Постанова по делу № 440/12008/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 р. Справа 440/12008/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2026, повний текст складено 17.04.2026, головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза по справі 440/12008/25

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Полтавській області форми "С" без номеру та дати, складеного на підставі акту перевірки 10049/16-31-24-06-01/3155320088 від 23.07.2025 про застосування до фізичної осби-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 1 785 957,12 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 , з урахуванням ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2026, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області 000122732406 від 19.08.2025 форми С частково в сумі штрафних (фінансових) санкцій пені (штрафів) за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 9206,8 грн. (дев`ять тисяч двісті шість гривень 80 копійок), в іншій частині податкове повідомлення-рішення 000122732406 від 19.08.2025 форми С - залишено в силі. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 78,05 грн. (сімдесят вісім гривень та 05 копійок).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду, подала апеляційну скаргу , вважає, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не в повній мірі дослідивши надані докази, а також необґрунтовано та невмотивовано визначив пропорційність суми пені розміру відповідальності позивача. Вказує , що Полтавський окружний адміністративний суд в рішенні не врахував і не дав оцінку тому, що кошти за поставлений товар за контрактом 744 від 06.10.2023 , укладеним між ФОП ОСОБА_1 та нерезидентом IE SVETLANA RAYKHMAN на загальну суму 135740,00 євро та за контактом 1244 від 28.02.2024, укладеним між ФОП ОСОБА_1 та нерезидентом IE SVETLANA RAYKHMAN на загальну суму 36 700,00 євро , надходили не тільки позивачу, а і іншим субпостачальникам, при цьому лише одна ФОП ОСОБА_1 понесла відповідальність у вигляді пені за порушення валютного законодавства, при цьому суд зазначив, що посилання позивача на караючий розмір пені є безпідставним, оскільки позивач, вступаючи у валютні зовнішньоекономічні операції із експорту товару, прийняв на себе всі права та обов`язки, визначені Законом 2473-VIII, а також можливі ризики під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Так , кошти отримали три особи, ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , проте пеня застосована лише до Позивача, при цьому пеня складає 26 446,96 євро, що становить 73% від загальної суми отриманих коштів ФОП ОСОБА_1 що складає 36 194 євро за контрактом 744, що на думку особи, яка подає апеляційну скаргу є дійсно караючою санкцією з боку держави та порушенням справедливого балансу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Посилаючись на обставини, викладенні в апеляційній скарзі , просить суд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року скасувати, ухвалити нове рішення яким визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області 000122732406 від 19.08.2025 форми С про застосування до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 1 785 957,12 грн., стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Полтавській області на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору.

Головне управління ДПС у Полтавській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу , в якому посилаючись на обставини щодо виконання контрактів , просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 по справі 440/12008/26 в частині задоволення позовних вимог .

Головне управління ДПС у Полтавській області, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на обставини, встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі 440/12008/26 у частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала до суду додаткові пояснення щодо пропорційності порушення ФОП ОСОБА_1 та застосованого до неї покарання за порушення строків надходження валютної виручки на територію України по зовнішньоекономічному контракту 744 від 06.10.2023 р.

ГУ ДПС подало до суду додаткові пояснення, у яких зазначає, що на підтвердження обґрунтованості нарахування пені надає відповідний її розрахунок. При цьому, контролюючий орган зазначає, що пеня за порушення строків розрахунків за операціями з виконання експортних контрактів нараховувалася виключно ФОП ОСОБА_1 , оскільки саме вона здійснювала відвантаження, відправлення та митне оформлення відповідного товару.

Крім того, ГУ ДПС вказує, що ураховуючи здійснення ФОП ОСОБА_1 поставки продукції, при визначенні розміру заборгованості визначальним є факт оформлення відповідної митної декларації, а не відомості, зазначені в інвойсах, на які посилається позивач.

Також, контролюючий орган наголошує, що саме ФОП ОСОБА_1 є первісним кредитором за відповідними зовнішньоекономічними контрактами, у зв`язку з чим саме на неї, на думку ГУ ДПС, поширюються відповідні правові наслідки щодо порушення строків розрахунків за такими операціями.

Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги та обґрунтування своєї апеляційної скарги , заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено , що На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, п. 82.2 ст. 82, пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року 2755-VI, наказу Головного управління ДПС у Полтавській області за 2013-11 від 11.06.2025, про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, головним державним інспектором відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Полтавській області Одинець Наталією Анатоліївною проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами від 06.10.2023 744, від 28.02.2024 1244 та від 01.03.2024 1112 укладеним з нерезидентами, за період з 12.09.2023 по останній день перевірки у зв`язку з надходженням листа ДПС України від 25.12.2024 35903/7/99-00-24-04-02-07 (вх. ГУ ДПС У Полтавській області від 25.12.2024 4896/8/16-31), отримано інформацію про виявлені АТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299, факти ненадходження валютних коштів або товару в установлені НБУ граничні строки розрахунків. Копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 11.06.2025 за 2013-П та письмове повідомлення від 11.06.2025 за 284 направлено на поштову адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення 11.06.2025 (лист 18647/6/16-31-24-06-07 від 11.06.2025), лист вручено платнику 17.06.2025.

Перед призначенням невиїзної позапланової документальної перевірки відповідачем направлені запити про надання інформації щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності:

запит 23323/6/16-31-24-06-07 від 08.08.2024, відповідь позивача: 6278/8/16/16-31 від 29.11.2024; запит 30441/6/16-31-24-05-07 від 01.11.2024, відповідь позивача 50871/6/16-31 від 18.11.2024 9958/6/16-31 від 07.02.2025; запит 1145/6/16-31-24-05-07 від 16.01.2025, відповідь позивача 9958/6/16-31 від 07.02.2025.

Перевірка проводилась в період з 10.07.2025 по 16.07.2025.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача складений акт від 23.07.2025 10049/16-31-24-06-01/3155320088 та направлене поштою (який вручений позивачу 29.07.2025, далі акт перевірки).

У висновках акту перевірки встановлені порушення ч. 2 ст. 13 Закону України Про валюту та валютні операції при виконанні валютних операцій позивачем:

744 від 06.10.2023 укладеного з нерезидентом IE SVETLANA RAYKHMAN VAT CZ 791182526. Чехія стосовно несвоєчасного надходження валютних коштів на територію України:

на суму 9047.67 євро на 9 днів (з 10 04.2024 по 18.04.2024),

на суму 9049,33 євро на 35 днів (з 10.04.2024 по 14.05.2024),

на суму 46250,00 євро на 182 днів (з 10.04.2024 по 08.10.2024),

1244 від 28.02.2024 укладеного з нерезидентом IE SVETLANA RAYKHMAN VAT CZ 791 182526, Чехія стосовно несвоєчасного надходження валютних коштів на територію України:

на суму 24465,00 євро на 182 днів ( з 11.09.2024 по 01.11.2024),

1112 від 01.03.2024 укладеного з нерезидентом AV "FOOT CARE LIMITED, номер VAT IE 42126841 II Ірландія стосовно несвоєчасного надходження валютних коштів на територію України:

на суму 29285,00 євро на 29 днів (з 02.10.2024 по 30.10.2024)

на суму 80693.5 євро на 34 днів (з 02.10.2024 по 04.11.2024).

На підставі висновків акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення форми С 000122732406 від 19.08.2025 на суму пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності 1785957,12 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції , врахувавши правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.04.2023 у справі 804/5861/17, виходив із того, що датою надходження валютної виручки є дата її зарахування на відповідний рахунок резидента в банку. Установивши, що валютна виручка за спірними контрактами була зарахована на рахунки позивача в Україні 08.10.2024 та 01.11.2024, суд дійшов висновку, що зазначені дати не входять до періоду прострочення. Водночас контролюючий орган, зазначивши ці дати як дати надходження валютної виручки, протиправно нарахував за них пеню в загальному розмірі 9 206,80 грн.

