Ухвала по делу № 600/4364/26-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

02 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа 600/4364/26-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Боднарюк О.В., розглянувши матеріали позову ТзОВ "Компанія Менатеп" до Верховного Суду, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ "Компанія Менатеп"(далі - позивач), звернулось в суд з позовом до Верховного Суду (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Верховного Суду, що полягає у не розсекречуванні рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.11.2023 року та постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2025 року у справі 9901/132/2;

- зобов`язати Відповідача здійснити розгляд пропозиції про розсекречування носія інформації від 28.03.2025 року по суті, з урахуванням вимог Закону України Про державну таємницю ;

- судові витрати у справі покласти на відповідача.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачеві строк звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

На виконання вимог ухвали суду представником позивача подано до суду заяву, в якій останній просив поновити строки звернення до суду.

Обґрунтовуючи подану заяву позивач зазначає, що початок перебігу такого строку не може пов`язуватися з датою його первинного звернення до Верховного Суду від 28.03.2025.

На думку позивача, відповідно до частини другої статті 122 КАС України шестимісячний строк має обчислюватися з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а про наявність такого порушення йому стало відомо лише 13.02.2026 після отримання листа Верховного Суду від 12.02.2026 115/ВС-26нт.

Позивач вказав, що після його первинного звернення Верховний Суд не відмовив у вирішенні порушеного питання, а навпаки, вчиняв відповідні дії, зокрема звертався до Служби безпеки України щодо можливості розсекречування судових рішень та повідомляв позивача про результати опрацювання цього питання. Листами від 12.09.2025 та 26.12.2025 Верховний Суд також повідомляв про подальше опрацювання питання та вжиття заходів щодо підготовки витягів із судових рішень із виключенням відомостей, що становлять державну таємницю.

За таких обставин позивач вважав, що не мав об`єктивних підстав вважати своє право порушеним або передбачати подальшу відмову Верховного Суду у вчиненні відповідних дій.

При цьому позивач наголосив, що станом на дату, з якої суд пов`язує початок перебігу строку звернення до суду, Верховний Суд продовжував здійснювати заходи для вирішення порушеного питання. Зокрема, у листі від 12.09.2025 було зазначено про повторне звернення до СБУ з проханням визначити наявність або відсутність у відповідних судових рішеннях відомостей, що становлять державну таємницю, а в разі їх наявності повідомити конкретні частини рішень, у яких містяться такі відомості, для подальшого надання позивачу відповідних витягів. Тому, на момент спливу шестимісячного строку, який обчислюється з 28.03.2025, позивач мав об`єктивні підстави очікувати, що питання буде вирішено, а необхідні документи будуть надані.

У зв`язку з цим позивач зазначив, що лише листом Верховного Суду від 12.02.2026 фактично було повідомлено про неможливість надання запитуваних витягів із посиланням на відсутність у процесуальному законодавстві такого виду документа. Саме з моменту отримання цього листа, 13.02.2026, позивач дізнався про остаточну позицію відповідача та, відповідно, про наявність бездіяльності, яку оскаржує у цій справі.

Водночас, на випадок якщо суд вважатиме, що строк звернення до суду почався 28.03.2025, позивач просив поновити такий строк. В обґрунтування поважності причин його пропуску він послався на те, що протягом відповідного періоду Верховний Суд продовжував опрацьовувати звернення, звертався до СБУ та повідомляв про вжиття заходів для вирішення питання, а тривалість розгляду пов`язував із непослідовністю дій СБУ, а не з неможливістю вирішення питання по суті.

Посилаючись на частину першу статті 123 КАС України та пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позивач вважав наведені обставини поважними причинами пропуску строку та зазначав про необхідність забезпечення його права на доступ до суду.

Вивчивши матеріали позовної заяви та розглянувши подану позивачем заяву про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно вимог частини 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що 28.03.2025 ТОВ Компанія Менатеп звернулося до Верховного Суду з пропозицією про розсекречування носія секретної інформації, в якій просило розсекретити рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.11.2023 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2025 у справі 9901/132/21 з виключенням інформації, яка підлягає захисту від розголошення.

Звернення позивача розглянуто Верховним Судом, про що останній повідомив позивача листом від 24.04.2025 102/ВС-85. Надалі позивач неодноразово звертався до Верховного Суду з метою отримання інформації щодо стану розгляду його пропозиції, а Верховний Суд повідомляв про вчинення відповідних дій, зокрема про звернення до Служби безпеки України та проведення експертної оцінки матеріальних носіїв секретної інформації.

Так, листом Верховного Суду від 12.09.2025 102/ВС-187 позивача повідомлено про повторне звернення до Служби безпеки України з проханням визначити наявність або відсутність у відповідних судових рішеннях відомостей, що становлять державну таємницю, а в разі їх наявності повідомити, у яких саме частинах рішень такі відомості містяться, для подальшого надання позивачу відповідних витягів.

Листом Верховного Суду від 26.12.2025 102/ВС-249нт позивача повідомлено, що Службою безпеки України направлено відповідні акти експертної оцінки матеріальних носіїв секретної інформації, якими встановлено частини судових рішень, що містять відомості, які становлять державну таємницю. У зв`язку з цим голові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та Секретарю Великої Палати Верховного Суду доручено вжити заходів щодо організації підготовки відповідних витягів із судових рішень із виключенням частин, визначених в актах експертизи як такі, що містять відомості, які становлять державну таємницю.

