Постанова по делу № 910/15442/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 910/15442/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - Усика М. Г. (самопредставництво),

відповідача - Балика І. М. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Тітал"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 (колегія суддів: Сулім В. В. - головуючий, Коротун О. М., Майданевич А. Г.) і рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 (суддя Чинчин О. В.) у справі

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Тітал"

про визнання недійсним пункту договору та стягнення 1 041 771,76 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Тітал" (далі - ТОВ "Компанія Тітал"), в якому просила:

- визнати недійсним пункт 5 державного контракту (договору) на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення від 27.07.2023 13/СПБ (далі - державний контракт) в редакції додаткової угоди від 04.10.2023 2 в частині включення до ціни державного контракту податку на додану вартість (далі - ПДВ);

- стягнути з ТОВ "Компанія Тітал" на користь позивача грошові кошти в розмірі 1 041 771,76 грн, з яких: 913 300,00 грн - сплачене ПДВ, 32 057,18 грн - 3 % річних, 96 414,58 грн - інфляційні втрати.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що всупереч підпункту "д" підпункту 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України пункт 5 державного контракту з урахуванням додаткової угоди від 04.10.2023 2 містить умову щодо нарахування ПДВ, а тому цей пункт державного контракту є недійсним, а сплачений позивачем за цим контактом ПДВ у розмірі 913 300,00 грн є безпідставно отриманими відповідачем коштами.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2025, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі 910/15442/24, позов Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задоволено в повному обсязі.

Визнано недійсним пункт 5 державного контракту в редакції додаткової угоди від 04.10.2023 2 в частині включення до загальної вартості державного контракту ПДВ у розмірі 913 300 грн.

Вирішено стягнути з ТОВ "Компанія Тітал" на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України безпідставно сплачені кошти у розмірі 913 300,00 грн, 3 % річних у розмірі 32 057,18 грн, інфляційні втрати в розмірі 96 414,58 грн та судовий збір у розмірі 18 654,58 грн.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання недійсним пункту 5 державного контракту в редакції додаткової угоди від 04.10.2023 2 в частині включення до загальної вартості державного контракту ПДВ у розмірі 913 300 грн, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з пунктом 5 державного контракту ціна контракту є договірною та становить 182 700 000 грн без урахування ПДВ. Проте додатковою угодою від 04.10.2023 2 до державного контракту сторони внесли зміни до цього контракту та виклали пункт 5 державного контракту в такій редакції: "Ціна Контракту є договірною та становить 177 180 200, 00 грн, єдиний податок 2 % - 3 543 604,00 грн та 5 479 800,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 913 300,00 грн".

Суд першої інстанції також зазначив, що на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі 910/15442/24 Державна податкова служба України та Головне управління Державної податкової служби у м. Києві повідомили, що операції з постачання на митній території України товарів оборонного призначення підлягатимуть звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, за умови, що:

- такі товари оборонного призначення належать до категорії товарів оборонного призначення, визначених у пункті 29 статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі", та класифікуються за групами, товарними позиціями та підкатегоріями Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), перерахованими в абзацах "а" - "н" підпункту 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (з урахуванням зазначених у таких абзацах обмежень);

- постачання товарів оборонного призначення здійснюється в межах державного контракту;

- постачальник товарів оборонного призначення є виконавцем або співвиконавцем державного контракту (договору) в розумінні Закону України "Про оборонні закупівлі";

- покупець є державним замовником у розумінні норм Закону України "Про оборонні закупівлі".

Як зазначив суд, за змістом інформації Державної податкової служби України та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, наданої на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі 910/15442/24, для застосування положень абзацу "д" підпункту 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України перелік транспортних засобів, що належать до категорії автомобілів спеціального призначення та зазначені в такому абзаці Податкового кодексу України, не визначено. В цій інформації зазначено, що в разі якщо транспортні засоби, які належать до групи "Транспортний засіб (автомобіль) спеціального призначення" і є товарами оборонного призначення згідно з пунктом 29 частини 1 статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі", постачальник має статус виконавця державного контракту (договору), а покупець - статус державного замовника, то така операція з постачання на митній території України транспортних засобів, що здійснюється в межах державного контракту (договору), підлягатиме звільненню від оподаткування ПДВ.

