Постанова по делу № 159/7848/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року

м. Київ

справа 159/7848/25

провадження 61-3316св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

заявник ? ОСОБА_1 ,

заінтересована особа ? Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ковельської міської ради в особі Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Ковельської міської ради ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Гарбарук Наталією Миколаївною, на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 листопада 2025 року у складі судді Бойчука П. Ю. та постанову Волинського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року у складі колегії суддів Матвійчук Л. В., Здрилюк О. І., Федонюк С. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення опіки та призначення опікуна.

Заяву мотивовано тим, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02 травня 2025 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано недієздатним.

Рішенням Виконавчого комітету Ковельської міської ради 296 від 11 вересня 2025 року затверджено висновок про можливість призначення його, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном над недієздатним ОСОБА_2 . Згідно з цим висновком він є рідним племінником ОСОБА_2 та здійснює належний догляд за хворим дядьком, дбає про його інтереси.

Вважає, що необхідність встановлення опіки над недієздатним ОСОБА_2 та наявність позитивного висновку органу опіки та піклування про можливість призначення його опікуном є підставою для призначення його опікуном над недієздатним дядьком ОСОБА_2

ОСОБА_1 просив суд встановити опіку над ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначити його опікуном недієздатного ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

До призначення у встановленому порядку опікуна недієздатному ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Ковеля Волинської обл., зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , обов`язки із здійснення опіки над ним тимчасово покладено на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з матеріалів з особової справи Л/0122/2025 ОСОБА_2 встановлено, що останній має рідних, зокрема - матір ОСОБА_3 , сестру ОСОБА_4 , сестру ОСОБА_5 , сестру ОСОБА_2 . В матеріалах особової справи ОСОБА_6 не зазначено, що за станом здоров`я вказані близькі родичі не можуть здійснювати догляд за своїм сином та братом. Таких доказів не надано і суду. Фактичний догляд за ОСОБА_2 здійснює саме ОСОБА_3 .

Висновок органу опіки та піклування не містить належної мотивації призначення саме ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , зважаючи на наявність осіб, які можуть бути опікунами, а саме рідної матері та рідних сестер. Вказані обставини не досліджувались органом опіки та піклування при наданні висновку про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , як і не досліджувались обставини можливості здійснення ним повноважень опікуна у зв`язку з його зайнятістю підприємницькою діяльністю.

Більше того, відповідно до протоколу 5 від 09 червня 2025 року засідання опікунської ради з питань захисту прав повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки, ОСОБА_1 відмовлено в наданні висновку щодо можливості призначення його опікуном над недієздатним дядьком ОСОБА_2 . В подальшому засідання опікунської ради щодо цього питання не проводилось, а позитивний висновок видано лише на підставі заяви ОСОБА_1 від 28 липня 2025 року та акта обстеження умов життя особи, що потребує опіки/піклування, та майбутнього опікуна/піклувальника від 07 серпня 2025 року.

Водночас, при внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка. Саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належним чином мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.

Дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, встановивши, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами дійсність його намірів щодо забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного дядька ОСОБА_2 .

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що доцільність призначення опікуном заявника з огляду на наявність інших близьких родичів, зокрема, матері та рідних сестер та наведених інших обставин, орган опіки та піклування не з`ясував, що у даному випадку вказує на відсутність достатніх підстав для призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного дядька. Заявником також не доведено неможливості інших членів сім`ї здійснювати за підопічним постійний догляд.

Доводи апеляційної скарги представника заявника про те, що закон не наділяє суд правом оцінювати доцільність подання органу опіки, а лише зобов`язує перевірити його наявність та відповідність вимогам закону, не звільняє суд від обов`язку встановити, чи призначення саме тієї чи іншої особи відповідатиме якнайкращим інтересам особи, над якою встановлюється опіка. У поданні орган опіки та піклування висловлює лише пропозиції про доцільність призначення опікуна, а тому суд не обмежений у з`ясуванні обставин щодо кола осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, та які переважно можуть бути призначені опікунами, а також ураховувати особисті стосунки між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна. У цій справі подання органу опіки та піклування не містить жодної мотивації про наявність у недієздатного ОСОБА_2 його матері та рідних сестер, які можуть бути опікунами. Подання також не містить жодних відомостей про особисті стосунки між цими особами та підопічним, а також неможливість цих осіб виконувати обов`язки опікуна.

Аргументи учасників справи

13 березня 2026 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив судові рішення скасувати, призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , враховуючи позитивне подання органу опіки та фактичний догляд племінника. Встановити, що рішення набирає чинності з моменту його ухвалення, забезпечуючи безперервність опіки та захист прав недієздатного.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновок органу опіки та піклування про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном затверджено рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради 296 від 11 вересня 2025 року. Орган опіки та піклування перевірив умови проживання, дослідив стан здоров`я кандидата, встановив родинні зв`язки, склав акт обстеження, підготував відповідний висновок. Таким чином, передбачена законом умова для призначення опікуна була дотримана. Орган опіки та піклування виконав покладені на нього законом функції, провів перевірку кандидатури заявника та подав до суду відповідний висновок, який був затверджений рішенням виконавчого комітету. Однак суди попередніх інстанцій фактично поставили під сумнів обґрунтованість подання органу опіки та піклування, вказавши на його нібито недостатню мотивованість. Такий підхід суперечить змісту статті 60 ЦК України, оскільки суд не наділений повноваженнями підміняти функції органу опіки та піклування та здійснювати повторну перевірку доцільності призначення конкретної особи опікуном. Відмова суду врахувати належним чином підготовлене подання органу опіки є процесуальною помилкою.

Частиною третьою статті 63 ЦК України передбачено, що фізична особа може бути призначена опікуном лише за її письмовою заявою. Насправді, жодна з сестер недієздатного не подала письмової заяви про бажання бути опікуном. Більше того, матеріали справи містять заяви родичів про небажання виконувати обов`язки опікуна. Отже, висновки судів про можливість призначення інших родичів опікунами ґрунтуються виключно на припущеннях. Навіть у випадку, якщо інші родичі могли б брати участь у догляді за недієздатною особою, це жодним чином не виключає можливості призначення заявника опікуном.

Враховуючи, що племінник фактично доглядає за дядьком, проживає разом з ним та має позитивний висновок органу опіки, відмова у призначенні його опікуном порушує базові інтереси підопічного, які мають бути визначальними. Фактично відмовляючи у призначенні опікуна за наявності подання органу опіки та піклування, суди попередніх інстанцій залишили недієздатного ОСОБА_2 без конкретного опікуна. Такий підхід суперечить самій природі інституту опіки та не відповідає інтересам недієздатної особи, яка потребує постійного представництва та захисту своїх прав.

Заявник має чинну відстрочку від призову до 15 грудня 2026 року, що виключає ризики, на які посилався апеляційний суд. Закон України не обмежує призначення мобілізованого чи військовозобов`язаного опікуном (частина перша статті 65 Конституції, Указ Президента 64/2022).

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі 712/10043/20, від 23 листопада 2021 року у справі 751/9572/19, від 08 січня 2024 року у справі 753/1905/22, від 15 вересня 2025 року у справі 727/5306/24, від 28 лютого 2024 року у справі 372/3474/21 ).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02 травня 2025 року у справі 159/5660/24 заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним. Встановлено строк дії даного рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатним - 2 роки з моменту набрання рішенням законної сили. ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/127036921).

ОСОБА_2 є особою з інвалідністю першої групи з дитинства.

ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 згідно з витягом з реєстру територіальної громади 2024/009942172 також зареєстрований за вказаною адресою.

Відповідно до висновку про можливість призначення опікуна, який затверджений рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради 11 вересня 2025 року за 296, виконавчий комітет рекомендував призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 має рідних, зокрема матір ОСОБА_3 та сестер - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 . Ці особи зверталися до органу опіки та піклування із заявами, в яких висловили відмови бути опікунами ОСОБА_2 і не заперечували щоб його опікуном був племінник ОСОБА_1 . Проте матеріали особової справи ОСОБА_6 Л/0122/2025 не містять відомостей про те, що вказані близькі родичі за станом здоров`я не можуть здійснювати догляд за своїм сином та братом. Таких доказів не надано і суду.

ОСОБА_3 перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Виконавчого комітету Ковельської міської ради і є отримувачем допомоги по догляду за особою з інвалідністю внаслідок психічного розладу І групи з 01 листопада 2013 року по 30 червня 2025 року на ОСОБА_2 1972 року народження.

Відповідно до протоколу 5 від 09 червня 2025 року засідання опікунської ради з питань захисту прав повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки, встановлено, що заявнику ОСОБА_1 раніше було відмовлено у наданні висновку щодо можливості призначення його опікуном над недієздатним дядьком ОСОБА_2 .

Надалі засідання опікунської ради щодо цього питання не проводилося, а позитивний висновок виданий лише на підставі заяви ОСОБА_1 від 28 липня 2025 року та акта обстеження умов життя особи, що потребує опіки/піклування, та майбутнього опікуна/піклувальника від 07 серпня 2025 року.

Позиція Верховного Суду

Малолітня, неповнолітня особа, а також фізична особа, яка визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена, має право на опіку або піклування (стаття 292 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування (стаття 64 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2021 року у справі 751/9572/19, на яку посилається заявник, зазначено, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі 736/1508/17 (провадження 61-39361св18) .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2022 року у справі 712/10043/20, на яку посилається заявник, вказано, що при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. […] Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка .

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 січня 2024 року у справі 753/1905/22.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2025 року у справі 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи , враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2026 року у справі 199/11073/24 вказано, що суд апеляційної інстанції вірно вказав, що конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України має перевагу над бажанням заявника бути опікуном недієздатної особи за обставин наявності в останнього інших членів сім`ї, які також можуть бути опікунами. Дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши частину четверту статті 63 ЦК України, яка приписує ураховувати можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника, частину першу статті 67 ЦК України, яка зобов`язує опікуна дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном над недієздатним ОСОБА_2, керуючись насамперед інтересами недієздатного ОСОБА_2 .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року у справі 305/1557/24 (провадження 61-9539сво25) зроблені такі висновки:

статтею 64 ЦК України визначено випадки, коли фізична особа, не може бути опікуном або піклувальником. За змістом цієї статті, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування. Цей перелік обмежувальних обставин є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що сам по собі факт проходження військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації не може бути підставою для відмови у призначенні його опікуном над особою, визнаною недієздатною. У таких справах, з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовослужбовця як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та ураховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун.

Сам по собі факт проходження військової служби не може розглядатися як автоматична та безумовна перешкода для призначення військовослужбовця опікуном. Інше тлумачення призводило б до встановлення непередбаченого законом додаткового обмеження прав особи та суперечило б принципу рівності, закріпленому статтею 24 Конституції України, навіть з урахуванням особливостей правового режиму воєнного стану (стаття 64 Конституції України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що особа використовувала його на зло; негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Установивши, що у ОСОБА_2 є інші близькі особи, які можуть бути його опікунами, а ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації та проходить військову службу, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відмову в задоволенні заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном із зазначених підстав. Аргументи заявника про те, що у зв`язку з відмовою в задоволенні заяви про призначення опікуна обов`язки опікуна ні на кого не покладено, є безпідставними, оскільки відмова в задоволенні таких вимог не позбавляє орган опіки та піклування обов`язку вирішити питання опіки над недієздатним ОСОБА_2 відповідно до законодавства .

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частини перша - третя статті 294 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні з заявою про призначення опікуна ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02 травня 2025 року ОСОБА_2 визнано недієздатним. Рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради 296 від 11 вересня 2025 року затверджено висновок про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 . Він є рідним племінником ОСОБА_2 та здійснює догляд за хворим дядьком, дбає про його інтереси;

відмовляючи у задоволенні заяви, суди виходили із того, що ОСОБА_2 має близьких родичів, зокрема, матір ОСОБА_3 та сестер - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 . В матеріалах особової справи ОСОБА_6 не зазначено, що за станом здоров`я вказані особи не можуть здійснювати догляд за своїм сином та братом. Заявником також не доведено неможливості інших членів сім`ї здійснювати за підопічним постійний догляд. Ф актичний догляд за ОСОБА_2 здійснює саме ОСОБА_3 . Відповідно до протоколу 5 від 09 червня 2025 року засідання опікунської ради з питань захисту прав повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки, ОСОБА_1 відмовлено в наданні висновку щодо можливості призначення його опікуном над недієздатним дядьком ОСОБА_2 , в подальшому засідання опікунської ради щодо цього питання не проводилось, а позитивний висновок видано лише на підставі заяви ОСОБА_1 від 28 липня 2025 року та акта обстеження умов життя особи, що потребує опіки/піклування, та майбутнього опікуна/піклувальника від 07 серпня 2025 року. Висновок органу опіки та піклування не містить належної мотивації призначення саме ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , зважаючи на наявність рідної матері та рідних сестер, які можуть бути опікунами. Органом опіки та піклування не досліджувались і обставини можливості здійснення ОСОБА_1 повноважень опікуна у зв`язку з його зайнятістю підприємницькою діяльністю. Подання також не містить жодних відомостей про особисті стосунки між цими особами та підопічним, а також неможливість цих осіб виконувати обов`язки опікуна.

суди врахували, що приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення виконання встановлених законом обов`язків, а подання органу опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка, і у таких справах з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконувати функції саме опікуна недієздатної особи, досліджувати дійсність намірів особи як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів та ураховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун. Саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належним чином мотивувати своє подання про можливість призначення такої особи опікуном;

касаційний суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відхилення доводів представника заявника про те, що закон не наділяє суд правом оцінювати доцільність подання органу опіки, а лише зобов`язує перевірити його наявність та відповідність вимогам закону, оскільки саме суд вирішує питання про встановлення опіки та призначення опікуна і має встановити, чи призначення саме тієї чи іншої особи опікуном відповідатиме якнайкращим інтересам особи, над якою встановлюється опіка. У поданні орган опіки та піклування висловлює лише пропозиції про доцільність призначення опікуна, а суд не обмежений у з`ясуванні обставин щодо кола осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, та які переважно можуть бути призначені опікунами, ураховувати особисті стосунки між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна.

Встановивши, що ОСОБА_1 не доведено дійсність його намірів щодо забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів ОСОБА_2 , суди зробили обґрунтований висновок про відсутність достатніх підстав для призначення його опікуном недієздатного дядька - ОСОБА_2 .

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, на які є посилання в касаційній скарзі, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2026 року у справі 199/11073/24, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року у справі 305/1557/24 (провадження 61-9539сво25), не дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 листопада 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко