Постанова по делу № 927/1002/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 927/1002/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

Скрипка О.В.: не з`явився,

АТ КБ "ПриватБанк": Пучкова Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 (колегія суддів у складі: Пантелієнко В.О. - головуючий, Отрюх Б.В., Станік С.Р.)

та постанову Господарського суду Чернігівської області від 27.04.2026 (суддя Фесюра М.В.)

у справі 927/1002/23

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст заяви та хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.08.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (далі - Боржник), введено процедуру реструктуризації боргів боржника.

2. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.09.2023 визнано грошові вимоги Акціонерного товариства "Таскомбанк" до Боржника на суму 55265,31 грн (вимоги четвертої черги) та 5368 грн витрат на сплату судового збору (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

3. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.11.2023 затверджено план реструктуризації боргів у справі про неплатоспроможність Боржника.

4. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2024 визнано Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" кредитором у справі щодо Боржника в розмірі 31842,14 грн. (вимоги другої черги без права вирішального голосу на зборах і комітеті кредиторів) і 5368 грн витрат на сплату судового збору (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

5. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2024 затверджено план реструктуризації боргів у справі про неплатоспроможність Боржника зі змінами станом на 09.03.2024 (далі - План).

6. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.12.2025 зобов`язано Боржника подати господарському суду та кредиторам звіт про виконання Плану з доказами задоволення вимог кредиторів згідно з Планом, запропоновано кредиторам подати заперечення проти звіту про виконання Плану.

7. Боржник 04.03.2026 подав заяву про скасування арештів, накладених на рахунки Боржника в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, НОМЕР_2 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

8. Матеріали справи не містять доказів виконання Боржником Плану, затвердженого ухвалою суду першої інстанції від 20.03.2024, в повному обсязі.

Стислий зміст постанов судів першої та апеляційної інстанцій

9. Постановою Господарського суду Чернігівської області від 27.04.2026, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026, визнано План таким, що не виконаний; припинено процедуру реструктуризації боргів Боржника; визнано Боржника банкрутом та введено процедуру погашення боргів строком на 12 місяців, знято арешт з грошових коштів Боржника.

10. Постанови мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів виконання Боржником Плану в повному обсязі, що є підставою для введення процедури погашення боргів боржника відповідно до частини 3 статті 129 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). Водночас існування арештів, накладених на майно та грошові кошти Боржника, перешкоджатимуть керуючому реалізацією виконувати визначені КУзПБ обов`язки в процедурі погашення боргів Боржника.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

11. Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанови господарських судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким провадження у справі про неплатоспроможність Боржника закрити у зв`язку з недобросовісною поведінкою боржника.

12. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

13. Касаційну скаргу мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосували положення статей 2, 90, 113, 123, 126, 128, 129 КУзПБ через неврахування висновків щодо їх застосування до подібних правовідносин, викладених у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі 903/806/20, від 18.04.2024 у справі 920/1398/21, від 14.03.2024 у справі 916/2411/21.

14. Скаржник наголошує, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи; процедура неплатоспроможності фізичної особи не може бути використана як інструмент для безпідставного ухилення від сплати боргів.

15. Скаржник зазначає, що незважаючи на неподання Боржником звіту про виконання Плану, систематичне порушення Боржником умов Плану підтверджує відсутність у нього реального наміру розрахуватися з кредиторами. Однак попри такі обставини господарські суди першої та апеляційної інстанцій обмежились формальним застосуванням частини 3 статті 129 КУзПБ, не дослідили питання добросовісності Боржника та не застосували правові наслідки ігнорування ним вимог суду.

16. Також скаржник вказує, що господарський суд апеляційної інстанції при розгляді справи порушив норми процесуального права, а саме статті 236, 269, 282 ГПК України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

17. Інші учасники справи у встановлений судом строк відзивів на касаційну скаргу не подали.

Позиція Верховного Суду

18. Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

19. Предметом касаційного перегляду є постанова господарського суду апеляційної інстанції, ухвалена за наслідками перегляду постанови місцевого господарського суду про припинення процедури реструктуризації боргів боржника - фізичної особи, визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у зв`язку з невиконанням плану реструктуризації.