Суд першої інстанції, посилаючись на положення статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", пункт 29 статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі", зазначив, що згідно з УКТ ЗЕД пожежний автомобіль класифікується за товарною позицією 87053000. Тому суд виснував, що товар, який був поставлений на виконання умов державного контракту, а саме пожежний автомобіль типу "Автоцистерна пожежна" АЦ-7-40 на повнопривідному шасі Mercedes-Benz Altego 1725, 4х4, підпадає під ознаки товару оборонного призначення, який класифікується за товарною позицією УКТ ЗЕД 8705.

Ураховуючи положення пункту 10 статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі", пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 363 "Питання оборонних закупівель", суд першої інстанції зазначив, що згідно з державним контрактом постачальником товарів є виконавець державного контракту, а покупцем є державний замовник у розумінні норм вимог Закону України "Про оборонні закупівлі". Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що операції з постачання на митній території України товарів оборонного призначення, а саме за державним контрактом, підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції також зазначив, що включення до ціни державного контракту ПДВ у розмірі 20 % суперечить пунктам 32, 92 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, тому постачання позивачу товару за кодом ДК 021-2015 34140000-0 "Великовантажні мототранспортні засоби" - пожежного автомобіля типу "Автоцистерна пожежна" АЦ-7-40 на повнопривідному шасі Mercedes-Benz Altego 1725, 4х4" на виконання умов державного контракту не підлягає оподаткуванню.

Суд дійшов висновку про те, що умови пункту 5 державного контракту щодо включення суми ПДВ є безпідставними, що свідчить про недодержання при укладенні спірного пункту державного контракту встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України вимог та є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення на користь позивача безпідставно сплачених коштів в сумі 913 300,00 грн, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач суму ПДВ у розмірі 913 300,00 грн отримав за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що ця сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та зумовлює збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Суд першої інстанції також зазначив, що в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Перевіривши розрахунок позивача 3 % річних як плати за користування чужими грошовими коштами за загальний період прострочення з 11.10.2023 до 11.12.2024 у розмірі 32 057,18 грн, суд дійшов висновку, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат як збільшення суми основного боргу в період прострочення виконання боржником його грошового зобов`язання у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України за загальний період прострочення з 11.10.2023 до 11.12.2024 у розмірі 96 414,58 грн, зазначив, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у розмірі, зазначеному позивачем.

2.3. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог позивача. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені в апеляційній скарзі ТОВ "Компанія Тітал" доводи не підтвердилися під час перегляду рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ "Компанія Тітал" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі 910/15442/24 в частині задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення з ТОВ "Компанія Тітал" 3 % річних та інфляційних витрат, а справу 910/15442/24 в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. ТОВ "Компанія Тітал", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга ТОВ "Компанія Тітал" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду та Верховного Суду України:

- викладені в постановах від 07.02.2024 у справі 910/3831/22, від 01.08.2021 у справі 344/2483/18, від 12.04.2023 у справі 461/4066/21, від 19.06.2019 у справі 703/2718/16-ц, від 13.11.2019 у справі 922/3095/18, від 09.02.2021 у справі 520/17342/18, 14.07.2021 у справі 161/2823/19, від 08.09.2021 у справі 201/6498/20, від 19.06.2019 у справі 703/2718/16-ц, від 19.06.2019 у справі 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі 902/417/18, від 02.10.2013 у справі 6-88цс13, від 03.06.2015 у справі 6-100цс15, від 23.03.2016 у справі 6-2978цс15, від 07.06.2017 у справі 3-189гс17, щодо застосування статей 203, 204, 625, 1212 Цивільного кодексу України. На думку скаржника, у ТОВ "Компанія Тітал" виник обов`язок із повернення коштів позивачу з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання правочину недійсним, оскільки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання може бути пов`язане з набранням законної сили судовим рішенням, яким установлено факт безпідставності отримання майна, саме з цього моменту боржник у зобов`язанні стає достеменно поінформованим про наявність свого зобов`язання щодо кредитора про повернення безпідставно отриманого майна;

- викладені в постановах від 08.02.2022 у справі 209/3085/20, від 16.06.2021 у справі 554/4741/19, від 18.04.2022 у справі 520/1185/16-ц, від 05.04.2023 у справі 911/1278/20 щодо застосування статей 3, 12 Цивільного кодексу України. За твердженням скаржника, результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з`ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним; судам слід брати до уваги добросовісність поведінки набувача майна.

3.3. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ТОВ "Компанія Тітал", зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника. Позивач посилається на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі 910/3831/22 щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. За твердженням позивача, обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення. На думку позивача, факт прострочення у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача, тому позивач вважає, що правильно визначив період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, а саме з наступної дати, коли було перераховано кошти відповідачу.

3.4. ТОВ "Компанія Тітал" 05.03.2026 подало до Верховного Суду додаткові пояснення у справі 910/15442/24, в яких відповідач зазначає, що в жовтні - листопаді 2023 року кошти (реєстраційний ліміт) в сумі 913 300,00 грн за податковою накладною ТОВ "Компанія Тітал" від 09.10.2023 1 щодо включення до складу податкових зобов`язань ПДВ в сумі 913 300,00 грн (податкова декларація з ПДВ за жовтень 2023 року, яку подано 20.11.2023 за номером 9313929498), за даними системи електронного адміністрування ПДВ, від ТОВ "Компанія Тітал" надійшли до позивача.

3.5. ТОВ "Компанія Тітал" 05.04.2026 подало до Верховного Суду додаткові пояснення у справі 910/15442/24 щодо безпідставності стягнення 3 % річних та інфляційних витрат.

3.6. ТОВ "Компанія Тітал" звернулося до Верховного Суду з клопотанням від 05.04.2026 про передачу справи 910/15442/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтовуючи клопотання про передачу справи 910/15442/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, скаржник зазначає про необхідність відступити від правових висновків щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому, на думку ТОВ "Компанія Тітал", на сьогодні відсутня єдність судової практики щодо застосування частини 2 статті 625, статті 1212 у подібних правовідносинах. Крім того, скаржник стверджує, що справа містить виключну правову проблему, зокрема в питанні, чи підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних у разі повернення сум ПДВ, які вже були враховані як податковий кредит у позивача (державного замовника).

проблему.

3.7. Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання ТОВ "Компанія Тітал", зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

Колегія суддів також зазначає, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого, або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.04.2025 у справі 920/788/24, від 24.09.2024 у справі 910/12499/23, від 12.03.2024 у справі 910/6986/21, від 05.09.2023 у справі 921/750/21, від 11.04.2023 у справі 916/4112/21.

Відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя; суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейським судом з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, тощо. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі 922/1830/19.

Крім того, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміна суспільного контексту. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.04.2025 у справі 920/788/24, від 19.03.2024 у справі 915/534/21, від 27.06.2023 у справі 910/22039/21, від 20.06.2023 у справі 917/504/22, від 18.07.2023 у справі 910/2419/20.

Таким чином, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі 823/2042/16 та постановах Верховного Суду від 19.03.2024 у справі 910/11369/23, від 18.04.2023 у справі 910/908/22, від 14.06.2023 у справі 924/521/21, від 31.05.2023 у справі 909/433/21.

При цьому в пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом Суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Водночас для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на наявність виключної правової проблеми необхідно враховувати кількісні та якісні показники. Тобто йдеться про правову проблему не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, наявних або таких, що можуть виникнути, з урахуванням: правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; наявних обставин, з яких убачається, що немає усталеної судової практики з відповідних питань, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, немає процесуальних механізмів вирішення такого питання тощо, а також того, як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Водночас у цій справі колегія суддів зупиняла касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Компанія Тітал" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі 910/15442/24 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи 910/6530/24. Пр цьому об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.07.2026 у справі 910/6530/24 сформувала висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. З урахуванням наведеного, клопотання ТОВ "Компанія Тітал" про передачу справи 910/15442/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій, що 27.07.2023 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено державний контракт, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується у 2023 році поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства для здійснення замовником заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та виконання заходів правового режиму воєнного стану товари оборонного призначення за кодом 34140000-0 "Великовантажні мототранспортні засоби" Єдиного закупівельного словника ДК 021-2015 (далі - товар), найменування, кількість та строки поставки яких зазначені у специфікації товарів оборонного призначення, що є додатком 1 до державного контракту і його невід`ємною частиною (далі - специфікація), а замовник - оплатити та прийняти товар.

4.2. Згідно з пунктом 5 державного контракту ціна контракту є договірною та становить 182 700 000,00 грн без урахування ПДВ.