За таких обставин суд першої інстанції визнав протиправним нарахування пені в сумі 9 206,80 грн та задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині , суд першої інстанції виходив із того, що спірні правовідносини щодо відповідальності за порушення граничних строків розрахунків регулюються спеціальним Законом України Про валюту і валютні операції , положення якого мають самостійне та безпосереднє застосування. Суд зазначив, що статтею 13 Закону 2473-VIII визначено як підстави та порядок нарахування пені, так і її граничний розмір, який не може перевищувати суми неодержаних коштів за договором. При цьому позивач, здійснюючи зовнішньоекономічну діяльність, не вчинив передбачених законом своєчасних дій для зупинення перебігу граничних строків розрахунків. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від відповідальності або зменшення визначеної контролюючим органом пені, оскільки така відповідальність встановлена законом та відповідає меті забезпечення своєчасного надходження валютної виручки в Україну.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Так , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області 000122732406 від 19.08.2025 форми С в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій пені (штрафів) за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 9206,80 грн. з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року 2473-VIII Про валюту і валютні операції Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з частиною другою статті 13 цього Закону у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, визначені договором, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України.

Частиною п`ятою статті 13 Закону 2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого відповідно до цієї статті, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення.

Отже, визначальним для правильного обчислення пені є встановлення фактичної дати надходження валютної виручки, оскільки саме до цієї дати триває період прострочення грошового зобов`язання.

При цьому відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року 7, банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за операцією з експорту товару після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар.

Разом із тим положення зазначеної Інструкції не змінюють моменту фактичного надходження валютної виручки та не можуть тлумачитися як такі, що дозволяють контролюючому органу включати до періоду прострочення день, у який відповідні кошти вже фактично надійшли на рахунок резидента в банку.

Такий підхід узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.04.2023 у справі 804/5861/17, відповідно до якого датою зарахування валютної виручки є дата її надходження на відповідний валютний рахунок. Верховний Суд також зазначив, що подальший рух коштів між рахунками резидента, у тому числі із використанням розподільчого рахунку, відбувається вже після надходження валютної виручки в Україну та не може вважатися первинним надходженням виручки за зовнішньоекономічним контрактом.

У цій справі судом першої інстанції встановлено, що валютна виручка за спірними контрактами була зарахована на рахунки позивача в Україні 08.10.2024 та 01.11.2024. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та контролюючим органом фактично не заперечуються.

Таким чином, саме 08.10.2024 та 01.11.2024 є датами надходження відповідної валютної виручки, відтак ці дати не можуть бути включені до періоду прострочення, за який нараховується пеня, оскільки на момент їх настання обов`язок щодо зарахування валютної виручки вже був виконаний.

Водночас, контролюючий орган, встановивши в акті перевірки зазначені дати як дати надходження валютної виручки, одночасно включив їх до періоду прострочення та нарахував за них пеню в загальному розмірі 9 206,80 грн.

Колегія суддів вважає такий розрахунок помилковим, оскільки він суперечить як установленим у справі обставинам щодо фактичного надходження валютної виручки, так і наведеному правовому висновку Верховного Суду. Саме факт зарахування коштів на відповідний рахунок резидента є юридично значущою обставиною для визначення моменту припинення прострочення, а тому нарахування пені за день такого зарахування є безпідставним.

Отже, контролюючим органом неправильно визначено період прострочення та, як наслідок, завищено суму пені на 9 206,80 грн.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність нарахування пені в сумі 9 206,80 грн та вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Колегія суддів зазначає , що за змістом апеляційної скарги Головне управління ДПС у Полтавській області не наводить конкретних доводів на спростування висновків суду першої інстанції, покладених в основу оскаржуваного судового рішення. Зокрема, апеляційна скарга не містить обґрунтування того, які саме обставини суд першої інстанції встановив неправильно або не встановив, у чому саме полягає неправильне застосування ним норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а також яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.

Посилання контролюючого органу на обставини, встановлені за результатами проведеної перевірки, без наведення належних мотивів щодо помилковості висновків суду першої інстанції саме по собі не свідчить про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Саме по собі відтворення в апеляційній скарзі позиції контролюючого органу, яка вже була предметом оцінки суду першої інстанції, не може розглядатися як належне спростування висновків цього суду.

За таких обставин доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у Полтавській області фактично зводяться до незгоди з результатом розгляду справи та повторного викладення обставин, на які контролюючий орган посилався на обґрунтування своєї позиції, однак не містять належного обґрунтування неправильності висновків суду першої інстанції чи наявності передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не свідчать про неправильне встановлення ним обставин справи, невідповідність висновків цим обставинам, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а тому не дають підстав для її задоволення.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а тому рішення суду в цій частині є законним і обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

При цьому , колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області 000122732406 від 19.08.2025 форми С в частині застосування до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 817045,03 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з частиною другою цієї статті у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, визначені договором, але не пізніше встановленого Національним банком України строку.

Частиною п`ятою статті 13 Закону 2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого відповідно до цієї статті, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення. При цьому загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Отже, застосування передбаченої статтею 13 Закону 2473-VIII фінансової відповідальності пов`язується безпосередньо з наявністю порушення граничного строку розрахунків та має визначатися з урахуванням фактичних обставин відповідної зовнішньоекономічної операції, зокрема суми неодержаних коштів та обсягу зобов`язань, виконання яких покладено на відповідного резидента.

Як убачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір про здійснення спільної діяльності від 12.09.2023 р, відповідно до умов якого сторони домовились про здійснення спільної діяльності щодо постачання косметичної продукції на зовнішні ринки України.

Так, за контрактом 744 від 06.10.2023 р. ціна контракту 744 становила 135 740,00 євро, постачальником товару є ФОП ОСОБА_1 .

Інвойси за вказаним контрактом надалися покупцю SVETLANA RAYKHMAN , VAT 7961182526, постачальником ФОП ОСОБА_1 відповідно до умов п. 5.5. Контакту 744.

Оплата за цим інвойсом мала здійснюватися покупцем згідно п.5.6. Контракту 744 щомісячно.

Додатковою угодою 1 від 20.11.2023 до Контракту додано субпостачальників, а саме ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 та погоджено здійснення оплати покупцем за реквізитами постачальника та субпостачальників.

Так, з матеріалів справи вбачається , що ФОП ОСОБА_1 за поставку товару за контрактом 744 на свій рахунок отримала кошти від покупця ОСОБА_4 в загальному розмірі 36 197,33 євро, що підтверджується платіжними інструкціями 1 від 16.10.2023 на суму 27148,00 євро, 1 від 14.05.2024 на суму 9049,33 євро .

ФОП ОСОБА_2 , як субпостачальник за контрактом 744 за поставку товару на свій рахунок отримала кошти від покупця IE SVETLANA RAYKHMAN в загальному розмірі 35 196,33 євро , що підтверджується банківськими виписками про рух коштів по рахунку від 12.12.2023 на суму 18 098,00 євро , від 15.01.2024 на суму 9049,00 євро, 07.02.2024 на суму 9049,00 євро, 12.03.2024 на суму 8049,00 євро, 26.04.2024 на суму 11 496,00 євро.

ФОП ОСОБА_3 за поставку товару на свій рахунок отримала кошти від покупця IE SVETLANA RAYKHMAN в загальному розмірі 46250,00 євро, що підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунку від 16.10.2024 на суму 46250,00 євро .

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до умов договору про здійснення спільної діяльності від 12.09.2023 та додаткової угоди 1 від 20.11.2023 до Контракту 744 від 06.10.2023, сторонами погоджено можливість здійснення оплати за поставлений товар безпосередньо на рахунки постачальника та визначених субпостачальників.

При цьому колегія суддів враховує, що контролюючий орган в акті перевірки самостійно встановив та відобразив окремі обсяги валютної виручки, що надійшла з порушенням установлених строків, щодо кожного з постачальників (субпостачальників), у тому числі щодо позивача. Тобто , контролюючому органу були відомі як обсяг валютної виручки, що підлягав надходженню саме на користь позивача, так і фактичні обсяги та строки її надходження.

