Постанова по делу № 126/1682/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року

м. Київ

справа 126/1682/24

провадження 61-14125св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України на постанову Вінницького апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року в складі колегії суддів Сала Т.Б., Голоти Л. О., Рибчинського В. П.

у справі за позовом ОСОБА_1 до філії Гайсинське лісове господарство ДП Ліси України , Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посадій стягнення середнього заробіткуза час вимушеного прогулу та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (далі - ДСГП Ліси України ) , філії Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України про визнання незаконним та скасування наказупро звільнення, поновлення на посадіта стягнення середнього заробіткуза час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він працював на посаді лісничого Сумівського лісництва у філії Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України . Наказом директора Гайсинського лісового господарства від 31 травня 2024 року 275-К з ним розірвано трудовий договір та звільнено його з посади лісничого згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку із вчиненням винних дій, які призвели до втрати довір`я до нього з боку роботодавця. Із вказаним наказом позивач не погодився, вважав його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.Наголошував, що недовіра, яка виникла у керівництва до нього, є необґрунтованою, він добросовісно виконував свої трудові обов`язки, жодних протиправних дій не вчиняв.

Зі змісту наказу директора філії Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України від 30 травня 2024 року 183/22.2 слідує, що на підставі виявлених фактів порушень трудових обов`язків (невиконання та неналежного виконання трудових обов`язків) та триваючого службового розслідування відповідач надав позивачу можливість подати письмові пояснення у строк до 16 год 30 травня 2024 року.Однак звільнення за пунктами 2 і 3 частини першої статті 41 КЗпП України та розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП України про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються.

Відповідач притягнув позивача до відповідальності 23 січня 2024 року за наказом 35-К про застосування дисциплінарного стягнення, а саме оголосив йому догану на підставі висновку службового розслідування комісії з проведення службового розслідування від 22 січня 2024 року, яке тривало відповідно до наказу директора філії від 30 листопада 2023 року 292/22.2. Також наказом 115-К про притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідач оголосив йому догану. Згідно з цим наказом підставою для оголошення догани слугував протокол засідання оперативного адміністративно-громадського контролю з питань охорони праці від 28 лютого 2024 року 1-3. ОСОБА_1 зазначав, що йому не ввірялися і не могли були ввірені під звіт товарні та грошові цінності, у втраті яких він звинувачується. Підставою для проведення службового розслідування стало відкриття відділом поліції кримінального провадження 12023020100000576 щодо можливого незаконного перевезення деревини. Це кримінальне провадження закрито 24 січня 2024 року.

Жодного акта за результатами перевірки стану охорони праці філією Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України не прийнято. Комісія оперативного адміністративно-громадського контролю з питань охорони праці прийняла завідомо незаконне рішення та притягнула до відповідальності особу, вину якої взагалі не доведено. Засідання комісії відбулося 27 лютого 2024 року, за результатами якого комісією запропоновано адміністрації підприємства притягнути позивача до адміністративної відповідальності. За результатами проведених перевірок та засідання комісія вказує на те, що робота з охорони праці в Сумівському лісництві ведеться на незадовільному рівні, не в повному обсязі виконуються накази з питань охорони праці, документація з питань охорони праці ведеться на недостатньому рівні.

Обов`язок обґрунтувати втрату довіри до працівника покладається на роботодавця, який повинен навести об`єктивні докази вини працівника у завданні матеріальної шкоди роботодавцеві або скоєнні інших протиправних дій. Недовіра до працівника не може ґрунтуватися лише на підозрі роботодавця. Втрата довіри може бути обумовлена лише винними діями працівника, які він вчинив навмисно або з необережності і завдав або міг завдати шкоду, що дає підстави власнику або уповноваженому ним органу висловити йому недовіру.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

15 липня 2025 року рішенням Бершадського районного суду Вінницької області в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДСГП Ліси України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення відмовлено. Провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до філії Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення закрито.

Рішення мотивовано тим, що позивач як суб`єкт звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України допустив неналежне виконання ним своїх посадових обов`язків протягом 2023 -2024 років, що призвело до нестачі ділової деревини, незаконної рубки лісу, наявності необлікованої деревини, пошкодження дерев до ступеня припинення росту, загрози витіснення головної породи у ввіреному йому лісництві та інших порушень, які зафіксовані висновк ами службового розслідування від 22 січня 2024 року та від 30 травня 2024 року, актом перевірки господарської діяльності філії Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України від 16 червня 2023 року, актом проведення контрольного заходу Сумівського лісництва філії Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України від 30 листопада 2023 року, актом проведення контрольного заходу Сумівського лісництва філії Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України від 05 грудня 2023 року .

23 жовтня 2025 року постановою Вінницького апеляційного суду скасовано рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 15 липня 2025 року та ухвалено нове про задоволення позову.

Визнано незаконним та скасовано наказ філії Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України від 31 травня 2024 року 275-К про звільнення ОСОБА_1 з посади лісничого Сумівського лісництва філії Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України 31 травня 2024 року згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку із вчиненням ним винних дій, які призвели до втрати довір`я до нього з боку роботодавця.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді лісничого Сумівського лісництва філії Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України з 01 червня 2024 року.

Стягнуто з ДСГП Ліси України на користь ОСОБА_1 446 726,28 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов 'язкових платежів).

Стягнуто з ДСГП Ліси України на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в сумі 5 678,46 грн та за подання апеляційної скарги в сумі 8 517,69 грн.

Постанову апеляційного суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

У решті рішення суду залишено без змін.

Апеляційний суд керувався тим, що накази та акти, які згадуються відповідачем у відзиві на позовну заяву, не були підставою для недовіри. Фактично лише ті обставини, які були згадані у висновках службового розслідування від 22 січня 2024 року та від 30 травня 2024 року, стали підставою для втрати роботодавцем довір`я до ОСОБА_1 .Проте висновок службового розслідування від 22 січня 2024 року був предметом дослідження судом під час розгляду позову ОСОБА_1 щодо оскарження наказу про оголошення догани від 23 січня 2024 року 35-К. Суд за результатами розгляду справи скасував наказ про оголошення цієї догани як незаконної, встановивши, що оспорюваний наказ не містить чітких та конкретних тверджень про неналежне виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 . Скасовуючи наступний наказ про оголошення догани від 28 лютого 2024 року, суд також встановив факт невідібрання пояснень у ОСОБА_1 щодо виявлених порушень трудової дисципліни. Наступний висновок службового розслідування датований 30 травням 2024 року. Цього дня директор філії Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України Мельничук В. видав наказ 183/22.2 Про надання письмових пояснень лісничим Сумівського лісництва ОСОБА_1 , яким наказав лісничому Сумівського лісництва ОСОБА_1 надати письмові пояснення про викладені у цьому наказі факти порушень трудових обов`язків (невиконання та неналежне виконання трудових обов`язків).У наказі зазначено, що письмові пояснення ОСОБА_1 слід надати у строк до 16 год. 30 травня 2024 року. З указаним наказом ОСОБА_1 ознайомився 30 травня 2024 року о 13 год. 15 хв. Проте 31 травня 2024 року вже видано наказ про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади. Хоча відібрання пояснень у спірних правовідносинах не є обов`язковим, але роботодавець забажав їх отримати (видавши наказ), однак встановив нереальні строки для надання пояснень, і так їх не отримав. Указане свідчить про те, що відповідач і не бажав отримати пояснення від ОСОБА_1 , адже усвідомлював, що це неможливо за такий короткий проміжок часу. Також, дослідивши висновок службового розслідування від 30 травня 2024 року, суд встановив, що перевірка проводилася щодо неналежного виконання посадових обов`язків не лише ОСОБА_1 , а й іншими працівниками підприємства (помічником лісничого, майстрами лісу, іншими посадовими особами). Як вбачається з висновку службового розслідування, інші працівники надавали деякі пояснення стосовно порушень, у вчиненні яких їх звинувачували. З цього висновку не вбачається, що ОСОБА_1 надавав будь-які пояснення, і про відсутність таких пояснень стверджують додатки до висновку. Отже, у всіх описаних вище випадках ОСОБА_1 позбавлений був можливості пояснити хоч деякі з тих порушень, які були виявлені під час перевірки. Апеляційний суд зауважив, що в цьому випадку можливо говорити не про втрату довір`я, а про бажання роботодавця всіма дозволеними способами звільнити працівника.

Додатково апеляційний суд зазначив, що підставою для видачі спірного наказу є також ряд пунктів певних розділів посадової інструкції лісничого, які перелічені без прив`язки кожного з них до тих порушень, які описані у висновках службових розслідувань. Це ж саме стосується і пунктів Інструкції з ведення електронного обліку деревини. Акти та протоколи, про порушення яких іде мова у наказі про звільнення, взагалі не конкретизовані. Відповідач повинен був надати докази на підтвердження тих обставин, які описані у відповідних актах та висновках, адже вказане в актах це лише фіксація, але ніяк не доведення винуватості працівника у вчиненні порушень. Жодного доказу на підтвердження порушень, які описані в актах та висновках, відповідач не надав і не намагався це зробити. Оскільки положення пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України можуть бути застосовані виключно за умови вчинення працівником винних дій, чого судом встановлено не було, підстави для звільнення позивача відповідно до цієї норми на момент винесення спірного наказу було відсутні. Ліквідація у процесі розгляду справи філії, в якій працював позивач на день звільнення, не звільняє роботодавця від обов`язку поновити позивача на посаді, яку він займав на день звільнення.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд зазначив, що наказ про звільнення ОСОБА_1 видано 31 травня 2024 року. Встановлено, що в березні та квітні 2024 року ОСОБА_1 не працював, оскільки перебував у стані тимчасової працездатності. Тому в цьому випадку середня заробітна плата повинна обчислюватися виходячи з виплат за січень (23 робочі дні) та лютий (21 робочий день) 2024 року. Для правильного вирішення питання щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суди мають установити, які саме виплати отримував працівник за ці повні два календарні місяці. Такі докази про виплати, які використовуються під час обчислення середньої заробітної плати, в матеріалах справи відсутні, однак наявний розрахунковий листок ОСОБА_1 за травень 2024 року, з якого можливо встановити розмір його посадового окладу - 27 000,00 грн. За відсутності в матеріалах справи інших вихідних даних, саме ця сума береться апеляційним судом до уваги під час здійснення розрахунку середнього заробітку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11 листопада 2025 року через підсистему Електронний суд до Верховного Суду надіслана касаційна скарга ДСГП Ліси України на постанову Вінницького апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року, в якій заявник просить скасувати постанову апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково висн ував про недоведеність вини позивача, тоді як сам встановив обставини та документи, що підтверджують невиконання позивачем своїх посадових обов`язків, внаслідок чого було втрачено ввірені йому матеріальні цінності ; вказав на порушення відповідача у вигляді неотримання від позивача пояснень ( стаття 149 КЗпП України), тоді як вказана норма не застосовується до звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України; ототожнив оголошення догани зі звільненням за втрату довір`я ; вийшов за межі підстав та доводів апеляційної скарги, самостійно замість позивача заявив та розглянув нові підстави; визначаючи розмір середньоденного заробітку, неправильно вказав розрахунковий період та не встановив розмір заробітної плати позивача у розрахунковий період ; не застосував наслідки пропуску строку звернення до суду та не відмовив у позові із цих підстав.