4.3. Виконавець зобов`язаний поставити замовнику товар згідно зі специфікацією до державного контракту у строк до 5 місяців із моменту отримання попередньої оплати, але не пізніше 05.12.2023 (пункт 25 державного контракту).

4.4. Специфікацією, яка є додатком 1 до державного контракту, сторони узгодили ціну, найменування товару, кількість, загальну вартість - 182 700 000,00 грн, код ДК 021-2015 34140000-0 "Великовантажні мототранспортні засоби" Пожежний автомобіль типу "автомобіль водопінного гасіння пожежі" АВ-12-80 на повнопривідному шасі Daewoo Novus CM6C7, 6x6 у кількості 3 шт. вартістю 63 900 000,00 грн без ПДВ; код ДК 021-2015 34140000-0 "Великовантажні мототранспортні засоби" Пожежний автомобіль типу "автоцистерна пожежна" АЦ-7-40 на повнопривідному шасі Mercedes Benz Atego 1726, 4x4 у кількості 2 шт. вартістю 33 600 000,00 грн без ПДВ; код ДК 021-2015 34140000-0 "Великовантажні мототранспортні засоби" Пожежний автомобіль типу "автоцистерна лісового пожежогасіння" АЦЛ-12-80 на повнопривідному шасі Daewoo Novus CM6C7, 6x6 у кількості 4 шт. вартістю 85 200 000,00 грн без ПДВ.

4.5. Додатковою угодою від 28.08.2023 1 до державного контракту сторони внесли зміни до пункту 5 державного контракту: слова та цифри "182 700 000 (сто вісімдесят два мільйони сімсот тисяч) грн 00 коп." замінено на слова та цифри "182 660 000 (сто вісімдесят два мільйони шістсот шістдесят тисяч) грн 00 коп."

4.6. Додатковою угодою від 04.10.2023 2 до державного контракту сторони внесли зміни до нього та виклали пункт 5 державного контракту в такій редакції: "Ціна Контракту є договірною та становить 177 180 200,00 грн, єдиний податок 2 % - 3 543 604,00 грн та 5 479 800,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 913 300,00 грн"; специфікацію до державного контракту виклали в новій редакції.

4.7. На виконання умов державного контракту позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти в загальному розмірі 182 698 800,00 грн.

4.8. Суди попередніх інстанцій установили, що на виконання умов державного контракту відповідач поставив товар, а позивач прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною від 09.10.2013 26 на суму 182 860 000,00 грн, у тому числі ПДВ 913 300,00 грн.

4.9. 02.12.2024 позивач надіслав на адресу відповідача претензію 78/1/5-5394 з вимогою повернути сплачене ПДВ, що підтверджується копіями опису вкладення в цінний лист від 02.12.2024, накладної, фіскального чека.

4.10. Вважаючи порушеними свої права та законні інтереси в результаті безпідставного включення в пункті 5 державного контракту з урахуванням додаткової угоди від 04.10.2023 2 до ціни державного контракту умови про ПДВ, позивач звернувся з позовом про визнання недійсним пункту 5 державного контракту в редакції додаткової угоди від 04.10.2023 2 в частині включення до ціни державного контракту податку на додану вартість, та про стягнення з ТОВ "Компанія Тітал" на користь позивача грошових коштів у розмірі 1 041 771,76 грн, з яких: 913 300,00 грн - сплачене ПДВ, 32 057,18 грн - 3 % річних, 96 414,58 грн - інфляційні втрати.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2026 у справі 910/15442/24 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Компанія Тітал" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі 910/15442/24.

Ухвалою Верховного Суду від 07.04.2026 у справі 910/15442/24 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Компанія Тітал" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі 910/15442/24 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи 910/6530/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 07.08.2026 у справі 910/15442/24 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Компанія Тітал" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі 910/15442/24, розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні 18.08.2026.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Отже, Верховний Суд відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2026 у справі 910/6530/24, до закінчення перегляду якої зупинялося провадження в цій справі.

5.3. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

5.4. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання недійсним пункту 5 державного контракту з урахуванням додаткової угоди від 04.10.2023 2 та про стягнення заборгованості в розмірі 1 041 771,76 грн, з яких: 913 300,00 грн - сплачене ПДВ, 32 057,18 грн - 3 % річних, 96 414,58 грн - інфляційні втрати.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав, що всупереч підпункту "д" підпункту 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України пункт 5 державного контракту з урахуванням додаткової угоди від 04.10.2023 2 містить умову щодо нарахування ПДВ, а тому цей пункт державного контракту слід визнати недійсним, а сплачений позивачем за цим контактом податок на додану вартість у розмірі 913 300,00 грн є безпідставно отриманими відповідачем коштами.

5.5. Предметом касаційного перегляду є оскаржувані судові рішення в частині стягнення з ТОВ "Компанія Тітал" 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки ТОВ "Компанія Тітал" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі 910/15442/24 в частині задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення з ТОВ "Компанія Тітал" 3 % річних та інфляційних витрат.

5.6. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5.7. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та 3% на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах 703/2718/16-ц, від 19.06.2019 у справі 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі 922/3095/18 , від 09.02.2021 у справі 520/17342/18, від 18.03.2020 у справі 902/417/18, на які посилається ТОВ "Компанія Тітал" .

5.8. У справі, яка розглядається, задовольняючи позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання недійсним пункту 5 державного контракту та стягнення на користь позивача безпідставно сплачених коштів в сумі 913 300,00 грн, суди виходили з того, що відповідач отримав суму ПДВ у розмірі 913 300,00 грн за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, тому ця сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та зумовила збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення на користь позивача 3 % річних від суми безпідставно сплачених коштів за період із 11.10.2023 до 11.12.2024 у розмірі 32 057,18 грн та інфляційних втрат за загальний період прострочення з 11.10.2023 до 11.12.2024 в розмірі 96 414,58 грн, суди зазначили, що обов`язок ТОВ "Компанія Тітал" повернути вказані кошти пов`язується саме з фактом набуття ним майна (коштів) без достатньої правової підстави. Тому суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що прострочення відповідача розпочалося саме з 11.10.2023.

5.9. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ "Компанія Тітал" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

ТОВ "Компанія Тітал", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.10. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

5.11. Касаційна скарга ТОВ "Компанія Тітал" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду та Верховного Суду України:

- викладені в постановах від 07.02.2024 у справі 910/3831/22, від 01.08.2021 у справі 344/2483/18, від 12.04.2023 у справі 461/4066/21, від 19.06.2019 у справі 703/2718/16-ц, від 13.11.2019 у справі 922/3095/18, від 09.02.2021 у справі 520/17342/18, 14.07.2021 у справі 161/2823/19, від 08.09.2021 у справі 201/6498/20, від 19.06.2019 у справі 703/2718/16-ц, від 19.06.2019 у справі 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі 902/417/18, від 02.10.2013 у справі 6-88цс13, від 03.06.2015 у справі 6-100цс15, від 23.03.2016 у справі 6-2978цс15, від 07.06.2017 у справі 3-189гс17, щодо застосування статей 203, 204, 625, 1212 Цивільного кодексу України. На думку скаржника у ТОВ "Компанія Тітал" виник обов`язок із повернення коштів позивачу з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання правочину недійсним. Скаржник вважає, що прострочення виконання боржником грошового зобов`язання може бути пов`язане з набранням законної сили судовим рішенням, яким установлено факт безпідставності отримання майна, саме з цього моменту боржник у зобов`язанні стає достеменно поінформованим про наявність свого зобов`язання щодо кредитора про повернення безпідставно отриманого майна;

- викладені в постановах від 08.02.2022 у справі 209/3085/20, від 16.06.2021 у справі 554/4741/19, від 18.04.2022 у справі 520/1185/16-ц, від 05.04.2023 у справі 911/1278/20, щодо застосування статей 3, 12 Цивільного кодексу України. За твердженням скаржника, результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з`ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним; судам слід брати до уваги добросовісність поведінки набувача майна.

На думку ТОВ "Компанія Тітал", початок періоду прострочення грошового зобов`язання повинен розпочинатися з дати набрання законної сили судовим рішенням про визнання правочину недійсним. Водночас позивач виконав розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат від моменту отримання грошових коштів відповідачем без належної правової підстави. Відтак, за твердженням скаржника, суди неправильно застосували положення статей 625 та 1212 Цивільного кодексу України під час вирішення зазначеного спору.

5.12. Розглянувши доводи скаржника, колегія суддів установила, що, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення у справі 910/3831/22, з метою перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм статей 625, 1212 Цивільного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.02.2024 у справі 910/3831/22 , на яку посилається скаржник, сформулювала такі висновки:

"86. Разом із тим, як убачається з висновків Касаційного цивільного суду у постановах від 11 серпня 2021 року у справі 344/2483/18 та від 12 квітня 2023 року у справі 461/4066/21, зобов`язання повернути майно, отримане за недійснім оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним. Враховуючи презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), можна зробити висновок, що особа отримала майно на підставі укладеного правочину, але ця підстава згодом відпала з визнанням судом цього правочину недійсним. Отже, Касаційний цивільний суд у наведених справах зробив правильний висновок про виникнення у особи обов`язку повернути майно з моменту визнання судом відповідного правочину недійсним".

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.08.2021 у справі 344/2483/18, від 12.04.2023 у справі 461/4066/21 , на які посилається скаржник.

5.13. Скаржник зазначає, що в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі 161/2823/19 викладено висновок, відповідно до якого у правовідносинах із повернення безпідставно набутих (збережених) коштів, перерахованих на виконання стороною договірного зобов`язання, виникнення прострочення виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна та можливість нарахування інфляційних втрат і 3 % річних за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання можуть бути пов`язані з набранням законної сили судовим рішенням, яким установлено факт безпідставності отримання майна, оскільки саме із цього моменту боржник у зобов`язанні стає достеменно поінформованим про наявність свого зобов`язання щодо повернення безпідставно отриманого майна.

5.14. У постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі 6-88цс13, від 03.06.2015 у справі 6-100цс15, від 23.03.2016 у справі 6-2978цс15, від 07.06.2017 у справі 3-189гс17 , на які посилається скаржник, викладено висновки, відповідно до яких у разі якщо зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

5.15. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі 209/3085/20 , на яку посилається скаржник, сформульовано висновок, відповідно до якого результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з`ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним. Загальні засади (принципи) цивільного права є фундаментальними, й інші джерела правового регулювання, насамперед акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту цих засад (принципів). Останні мають пряму дію, а тому їх слід ураховувати, здійснюючи, зокрема, тлумачення приписів актів цивільного законодавства.

Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від Верховного Суду від 05.04.2023 у справі 911/1278/20 та в постанові Верховного Суду від 18.04.2022 у справі 520/1185/16-ц , на які посилається скаржник.

5.16 . Як зазначає скаржник, у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі 554/4741/19, сформульовано правову позицію, відповідно до якої для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки / врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм.

5.17. Проаналізувавши висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, а також доводи ТОВ "Компанія Тітал" про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 625, 1212 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

5.18. Згідно із частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

5.19. Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

5.20. Отже, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з вимог статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі 910/3831/22.

5.21. Згідно з висновками, викладеними в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2026 у справі 910/6530/24, до закінчення розгляду якої зупинялося провадження у цій справі, за змістом положень глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов`язань, характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав; під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

5.22. Колегія суддів зазначає, що за своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

5.23. Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі 916/2478/20, від 03.12.2021 у справі 910/12764/20.

5.24. Порядок та механізм нарахування та сплати ПДВ (операції, які не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано положеннями Податкового кодексу України, тому вони не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

5.25. Відтак обов`язок (або його відсутність) щодо сплати ПДВ не може ставитися в залежність від волевиявлення сторін правочину, з огляду на публічно-правовий порядок правовідносин щодо справляння податків, оскільки знаходиться поза межами регулювання цивільного законодавства та контролюється державою в особі органів доходів та зборів. Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2026 у справі 910/6530/24, до закінчення розгляду якої зупинялося провадження у цій справі.

5.26. Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

5.27. Правові засади оподаткування ПДВ встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України.

5.28. Відповідно до підпункту 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів оборонного призначення, визначених такими згідно з пунктом 29 частини першої статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі", що класифікуються за такими групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД, зокрема: 8702-8705 (тільки для автомобілів спеціального призначення, радіолокаційних станцій та причепів до них, що класифікуються у товарній позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, мобільних ремонтних майстерень, які використовуються в оборонних цілях; пасажирських та вантажних автомобілів звичайного типу, що використовуються в оборонних цілях та мають легку броню або обладнані з`ємною бронею).

5.29. У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпунктів 4 і 5 цього пункту (в частині постачання товарів за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель), положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій (частина 2 підпункту 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України).

5.30. Відповідно до пункту 19 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 569, за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податкових деклараціях з податку результатів діяльності, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації з податку, платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 Податкового кодексу України.

5.31. У разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань платник податку у строки, встановлені Податковим кодексом України для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з поточного рахунка (пункт 22 цього Порядку від 16.10.2014 569).

5.32. Згідно з пунктом 20 Порядку 569 для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з ПДВ Державна податкова служба не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Податковим кодексом України для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Державній казначейській службі реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб -підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

5.33. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

5.34. Згідно з пунктами 1, 11, 23 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).

5.35. Отже, ПДВ складає кошти бюджету у вигляді податкових надходжень. Відтак у разі належного справляння платником ПДВ до Державного бюджету України цього податку, такий платник у розумінні положень статті 1212 Цивільного кодексу України не є кінцевим набувачем цих грошових коштів, таким набувачем спірного майна (грошових коштів у вигляді ПДВ) є саме Держава Україна. Близький за змістом висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2026 у справі 910/6530/24, до закінчення розгляду якої зупинялося провадження у цій справі.

5.36. Тому в подібних спорах про стягнення коштів у вигляді ПДВ на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України дослідженню підлягають обставини належного виконання особою, до якої заявлено вимоги про повернення безпідставно отриманих коштів, зобов`язань зі справляння грошових коштів (у вигляді ПДВ) до Державного бюджету України, оскільки у подібних правовідносинах судам слід встановити, чи збагатився набувач за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

5.37. У справі, яка розглядається, суд першої інстанції зазначив, що відповідач отримав суму ПДВ у розмірі 913 300,00 грн за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, ця сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом, тому вказана частина позовних вимог підлягає задоволенню.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що передбачений частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

5.38. Водночас колегія суддів зазначає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

5.39. Натомість у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій, зазначаючи про неправомірне збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом, не надали оцінки доводам скаржника щодо включення ним у жовтні - листопаді 2023 року коштів в сумі 913 300,00 грн за податковою накладною ТОВ "Компанія Тітал" від 09.10.2023 1 до складу податкових зобов`язань зі сплати ПДВ у сумі 913 300,00 грн.

При цьому суди не встановили, чи були сплачені відповідачем спірні кошти у вигляді податку в дохід Державного бюджету України, а відтак, чи мали місце порушення відповідачем вимог податкового законодавства за спірними господарськими операціями і чи є відповідач кінцевим набувачем спірних грошових коштів.

5.40. З огляду на викладене висновки судів про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Компанія Тітал" 3 % річних та інфляційних втрат є передчасними.

5.41. З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що наведені ТОВ "Компанія Тітал" підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підтвердилися.

5.42. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.43. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.44. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.45. Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними всі суттєві фактичні обставини цієї справи, що входили до предмета доказування. Тому ухвалені у справі судові рішення в оскаржуваній частині не відповідають вимогам процесуального законодавства, а тому їх не можна визнати законними та обґрунтованими.

5.46. Водночас порушення господарськими судами норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно відповідно до визначених законодавством меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

5.47. Під час нового розгляду цієї справи для правильного вирішення спору господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно, повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, і, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

5.48. З урахуванням наведеного касаційну скаргу ТОВ "Компанія Тітал" слід задовольнити, постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі 910/15442/24 в частині стягнення з ТОВ "Компанія Тітал" на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 3% річних у розмірі 32 057,18 грн та інфляційних втрат у розмірі 96 414,58 грн скасувати, а справу 910/15442/24 в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. За змістом частин 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Ураховуючи допущені судами попередніх інстанцій порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу "Компанія Тітал" слід задовольнити, постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі 910/15442/24 в частині стягнення з ТОВ "Компанія Тітал" на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 3 % річних у розмірі 32 057,18 грн та інфляційних втрат у розмірі 96 414,58 грн -скасувати, а справу 910/15442/24 в цій частині - передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

7. Розподіл судових витрат

Оскільки в цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Тітал" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі 910/15442/24 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Тітал" на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 3% річних у розмірі 32 057,18 грн та інфляційних у розмірі 96 414,58 грн скасувати, справу 910/15442/24 в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак