Ухвала по делу № 757/55953/25-к

УХВАЛА

03 вересня 2026 року

м. Київ

справа 757/55953/25-к

провадження 51-3478ск26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу прокурора на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2026 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 липня 2026 року щодо ОСОБА_4 ,

встановив:

Прокурор звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на указані вище судові рішення.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її необхідно залишити без руху, встановивши строк для усунення недоліків.

За приписами п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.

При цьому, особі, яка подає касаційну скаргу, необхідно керуватися положеннями ст. 433 КПК, за якими суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Натомість вказані вимоги кримінального процесуального закону прокурором залишено поза увагою, оскільки в касаційній скарзі йдеться про власну оцінку прокурором доказів на предмет їх достовірності і в такий спосіб заперечення обґрунтованості оскаржених рішень, що в силу приписів ст. 433 КПК не може бути предметом касаційного перегляду.

Доводи про незастосування закону про кримінальну відповідальність, який підлягає застосуванню, прокурору необхідно викладати з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, а отже, відобразити в них не аналіз доказів на предмет їх достовірності, а спростування висновків судів в цій частині.

При цьому, відповідно до приписів ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції може ухвалити рішення про погіршення становища виправданого не тільки за наявності таких вимог в касаційній скарзі, а й відповідних обґрунтованих доводів учасника кримінального провадження, змістом яких охоплюються належні підстави для такого рішення, оскільки, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 26 КПК, Суд не може на власний розсуд відшуковувати в оскарженому рішенні відповідні підґрунтя для цього.

У касаційній скарзі прокурор вказує, що у разі необхідності відступити від правових висновків у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі 461/4425/18 та від 07 червня 2022 року у справі 461/4421/18, які судами попередніх інстанцій покладено в обґрунтування виправдувального вироку, справу у порядку ст. 434-1 КПК належить передати на розгляд відповідної палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.

Натомість в касаційній скарзі не наведено обґрунтування того, що наявні якісний та кількісний вимір виключної правової проблеми, необхідності її вирішення з метою формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права, як підстави до передачі справи на розгляд Великої Палати, де кількісний критерій характеризує проблему як таку, що притаманна не одній конкретній справі, а значній кількості проваджень, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію, про виключність правової проблеми вказують такі обставини, як відсутність сталої судової практики, невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права для забезпечення принципу належного балансу між інтересами сторін у справі та єдності практики щодо кількох пов`язаних між собою питань, але і про такі підстави в касаційній скарзі не йдеться.

За доводами касаційної скарги прокурор формально не погоджується із правозастосовчими позиціями Верховного Суду, проте в аспекті реалізації приписів ст. 434-1 КПК вмотивованого обґрунтування до відступу від його висновків не наводить.

Як убачається з доданої копії оскарженої ухвали апеляційного суду, аналогічні доводам касаційної скарги прокурора питання, зокрема щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинами кримінального провадження та неповноти судового розгляду, були предметом апеляційного перегляду за апеляційною скаргою сторони обвинувачення, який надав на них свої відповіді, зокрема, стосовно посилань прокурора на неузгодженість та внутрішню суперечливість мотивів виправдання із фактично застосованою місцевим судом процесуальною нормою, погодився із висновками місцевого суду.

Прокурор у скарзі зазначає, що апеляційний суд залишив поза увагою доводи сторони обвинувачення про необхідність оцінки всіх доказів у сукупності та взаємозв`язку, однак яких саме порушень правил, передбачених статтями 403, 404, 405 КПК, не указує. Формальні та неконкретизовані твердження про недотримання судом попередньої інстанції норм КПК в частині надання оцінки доказам не можуть бути предметом перевірки суду касаційної інстанції без належного обґрунтування з посиланням на відповідні матеріали кримінального провадження, а також норми процесуального закону, які, на переконання прокурора, були порушені.

Верховний Суд звертає увагу, що доводи щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження чи неповноти судового розгляду суд касаційної інстанції розглядає через призму приписів ст. 433 КПК, тобто чи дотримався суд апеляційної інстанції відповідних вимог закону щодо оцінки таких доводів та чи відповідає його рішення приписам статей 370, 419, 420 КПК.

Крім ухвали суду апеляційної інстанції, у касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок місцевого суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Водночас, в аспекті реалізації приписів ст. 415 КПК прокурор не вказує відповідних підстав до призначення нового розгляду саме в суді першої інстанції, не наводить обґрунтування, чому, з огляду на компетенцію апеляційного суду, недоліки, про які він зазначає, не можуть бути усунені під час нового апеляційного перегляду, які обставини можуть перешкодити апеляційному суду усунути недоліки, які на думку прокурора, було допущено під час розгляду провадження у місцевому суді під час ухвалення виправдувального вироку та оцінки доказів.

З огляду вимоги статей 433, 437 КПК, за якими суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги та вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд стороною, й не вправі самостійно відшуковувати підґрунтя для скасування виправдувального вироку та ухвали апеляційного суду, викладене вище перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження та в подальшому прийняття одного з рішень, передбачених ст. 436 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу було подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала касаційну скаргу.

Недоліки касаційної скарги, пов`язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги.

Керуючись ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2026 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 липня 2026 року щодо ОСОБА_4 залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п`ятнадцять днів із дня її отримання.

Роз`яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3