Підставами касаційного оскарження судового рішення заявникзазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі 592/7118/17, від 24 січня 2021 року в справі 359/3716/18, від 20 січня 2023 року в справі 761/7133/21, від 07 лютого 2024 року в справі 755/14716/21, від 27 березня 2024 року в справі 753/12518/22, від 04 квітня 2024 року в справі 593/1157/21, від 05 червня 2024 року в справі 362/2258/22, від 20 червня 2024 року в справі 593/338/20, від 12 вересня 2024 року в справі 200/9093/20-а, від 15 січня 2025 року в справі 932/3641/22, від 19 лютого 2025 року в справі 588/1668/23, від 21 червня 2025 року в справі 211/6119/20, від 06 серпня 2025 року в справі 940/296/24, щодо застосування пунктом 2 частини першої статті 41 , статей 149, 233 КЗпП України ; стосовно меж розгляду справи та визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції зробив правильний виснов ок про законність звільнення позивача, оскільки на ввіреному йому лісництві допущені серйозні порушення (нестача деревини, необлік деревини, шкода посадковому матеріалу, шкода лісу), які зумовили втрату довір`я з боку в ідповідача. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, вважав, що акти та висновки не доводять вину позивача, а лише фіксують порушення. Тобто апеляційний суд оцінює виявлені порушення окремо, не беручи до уваги посадову інструкцію позивача, за якою саме він зобов`язаний був недопустити ці порушення , та залишаючи поза увагою договір про повну матеріальну відповідальність, згідно з яким на позивача покладається обов`язок збереження ввірених йому матеріальних та грошових цінностей, зокрема лісових ресурсів, посадкового матеріалу, нерухомого майна та основних засобів Сумівського лісництва. Оскільки були виявлені порушення в Сумівському лісництві, що пов`язані із обслуговуванням матеріальних цінностей (лісу), а п озивач персонально відповідав за те, щоб таких порушень не було, то факт їх фіксації доводить вину саме позивача як матеріально відповідальної особи за ліс.

Суд апеляційної інстанції не посилається на норму матеріального права, яка б зобов`язувала відповідача запитувати та чекати пояснення від позивача п ід час звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, проте за змістом така вимога відповідає статті 149 КЗпП України , що не застосовується до спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що відповідач не мав права запитувати пояснення у позивача, тоді як апеляційний суд виходить за межі цих доводів і стверджує протилежне - що відповідач мав би дочекатись пояснень позивача. Тобто у цій частині апеляційний суд не лише застосовує норму, що не підлягає застосуванню, а й виходить за межі доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції керувався зовсім іншими підставами, які позивачем у апеляційній скарзі не заявлялись. Апеляційний суд не лише розглянув справу на свій розсуд, а йсамостійно сформулював нові підстави для скасування рішення суду першої інстанції, які не випливали ні з апеляційної скарги, ні з матеріалів справи .

Жодна із оголошених доган не мала своєю підставою акт ревізії Сумівського лісництва від 28 березня 2024 року та висновок службового розслідування від 30 травня 2024 року, оскільки ці документи з`явились після доган і містять різні порушення. Саме вказані документи покладені в основу звільнення позивача. Отже, у доган та звільнення за втрату довір`я різні підстави, апеляційний суд безпідставно враховував догани під час вирішення справи. Апеляційний суд помилково вважав, що скасування доган доводять незаконність звільнення, що і призвело до неправильного вирішення справи .

Позивачем заявлено як відповідачів: філі ю Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України та Держлісагенство Державне Спеціалізоване господарське підприємство Ліси України . Проте такі відповідачі є неналежними, оскільки філія не є юридичною особою, а, отже, не може бути самостійним відповідачем , а такої установи , як Держлісагенство Державне Спеціалізоване господарське підприємство Ліси України , не існує. Заяви про заміну відповідача позивачем не було подано. Проте суд апеляційної інстанції самостійно змінив відповідача всправі, вирішивши стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з ДСГП Ліси України . Отже, апеляційний суд вийшов за межі доводів та вимог як апеляційної скарги, так і позовної заяви.

Апеляційний суд, визначаючи розмір середнього заробітку , провів неправильні обчислення та на підставі недопустимих доказів, а саме: 1) керувався розмір ом посадового окладу позивача , а не реально отриманої заробітної плати; 2) неправильно визначив розрахунковий період (замість березня-квітня 2024 року обрав січень-лютий 2024 року).

Позивач був звільнений 31 травня 2024 року, того ж дня ознайомився із наказом про звільнення, що встановлено апеляційним судом. У липні 2024 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, що також встановлено апеляційним судом. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору в справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. Позивач звернувся до суду із пропуском місячного строку, але апеляційний суд не застосував визначені частиною другою статті 233 КЗпП України строки звернення до суду та не відмовив у задоволенні позову .

Позиція інших учасників справи

18 серпня 2026 року через систему Електронний суд представник ОСОБА_1 - адвокат Пенькас В. М. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу без клопотання про поновлення строку на подачу відзив у.

Відповідно до частини першої статті 395 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, строк на подання відзиву, встановлений судом, є процесуальним строком, який може бути продовжений судом за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно з відзивом.

Частиною четвертою статті 183 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Копі ю ухвал и про відкриття касаційного провадження від 18 листопада 2025 року ОСОБА_1 та його адвокат Пенькас В. М. отримали 20 листопада 2025 року, що підтверджується повідомленням про доставку електронного документа в системі Електронний суд , тому встановлений цієї ухвалою десятиденний строк на подання відзиву сплив 01 грудня 2025 року (з урахуванням вихідного дня).

Натомість відзив подано до Верховного Суду у системі Електронний суд 18 серпня 2026 року.

Питання щодо поновлення строку на подачу відзив у з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску у відзиві не порушується, тому Верховний Суд зробив висновок про залишення ц ього відзив у без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом від 02 травня 2019 року 89-к ОСОБА_1 призначено на посаду лісничого Сумівського лісництва з 03 травня 2019 року.

02 січня 2023 року між директором філії Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України Станаславовим О. та ОСОБА_1 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

30 листопада 2023 року директором філії Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України Мельничуком В. видано наказ 292/22.2, яким вирішено, зокрема, провести службове розслідування щодо ОСОБА_1 , лісничого Сумівського лісництва філії Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України , стосовно можливих допущених ним порушень в частині охорони і захисту лісу та обліку деревини; створити комісію з проведення службового розслідування та провести комісії службове розслідування в строк до 08 грудня 2023 року.

22 січня 2024 року за результатами проведеного службового розслідування комісією було надано висновок службового розслідування, за результатами якого запропоновано лісничому Сумівського лісництва ОСОБА_1 оголосити догану та попередити про недопущення подібних порушень в майбутньому.

23 січня 2024 року в. о. директора філії Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України Федчишиним Р. видано наказ 35-К Про застосування дисциплінарного стягнення , яким оголошено догану лісничому Сумівського лісництва ОСОБА_1 та попереджено його про недопущення скоєних порушень в майбутньому.

Не погодившись із вказаним наказом, ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 05 травня 2025 року в справі 126/1046/24 визнано протиправним та скасовано наказ філії Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України від 23 січня 2024 року 35-К про оголошення лісничому Сумівського лісництва ОСОБА_1 догани. У рішенні суду вказано, що оспорюваний наказ не містить чітких та конкретних тверджень про неналежне виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 , не вказано, якого дня та за яких обставин мало місце порушення, за яке застосовується дисциплінарний захід, не містить посилання на норми законодавства, локальних нормативних актів, які були порушені позивачем, зокрема посадової інструкції, трудового договору або правил внутрішнього трудового розпорядку. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що позивачеві надавалася можливість надати свої письмові пояснення по суті виявлених правопорушень, не досліджено, з яких причин умисно чи з необережності такі правопорушення було скоєно, не зазначено обставини, за яких проступки були скоєні, не взято до уваги попередню роботу позивача на посаді лісника.

ОСОБА_1 у судовому порядку оскаржив ще один наказ про догану від 28 лютого 2024 року, виданий на підставі протоколу засідання оперативного адміністративно-громадського контролю з питань охорони праці від 28 лютого 2024 року 1-3.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 21 січня 2025 року в справі 126/1226/24 вказаний наказ про оголошення догани лісничому Сумівського лісництва ОСОБА_1 теж визнано протиправним та скасовано. Суд зробив висновок, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, про які йде мова в наказі, а саме незадовільний рівень ведення роботи з охорони праці у ввіреному підрозділі, невиконання наказів з питань охорони праці на підприємстві, незадовільне ведення документації з охорони праці. Доказів фіксації порушень трудової дисципліни позивачем суду не надано. Зі змісту наказу взагалі не зрозуміло, коли мали місце всі ці порушення, на які посилається відповідач у наказі. Вказані порушення відповідачем належним чином не зафіксовані і не надано суду доказів їх вчинення, оскільки спірний наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення не містить чіткого формулювання суті і обставин проступків, допущених позивачем.

29 березня 2024 року директором філії Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України Мельничуком В. видано наказ 99/22.2 Про призначення службового розслідування , яким вирішено призначити службове розслідування відносно лісничого Сумівського лісництва ОСОБА_1 на предмет неналежного виконання ним посадових обов`язків; створити комісію з проведення службового розслідування та провести комісії службове розслідування в строк до 29 квітня 2024 року, за результатами якої надати висновок.

30 травня 2024 року за результатами проведеного службового розслідування комісією було надано висновок службового розслідування, за результатами якого рекомендовано розірвати трудовий договір із лісничим Сумівського лісництва ОСОБА_1 у зв`язку із вчиненням ним винних дій, які призвели до втрати довір`я до нього з боку роботодавця.

Наказом директора філії Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України Мельничука В. від 31 травня 2024 року 275-к Про звільнення лісничого Сумівського лісництва ОСОБА_1 звільнено ОСОБА_1 з посади лісничого Сумівського лісництва філії Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України 31 травня 2024 року за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку із вчиненням ним винних дій, які призвели до втрати довір`я до нього з боку роботодавця. Підстави видачі наказу: висновок службового розслідування від 22 січня 2024 року; наказ від 29 березня 2024 року 99/22.2 року Про проведення службового розслідування ; наказ від 08 травня 2024 року 141/22.2 Про внесення змін до наказу ; наказ від 17 квітня 2024 року 119/22.2 Про внесення змін до наказу 99/22.2 ; висновок службового розслідування від 30 травня 2024 року; пункти 1-2 Розділу І, пункти 1, 3, 5.4, 5.5, 7, 13, 20 Розділу ІІ, пункти 1, 3 Розділу ІІІ, пункти 3, 4, 5, 7 Розділу IV посадової інструкції лісничого, затвердженої наказом від 30 грудня 2022 року 233-К; договір про матеріальну відповідальність від 02 січня 2023 року; пункти 3, 11, 28, 33 Інструкції з ведення електронного обліку деревини, затвердженої наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 27 вересня 2021 року 621; акти та протоколи.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

У частині першій статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Розірвання трудового договору на підставі цієї норми права можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Виходячи з положень статті 135-1 КЗпП України обслуговування матеріальних цінностей передбачає здійснення певними працівниками підприємства, установи, організації дій, пов`язаних зі зберіганням, обробкою, продажем (відпусканням), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

