Ухвала по делу № 990/354/26

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в справі

01 вересня 2026 року

м. Київ

справа 990/354/26

адміністративне провадження П/990/354/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єзерова А.А.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В., Шарапи В.М., Шевцової Н.В.,

розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дій протиправними та відновлення конституційної і людської справедливості,

УСТАНОВИВ:

31.08.2026 до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Верховної Ради України, в якій просив визнати дії Верховної Ради України протиправними та відновити конституційну і людську справедливість.

Позовна заява ОСОБА_1 подана засобами поштового зв`язку 25.08.2026, що підтверджується поштовим конвертом та інформацією Трекінгу Укрпошти, зареєстрована у автоматизованій системі документообігу Суду 31.08.2026.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026 визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В., Шарапи В.М., Шевцової Н.В.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що Верховна Рада України Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію заборонила його синові піклуватися про нього, чим, на його думку, порушила вимоги частини другої статті 51 Конституції України. Позивач зазначає, що в нього немає посвідчення про інвалідність І чи ІІ групи, однак він має купу захворювань .

Позивач вважає, що Верховна Рада України порушила його права, встановлені частиною другою статті 51 Конституції України, яка передбачає, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Вирішуючи питання, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства України, Суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України здійснив офіційне тлумачення частини другої статті 55 Конституції України у рішеннях від 25.11.1997 6-зп, від 25.12.1997 9-зп, від 14.12.2011 19-рп/2011.

У рішенні від 14.12.2011 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що у свої рішеннях він послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

У цьому рішенні Конституційний Суд України також вказав, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Верховний Суд зазначає, що держава законами встановлює критерії, за якими право на доступ до суду не є абсолютним.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до статті 1 КАС України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

На підставі пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України визначені статтею 266 КАС, правила якої поширюються на розгляд адміністративних справ щодо, зокрема, законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

За приписами статті 266 КАС України оскарженню підлягають нормативно-правові акти та індивідуальні акти.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Відповідно до частини другої статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Позивач, звернувшись до Верховного Суду з цим позовом про визнання дій Верховної Ради України протиправними, фактично оспорює дії Верховної Ради України щодо її законотворчої діяльності.

Суд звертає увагу на те, що положення частини першої статті 2, пункту 2 частини першої статті 4, статей 5, 19 та частини першої статті 266 КАС України необхідно розуміти так, що у порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть оскаржуватися тільки ті правові акти, дії чи бездіяльність, зокрема, Верховної Ради України, які прийнято/вчинено/допущено у правовідносинах, у яких Верховна Рада України реалізує свої владні управлінські функції і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Так, за принципом поділу державної влади в Україні, закріпленому у статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За правилами статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Конституція України закріплює за Верховною Радою України особливий правовий статус як представницького виборного колегіального органу і єдиного органу законодавчої влади, яку Верховна Рада України здійснює від імені Українського народу - єдиного джерела влади в Україні шляхом прийняття на пленарних засіданнях відповідних рішень, у тому числі постанов та законів України, з питань, віднесених Конституцією України до її повноважень.

У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27.03.2002 7-рп/2002 зазначено, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України є об`єктом судового конституційного контролю.

Під час законотворчої діяльності парламент не реалізовує управлінські функції, а тому пов`язані із цим дії та/або бездіяльність Верховної Ради України не можуть підпадати під контроль суду адміністративної юрисдикції.

Водночас зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач фактично ставить питання про неправомірність дій щодо нормативного врегулювання правовідносин під час проведення мобілізації. Отже заявлені вимоги стосуються реалізації Верховною Радою України її конституційної законодавчої функції.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у законодавчий процес, зобов`язувати парламент до прийняття нормативно-правових актів, визначати зміст майбутнього нормативного регулювання або підміняти собою законодавчий орган у здійсненні його конституційних функцій.

Так, вимога про відновлення конституційної і людської справедливості не містить чітко визначеного та юридично конкретизованого обов`язку, який може бути предметом судового контролю та примусового виконання.

Отже, спір у заявленій позивачем частині не належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на обставини, у зв`язку з якими позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, зміст позовних вимог і наведене вище правове регулювання цих правовідносин, Суд дійшов висновку, що предмет позову в цій справі не підпадає під контроль суду адміністративної юрисдикції.

Ураховуючи, що розгляд цього спору з огляду на його предмет і суб`єктний склад перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й взагалі не підлягає розгляду судами системи судоустрою, підстав для роз`яснення позивачеві, до суду якої юрисдикції належить його вирішення, немає.

Керуючись статтями 19, 22, 170, 248, 256, 266, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дій протиправними та відновлення конституційної і людської справедливості.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Головуючий суддя А.А. Єзеров

Суддя С.Г. Стеценко

Суддя Л.В. Тацій

Суддя В.М. Шарапа

Суддя Н.В. Шевцова