20. Згідно зі статтею 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, КУзПБ, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

21. Частиною 1 статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

22. Із введенням в дію КУзПБ запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.

23. Неплатоспроможність - це неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом (стаття 1 КУзПБ).

24. З пояснювальної записки до проєкту КУзПБ вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.

25. Тому призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.

26. Також у преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

27. За таким підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги п`ятої КУзПБ (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) - "Відновлення платоспроможності фізичної особи" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

28. Отже, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб КУзПБ не встановлена.

29. З огляду на виключне право лише боржника - фізичної особи на ініціювання справи про свою неплатоспроможність (стаття 116 КУзПБ) Верховний Суд неодноразово зауважував, що цим Кодексом запроваджено "добровільне банкрутство" боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність.

30. Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі 903/806/20 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).

31. Тобто процедура неплатоспроможності фізичних осіб була введена законодавцем як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності.

32. Відповідно до статті 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

33. Частиною 2 статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.

34. Про введення процедури реструктуризації боргів боржника господарський суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника (пункт 2 частини 5 статті 119 КУзПБ).

35. Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).

36. За змістом статті 124 КУзПБ, план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника. У ньому зазначається, зокрема, інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів. Також план реструктуризації боргів боржника може містити положення про відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини. За рахунок коштів, отриманих від виконання плану реструктуризації боргів боржника, здійснюється задоволення вимог кредиторів.

37. З дня затвердження плану реструктуризації боргів боржник починає погашення вимог кредиторів згідно з умовами такого плану. У разі порушення боржником плану реструктуризації боргів кредитори, вимоги яких включені до такого плану, мають право звернутися до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі або про введення процедури погашення боргів боржника. У разі задоволення судом одного з таких клопотань вимоги кредиторів, які мали бути прощені (списані) на умовах плану реструктуризації боргів, відновлюються в повному обсязі (стаття 128 КУзПБ).

38. Згідно з положеннями частин 1 - 3 статті 129 КУзПБ боржник не пізніше п`яти днів після закінчення строку виконання плану реструктуризації боргів боржника зобов`язаний надати суду та кредиторам, включеним до плану, звіт про його виконання із наданням доказів задоволення вимог кредиторів згідно з таким планом; а господарський суд призначає судове засідання для розгляду зазначеного звіту в п`ятиденний строк після його отримання, але не пізніше 10 днів після закінчення строку виконання плану реструктуризації.

39. За результатами розгляду звіту, а також скарг кредиторів господарський суд постановляє рішення про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів або про невиконання боржником такого плану, визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.

40. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема викладеною в постанові від 26.05.2022 у справі 903/806/20, процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

41. Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

42. За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини 2, 3 статті 13 ЦК України).

43. КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо добросовісності боржника - фізичної особи як запоруки досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

44. Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі 903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки. Подібні за змістом висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 18.04.2024 у справі 920/1398/21, від 14.03.2024 у справі 916/2411/21.

45. Застосовуючи наведений підхід під час розгляду цієї справи, в якій необхідність вирішення питання щодо подальшого руху справи зумовлена закінченням строку виконання плану реструктуризації боргів боржника, Верховний Суд враховує, що визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів на підставі пункту 2 частини 3 статті 129 КУзПБ відкриває можливість для подальшого звільнення боржника від непогашених боргів відповідно до статті 134 КУзПБ. Тому перевірка добросовісності боржника має передувати введенню процедури погашення боргів, оскільки право на реабілітаційні наслідки процедур неплатоспроможності не може виникати внаслідок свідомого невиконання боржником покладених на нього матеріальних і процесуальних обов`язків.

46. Верховний Суд у постанові від 21.07.2026 у справі 920/837/22 (викладені в якій висновки підлягають врахуванню під час розгляду касаційної скарги в цій справі, зважаючи на приписи частини 4 статті 300 ГПК України) наголосив, що одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності). Тож на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі 911/2043/20). Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).

47. У зазначеній постанові у справі 920/837/22 Верховний Суд зазначив, що з дня затвердження плану реструктуризації, який набув для сторін у даній справі обов`язкового характеру боржник зобов`язаний вчиняти активні дії з виконання його умов, оскільки саме боржник звернувся в суд із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з метою реструктуризації своїх боргів та погодив умови плану реструктуризації у справі про неплатоспроможність.

48. Якщо боржник не продемонстрував реального прагнення до виконання плану реструктуризації та не вжив жодних заходів для усунення причин його невиконання, впродовж дії плану боржник допускав систематичні порушення графіка платежів, не ініціював жодних переговорів із кредитором щодо можливих змін умов виконання, не надав доказів вжиття дій, спрямованих на відновлення платоспроможності, така поведінка боржника не відповідає принципу добросовісності, а бездіяльність у межах судової процедури свідчить про відсутність реального наміру виконати взяті на себе зобов`язання. Подібного за змістом висновку Верховний Суд дійшов також у постанові від 15.01.2026 у справі 922/2545/23.

49. Верховний Суд бере до уваги, що конкретні обставини справ 903/806/20, 920/1398/21, 916/2411/21 та 920/837/22 певною мірою відрізняються від обставин цієї справи. Водночас викладені в зазначених постановах правові висновки щодо критеріїв оцінки поведінки боржника під час виконання плану реструктуризації, його взаємодії з кредиторами та судом, а також реальності наміру виконати взяті на себе зобов`язання є застосовними до спірних правовідносин з урахуванням зазначених відмінностей.

50. У цій справі ухвалою місцевого господарського суду від 20.03.2024 затверджено План реструктуризації боргів Боржника (зі змінами), який передбачає погашення Боржником заборгованості перед кредиторами АТ "Таскомбанк" на загальну суму 60633,31 грн та АТ КБ "ПриватБанк" на загальну суму 37210,14 грн протягом 20 місяців згідно з графіком.

51. Боржник у визначений частиною першою статті 129 КУзПБ строк звіту про виконання Плану не подав. У зв`язку із цим Господарський суд Чернігівської області ухвалами від 24.12.2025, 26.01.2026, 19.02.2026, 09.03.2026 та 06.04.2026 неодноразово зобов`язував Боржника подати звіт разом із доказами виконання Плану. Станом на 27.04.2026 Боржник не виконав зазначені вимоги, не повідомив причин неподання звіту та не навів обставин, які об`єктивно перешкоджали його поданню.

52. Звіт про виконання Плану є передбаченим законом засобом судового контролю, за допомогою якого суд і кредитори одержують можливість перевірити повноту, своєчасність та відповідність здійснених Боржником платежів умовам затвердженого Плану. Тому його неподання не є суто формальним порушенням процесуального обов`язку.

53. Водночас 04.03.2026 Боржник через підсистему "Електронний суд" подав заяву про зняття арештів із його рахунків. Однак господарські суди попередніх інстанцій не надали оцінку цій обставині в контексті наявності у Боржника можливості взаємодіяти із судом та подавати процесуальні документи.

54. Саме по собі неподання звіту про виконання Плану не є тотожним установленню факту його невиконання, оскільки звіт є джерелом відомостей і доказів про здійснене погашення, тоді як невиконання Плану є фактичною обставиною, яка має бути встановлена судом на підставі оцінки всіх матеріалів справи. Водночас Боржник не може отримувати процесуальну перевагу внаслідок невиконання власного обов`язку подати звіт і докази, якими він володіє.

55. Неподання Боржником звіту не може безстроково блокувати завершення процедури реструктуризації, оскільки протилежне тлумачення дозволяло б боржнику власним порушенням унеможливити подальший рух справи. За відсутності звіту суд повинен установити фактичний стан виконання Плану на підставі всіх наявних у справі доказів, з`ясувати причини неподання звіту та оцінити поведінку Боржника з погляду виконання ним спеціального обов`язку відкритої та сумлінної взаємодії із судом і кредиторами.

56. Застосування пункту 2 частини 3 статті 129 КУзПБ не є нейтральною процесуальною дією. Визнання фізичної особи банкрутом і введення процедури погашення боргів створює передумови для подальшого звільнення її від непогашених боргів відповідно до частини першої статті 134 КУзПБ, крім вимог, прямо визначених частиною другою цієї статті. КУзПБ не передбачає на завершальній стадії процедури погашення окремого загального механізму відмови у звільненні від боргів виключно через недобросовісне виконання Боржником раніше затвердженого Плану.