22.01.2026 року, представником ТОВ Компанія Менатеп було скеровано звернення, в якому товариство клопотало повідомити, у які строки буде виконано доручення вих . ВС N 101/ ВС -258 ДСК від 26.12.2025) та представнику буде надано відповідні витяги з рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.11.2023 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2025 в адміністративній справі N 9901/132/21.

13.02.2026 року, позивачем отримано, відповідь у якій Верховний Суд зазначив про наступне: Так, здійснюючи правосуддя, Верховний Суд послуговується, в тому числі, охоронюваною законом інформацією, яка міститься у матеріалах справ (доказами). Офіційний перелік такої інформації наведено у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю, на підставі якого документам і матеріалам надається гриф секретності.

Водночас виготовлення судових рішень та порядок надання їх учасникам регулюються нормами саме процесуального закону. Так, частиною першою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види судових рішень судів адміністративної юрисдикції: ухвали, рішення, постанови.

У процесуальному законі йдеться також про повну і скорочену (вступна та резолютивна частини) форми судових рішень, натомість не передбачено оформлення судом частини судового рішення як окремого документа (виготовлення судом витягу як окремого документа).

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України Про доступ до судових рішень будь-яке редагування тексту судового рішення не повинно спотворювати його зміст. Втручання у текст вже ухваленого судового рішення не допускається, крім випадків, передбачених статтею 253 Кодексу адміністративного судочинства України (виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні).

У контексті наведеного варто звернути увагу також і на необхідність дотримання вимог щодо повноти, чіткості та зрозумілості судового рішення. Зокрема, порушення цілісності тексту судового рішення, вилучення частини інформації, яка має значення для розуміння суті документа, може призвести до порушення логіки його викладу і викривлення змісту в цілому.

3 огляду на викладене, а також зважаючи на положення статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, право учасника справи на доступ до судового рішення було (може бути) реалізовано у формі ознайомлення з матеріалами справи N 9901/132/21 і з дотриманням особливого порядку такого доступу .

Отже, проаналізувавши наведе вище та з огляду на характер звернення позивача від 28.03.2025, послідовність його розгляду Верховним Судом, неодноразове повідомлення позивача про результати вчинених дій та остаточну відповідь Верховного Суду від 12.02.2026, суд вважає, що позивач фактично скористався досудовим порядком вирішення порушеного ним питання.

При цьому суд звертає увагу, що положення частини четвертої статті 122 КАС України пов`язують початок перебігу тримісячного строку саме з днем вручення позивачу рішення за результатами розгляду його звернення (скарги). Відтак, в даному випадку остаточна позиція Верховного Суду щодо вимог позивача викладена у листі від 12.02.2026 115/ВС-26нт, який, як зазначає сам позивач та підтверджується матеріалами справи, отримано ним 13.02.2026.

Отже, саме з цієї дати позивач був об`єктивно поінформований про позицію Верховного Суду щодо неможливості надання йому запитуваних витягів із судових рішень як окремих документів та про те, що право на доступ до судового рішення, на думку відповідача, може бути реалізоване шляхом ознайомлення з матеріалами справи з дотриманням особливого порядку такого доступу.

Таким чином, саме 13.02.2026 є днем, з якого відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України розпочався перебіг тримісячного строку звернення до адміністративного суду.

Отже, граничним днем звернення до суду з цим позовом є 13.05.2026.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, позовну заяву подано після спливу зазначеного тримісячного строку.

При вирішенні питання про поновлення строку суд враховує, що позивач не навів обставин, які б об`єктивно перешкоджали йому звернутися до адміністративного суду протягом трьох місяців з моменту отримання остаточної відповіді Верховного Суду за результатами досудового врегулювання спірних правовідносин.

Посилання позивача на тривалість листування та попереднє вчинення Верховним Судом заходів щодо розгляду його пропозиції не можуть бути визнані поважною причиною пропуску саме тримісячного строку (а не 6-ти місячного, як помилково вважає позивач), встановленого частиною четвертою статті 122 КАС України, оскільки після отримання 13.02.2026 остаточної відповіді позивач мав достатній та передбачений законом строк для реалізації права на судовий захист.

Крім того, сам факт тривалого розгляду звернення суб`єктом владних повноважень до моменту надання остаточної відповіді не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для звернення до суду після отримання такої відповіді. З моменту її вручення позивачеві була відома правова позиція відповідача, яку він вважає порушенням своїх прав, свобод та інтересів, а тому саме з цього моменту позивач мав можливість реалізувати право на судовий захист у встановлений процесуальним законом строк.

Суд також враховує, що встановлення процесуальних строків звернення до суду має на меті забезпечення юридичної визначеності та належної організації адміністративного судочинства, а їх поновлення є винятком, що допускається лише за наявності поважних, об`єктивних та непереборних причин пропуску строку.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позовна заява залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Оскільки наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнані неповажними, а інших об`єктивних причин, які б перешкоджали позивачеві своєчасно звернутися до суду, матеріали справи не містять, підстави для поновлення строку відсутні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом.

Враховуючи наведене, подана позивачем заява про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Оскільки судом встановлено факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом і позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, наданої на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, не наведено поважних причин його пропуску - суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.

На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву ТОВ "Компанія Менатеп" до Верховного Суду, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії- повернути позивачу.

2. Копію ухвали направити учасникам справи.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У відповідності до статей 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя О.В. Боднарюк