обґрунтовано визнано неповажними, апеляційний суд правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі 910/5638/24.

При цьому доводи скаржника вказаного не спростовують. Скаржник, посилаючись на неповне дослідження доказів, не вказує на конкретні порушення норм процесуального права, які б унеможливили встановлення фактичних обставин, а лише висловлює незгоду з висновками суду щодо оцінки наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено порушень норм процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду у касаційному провадженні також не має, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржене судове рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2026 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі 910/5638/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.