Постанова по делу № 686/23946/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року

м. Київ

справа 686/23946/23

провадження 61-962св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 вересня 2024 року під головуванням судді Заворотної О. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю до реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- встановити факт проживання його та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період з липня 2014 року до 29 квітня 2016 року;

- визнати за ним право власності на 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 ;

- компенсувати йому 140 597 грн вартості автомобіля Suzuki Vitara S , 2019 року випуску, залишивши його у власності ОСОБА_2 .

2. В обґрунтування вимог вказував, що з липня 2014 року він і ОСОБА_2 проживали разом як чоловік і дружина, а 29 квітня 2016 року вони зареєстрували шлюб. За час проживання однією сім`єю сторони вели спільне господарство (мали спільні витрати, спільний бюджет, спільне харчування, купували майно для спільного користування, приймали участь у витратах на утримання житла, вирішували питання про порядок користування житлом тощо), проводили разом всі свята в колі рідних і друзів. У період спільного проживання у них народилися діти: 04 липня 2016 року - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - дочка ОСОБА_4 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2021 року шлюб розірвано. За час шлюбу сторони набули автомобіль Suzuki Vitara S , 2019 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 і зблокований житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 96,2 кв. м. Автомобіль і житловий будинок належать сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя, натомість між ними не досягнуто домовленості щодо їх поділу, а відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні майном. Сторони визнали, що реальна (ринкова) вартість автомобіля складала 518 000 грн. Оскільки ОСОБА_2 особисто сплатила 236 806 грн за кредитним зобов`язанням за автомобіль, то позивачу слід компенсувати 140 597 грн вартості автомобіля.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 16 вересня 2024 року позов задовольнив частково.

4. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя грошову компенсацію у розмірі 140 597 грн.

5. В іншій частині позовних вимог відмовив.

6. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт проживання з липня 2014 року до 29 квітня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю, ведення ними спільного господарства, наявність у них спільного бюджету і побуту, існування між ними відносин, притаманних подружжю. За договором пайової участі в будівництві від 08 травня 2015 року 24/05 ОСОБА_2 сплатила пайовий внесок на житловий будинок до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 за рахунок особистих коштів, а тому житловий будинок є її особистою приватною власністю та не підлягав поділу. Автомобіль набутий сторонами за час шлюбу та належав їм на праві спільної сумісної власності подружжя. На придбання автомобіля ОСОБА_2 витратила 447 365 грн, частина з яких (357 890 грн) є кредитними коштами. Сторони погодили дійсну вартість автомобіля у розмірі 518 000 грн. Оскільки ОСОБА_2 особисто сплатила 236 806 грн на погашення кредитної заборгованості, то в порядку поділу спільного майна автомобіль слід залишити в її власності та стягнути з неї на користь ОСОБА_1 140 597 грн вартості транспортного засобу.

7. Хмельницький апеляційний суд постановою від 17 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 вересня 2024 року залишив без змін.

8. Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_2 здійснила фінансування будівництва житлового будинку до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 . Водночас позивач не довів факт свого проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю на час внесення нею паю за житловий будинок. Отже, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що житловий будинок є особистою приватною власністю ОСОБА_2 і не підлягав поділу.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

9. У січні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 вересня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 грудня 2024 року, в якій просить оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

10. Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

11. Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі 523/14489/15-ц, від 10 квітня 2024 року у справі 760/20948/16-ц, постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі 916/675/15, від 30 жовтня 2019 року у справі 643/6799/17, від 22 липня 2020 року у справі 265/3310/17, від 19 лютого 2020 року у справі 279/6459/14, від 28 квітня 2022 року у справі 359/9695/17, від 08 грудня 2021 року у справі 531/295/19, постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі 6-843цс17, від 25 грудня 2013 року у справі

6-135цс13, від 23 вересня 2015 року у справі 6-1026цс15.

12. Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки встановленим фактам, а саме: народженню доньки 04 липня 2016 року; реєстрації шлюбу 29 квітня 2016 року; спільним фотографіям. Отже, суди взяли до уваги лише докази надані відповідачкою, проте не дослідили докази, які подані позивачем.

13. Апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання позивача про повторне опитування свідків та не долучив до матеріалів справи акт відібрання пояснень адвокатом у ОСОБА_5 від 24 жовтня 2024 року і копію трудової книжки ОСОБА_1 за період з 03 травня 2012 року до 20 липня 2015 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

14. У лютому 2025 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

15. Зазначає, що позивач не надав належних доказів, які підтверджують, що сторони проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, несли спільні витрати в інтересах сім`ї, а між ними існували відносини, притаманні подружжю.

16. ОСОБА_2 здійснила фінансування будівництва житлового будинку до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 , проте останній не довів факт проживання однією сім`єю на час внесення відповідачкою паю за житловий будинок.

Рух справи в суді касаційної інстанції

17. Верховний Суд ухвалою від 29 січня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

18. 18 лютого 2025 року цивільна справа 686/23946/23 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

19. З 29 квітня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2021 року. Сторони мають двох дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

20. 08 травня 2015 року Житлово-Будівельний кооператив Ранковий-3 (далі - ЖБК Ранковий-3 ) та ОСОБА_6 уклали договір пайової участі в будівництві 24/05, за умовами якого ЖБК Ранковий-3 прийняв, а ОСОБА_6 вступила в асоційовані члени цього кооперативу.

21. Відповідно до пунктів 1.2, 3.4 договору ЖБК Ранковий-3 зобов`язався організувати та забезпечити будівництво житлового комплексу на

АДРЕСА_2 , та здачу його в експлуатацію до 30 травня 2015 року, а в подальшому - передачу ОСОБА_6 у власність зблокованого житлового буд.

АДРЕСА_3 . У свою чергу ОСОБА_6 зобов`язалася взяти участь у будівництві житлового комплексу з метою отримання у власність цього будинку та сплатити пайовий внесок у встановлені строки (пункти 1.1, 3.3 договору).

23. Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що загальний розмір пайового внеску становить 676 800 грн, що еквівалентно 32 664 дол. США на день укладення договору, з розрахунку 7 200 грн за один квадратний метр загальної площі будинку, без внутрішніх оздоблювальних робіт. ОСОБА_6 зобов`язалася сплатити цей внесок у період з 08 травня 2015 року до 08 листопада 2015 року (додаток 1 до договору).

24. Протягом 2015 року ОСОБА_6 здійснила платежі за вказаним договором: 08 травня 2015 року - 600 000 грн; 03 червня 2015 року - 13 070 грн; 01 липня 2015 року - 13 032 грн; 05 серпня 2015 року - 13 466 грн; 01 вересня 2015 року - 13 522 грн; 01 жовтня 2015 року - 26 114 грн, а всього на загальну суму 679 204 грн.

25. 18 березня 2016 року ЖБК Ранковий-3 закінчив будівництво житлового комплексу та здав його в експлуатацію.

26. Наказом Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради від 11 квітня 2016 року 120 Про зміну адреси зблокованих житлових будинків в місті Хмельницькому житловому будинку присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

27. За актом приймання-передачі будинку від 21 жовтня 2016 року

ЖБК Ранковий-3 передав, а ОСОБА_2 прийняла житловий будинок.

28. 21 жовтня 2016 року Хмельницька міська рада зареєструвала право власності ОСОБА_2 на житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 17064102).

Позиція Верховного Суду

29. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

30. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

31. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

32. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

33. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

34. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

35. Заявник оскаржує судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, тому Верховний Суд в іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанції не переглядає.

36. Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

37. Тобто і для фактичного подружжя повинні бути характерними усі ознаки сім`ї, передбачені статтею 3 СК України, а саме: спільне проживання, спільний побут та наявність взаємних прав і обов`язків.

38. Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

39. Саме лише встановлення судом факту проживання однією сім`єю без шлюбу без вирішення питання виникнення, зміни або припинення певних юридичних наслідків чинним законодавством не передбачено.

40. Вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю позивач заявив з певною правовою метою - визначення правового статусу майна, набутого сторонами у період спільного проживання, як такого, що є спільним майном сторін.

41. Правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.

42. Для визначення осіб такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно.

43. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі 554/8023/15-ц (провадження 14-130цс19) викладено правовий висновок про те, що відповідно до вимог статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

44. Ураховуючи наведене, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти спільного проживання однією сім`єю, спільного побуту і існування взаємних прав та обов`язків (статті 3, 74 СК України).

45. При застосуванні статті 74 СК України важливо врахувати, щоб особи не перебували у будь-якому іншому шлюбі на цей час, а також що між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю.

46. Для визнання осіб такими, що проживають однією сім`єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

47. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі 523/14489/15-ц (провадження 14-22цс20) погодилася з тим, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу.

48. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що у частині другій статті 328 ЦК України передбачено презумпцію правомірності набуття права власності, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, зокрема, якщо інше прямо не випливає із закону. Інше передбачене статтею 60 СК України, згідно з якою будь-яке майно, набуте за час шлюбу, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

49. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі 760/20948/16-ц (провадження 14-70цс22) зазначено, що у справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

50. Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно, набуте у період шлюбу, є спільним сумісним майном (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі 372/504/17 (провадження 14-325цс18), постанову Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі 595/324/17).

51. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

52. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

53. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

54. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

55. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

56. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

57. Суди встановили, що зібрані докази у справі об`єктивно та достовірно не вказують на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, несли спільні витрати в інтересах сім`ї, а між ними існували відносини, притаманні подружжю.

58. Пояснення свідків є особливим видом доказів, пов`язаних із ризиком суб`єктивного відношення до сторін, і пояснення у цій справі свідків про наявність сімейних відносин між сторонами є їх особистим сприйняттям відносин, які існували між цими особами, проте самі по собі вони не можуть достеменно свідчити про те, що цим відносинам були притаманні ознаки сімейних.

59. Разом з тим, показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

60. Доводи касаційної скарги про те, що суди взяли до уваги лише докази надані відповідачкою, проте не дослідили докази, які подані позивачем, не спростовують установлені судами обставини та зводяться лише до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

61. Водночас, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 здійснила фінансування будівництва житлового будинку до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 , а відповідач не довів факт свого проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю на час внесення нею паю за житловий будинок.

62. Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, дійшов правильного висновку про те, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у спірний період та набуття сторонами у власність зазначеного будинку за спільні кошти, при цьому, суд правильно визначив, що подані позивачем докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо.

63. Отже, відсутні підстави, передбачені статтею 74 СК України вважати майно (спірний будинок) таким, що належало на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою.

64. Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання позивача про повторне опитування свідків та не долучив до матеріалів справи акт відібрання пояснень адвокатом у ОСОБА_5 від 24 жовтня 2024 року і копію трудової книжки ОСОБА_1 за період з 03 травня 2012 року до 20 липня 2015 року колегія суддів не бере до уваги, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалою від 05 листопада 2024 року правильно залишив вказане клопотання без задоволення, обґрунтовуючи таку відмову тим, що свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 вже надали свої пояснення в суді першої інстанції, проте ОСОБА_1 не навів підстав для повторного виклику зазначених свідків, як і не зазначив обґрунтувань поважності причин несвоєчасного подання письмових доказів.

65. Посилання в касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі 523/14489/15-ц, від 10 квітня 2024 року у справі 760/20948/16-ц, постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі 643/6799/17, від 19 лютого 2020 року у справі 279/6459/14, від 28 квітня 2022 року у справі 359/9695/17, від 08 грудня 2021 року у справі 531/295/19, постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі 6-843цс17, від 25 грудня 2013 року у справі 6-135цс13, від 23 вересня 2015 року у справі

6-1026цс15 є безпідставними, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду та Верховного Суду України.

66. Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі 916/675/15, від 22 липня 2020 року у справі 265/3310/17, відхиляються касаційним судом, оскільки обставини, встановлені судами у вказаних справах не є подібними обставинам, встановленим у справі, яка переглядається.

67. Касаційна скарга не містить доводів щодо ефективності чи правильності обраного позивачем способу захисту права в частині вирішення зазначених позовних вимог.

68. Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

69. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

70. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

71. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

72. Оскільки оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 вересня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров