Постанова по делу № 910/10566/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 910/10566/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026

(головуючий - Тищенко О.В., судді Сибіга О.М., Гончаров С.А.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2026

(суддя - Марченко О.В.)

за результатами розгляду скарги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"

на рішення головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченко Юлії Йосипівни

у справі 910/10566/23

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", 2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів : 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс",

про стягнення 17 000 грн та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 та постановою Верховного Суду від 19.03.2026:

- позов Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (далі - ПАТ "Укргазбанк", стягувач) до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (далі - ПАТ"Банк "Київська Русь", боржник) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (далі - ТОВ "ФК "Женева") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" (далі - ТОВ "ФК "Ю-Бейс"), про стягнення 17 000 грн та зобов`язання вчинити дії, задоволено повністю;

- стягнуто з ПАТ"Банк "Київська Русь" на користь ПАТ "Укргазбанк" 17 000 грн заборгованості за договором від 16.12.2016 30004298/16 про обслуговування рахунку в цінних паперах;

- зобов`язано Фонд скласти та позачергово включити в кошторис витрат ПАТ"Банк "Київська Русь" суму позачергової заборгованості на користь ПАТ "Укргазбанк" за договором від 16.12.2016 30004298/16 про обслуговування рахунку в цінних паперах (далі - Договір) у сумі 17 000 грн, з яких: 500 грн строкової заборгованості зі сплати комісії депозитарній установі; 16 500 грн простроченої заборгованості зі сплати комісії депозитарній установі;

- зобов`язано Фонд позачергово затвердити кошторис витрат ПАТ"Банк "Київська Русь" з урахуванням суми позачергової заборгованості на користь ПАТ "Укргазбанк" за Договором у сумі 17 000 грн, з яких: 500 грн строкової заборгованості зі сплати комісії депозитарній установі; 16 500 грн простроченої заборгованості зі сплати комісії депозитарній установі;

- стягнуто з Фонду на користь ПАТ "Укргазбанк" 8 052 грн судового збору.

2 . 12.01.2026 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

3 . ПАТ "Укргазбанк" 03.04.2026 звернувся до суду зі скаргою на рішення головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченко Юлії Йосипівни (далі - ВДВС), в якій просило:

- визнати неправомірним та скасувати повідомлення головного державного виконавця ВДВС про повернення стягувачу без прийняття до виконання наказу від 12.01.2026, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025, про стягнення з ПАТ"Банк "Київська Русь" на користь ПАТ "Укргазбанк" 17 000 грн заборгованості за Договором;

- зобов`язати ВДВС відкрити виконавче провадження щодо виконання зазначеного наказу.

4 . Скаргу мотивовано тим, що державний виконавець безпідставно повернув без виконання наказ від 12.01.2026, чим порушив право стягувача на виконання судового рішення.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 (з урахуванням ухвали про виправлення помилки), залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026, скаргу ПАТ "Укргазбанк" задоволено повністю.

-визнано неправомірними та скасовано повідомлення головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченко Юлії Йосипівни про повернення стягувачу без прийняття до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2026, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025, про стягнення з ПАТ"Банк "Київська Русь" на користь ПАТ "Укргазбанк" 17 000, 00 грн заборгованості за договором від 16.12.2016 30004298/16 про обслуговування рахунку в цінних паперах;

- зобов`язано Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва 12.01.2026, зі справи 910/10566/23, про стягнення з ПАТ"Банк "Київська Русь" на користь ПАТ "Укргазбанк" 17 000 грн заборгованості за договором від 16.12.2016 30004298/16 про обслуговування рахунку в цінних паперах.

6. Судові рішення мотивовано тим, що враховуючи набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 законної сили 24.09.2025, а також, що ПАТ "Укргазбанк" є поточним кредитором ПАТ"Банк "Київська Русь", то ВДВС було неправомірно відмовлено та повернуто АТ "Укргазбанк" наказ від 12.01.2026 без прийняття його до виконання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

7. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, боржник, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду про задоволення скарги, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі.

8 . Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано п. 4, п. 11 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та не враховано правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.02.2025 у справі 910/17772/20, від 13.03.2018 у справі 910/23398/16, від 09.02.2021 у справі 381/622/17, від 29.05.2018 у справі 916/215/17, від 05.02.2020 461/5171/18, від 08.02.2018 у справі 308/3282/15-ц, від 14.02.2018 у справі 761/20903/15-ц.

Позиція інших учасників справи

9 . ПАТ "Укргазбанк" подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Позиція Верховного Суду

10. Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши дотримання судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

11. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

12 . Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13 . За приписами ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

14. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт 7 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

15 . За змістом статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

16 . Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК України).

17 . Судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (стаття 339 ГПК України).

18 . Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 339-1 ГПК України).

19 . Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону "Про виконавче провадження").

20. Судами встановлено, що АТ "Укргазбанк" звернувся до суду зі скаргою на рішення ВДВС, в якій просив визнати неправомірним та скасувати повідомлення ВДВС про повернення стягувачу без прийняття до виконання наказу від 12.01.2026, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025, про стягнення з ПАТ"Банк "Київська Русь" на користь АТ "Укргазбанк" 17 000 грн заборгованості за договором, та зобов`язання ВДВС відкрити виконавче провадження щодо виконання вищезазначеного наказу.

21 . Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом "Про виконавче провадження".

22 . Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону "Про виконавче провадження").

23. Отже, примусове виконання рішень уповноваженими цим Законом органами та особами здійснюється у межах повноважень та у спосіб, що визначені, зокрема, Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

24. Згідно із частиною 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

25. Розглядаючи скаргу стягувача на дії ВДВС судами встановлено, що на виконання судового рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 видано наказ.

26. Крім того, суди встановили, що:

- відповідно до постанови правління НБУ від 16.07.2015 460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.07.2015 138 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Банка та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкова Олександра Юрійовича строком на 1 рік з 17.07.2015 по 16.07.2016 включно;

- в газеті Голос України від 23.07.2015 131 (6135) опубліковано повідомлення про початок процедури ліквідації Банка та призначення уповноваженої особи Фонду на таку ліквідацію;

- згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2016 1706 ліквідатором ПАТ"Банк "Київська Русь" призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Білу Ірину Володимирівну;

- 16.12.2016 АТ "Укргазбанк" і ПАТ"Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банка укладено договір 30004298/16 про обслуговування рахунку в цінних паперах;

- відповідно до зазначеного рішення процедура ліквідації Банка здійснюватиметься безпосередньо Фондом з урахуванням вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" та згідно з частиною п`ятою статті 44 Закону;

-за даними з ЄДР Банк перебуває в стані припинення, відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті НБУ, Банк перебуває в режимі ліквідації, дані обставини є публічними та загальновідомими.

27. Під час вирішення вказаної справи суди також встановили, що зобов`язання із сплати витрат за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах виникли після запровадження процедури ліквідації банку на забезпечення ліквідаційної процедури, які підпадають під категорію позачергових витрат, пов`язаних із здійсненням ліквідації, відповідно до частини другої статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

28. Отже, касаційний суд зазначає, що існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо стягнення з ПАТ"Банк "Київська Русь" на користь АТ "Укргазбанк" заборгованості. Ця заборгованість виникла як поточна в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку.

29 . У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов`язань перед його кредиторами, приписи Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними відносно приписів інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини. Подібна правова позиція щодо пріоритетності норм Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відносно інших законодавчих актів України під час розгляду спору в правовідносинах з банком була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 29.08.2018 у справі 127/10129/17, від 23.01.2019 у справі 761/2512/18, від 09.02.2021 у справі 381/622/17.

30. Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" установлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (ч.1 ст.1 цього Закону).

31 . Відповідно до пункту 8 розд. Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

32. Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду в разі делегування їй всіх або частини повноважень Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку (пункт 1 частини другої статті 37 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

33. Відповідно до частини третьої статті 46 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Тобто допускається можливість виникнення в банку, який перебуває в ліквідаційній процедурі, додаткових зобов`язань, пов`язаних з витратами в ліквідаційній процедурі неплатоспроможного банку.

34. Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України (пункти 2-4 частини першої статті 48 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

35 . Оскільки рішенням суду з ПАТ"Банк "Київська Русь" стягнуто заборгованість за договором, укладеним між сторонами в процесі ліквідації ПАТ"Банк "Київська Русь", яка здійснювалась уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та такий договір спрямований на обслуговування рахунку в цінних паперах, тому пов`язані з цим витрати є витратами банку, що виникли у зв`язку із здійсненням процедури ліквідації в розумінні приписів частини другої статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і, відповідно, є поточними вимогами, які виникли після запровадження процедури ліквідації банку.

36 . Отже, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що винесення державним виконавцем повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону "Про виконавче провадження", неправомірно позбавляє стягувача конституційного права на виконання судового рішення.

37 . Касаційним судом відхиляються як безпідставні доводи касаційної скарги про неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.02.2025 у справі 910/17772/20, від 13.03.2018 у справі 910/23398/16, від 09.02.2021 у справі 381/622/17, від 29.05.2018 у справі 916/215/17, від 05.02.2020 461/5171/18, від 08.02.2018 у справі 308/3282/15-ц, від 14.02.2018 у справі 761/20903/15-ц.

38 . Проаналізувавши судові рішення у вказаних справах, Суд зазначає:

- у справі 910/23398/16 з позовом звернулась фізична особа-підприємця до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення суми банківського вкладу,

- у справі 381/622/17 з позовом звернулась фізична особа до ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" про стягнення з банку заборгованості за договором банківського вкладу,

- у справі 916/215/17 товариство звернулось до комерційного банку про стягнення заборгованості з орендної плати, яка (заборгованість) виникла до прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію комерційного банку;

-у справі 461/5171/18 фізична особа звернулась із скаргою на дії відділу державної виконавчої служби щодо повернення виконавчого документа про стягнення з банку на користь фізичної особи банківського вкладу та трьох процентів річних від простроченої суми;

- у справі 308/3282/15-ц з позовом звернулась фізична особа до Закарпатського відділення ПАТ ?Дельта Банк? про захист прав споживачів, повернення банківського вкладу, відшкодування майнової та моральної шкоди;

- у справі 910/17772/20 заявник просив визнати неправомірними та скасувати прийняті у межах виконавчих проваджень рішення державного виконавця у формі повідомлення про повернення стягувачеві без прийняття наказів до виконання (з урахуванням того, що спір у вказаній справі стосувався стягнення з відповідача (банку) суми банківської гарантії, якою було забезпечено виконання зобов`язання за договором поставки, та яка була надана до відкликання ліцензії банку);

- у справі 761/20903/15-ц з позовом звернулась фізична особа до ПАТ ?Банк ?Фінанси та кредит? про стягнення коштів за договором депозиту.

Отже, у вказаних справах, на відміну від справи, що розглядається Судом, вирішувався спір, пов`язаний з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед вкладниками/кредиторами, які виникли у зв`язку зі здійснюваною банком діяльністю до відкликання ліцензії банку та запровадження процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, однак не розглядалося питання про стягнення заборгованості за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах на підставі договору, укладеного після запровадження процедури ліквідації банку, тобто заборгованості (витратами), на які поширюються норми частини другої статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

39. При цьому, доводи скаржника щодо посилання на правові висновки у наведених постановах Верховного Суду, фактично зводяться до відсутності підстав для задоволення вимог кредиторів у випадку, коли на час звернення кредитора із заявою про примусове виконання рішення суду у банку введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

40 . Проте, зауважуючи на вищезазначеному та посилаючись на постанови Верховного Суду у справах 910/17772/20, 910/23398/16, 381/622/17, 916/215/17, 461/5171/18, 308/3282/15-ц, 761/20903/15-ц скаржник не врахував, що у наведених скаржником постановах Верховний Суд виходив з інших фактичних обставин справи, відмінність яких від обставин цієї справи насамперед полягає в тому, що у цій справі стягувач заявив про стягнення коштів зі сплати вартості наданих послуг за договором, що виникли після запровадження процедури ліквідації банку, що підпадає під категорію позачергових витрат, оскільки пов`язані з утриманням і збереженням майна банку, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для врахування правових висновків, викладених у наведених скаржником постановах.

41. Посилання скаржника на те, що оскільки процедура ліквідації ПАТ"Банк "Київська Русь" триває, що не позбавляє стягувача можливості заявити свої вимоги до банку відповідно до статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також на те, що стягувач не вичерпав всі можливості задовольнити свої майнові вимоги в межах триваючої процедури ліквідації ПАТ"Банк "Київська Русь", Суд відхиляє, оскільки, по-перше, незважаючи на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у цій справі було стягнуто з ПАТ"Банк "Київська Русь", що ліквідується, спірну суму заборгованості та зобов`язано Фонд скласти та позачергово включити до кошторису витрат ПАТ"Банк "Київська Русь" суму позачергової заборгованості на користь АТ "Укргазбанк" за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах, і вказане рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, боржник не вчиняв дій, спрямованих на виконання цього судового рішення, тобто, фактично ухилився від його виконання; по-друге, на ці витрати не розповсюджуються обмеження, встановлені положенням пункту 1 частини п`ятої статті 36 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а їх оплата здійснюється позачергово, протягом усієї процедури ліквідації банку, а тому звернення стягувача до ПАТ"Банк "Київська Русь" із заявою про акцептування вимог, відповідно до частини першої статті 49 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не потребується.

42 . З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для винесення державним виконавцем повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону "Про виконавче провадження", у зв`язку з чим вважає, що суди правильно задовольнили скаргу АТ "Укргазбанк" на дії ВДВС.

43. Аналогічна позиція щодо застосування норми пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону "Про виконавче провадження" у подібних правовідносинах викладена в постановах Верховного Суду від 31.07.2025 у справі 910/2732/21, від 11.05.2026 у справі 910/10948/23.

44. За змістом ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

45 . Отже, за результатами розгляду скарги на дії чи бездіяльність органів державної/приватної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного/приватного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби/приватного виконавця незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної/приватної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

46. Аналогічні висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 17.01.2025 у справі 906/400/22, від 18.05.2022 у справі 910/21454/17.

47 . Згідно зі статтею 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

48. Суд зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

49 . Скаржником не було доведено Суду неправильного застосування судами положень Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Закону "Про виконавче провадження".

50. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що ухвалу суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, отже, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

52 . У частині 1 статті 309 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

53. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів, наведених у касаційній скарзі ПАТ "Банк "Київська Русь", зазначає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі 910/10566/23 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 у справі 910/10566/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

О.О. Мамалуй