Колегія суддів при вирішенні даної справи враховує правові висновки Верховного Суду щодо визначення бази для нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Так, у постанові від 27 квітня 2023 року у справі 804/5861/17 Верховний Суд, перевіряючи правомірність нарахування пені, виходив із необхідності встановлення конкретних сум валютної виручки, щодо яких допущено порушення строків її надходження, та відповідних періодів прострочення. При цьому Суд погодився з необхідністю коригування розміру пені з огляду на фактично встановлені судами обставини щодо сум та строків надходження валютної виручки.

Аналогічний підхід простежується і в новітній практиці Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 4 березня 2026 року у справі 320/57458/24 Суд, застосовуючи частину п`яту статті 13 Закону 2473-VIII, виходив із того, що пеня розраховується щодо відповідних сум заборгованості за зовнішньоекономічними договорами з урахуванням кількості днів прострочення, ставки пені та офіційного курсу НБУ. У постанові від 4 червня 2026 року у справі 420/22451/24 Верховний Суд також наголосив на необхідності встановлення конкретного розміру пені з урахуванням установленого факту та обсягу порушення.

Наведені правові підходи мають значення для вирішення цього спору, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону 2473-VIII підставою для нарахування пені є порушення резидентом встановленого строку розрахунків, а розмір такої пені визначається виходячи із суми неодержаних грошових коштів за відповідним договором.

Отже, для правильного визначення розміру пені необхідним є встановлення не лише факту порушення строку розрахунків, а й конкретної суми валютної виручки, щодо якої таке порушення допущено відповідним резидентом.

У цій справі контролюючий орган в акті перевірки самостійно встановив та відобразив окремі обсяги валютної виручки, що надійшла з порушенням установлених строків, щодо кожного з постачальників (субпостачальників), у тому числі щодо позивача. Таким чином, самим контролюючим органом було встановлено обсяг валютної виручки, щодо якого порушення строків розрахунків стосувалося безпосередньо позивача.

Водночас при визначенні розміру пені, яка підлягала застосуванню до позивача, контролюючий орган фактично виходив не з обсягу валютної виручки, що стосувався безпосередньо позивача, а із обсягу валютної виручки , яка надійшла на виконання контракту 744 на рахунки ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , не врахувавши встановленого ним же розподілу обсягів надходження коштів між учасниками виконання цього контракту.

Колегія суддів вважає такий підхід необґрунтованим, оскільки загальний обсяг валютної виручки, яка надійшла на виконання контракту 744 на рахунки ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 сама по собі не є тотожною сумі неодержаних у встановлений строк грошових коштів саме позивачем. Якщо виконання контракту здійснювалося за участю декількох постачальників (субпостачальників) та погоджено здійснення оплати покупцем за реквізитами постачальника та субпостачальників, а контролюючим органом встановлено окремі обсяги валютної виручки щодо кожного з них, при визначенні відповідальності конкретного резидента має враховуватися саме той обсяг валютної виручки, щодо якого встановлено порушення строків розрахунків цим резидентом.

Застосування до позивача при розрахунку пені загального обсягу валютної виручки , яка надійшла на виконання контракту 744 на рахунки ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , без урахування встановленого самим контролюючим органом розподілу обсягів валютної виручки між учасниками його виконання, призвело до визначення розміру відповідальності без належного встановлення її фактичної бази.

Сам по собі факт виконання контракту 744 за участю декількох постачальників (субпостачальників) не може бути підставою для покладення на одного з них відповідальності, розрахованої виходячи із загального обсягу валютної виручки , яка надійшла на виконання контракту 744 на рахунки ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , якщо контролюючим органом встановлено конкретні обсяги валютної виручки та строки її надходження щодо кожного з учасників його виконання.

Інше тлумачення фактично призводило б до покладення на позивача відповідальності за обсяги валютної виручки, які стосуються інших учасників виконання контракту, та, відповідно, за порушення строків її надходження, допущені не позивачем. Такий підхід суперечить принципу індивідуалізації відповідальності та не узгоджується із самими обставинами, встановленими контролюючим органом в акті перевірки.

Отже, оскільки контролюючий орган мав можливість визначити та фактично визначив в акті перевірки обсяг валютної виручки, що стосувався безпосередньо позивача, саме цей обсяг мав бути покладений в основу розрахунку пені за статтею 13 Закону 2473-VIII. Застосування для такого розрахунку загальної вартості контракту 744 без урахування розподілу валютної виручки між його учасниками призвело до завищення розміру пені та, як наслідок, до необґрунтованого визначення позивачу грошового зобов`язання.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що розрахунок пені, здійснений контролюючим органом, не відповідає фактичним обставинам, установленим у ході перевірки, а тому не може бути визнаний належним та обґрунтованим підґрунтям для застосування до позивача відповідальності, передбаченої статтею 13 Закону 2473-VIII.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, а згідно з частиною першою статті 77 цього Кодексу обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень. Відтак саме на контролюючому органі лежить обов`язок довести правильність визначення бази, періоду та розміру фінансової відповідальності позивача.

Водночас , матеріали справи не містять належного обґрунтування того, з яких підстав при визначенні пені саме позивачу контролюючий орган включив до розрахунку суми, що надійшли на рахунки іншим іншими субпостачальниками на виконання контракту 744 - ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 .

Посилання суду першої інстанції на те, що позивач як суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності прийняв на себе передбачені Законом 2473-VIII права, обов`язки та ризики, саме по собі не є достатньою підставою для висновку про правомірність нарахування пені в оскаржуваному розмірі, оскільки не звільняє контролюючий орган від обов`язку визначити розмір відповідальності з урахуванням фактичних обставин конкретного порушення.

Колегія суддів також бере до уваги принцип пропорційності, який є складовою принципу верховенства права та підлягає врахуванню при оцінці втручання держави у майнові права особи. При цьому , Верховний Суд в ухвалі від 04.12.2025 у справі 240/3843/24 звернувся до Європейського суду з прав людини за консультативним висновком, зокрема щодо аспектів дотримання вимоги пропорційності застосованих фінансових санкцій у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У цій справі колегія суддів не ставить під сумнів передбачене законом право держави застосовувати фінансові санкції за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Водночас таке право не означає можливості покладення на конкретного суб`єкта відповідальності за обсяг порушення, який не відповідає фактичному обсягу його зобов`язань.

Отже, з огляду на встановлені обставини щодо розподілу поставки за контрактом 744 між позивачем та субпостачальниками, підтверджені додатковими угодами та інвойсами, а також з урахуванням неправильного визначення контролюючим органом розміру фінансової відповідальності позивача, колегія суддів доходить висновку про протиправність нарахування пені в розмірі 817 045,03 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача в цій частині знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Суд першої інстанції належним чином не врахував зазначені обставини та не надав їм належної правової оцінки, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області 000122732406 від 19.08.2025 форми С в частині застосування до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 817 045,03 грн підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Доводів щодо незгоди із нарахуванням пені по контракту 1112 від 01.03.2024 та по контакту 1244 від 28.02.2024 апеляційна скарга позивача не містить, тому рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 по справі 440/12008/25 в частині відмови у задоволенні позову в цій частині підлягає залишенню без змін.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому відповідно до частини шостої цієї статті, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи справу на новий розгляд, змінює судове рішення або ухвалює нове, він відповідно змінює і розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а позовні вимоги підлягають задоволенню в більшому обсязі, наявні підстави для нового розподілу судових витрат.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 6 945,74 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 10 418,61 грн.

Враховуючи наведене, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 6945,74 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 10418,61 грн.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316,317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 по справі 440/12008/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області 000122732406 від 19.08.2025 форми С в частині застосування до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 817045,03 грн.

В цій частині прийняти нове судове рішення , яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області 000122732406 від 19.08.2025 форми С в частині застосування до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 817045,03 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 6945,74 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 10418,61 грн.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 по справі 440/12008/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис) З.Г. Подобайло

Судді (підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 03.09.2026 року