57. За таких умов формальне застосування пункту 2 частини 3 статті 129 КУзПБ лише з огляду на закінчення строку Плану та відсутність доказів його повного виконання може призвести до того, що свідоме невиконання Плану, неподання звіту та ігнорування вимог суду створюватимуть для Боржника сприятливіший процесуальний результат, ніж сумлінне виконання взятих на себе обов`язків. Таке застосування норм КУзПБ не відповідало б меті інституту неплатоспроможності фізичної особи та принципу, за яким право на реабілітаційні наслідки набуває чесний і сумлінний боржник.

58. Господарські суди попередніх інстанцій не встановили фактичного обсягу виконання Плану, не визначили, які саме платежі, у якому розмірі та в які строки були здійснені Боржником, не зіставили їх із затвердженим графіком, не з`ясували причин припинення або неналежного здійснення платежів, а також не перевірили, чи вживав Боржник заходів для усунення причин невиконання Плану, зміни його умов або досягнення домовленості з кредиторами.

59. АТ КБ "ПриватБанк" посилається на те, що протягом строку виконання Плану Боржник сплатив лише 17000 грн, а останні платежі у розмірі по 500 грн здійснив 30.09.2025 та 18.11.2025. Однак оскаржувані судові рішення не містять установлених обставин щодо загального розміру здійснених платежів, їх відповідності графіку та правового значення. Верховний Суд з огляду на межі касаційного перегляду не може самостійно встановити, чи підтверджені наведені Банком відомості належними доказами, і вперше надати таким доказам оцінку.

60. Господарські суди попередніх інстанцій також не зіставили строк виконання Плану з датою накладення арештів на рахунки Боржника. Арешти було накладено 23.12.2025, тобто після закінчення передбаченого Планом двадцятимісячного строку його виконання. Тому сама наявність арештів без установлення інших обставин не могла пояснювати порушення графіка протягом попереднього періоду, а також не перешкоджала поданню Боржником звіту, платіжних документів і пояснень.

61. Під час оцінки добросовісності Боржника істотне значення мають: характер і тривалість порушення графіка; співвідношення фактично здійснених платежів із сумами, передбаченими Планом; наявність об`єктивних причин його невиконання; повідомлення кредиторів про такі причини; ініціювання зміни умов Плану; вжиття заходів для відновлення платоспроможності; неподання звіту; неодноразове невиконання вимог суду; відсутність пояснень; вибіркова процесуальна активність Боржника. Оскаржувані судові рішення комплексної оцінки цих обставин не містять.

62. Водночас установлення недобросовісності Боржника саме по собі не звільняє суд від необхідності визначити передбачену законом процесуальну підставу подальшого руху справи. Частина 3 статті 128 КУзПБ у разі порушення Плану надає кредитору право звернутися з клопотанням про закриття провадження або введення процедури погашення боргів. Тому вирішення питання про закриття провадження потребує встановлення не лише недобросовісної поведінки Боржника, а й наявності належної нормативної та процесуальної підстави для застосування такого наслідку.

63. До постановлення рішення судом першої інстанції АТ КБ "ПриватБанк" не зверталося з окремим клопотанням про закриття провадження за частиною 3 статті 128 КУзПБ, хоча кредиторам пропонувалося подати заперечення щодо виконання Плану. Вимогу про закриття провадження Банк заявив під час апеляційного оскарження. Ця обставина не була належно оцінена апеляційним судом з погляду правової природи такої вимоги, стадії, на якій кредитор може реалізувати право, передбачене частиною 3 статті 128 КУзПБ, та приписів частини 5 статті 269 ГПК України.

64. Пасивна або несвоєчасна процесуальна поведінка кредитора може впливати на можливість застосування конкретного процесуального наслідку, передбаченого частиною 3 статті 128 КУзПБ, однак не усуває обов`язку суду перевірити добросовісність Боржника перед введенням процедури погашення боргів. Процесуальна бездіяльність кредитора та недобросовісність Боржника є різними обставинами, кожна з яких потребує самостійної правової оцінки.

65. Господарські суди попередніх інстанцій обмежилися констатацією закінчення строку Плану, неподання Боржником звіту та відсутності доказів повного виконання Плану. Вони не з`ясували, чи є порушення Плану наслідком об`єктивної неможливості його виконання або свідомого ухилення Боржника від виконання взятих на себе обов`язків і судового контролю, а також не оцінили, чи не спрямована поведінка Боржника на використання процедури погашення боргів виключно для подальшого звільнення від непогашених зобов`язань.

66. Наведені порушення не є суто формальними, оскільки оцінка добросовісності Боржника, фактичного обсягу виконання Плану та причин неподання звіту безпосередньо впливає на допустимість введення процедури погашення боргів, яка створює передумови для подальшого звільнення фізичної особи від боргів. Без установлення відповідних обставин висновок про можливість застосування пункту 2 частини 3 статті 129 КУзПБ є передчасним.

67. Необхідність установлення зазначених обставин не означає вимоги повторно оцінити докази, яким суди вже надали належну правову оцінку. Оскаржувані судові рішення не містять установлених обставин щодо фактичного обсягу виконання Плану, причин порушення графіка, дій Боржника з відновлення платоспроможності, причин неподання звіту та правового значення його вибіркової процесуальної активності. Йдеться про усунення неповноти встановлення предмета доказування та оцінку взаємопов`язаних обставин, які суди залишили поза увагою.

68. Верховний Суд не наділений повноваженнями встановлювати фактичний обсяг здійснених Боржником платежів, досліджувати відповідні платіжні документи, визначати причини невиконання Плану та неподання звіту, оцінювати докази фінансового стану Боржника або вперше встановлювати наявність умисного ухилення від виконання Плану. Усунення цих недоліків потребує дослідження доказів і встановлення фактичних обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

69. Господарські суди попередніх інстанцій не дослідили у взаємозв`язку План і передбачений ним графік, відомості щодо здійснених платежів, неодноразові ухвали про подання звіту, факт їх невиконання, заяву Боржника від 04.03.2026 та документи щодо часу накладення арештів. Ці докази й обставини мають значення для встановлення фактичного обсягу виконання Плану, причин його порушення та оцінки поведінки Боржника. Їх неповне дослідження призвело до передчасного застосування пункту 2 частини 3 статті 129 КУзПБ без урахування висновків Верховного Суду щодо принципу добросовісності та судового контролю у процедурах неплатоспроможності фізичної особи.

70. Наведене підтверджує обґрунтованість визначеної Банком підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України. Невстановлення судами обставин, які мають істотне значення для правильного застосування статей 128, 129, 134 КУзПБ, ненадання оцінки пов`язаним із ними доводам і доказам, а також неврахування визначального значення добросовісності Боржника для доступу до реабілітаційних наслідків процедур неплатоспроможності свідчать про передчасність оскаржуваних рішень та відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

71. Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до положень статей 300, 310 Господарського процесуального кодексу України оскаржувані постанови господарських судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню. Справу необхідно передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

72. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

73. Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, зокрема:

- установити фактичний обсяг виконання Боржником Плану та зіставити здійснені платежі із затвердженим графіком;

- з`ясувати причини порушення або невиконання Плану та неподання звіту;

- перевірити, чи вживав Боржник реальних заходів для виконання Плану, усунення причин його порушення, зміни умов виконання або досягнення домовленості з кредиторами;

- оцінити правове значення неодноразового невиконання Боржником вимог суду та його вибіркової процесуальної активності;

- установити, чи могли арешти від 23.12.2025 вплинути на виконання Плану протягом строку його дії;

- з`ясувати процесуальні позиції кредиторів щодо наслідків невиконання Плану та наявність передбачених КУзПБ підстав для застосування кожного з можливих процесуальних наслідків;

- з урахуванням установлених обставин ухвалити рішення відповідно до конкретної норми КУзПБ.

Розподіл судових витрат

74. Оскільки за результатами касаційного перегляду справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 та постанову Господарського суду Чернігівської області від 27.04.2026 у справі 927/1002/23 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді С. Жуков

В. Пєсков