У цій справі встановлено, що позивач обіймав посаду лісничого та згідно з його посадовою інструкцією він був зобов`язаний, зокрема: здійснювати керівництво виробничо-господарською діяльністю лісництва, забезпечувати виконання виробничих завдань, ефективне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; забезпечувати розробку і доведення планових завдань до майстерських ділянок бригад приватних підприємств, які надають послуги лісовому господарств забезпечувати контроль за їх виконанням; забезпечувати організацію будівельного виробництва, капітальний і поточний ремонт будинків і споруд, своєчасний їх ввід в експлуатацію і належне їх утримання; зобов`язаний безпосередньо керувати роботами щодо відведення і передачі та приймання земель лісового фонду, охорони лісу від самовільних рубок, випасу худоби, попередженню лісових пожеж, боротьбі з браконьєрством та іншими лісопорушеннями; забезпечувати раціональну розробку деревини, її відповідний облік та відпуск; організувати реалізацію продукції лісового та побічного користування; у період проведення лісовпорядних робіт (перманентної таксації лісового фонду), особисто приймати участь в розробці заходів; забезпечувати ведення в лісництві встановленої технічної документації, належний облік і достовірність звітності, збереження товарно-матеріальних цінностей і грошових засобів; організовувати і приймати участь в систематичному проведенні ревізій майстерських ділянок та майстерських дільниць; забезпечувати виконання комплексних планів покращення умов праці, організаційних заходів, оперативного і біжучого контролю, угоди з охороні праці, а також заходів, розроблених за результатами перевірки і розслідування випадків на виробництві, утримання і експлуатацію виробничих, допоміжних і санітарно-побутових приміщень, безпечне зберігання, транспортування і використання отрутохімікатів, вибухонебезпечних і інших шкідливих речовин; має право призупиняти незаконну рубку лісу, інші порушення в лісі, а також роботи на землях держлісфонду, якщо вони здійснюються без належного дозволу або не у відповідності з тими цілями, які передбачені лісорубним квитком, або іншим документом на лісокористування; несе відповідальність за недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та протипожежного захисту; несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання вимог внутрішніх нормативних документів філії та законних розпоряджень керівництва; несе відповідальність за завдання матеріального збитку філії в межах, встановлених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством; відповідає за: забезпечення зберігання матеріально-грошових цінностей, якісне виконання робіт; проведення первинних і повторних, позапланових, інструктажів з працівниками; проведення навчання по охороні праці; випуск на лінію справного автотракторного транспорту, що закріплений за лісництвом (т. 1, а. с. 75-76).

02 січня 2023 року з ОСОБА_1 було підписано договір про повну матеріальну відповідальність. За цим договором лісничий Сумівського лісництва виконує роботу безпосередньо пов`язану із збереженням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому цінностей, у зв`язку з чим зобов`язується: дбайливо ставитися до цінностей і вживати заходи до запобігання завдання їм шкоди; в установленому порядку вести облік складати і передавати звіти про рух цінностей; своєчасно інформувати адміністрацію про всі обставини, які загрожують ввіреним йому цінностей; брати участь в інвентаризації переданих йому цінностей (т. 1, а. с. 77).

Висновк ом службового розслідування від 30 травня 2024 року встановлено винні дії лісничого ОСОБА_1 щодо прийому, обліку, здачі та захисту матеріальних цінностей, зокрема:

- нестача ділової деревини на проміжних складах лісництва загальною масою 0,64 куб. м; наявність незаконної рубки дерев - квартал 15, виділ 3 у кількості 9 дерев (в результаті неналежного виконання лісничим ОСОБА_1 посадових обов`язків підприємству була завдана шкода в розмірі 70 542,83 грн); наявність незаконної рубки дерев - квартал 13, виділ 11 у кількості 1 дерева (в результаті неналежного виконання лісничим ОСОБА_1 посадових обов`язків підприємству була завдана шкода в розмірі 8 506,19 грн);

- наявність необлікованої деревини на рубках 2024 року - квартал 15, виділ 1 площею 4,9 га СЛР-24р; 1 група: деревина дров`яна НП об`ємом 4,003 куб. м; 1 група: деревина дров`яна ПВ об`ємом 15,24 куб. м;

- наявність необлікованої деревини на рубках 2024 року - квартал 9 виділ 2 площею 12,0 га - СРВ 24р декількома групами: 1 група: деревина дров`яна НП об`ємом 40,232 куб. м, 3 група: деревина дров`яна НП об`ємом 7,806 куб. м;

- наявність необлікованої деревини на рубках 2024 року - квартал 39, виділ 4 площею 22,7 га - СРВ 2024р: дров`яна деревина НВ породи липа об`ємом 2,408 куб. м, у результаті неналежного виконання лісничим ОСОБА_1 посадових обов`язків підприємству завдано збитки у розмірі 74 938,45 грн щодо необлікованої деревини за 2024 рік;

- наявність необлікованої деревини на рубках 2023 року - квартал 5, виділ 4 площею 2,4 га ПРХ 23р: дров`яна деревина НП 1 групи об`ємом 1,5 куб. м;

- наявність необлікованої деревини на рубках 2023 року - квартал 5, виділ 1 площею 5,6 га - дров`яна деревина ПВ об`ємом 1,5 куб. м, у результаті неналежного виконання лісничим ОСОБА_1 посадових обов`язків підприємству завдано збитки у розмірі 3 537,00 грн щодо необлікованої деревини за 2023 рік;

- наявність необлікованої деревини на рубках 2023 та 2024 року, а також її вартість підтверджується актом раптової ревізії Сумівського лісництва від 28 березня 2024 року;

- наявність пошкоджень дерев до ступеня припинення росту - квартал 39, виділ 4, площа 22,7 га, СРВ 24р, розмір завданої підприємству шкоди становить 11 677,02 грн, яка спричинена неналежним виконанням позивачем своїх обов`язків; факт завдання пошкоджень та розмір збитків підтверджується актом раптової ревізії Сумівського лісництва від 28 березня 2024 року.

- під час прийняття виконаних робіт суб`єктом підприємницької діяльності, що надавав лісозаготівельні послуги в 2023 та 2024 роках, ОСОБА_1 не вніс зауваження про допущені пошкодження дерев: квартал 32, виділ 1, площею 4,2 га - ПРЖ-23р; квартал 37, виділ 2, площею 3,3 га - ПРЖ-23р; допущено незаконний в`їзд на територію ДЛФ;

- лісничий ОСОБА_1 не приймав участі в розробці заходів у період проведення лісовпорядчих робіт: не здійснював заходи із розбору головної породи та/або такі заходи проводив неякісно: квартал 6 виділ 1, площею 2,6 га - ОСВ-24р, квартал 3, виділ 12, площею 0,9 га - ПРЧ-24р, квартал 5, виділ 1, площею 7,4 га -ПРЧ-24р;

- допустив захаращеність периметру РГК порубковими деревами квартал 6, виділ 3.1, площею 2,3 га - РГК-23р;

- у ввіреному ОСОБА_1 Сумівському лісництві допущено загрозу витіснення головної породи, не здійснювалися заходи щодо призначення та проведення санітарних рубок на ділянках, які цього потребують;

- ОСОБА_1 здійснено неякісне формування насаджень молодняку: квартал 5, виділ 4, площею 2,4 га - ПРХ-23р, квартал 2, виділ 7, площею 3,1 га - ОСВ-24р;

- запроєктовані ділянки на 2024 рік не виділені у натурі, здійснено неякісний виділ ділянок під РД 2023 року;

- лісничий ОСОБА_1 не забезпечив контроль за виконанням планових доведених завдань до працюючих на території лісництва бригад суб`єктів підприємницької діяльності, які надавали лісозаготівельні послуги - ціль після рубки 2023 року не досягнута, порубкові рештки не складовані в купи і вали;

- лісничий ОСОБА_1 не забезпечив належне утримання, біжучий ремонт будинків і споруд на території лісництва, не забезпечує належне збереження товарно-матеріальних цінностей лісництва: газони на території лісництва пошкоджені дикими тваринами; сараї біля кордону не підлягають ремонту і підлягають списанню; теплично-парникове господарство перебуває в край незадовільному стані, затінююча сітка порвана та потребує ремонту; склад для біотехміроприємств знаходиться в аварійному стані, обладнання і матеріали, що перебувають в складі можуть бути пошкоджені під час руйнування аварійного перекриття покрівлі;

- лісничий ОСОБА_1 не виконав обов`язки щодо охорони праці в лісництві та не забезпечив виконання комплексних планів покращення умов праці та безпеки праці: лісогосподарські агрегати зберігаються на землі, а не у відведених для цього місцях; у гаражах лісництва обладнання розкидане, паливо знаходиться в необладнаних для цього місцях;

- перевіркою усунення виявлених недоліків, які були виявлені 27 лютого 2024 комісією оперативного адміністративно-громадського контролю з охорони праці, на дату раптової ревізії порушення не були усунуті (т. 1, а. с. 23-35).

Задоволення позову про поновлення ОСОБА_1 на роботі лісничого апеляційний суд мотивував, зокрема, тим, що накази та акти, які згадуються відповідачем у відзиві на позовну заяву, не були підставою для недовіри. Фактично лише ті обставини, які були згадані у висновках службового розслідування від 22 січня 2024 року та від 30 травня 2024 року, стали підставою для втрати роботодавцем довір`я до ОСОБА_1 .Проте висновок службового розслідування від 22 січня 2024 року був предметом дослідження судом під час розгляду позову ОСОБА_1 щодо оскарження наказу про оголошення догани від 23 січня 2024 року 35-К. Суд за результатами розгляду справи скасував наказ про оголошення цієї догани як незаконної, встановивши, що оспорюваний наказ не містить чітких та конкретних тверджень про неналежне виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 . Скасовуючи наступний наказ про оголошення догани від 28 лютого 2024 року, суд також встановив факт невідібрання пояснень у ОСОБА_1 щодо виявлених порушень трудової дисципліни. Наступний висновок службового розслідування датований 30 травням 2024 року. Цього дня директор філії Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України Мельничук В. видав наказ 183/22.2 Про надання письмових пояснень лісничим Сумівського лісництва ОСОБА_1 , яким наказав лісничому Сумівського лісництва ОСОБА_1 надати письмові пояснення про викладені у цьому наказі факти порушень трудових обов`язків (невиконання та неналежне виконання трудових обов`язків).У наказі зазначено, що письмові пояснення ОСОБА_1 слід надати у строк до 16 год. 30 травня 2024 року. З указаним наказом ОСОБА_1 ознайомився 30 травня 2024 року о 13 год. 15 хв. Проте 31 травня 2024 року вже видано наказ про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади. Хоча відібрання пояснень у спірних правовідносинах не є обов`язковим, але роботодавець забажав їх отримати (видавши наказ), однак встановив нереальні строки для надання пояснень, і так їх не отримав. Указане свідчить про те, що відповідач і не бажав отримати пояснення від ОСОБА_1 , адже усвідомлював, що це неможливо за такий короткий проміжок часу. Також, дослідивши висновок службового розслідування від 30 травня 2024 року, суд встановив, що перевірка проводилася щодо неналежного виконання посадових обов`язків не лише ОСОБА_1 , а й іншими працівниками підприємства (помічником лісничого, майстрами лісу, іншими посадовими особами). Як вбачається з висновку службового розслідування, інші працівники надавали деякі пояснення стосовно порушень, у вчиненні яких їх звинувачували. З цього висновку не вбачається, що ОСОБА_1 надавав будь-які пояснення, і про відсутність таких пояснень стверджують додатки до висновку. Отже, у всіх описаних вище випадках ОСОБА_1 позбавлений був можливості пояснити хоч деякі з тих порушень, які були виявлені під час перевірки. Апеляційний суд зауважив, що в цьому випадку можливо говорити не про втрату довір`я, а про бажання роботодавця всіма дозволеними способами звільнити працівника.

Відповідно до частини першої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

У постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі 592/7118/17, від 19 лютого 2025 року в справі 588/1668/23, на які посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що під час розгляду справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 частини першої статті 41КЗпП України, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП України про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються.

Апеляційний суд не послався на норму права, яка дає підстави для висновку про те, що сам факт ненадання працівником, якого звільнено з підстави втрати довір`я, пояснень щодо виявлених порушень, свідчить про відсутність винних дій працівника як підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Пославшись на те, що в основу не довір`я позивачу з боку роботодавця покладено скасований в судовому порядку наказ про оголошення догани від 23 січня 2024 року 35-К, апеляційний суд не дав належної оцінки обставинам про те, що підставами видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 є також висновок службового розслідування від 30 травня 2024 року й акт раптової ревізії Сумівського лісництва від 28 березня 2024 року, які стосуються епізодів дій/бездіяльності ОСОБА_1 на посаді лісничого, що виникли після догани за наказом від 23 січня 2024 року 35-К.

На необхідність такого розмежування підстав дисциплінарної відповідальності (догана та звільнення) зазначено й у постанові Верховного Суду від 24 січня 2021 року в справі 359/3716/18, на яку посилається заявник у касаційній скарзі. У наведеній справі позивач зазначав, що підставою звільнення стали результати службового розслідування, проведеної позапланової інвентаризації, аналізу відеозаписів, пояснень його колег, наказ про оголошення йому догани, листування з профспілковою організацією; тобто його звільнення пов`язане з тими самими обставинами, за які оголошено догану, відповідач двічі притягнув його до відповідальності за одне й те саме правопорушення, що прямо суперечить статті 61 Конституції України. Однак суди встановили, що підставою для звільнення позивача були інші допущені ним порушення, аніж ті, які були зазначені роботодавцем під час притягнення позивача до відповідальності у вигляді догани, а саме: порушення вимог пункту 4.4 посадової інструкції - невнесення необхідних даних до автоматизованої системи при оформленні речей на зберігання, що свідчить про відсутність порушень статті 61 Конституції України під час застосування дисціплінарного стягнення та звільнення.

Заявник посилається на постанови Верховного Суду від 19 лютого 2025 року в справі 588/1668/23, від 05 червня 2024 року в справі 362/2258/22, від 21 червня 2025 року в справі 211/6119/20, від 07 лютого 2024 року в справі 755/14716/21, в яких встановлено законність звільнення позивача, зокрема й з посади майстра лісу, на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України . У подібних правовідносинах Верховний Суд зазначав, що позивач займає посаду майстра лісу і виконує роботу, безпосередньо пов`язану зі збереженням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей, прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення неушкодженості і цілісності довірених йому власником матеріальних цінностей. Встановивши, що позивач обіймав посаду, яка пов`язана з безпосереднім обслуговуванням товарних цінностей (лісу), його вину у вчиненні дисциплінарного правопорушення встановлено за наслідками службового розслідування та у зв`язку з завданням шкідливих наслідків підприємству відповідачем втрачено довір`я до позивача, звільнення з посади майстра лісу на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України є обґрунтованим та таким, що проведено відповідно до вимог трудового законодавства.

Посилання заявника на наведені постанови Верховного Суду не становлять безумовну підставу скасування постанови апеляційного суду, оскільки не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

До того ж алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Однак колегія суддів погоджується з доводами заявника про те, що фактично апеляційний суд не встановив обставини, що входять до предмета доказування в цій справі.

За змістом пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України втрата довір`я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов`язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати. Водночас підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою для виявлення недовір`я до працівника.

Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Підставою для розірвання трудового договору у зв`язку з втратою довір`я є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення так, як і вина умисна. Однак, власник у разі спору зобов`язаний довести і факт порушення, і вину працівника.

У наказі про звільнення позивача зазначено про порушення ним пунктів 1-2 Розділу І, пунктів 1, 3, 5.4, 5.5, 7, 13, 20 Розділу ІІ, пунктів 1, 3 Розділу ІІІ, пунктів 3, 4, 5, 7 Розділу IV посадової інструкції лісничого, затвердженої наказом від 30 грудня 2022 року 233-К; договору про матеріальну відповідальність від 02 січня 2023 року; пунктів 3, 11, 28, 33 Інструкції з ведення електронного обліку деревини, затвердженої наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 27 вересня 2021 року 621.

Апеляційний суд зазначив, що підставою для видачі спірного наказу є також ряд пунктів певних розділів посадової інструкції лісничого, які перелічені без прив`язки кожного з них до тих порушень, які описані у висновках службових розслідувань. Це ж саме стосується і пунктів Інструкції з ведення електронного обліку деревини. Акти та протоколи, про порушення яких іде мова у наказі про звільнення, взагалі не конкретизовані.

Із таким висновком погодитися не можна, так як конкретні прояви таких порушень деталізовані у висновку службового розслідування від 30 травня 2024 року (т. 1, а. с. 23-35) й акті раптової ревізії Сумівського лісництва від 28 березня 2024 року (т. 1, а. с. 96-97), однак апеляційний суд не з`ясував, чи підтверджується факт вчинення позивачем на ввіреному йому лісництві порушень (нестача деревини, необлік деревини, шкода посадковому матеріалу, шкода лісу), які зумовили втрату довір`я з боку відповідача, зважаючи на те, що до безпосередньої трудової функції позивача як лісничого - керівника лісництва, входить керівництво роботами щодо відведення і передачі та приймання земель лісового фонду, охорони лісу від самовільних рубок, випасу худоби, попередженню лісових пожеж, боротьбі з браконьєрством та іншими лісопорушеннями; забезпечення раціональної розробки деревини, її відповідний облік та відпуск.

Крім того, між сторонами укладено договір про повну матеріальну відповідальність за збереження лісопродукції, лісового масиву та інших матеріальних цінностей .

Відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 під час виконання своїх посадових обов`язків належним чином не забезпечив зберігання ввіреного йому майна ; подальше перебування лісничого на посаді, який не може забезпечити збереження лісу, допускає його несанкціоновану порубку, пошкодження, не забезпечує облік деревини та лісоматеріалів ,суперечить інтересам відповідача та спричиняє втрату довір`я до нього з боку роботодавця.

Апеляційний суд не розглянув заперечень відповідача проти позову, пославшись як на підставу незаконності звільнення позивача на факт ненадання ним пояснень щодо виявлених порушень.

Проте такі доводи не були ні підставою заявленого позову, ні обґрунтуванням апеляційної скарги позивача.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про вихід апеляційного суду за межі позову й апеляційної скарги, а також про неврахування ним висновків Верховного Суду в постановах від 15 січня 2025 року в справі 932/3641/22, від 06 серпня 2025 року в справі 940/296/24 щодо застосування стат ей 13 , 367 ЦПК України .

Без уваги апеляційного суду залишилися також доводи відповідача стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України ).

Позивач був звільнений 31 травня 2024 року, того ж дня ознайомився із наказом про звільнення, що встановлено апеляційним судом.

Позов подано 03 липня 2024 року, на що неодноразово звертав увагу відповідач і у відзив на позовну заяву, і в окремій заяві про застосування статті 233 КЗпП України.

Крім того, в постановах Верховного Суду від 04 квітня 2024 року в справі 593/1157/21, від 20 червня 2024 року в справі 593/338/20, на які посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що строки , передбачені статтею 233 КЗпП України не є строками давності, що регулює Ц ивільний кодекс України, і застосовуються судом незалежно від наявності заяви зацікавленої сторони.Строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється за правилами, визначеними нормами статті 233 КЗпП України. Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Апеляційний суд не врахував такі висновки, задовольнивши позов з підстав обґрунтованості, не спростував доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, не дослідив обставин, які б об`єктивно перешкоджали звільненому працівнику в реалізації свого права на оскарження рішення роботодавця про звільнення у визначений статтею 233 КЗпП України строк.

Частково слушними є доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом матеріального права під час визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У цій частині апеляційний суд зазначив, що наказ про звільнення ОСОБА_1 видано 31 травня 2024 року. Встановлено, що в березні та квітні 2024 року ОСОБА_1 не працював, оскільки перебував у стані тимчасової працездатності. Тому в цьому випадку середня заробітна плата повинна обчислюватися виходячи з виплат за січень (23 робочі дні) та лютий (21 робочий день) 2024 року. Для правильного вирішення питання щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимуше ного прогулу суди мають установити, які саме виплати отримував працівник за ці повні два календарні місяці. Такі докази про виплати, які використовуються під час обчислення середньої заробітної плати, в матеріалах справи відсутні, однак наявний розрахунковий листок ОСОБА_1 за травен ь 2024 року, з якого можливо встановити розмір його посадового окладу - 27 000,00 грн. За відсутності в матеріалах справи інших вихідних даних, саме ця сума береться апеляційним судом до уваги під час здійснення розрахунку середнього заробітку.

Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року 100 (далі - Порядок 100 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин)).

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього-п`ятого пункту 4 цього Порядку, а саме з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

З наведеного можна зробити висновок про те, що якщо працівник протягом останніх чотирьох календарних місяців, що передують місяцю, у якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, не відпрацював жодного робочого дня, у нього відсутній розрахунковий період, тому середня заробітна плата в такому випадку обчислюється виходячи з посадового окладу.

Водночас, якщо в розрахунковому періоді є хоча б один повний відпрацьований день, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за такий робочий день.

Такі висновки сформульовані в постановах Верховного Суду від 20 січня 2023 року в справі 761/7133/21, від 12 вересня 2024 року в справі 200/9093/20-а, від 27 березня 2024 року в справі 753/12518/22, які наведені в касаційній скарзі.

Апеляційний суд встановив, що в січні та лютому 2024 року ОСОБА_1 працював, тому мав установити кількість робочих днів у розрахунковому періоду, однак не зробив цього, помилково керувався розміром посадового окладу працівника, який застосовується для розрахунків лише у випадку, якщо працівник протягом останніх чотирьох календарних місяців, що передують місяцю, у якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, не відпрацював жодного робочого дня.

Це становить додаткову підставу скасування постанови апеляційного суду.

Стосовно доводів касаційної скарги про неналежність відповідача в справі, колегія суддів зауважує таке.

Заявник посилається на те, що позивачем заявлено як відповідачів: філі ю Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України та Держлісагенство Державне Спеціалізоване господарське підприємство Ліси України . Проте такі відповідачі є неналежними, оскільки філія не є юридичною особою, а, отже, не може бути самостійним відповідачем , а такої установи , як Держлісагенство Державне Спеціалізоване господарське підприємство Ліси України , не існує. Заяви про заміну відповідача позивачем не було подано. Суд апеляційної інстанції самостійно змінив відповідача в справі, вирішивши стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з ДСГП Ліси України .

У цій справі суд першої інстанції з`ясував, що філія Гайсинське лісове господарство ДСГП Ліси України не має статусу юридичної особи, у зв`язку з чим не може виступати стороною у цивільному процесі, та закрив провадження в справі справі до цього відповідача.

Щодо назви відповідача Держлісагенство Державне Спеціалізоване господарське підприємство Ліси України позивач заявою від 16 жовтня 2024 року (т. 1, а. с. 156) виправив допущену помилку в написанні назви відповідача та вказав, що вимоги заявлені до ДСГП Ліси України .

Доводи касаційної скарги в цій частині безпідставні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані в справі докази.

Верховний Суд висновує, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для встановлення істотних для її вирішення обставин, що входять до предмета доказування.

Щодо розподілу судових витрат

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі 530/1731 /16-ц (провадження 61-39028сво18)).

Отже, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги розподіл судових витрат має здійснюватися тим судом, який ухвалить остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 389, 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Пенькас Вікторії Миколаївни на касаційну скарг у залишити без розгляду.

Касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська