Постанова по делу № 910/9573/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 910/9573/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" - Мокан О.О.,

Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" - Запорожець Д.Ю.,

Акціонерного товариства "Втормет" - Кравчук О.А.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" - Маслова К.В.,

Арбітражного керуючого - Капінус А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 (колегія суддів у складі: Пантеліенко В.О. - головуючий, Доманська М.Л., Станік С.Р.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 в частині мотивування висновків господарського суду про недотримання Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" строків звернення із кредиторськими вимогами (суддя Мандичев Д.В.)

у справі 910/9573/25

за заявою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Миколаївського морського порту)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи та стислий зміст заяви

1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" (далі - ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв", Боржник), введено процедуру розпорядження майном і мораторій на задоволення вимог кредиторів.

2. 22.09.2025 на офіційному вебпорталі судової влади України оприлюднено оголошення 77213 про відкриття провадження у справі 910/9573/25 про банкрутство Боржника.

3. 23.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (далі - ДП "ММТП", Порт) про визнання грошових вимог до Боржника, які з урахуванням уточнень становили 26140960,27 грн без судового збору.

Фактичні обставини справи, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій

4. Господарські суди встановили, що 30-денний строк для заявлення конкурсними кредиторами грошових вимог до Боржника спливав 22.10.2025.

5. 21.10.2025 ДП "ММТП" через підсистему "Електронний суд" направило заяву про визнання грошових вимог до Господарського суду Київської області. У реєстрації цієї заяви відмовлено через її подання до іншого господарського суду (невірне визначення територіальної юрисдикції (підсудності)).

6. 23.10.2025 ДП "ММТП" звернулося із заявою про визнання грошових вимог до Господарського суду міста Києва, у провадженні якого перебуває справа 910/9573/25 про банкрутство Боржника.

Стислий зміст ухвали господарського суду першої інстанції та постанови господарського суду апеляційної інстанції

7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2026, зокрема, визнано грошові вимоги ДП "ММТП" на загальну суму 26145805,07 грн, з яких 4844,80 грн - вимоги першої черги, 26084930,17 грн - вимоги четвертої черги, 56030,10 грн - вимоги шостої черги.

8. Місцевий господарський суд виходив із того, що заява Порту подана до господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, 23.10.2025, тобто після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). Тому ДП "ММТП" є конкурсним кредитором без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 залишено без змін.

10. Апеляційний господарський суд погодився з тим, що направлення заяви 21.10.2025 до Господарського суду Київської області не є зверненням до належного господарського суду у справі 910/9573/25, а до Господарського суду міста Києва заява подана лише 23.10.2025 - після закінчення строку для її подання.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

11. ДП "ММТП" подало касаційну скаргу, в якій просить змінити мотивувальні частини ухвали Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026, виключити висновки про подання заяви поза межами строку та вважати заяву Порту поданою 21.10.2025 у межах строку, встановленого ст. 45 КУзПБ. В іншій частині скаржник просить залишити судові рішення без змін.

12. Касаційна скарга подана з посиланням на п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

13. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29.11.2023 у справі 227/477/21, від 23.07.2024 у справі 440/17245/23, від 28.04.2021 у справі 909/995/19(909/260/20) та від 30.01.2023 у справі 947/3424/21, щодо визначення моменту подання процесуального документа через підсистему "Електронний суд" за часом його відправлення, а не реєстрації господарським судом.

14. Скаржник стверджує, що 21.10.2025 сформував, підписав кваліфікованим електронним підписом і направив заяву через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (далі - ЄСІТС), але через технічну помилку під час вибору адресата зазначив Господарський суд Київської області замість Господарського суду міста Києва.

15. За доводами скаржника, пункти 28, 39, 40 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС зобов`язували канцелярію Господарського суду Київської області зареєструвати заяву, після чого питання про її процесуальну долю мав вирішити суддя. Порт уважає, що надсилання документа через ЄСІТС фіксує дату звернення особи до держави за судовим захистом, а Господарський суд Київської області та Господарський суд міста Києва є елементами єдиної судової системи. Тому матеріали, на думку скаржника, підлягали передачі за ст. 31 ГПК України зі збереженням дати первинного подання.

16. Обґрунтовуючи підставу, передбачену п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо повноважень канцелярії відмовити в реєстрації електронного документа через помилкове визначення господарського суду та щодо застосування ст. 31 ГПК України за таких обставин.

17. Скаржник також посилається на ст.ст. 4, 20 ГПК України, уважає позбавлення його права вирішального голосу через помилку в один клік надмірно формальним і непропорційним, а оскаржені господарські судові рішення такими, що підлягають зміні на ст. ст. 311 ГПК України.

18. На обґрунтування порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) Порт посилається на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Голдер проти Сполученого Королівства", "Беллє проти Франції", "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини", "Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії", "Ашингдейн проти Сполученого Королівства", "Кромбах проти Франції", "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії", "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії", а також на постанову Верховного Суду від 01.03.2023 у справі 902/221/22.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

19. ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" подало відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені господарські судові рішення - без змін.

20. Боржник зазначає, що 21.10.2025 Порт звернувся до іншого господарського суду, а належне звернення у справі про банкрутство здійснив 23.10.2025. За доводами Боржника, підсистема "Електронний суд" забезпечує надсилання процесуального документа до обраного користувачем господарського суду та не передбачає автоматичного подання такого документа до іншого господарського суду; ст. 31 ГПК України не застосовувалася, оскільки заява не була зареєстрована і не передавалася господарським судом на підставі ухвали; строк, установлений ст. 45 КУзПБ, не підлягає поновленню незалежно від поважності причин його пропуску.

21. Боржник також уважає правовідносини у справах, на які посилається скаржник, неподібними, оскільки в них вирішувалося питання про час відправлення та реєстрації документа, направленого до належного суду, або про форму електронного звернення, а не про наслідки помилкового вибору іншого господарського суду.

22. Заперечуючи доводи щодо порушення доступу до господарського суду, Боржник наголошує, що вимоги Порту розглянуті по суті та визнані в повному обсязі, а встановлений законом наслідок полягає у відсутності права вирішального голосу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків господарських судів попередніх інстанцій

23. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку господарські судові рішення, господарський суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування господарським судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Господарський суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у господарському судовому рішенні чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність доказів, перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

24. Предметом касаційного перегляду є правильність висновків господарських судів про те, що ДП "ММТП" звернулося із заявою з грошовими вимогами до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 45 КУзПБ.

25. Згідно з ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

26. За ч. 4 ст. 45 КУзПБ кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного ч. 1 цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Їхні вимоги задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

27. Верховний Суд у постановах від 17.03.2021 у справі 904/678/20 та від 19.01.2023 у справі 902/207/22 виснував, що визначений ч. 1 ст. 45 КУзПБ строк є спеціальним строком у процедурі банкрутства та не може бути поновлений господарським судом незалежно від поважності причин його пропуску.

28. Верховний Суд ураховує, що ДП "ММТП" не просить поновити цей строк, а наполягає на тому, що належною датою подання заяви є 21.10.2025. Тому для вирішення спору належить визначити правове значення направлення документа через підсистему "Електронний суд" до господарського суду, який не розглядає відповідну справу про банкрутство.

29. Порядок функціонування підсистеми "Електронний суд" урегульовано Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 1845/0/15-21 (далі - Положення).

30. Відповідно до п. 24 Положення підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість користувачам створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя. За п. 26 Положення електронні документи створюються шляхом заповнення форм, підписуються кваліфікованим електронним підписом і надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС. Згідно з п. 28 Положення дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню.

31. Пунктом 39 Положення визначено строки та загальні правила реєстрації документів, що надійшли через Електронний суд. За п. 40 Положення відповідальний працівник перед реєстрацією повинен переконатися, що документ доступний для перегляду; якщо відкрити (переглянути) його неможливо, документ не реєструється, про що складається відповідний акт. Відповідно до п. 41 Положення в разі реєстрації документа користувачу автоматично надсилається відповідне повідомлення, а в іншому випадку - повідомлення із зазначенням причини відмови в реєстрації.

32. Наведені приписи розмежовують надсилання документа користувачем, його надходження до обраного адресата та подальшу реєстрацію цим адресатом. Вони не надають документу, направленому одному господарському суду, статусу документа, поданого до іншого господарського суду.

33. Згідно з ч. 7 ст. 116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Ця норма визначає момент учинення процесуальної дії, але не змінює обраного заявником суду-адресата.

34. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 21.10.2025 ДП "ММТП" направило заяву до Господарського суду Київської області, а до Господарського суду міста Києва, який розглядає справу 910/9573/25 про банкрутство Боржника, звернулося 23.10.2025.

35. Наявна в матеріалах справи заява, яка подана до Господарського суду міста Києва, містить системну відмітку про її формування в підсистемі "Електронний суд" 23.10.2025. Водночас картка руху електронного документа фіксує, що адресатом відправлення 21.10.2025 був Господарський суд Київської області. Отже, зміст заяви, сформованої 23.10.2025, не підтверджує її направлення до Господарського суду міста Києва 21.10.2025.

36. У касаційній скарзі ДП "ММТП" зазначає, що під час вибору адресата помилково вказало Господарський суд Київської області замість Господарського суду міста Києва. Тому вжите скаржником словосполучення "технічна помилка" характеризує помилку користувача під час заповнення електронної форми, а не збій чи технічну несправність ЄСІТС. Скаржник не стверджує, що обрав належний господарський суд, а підсистема самостійно змінила адресата документа.

37. У постанові від 14.04.2025 у справі 904/2796/22 Верховний Суд розглядав доводи про те, що направлення процесуального документа до іншого суду сталося через технічний збій. Верховний Суд урахував установлену апеляційним судом відсутність доказів технічної несправності підсистеми та зазначив, що направлення могло бути наслідком помилки користувача під час заповнення кроку "регіон та суд".

38. Висновки цієї постанови враховуються у цій справі лише в частині розмежування технічної несправності підсистеми і помилки користувача під час вибору адресата. Питання поновлення строку апеляційного оскарження та оцінки тривалості бездіяльності скаржника, вирішені у справі 904/2796/22, не є тотожними правовому питанню у цій справі.

39. З огляду на встановлену господарськими судами хронологію та правила функціонування підсистеми "Електронний суд" Верховний Суд погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій: для цілей ч. 1 ст. 45 КУзПБ датою звернення Порту до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, є 23.10.2025, а не 21.10.2025.

40. Те, що Порт після отримання повідомлення про відмову невідкладно, 23.10.2025, звернувся до належного господарського суду, не змінює дати цього звернення. Ч. 4 ст. 45 КУзПБ не надає господарському суду дискреції не застосовувати встановлений нею наслідок залежно від тривалості прострочення, причин помилки чи оперативності повторного подання.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України

41. Верховний Суд ураховує, що касаційне провадження відкрито, зокрема, з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

42. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1 , 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в такому випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

43. Отже, для касаційного перегляду судового рішення з наведеної підстави недостатньо самого лише посилання скаржника на постанову Верховного Суду. Обов`язковою умовою є подібність правовідносин у справі, яка переглядається, та у справі, в якій Верховний Суд сформулював відповідний висновок щодо застосування норми права.

44. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.10.2021 у справі 233/2021/19, процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Тобто на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.

45. Наведені скаржником висновки Верховного Суду слід оцінювати в контексті предмета спору, встановлених обставин і правового питання, вирішеного в кожній із відповідних справ.

46. У постанові від 29.11.2023 у справі 227/477/21 Верховний Суд виходив із того, що процесуальний документ був направлений через підсистему "Електронний суд" до належного суду 03.04.2023, а зареєстрований цим самим судом 04.04.2023. Вирішувалося питання про співвідношення часу відправлення документа заявником і часу його внутрішньої реєстрації належним судом. Натомість у справі, що переглядається, документ 21.10.2025 був направлений до іншого господарського суду.

47. У постанові від 23.07.2024 у справі 440/17245/23 Верховний Суд перевіряв своєчасність усунення недоліків апеляційної скарги та дотримання вимог до формування і підписання електронного процесуального документа. Верховний Суд установив, що 08.04.2024 у підсистемі "Електронний суд" було сформовано супровідний лист, до якого окремим файлом додано клопотання про поновлення строку. Оскільки саме клопотання не було сформовано в підсистемі як самостійний процесуальний документ, Верховний Суд визнав його непідписаним і таким, що не може бути прийняте до розгляду.

48. У справі 440/17245/23 не вирішувалося питання про правові наслідки вибору іншого суду як адресата. Постанова також не містить висновку, за яким документ, направлений одному суду, вважається поданим у відповідний строк іншому суду.

49. У справі 909/995/19(909/260/20), за результатами розгляду якої ухвалено постанову від 28.04.2021, заява про розподіл судових витрат була сформована і направлена через підсистему "Електронний суд" до належного господарського суду в останній день строку, а зареєстрована цим самим господарським судом наступного дня. Тому й у цій справі вирішувалося питання про час відправлення документа належному господарському суду, а не про наслідки направлення документа іншому господарському суду.

50. У постанові від 30.01.2023 у справі 947/3424/21 Верховний Суд, вирішуючи клопотання про залишення без розгляду відзиву на касаційну скаргу, виходив із того, що відзив був поданий через підсистему "Електронний суд" у межах установленого строку, хоча надійшов до суду пізніше. Верховний Суд зазначив про необґрунтованість ототожнення дати реєстрації процесуального документа відповідним структурним підрозділом суду з датою його подання учасником справи.

51. Правовідносини у справах 227/477/21, 440/17245/23, 909/995/19(909/260/20), 947/3424/21 та у справі, що переглядається, не є подібними за змістом спірного правового питання. У справах 227/477/21, 909/995/19(909/260/20) та 947/3424/21 вирішувалося питання про співвідношення часу подання процесуального документа до належного суду і часу його реєстрації цим судом, а у справі 440/17245/23 - питання про формування та підписання електронного процесуального документа. У жодній із наведених справ не вирішувалися правові наслідки помилкового вибору іншого суду як адресата електронного документа.

52. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України господарський суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу встановлено, що висновок щодо застосування норми права, викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник, стосується правовідносин, які не є подібними.

53. Тому касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, підлягає закриттю.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України

54. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, ДП "ММТП" посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо повноважень працівників апарату суду відмовити в реєстрації документа, поданого через підсистему "Електронний суд", у зв`язку з помилковим визначенням суду-адресата, а також щодо застосування ст. 31 ГПК України зі збереженням дати первинного подання.

55. У разі касаційного оскарження з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник має зазначити норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, конкретизувати правовідносини, у яких такий висновок відсутній, і обґрунтувати необхідність його формування для правильного вирішення спору.

56. У цій справі предметом касаційного перегляду є дата звернення кредитора до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та застосування наслідків, передбачених ч. 4 ст. 45 КУзПБ. Натомість правомірність дій працівників апарату Господарського суду Київської області під час опрацювання адресованого цьому господарському суду документа не становить предмета розгляду заяви Порту у справі 910/9573/25.

57. Доводи про те, що канцелярія Господарського суду Київської області мала зареєструвати документ, стосуються дій після його надходження до обраного Портом адресата. Вони не спростовують установленого господарськими судами факту, що до Господарського суду міста Києва заява в межах строку, визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ, не надходила.

58. Навіть якщо припустити, що документ належало зареєструвати в Господарському суді Київської області, така реєстрація в іншому господарському суді сама собою не означала б подання заяви до Господарського суду міста Києва та не змінювала б дату фактичного звернення Порту до господарського суду, який розглядає справу про банкрутство.

59. Стаття 31 ГПК України регулює передачу господарським судом справи на розгляд іншого господарського суду на підставі відповідної ухвали. Установлений цією нормою процесуальний механізм у цьому випадку не застосовувався: матеріали не передавалися до Господарського суду міста Києва за ухвалою, а 23.10.2025 Порт самостійно сформував і подав заяву належному господарському суду. Стаття 31 ГПК України не встановлює правила, за яким дата направлення документа іншому господарському суду автоматично переноситься на нове звернення у вже відкритій справі про банкрутство.

60. Формування висновку Верховного Суду щодо правомірності відмови працівників апарату іншого господарського суду в реєстрації помилково направленого документа не є необхідним для вирішення цього спору, оскільки не стосується дати подання заяви до належного господарського суду. Так само не потребує формування нового висновку застосування ст. 31 ГПК України до обставин, за яких передача справи чи матеріалів на підставі цієї норми фактично не здійснювалася.

61. За таких обставин доводи скаржника не підтверджують наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

62. Доводи скаржника про надмірний формалізм і порушення ст. 6 Конвенції також не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.

63. У наведених скаржником рішеннях у справах "Голдер проти Сполученого Королівства", "Беллє проти Франції", "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини", "Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії", "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" та "Кромбах проти Франції" ЄСПЛ сформулював загальні стандарти права на доступ до суду: воно має бути практичним та ефективним, однак не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які переслідують легітимну мету, не порушують саму сутність права та є пропорційними.

64. У справах "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" і "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" ЄСПЛ оцінював надто суворе тлумачення процесуальних правил, яке перешкодило розгляду вимог заявників по суті. Обставини цієї справи є іншими: вимоги Порту не залишилися без розгляду та не були відхилені через процесуальну помилку.

65. Грошові вимоги ДП "ММТП" розглянуто по суті та визнано, а їхня черговість не змінилася. Відсутність права вирішального голосу є процесуальним обмеженням, прямо встановленим ч. 4 ст. 45 КУзПБ для всіх кредиторів, які подали вимоги після завершення визначеного законом строку. Таке обмеження спрямоване на своєчасне формування складу кредиторів та органів, які представляють їхні інтереси, забезпечення правової визначеності й рівності кредиторів у процедурі банкрутства. З огляду на збереження майнових вимог Порту, однакове застосування цього наслідку до всіх кредиторів і відсутність у господарського суду повноваження поновити цей строк застосований наслідок не порушує самої сутності права на доступ до суду.

66. Постанова Верховного Суду від 01.03.2023 у справі 902/221/22 стосується стандарту перевірки обґрунтованості грошових вимог кредитора та неприпустимості формального підходу під час такої перевірки. Вона не містить висновку щодо визначення суду-адресата електронного документа чи наслідків пропуску строку, встановленого ст. 45 КУзПБ; до того ж вимоги Порту в цій справі розглянуті та визнані по суті.

67. Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновку господарських судів попередніх інстанцій про подання ДП "ММТП" заяви до належного господарського суду 23.10.2025 після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 45 КУзПБ.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України касаційне провадження, відкрите на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу, підлягає закриттю, якщо наведений скаржником висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які не є подібними.

69. За ст. 309 ГПК України господарський суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а господарські судові рішення - без змін, якщо господарське судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне господарське судове рішення з одних лише формальних міркувань.

70. Ураховуючи наведене, касаційне провадження в частині підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, належить закрити, а в частині підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 цієї статті, касаційну скаргу залишити без задоволення. Оскаржені господарські судові рішення у відповідній частині підлягають залишенню без змін.

Судові витрати

71. Оскільки касаційне провадження частково закривається, а в решті касаційна скарга залишається без задоволення, судові витрати, понесені ДП "ММТП" у зв`язку з касаційним переглядом, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі 910/9573/25, відкрите на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, закрити.

2. Касаційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" у частині підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі 910/9573/25 в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді С. Жуков

В. Пєсков