Постанова по делу № 420/4049/24
Об акте
Текст решения
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2026 року
м. Київ
справа 420/4049/24
адміністративне провадження К/990/14072/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Племениченко Геннадій Вячеславович, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року (суддя: Юхтенко Л.Р.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року (судді: Джабурія О.В., Вербицька Н.В., Кравченко К.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшену до 100 000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28 лютого 2022 року 168, з березня 2023 року по листопад 2023 року;
- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) здійснити виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28 лютого 2022 року 168, з березня 2023 року по листопад 2023 року;
- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року 159.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що в період проходження військової служби з березня 2023 року по листопад 2023 року перебував в оперативному підпорядкуванні (відрядженні) та на підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії. Разом з цим, незважаючи на виконання зазначених завдань, відповідач не виплатив йому збільшену додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28 лютого 2022 року 168 (далі - Постанова 168) у розмірі 100 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із положень Постанови 168, тоді як суд апеляційної інстанції, крім її положень, застосував також окреме доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року 912/з/29.
З огляду на зазначені нормативні акти, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що виплата додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн лише військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території бойових дій.
Разом з цим позивач під час розгляду справи не конкретизував, які саме бойові (спеціальні) завдання він виконував в спірний період з березня по листопад 2023 року.
Водночас із наданих відповідачем витягів з журналу бойових дій головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону суд першої інстанції встановив, що позивач проходив військову службу та виконував бойові (спеціальні) завдання у місті Херсоні та на рубежі вздовж лінії населених пунктів Лупареве - Херсон, розташованих на правому березі річки Дніпро, на межі Херсонської та Миколаївської областей.
Як установив суд, виконувані позивачем завдання полягали у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки, оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії в межах НОМЕР_1 прикордонного загону. Зокрема, вони включали несення служби на фільтраційних постах, встановлення осіб, причетних до диверсійно-розвідувальних груп противника, проведення антидронових заходів, аналіз та накопичення відомостей щодо противника, обслуговування технічних засобів та майна головного оперативно-розшукового відділу, проведення заходів з повітряної розвідки, висвітлення обстановки щодо місць зосередження сил та засобів противника, передача інформації для нанесення вогневого ураження, підтримання літальних апаратів у справному стану та використання їх за призначенням, взаємодія з підрозділами Збройних Сил України, відпрацювання звітних документів; виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп та незаконних збройних формувань тощо.
Разом із тим відповідач зазначив, що відповідно до бойового розпорядження для НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України підрозділ виконував завдання зі спостереження за надводною обстановкою та протидії ймовірному висадженню десанту противника на правобережжі річки Дніпро. За твердження відповідача, такі завдання мали оборонний характер та виконувалися поза районами ведення воєнних (бойових) дій.
Крім того, суди встановили, що у період з 1 березня по 30 листопада 2023 року територія правобережної частини Херсонської області, зокрема місто Херсон, які входили до зони відповідальності НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 2 лютого 2023 року 26, від 14 лютого 2023 року 35, від 01 березня 2023 року 52, від 17 березня 2023 року 67, від 17 березня 2023 року 68, від 01 квітня 2023 року 89, від 01 травня 2023 року 111, від 01 червня 2023 року 147, від 01 липня 2023 року 183, від 01 серпня 2023 року 210, від 01 вересня 2023 року 247, від 01 жовтня 2023 року 273, від 01 листопада 2023 року 301 та від 01 грудня 2023 року 341 не належала до районів ведення воєнних (бойових) дій.
Виходячи з цього суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за період з березня по листопад 2023 року, у зв`язку з чим відмовили у задоволенні позовних вимог.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Племениченко Геннадій Вячеславович, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати згадані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, не урахувавши правової позиції Верховного Суду щодо застосування норм у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі 120/5138/23, від 17 грудня 2024 року у справі 120/5140/23 та 160/6265/23 та 260/3637/23, від 06 березня 2025 року у справі 620/18189/23, від 30 січня 2025 року у справі 120/7088/23, від 23 січня 2025 року у справі 120/16436/23 та 120/6981/23.
За твердженням скаржника, у зазначених постановах Верховний Суд дійшов висновку, що перелік бойових завдань і заходів, виконання яких є підставою для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, не є вузько обмеженим та охоплює широкий спектр військових завдань, які можуть виконуватися як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами.
Крім того, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, розглянувши справу в порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 311 КАС України, незважаючи на те, що суд першої інстанції розглянув її за правилами загального позовного провадження.
Позиція інших учасників справи
Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 27 травня 2025 року (судді: Загороднюк А.Г., Мартинюк Н.М., Соколов В.М.) визнано поважними причини пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження рішення Одеського кружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі 420/4049/24; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Племениченко Г.В., на рішення Одеського кружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі 420/4049/24.
Відповідно до розпорядження від 12 серпня 2026 року 1092/0/78-26 т.в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 12 серпня 2026 року визначено склад колегії суддів: Загороднюк А.Г. (головуючий суддя), Єресько Л.О., Соколов В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2026 року (суддя: Загороднюк А.Г.) призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджуються посвідченням від 21 серпня 2023 року.
Згідно з біографічною довідкою майора ОСОБА_1 від 20 лютого 2024 року, позивач у період з 23 березня 2023 року по 01 квітня 2024 року перебував у розпорядженні начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України; 01 квітня 2023 року обіймає посаду старшого офіцера відділу інформаційно-аналітичного забезпечення головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до витягу з журналу бойових дій головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону від 31 січня 2023 року інв. 47, ОСОБА_1 у періоди з 03 квітня 2023 по 14 квітня 2023 року, з 17 квітня 2023 року по 25 квітня 2023 року виконував бойові (спеціальні) завдання, забезпечував здійснення заходів з національної безпеки, оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії в межах НОМЕР_1 прикордонного загону. Виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань полягало, зокрема, у несенні служби на фільтраційних постах, встановленні осіб, причетних до диверсійно-розвідувальних груп противника, проведенні антидронових заходів, аналізі та накопиченні відомостей щодо противника, обслуговування технічних засобів та майна головного оперативно-розшукового відділу; з 25 квітня 2023 року по 24 травня 2023 року - виконував бойові (спеціальні) завдання, забезпечував здійснення заходів з національної безпеки, оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії в межах НОМЕР_1 прикордонного загону. Виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань полягало, зокрема, у проведенні заходів з повітряної розвідки, висвітленні обстановки щодо місць зосередження сил та засобів противника, передачі інформації для нанесення вогневого ураження, підтриманні літальних апаратів у справному стану та використанні їх за призначенням, взаємодія з підрозділами Збройних Сил України, відпрацювання звітних документів.
Відповідно до витягів з журналу бойових дій головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону стосовно ОСОБА_1 : від 04 грудня 2023 року 05/34, том 5 - періоди виконання завдання: 01 вересня 2023 року - 03 грудня 2023 року ; від 31 січня 2023 року Інв. 48 - періоди виконання завдань: 25 травня 2023 року - 04 липня 2023 року, 06 липня 2023 року -01 вересень 2023 року, 11 серпня 2023 року - 12 серпня 2023 року, 12 серпня 2023 року - 13 серпня 2023 року, 13 серпня 2023 року - 14 серпня 2023 року, 14 серпня 2023 року - 15 серпня 2023 року, 15 серпня 2023 року - 16 серпня 2023 року; від 31 січня 2023 року Інв. 49- періоди виконання завдання: 16 серпня 2023 року - 17 серпня 2023 року, 17 серпня 2023 року - 18 серпня 2023 року, 18 серпня 2023 року - 19 серпня 2023 року, 19 серпня 2023 року - 20 серпня 2023 року, 22 серпня 2023 року - 23 серпня 2023 року, 23 серпня 2023 року - 24 серпня 2023 року, 24 серпня 2023 року - 25 серпня 2023 року, 25 серпня 2023 року - 26 серпня 2023 року, 26 серпня 2023 року - 27 серпня 2023 року, 27 серпня 2023 року - 28 серпня 2023 року, 29 серпня 2023 року - 30 серпня 2023 року, 30 серпня 2023 року - 31 серпня 2023 року; від 04 грудня 2024 року 5/33, том 5 -періоди виконання завдання: 04 грудня 2023 року-18 грудня 2023 року, 19 грудня 2023 року - 13 лютого 2024 року, 20 лютого 2024 року-22 березня 2024 року, встановлено, в цілому виконання бойових завдань зводилось до здійснення заходів з повітряної розвідки за допомогою БпЛА на лінії першого ешелону оборони відповідного оперативно-тактичного угруповання військ; виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань в межах визначеного рубежу оборони, несення служби на блок-постах тощо; загальна обстановка значних змін не зазнала, противник намагається покращити тактичне положення, приведений в повну бойову готовність.
Згідно з розрахунковими листами, за квітень - грудень 2023 року, позивачу виплачено додаткову винагороду відповідно до Постанови 168 у розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць.
Позивач, уважаючи, що відповідач протиправно не нарахував і не виплатив йому додаткову винагороду,передбачену пунктом 1 Постанови 168 к розмірі до 100 000,00 грн за період з березня по листопад 2023 року, звернувся до суду з цим позовом.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03 квітня 2003 року 661-IV Про Державну прикордонну службу України (далі - Закон 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону 661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Статтею 16 Закону 661-IV визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон 2011-ХІІ), дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 Закону 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року 64 Про введення воєнного стану в Україні та від 24 лютого 2022 року 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова 168).
Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
На підставі змін, внесених постановою від 07 липня 2022 року 793 (застосовується з 24 лютого 2022 року), Постанову 168 доповнено пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З 01 лютого 2023 року порядок та умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України врегульовано наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 січня 2023 року 36, яким затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Порядок 36).
Підпунктом 3 пункту 2 Порядку 36 визначено, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 3 Порядку 36 встановлено, що до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій:
1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
3) бойових завдань з охорони об`єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього вогневого контакту з противником;
4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;
7) бойових (спеціальних) завдань у складі екіпажу корабля, катера, судна забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів;
8) бойових (спеціальних) завдань у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником.
У пункті 4 Порядку 36 закріплено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;
рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.
З 01 червня 2023 року порядок та умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України врегульовано наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року 726, яким затверджені Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, що із змінами та доповненнями діють і дотепер.
Підпунктом 1 пункту 2 вказаного Наказу визначено, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі 100 000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 3 Наказу 726 встановлено, що до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, здійснення яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в підпункті 1 пункту 2 цього Наказу, належить виконання військовослужбовцями завдань:
1) безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора:
на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);
з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
з вогневого ураження виявлених повітряних цілей;
з ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту або польотів, пов`язаних з вогневим ураженням противника;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням;
з усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони, за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
з контррозвідувального забезпечення, що здійснюється органами Держприкордонслужби, які виконують бойові (спеціальні) завдання в умовах безпосереднього зіткнення з противником, а також проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, негласних слідчих (розшукових) дій в умовах безпосереднього зіткнення з противником;
2) з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника, з бойового чергування та інших завдань екіпажів кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів у районах здійснення заходів, у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій.
У пункті 8 Наказу 726 закріплено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, є:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;
рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, кількості днів участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Спірні правовідносини у цій справі виникли внаслідок невиплати відповідачем на користь ОСОБА_1 , військовослужбовця Держприкордонслужби, додаткової винагороди, передбаченої Постановою 168, у розмірі до 100 000,00 грн за період військової служби з березня 2023 року по листопад 2023 року.
Як установили суди попередніх інстанцій, у спірний період позивач проходив військову службу в підпорядкуванні начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ).
Позивач зазначав, що на підставі бойового розпорядження Держприкордонслужби він брав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення таких заходів, а тому має право на отримання збільшеної додаткової винагороди.
Заперечення відповідача проти позову зводились до того, що відповідно до бойового розпорядження для НОМЕР_1 прикордонного загону були визначені бойові (спеціальні) завдання, які носили характер оборонних завдань, виконуваних поза районами ведення воєнних (бойових) дій. При цьому завдань, які б носили атакувальний або контратакувальний характер в районах ведення бойових дій для НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) визначено не було.
Із змісту поданих відповідачем витягів з журналу бойових дій головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону суд першої інстанції з`ясував, що протягом спірного періоду позивач виконував бойові (спеціальні) завдання, які полягали, зокрема, у несенні служби на фільтраційних постах і блокпостах, встановленні осіб, причетних до діяльності диверсійно-розвідувальних груп противника, проведенні антидронових заходів, аналізі та накопиченні відомостей про противника, здійсненні повітряної розвідки із застосуванням безпілотних літальних апаратів, передачі інформації для нанесення вогневого ураження, взаємодії з підрозділами Збройних Сил України, а також у виявленні та знешкодженні диверсійно-розвідувальних груп і незаконних збройних формувань тощо.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи з положень Постанови 168, а суд апеляційної інстанції також з урахуванням Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року 912/з/29, дійшли висновку про відсутність у позивача права на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн.
Перевіряючи правильність такого висновку в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
У спірний період питання виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби регулювали різні нормативно-правові акти, а саме:
з 01 березня 2023 року по 31 травня 2023 року - Постанова 168 (зі змінами) та Порядок 36;
з 01 червня 2023 року по 30 листопада 2023 року - Постанова 168 (зі змінами) та Наказ 726.
Аналіз положень Порядку 36 та Наказу 726, які у відповідні періоди визначали механізм реалізації приписів Постанови 168 щодо виплати додаткової винагороди, свідчить, що право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн пов`язується не лише з виконанням військової служби в умовах воєнного стану чи участю у заходах із забезпечення оборони держави загалом, а насамперед із безпосередньою участю у виконанні визначених цими нормативними актами бойових (спеціальних) завдань за умов, прямо передбачених відповідним правовим регулюванням.
При цьому перелік таких завдань та умови їх виконання є диференційованими залежно від періоду дії відповідного нормативно-правового акта.
Отже, для правильного вирішення цього спору визначальне значення має встановлення характеру бойових (спеціальних) завдань, які виконував позивач у спірний період, умов їх виконання, а також з`ясування того, чи належали такі завдання до переліку завдань, виконання яких відповідно до Порядку 36 та Наказу 726 є підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн.
Водночас визначаючи наявність права позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за період з 01 березня 2023 року по 30 листопада 2023 року суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши завдання, які виконував позивач, не оцінювали спірні правовідносини крізь призму приписів Порядку 36 та Наказу 726.
Суди обґрунтували оскаржувані судові рішення тим, що виконувані позивачем у спірний період бойові (спеціальні) завдання не підтверджували його безпосередньої участі у бойових діях або здійснення заходів у районі ведення воєнних (бойових) дій.
При цьому суд першої інстанції мотивував своє рішення виключно положеннями Постанови 168, тоді як суд апеляційної інстанції, крім Постанови 168, застосував також Окреме доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року 912/з/29.
Однак подібне правозастосування є помилковим, оскільки протягом спірного в цій справі періоду умови і підстави для реалізації приписів пункту 1 Постанови 168 визначали Порядок 36 та Наказ 726, тож саме ці нормативні акти мали бути застосовані за описаної в цій справі ситуації під час оцінювання того, чи мав позивач право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн у період з 01 березня 2023 року по 30 листопада 2023 року.
Натомість суди фактично звели предмет доказування до з`ясування лише того, чи виконував позивач бойові (спеціальні) завдання в районі ведення воєнних (бойових) дій, не перевіривши, чи належали встановлені ними бойові (спеціальні) завдання до тих, підтвердження виконання яких відповідно до Порядку 36 та Наказу 726 є підставою для виплати спірної додаткової винагороди.
Таке хибне застосування норм матеріального права вплинуло на визначення предмета доказування у справі, оцінку встановлених обставин та дослідження поданих сторонами доказів, а відтак і на висновки судів щодо відсутності у позивача права на спірну виплату.
Відповідно до статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.
Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неповного з`ясування обставин справи та неналежної оцінки доказів.
Такі порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції з огляду на межі його повноважень, визначені статтею 341 КАС України, оскільки їх усунення потребує нового дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи та надання їм належної правової оцінки.
За таких обставин оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Водночас Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно розглянув справу в письмовому провадженні, з огляду на те, що суд першої інстанції розглядав справу за правилами загального позовного провадження.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою від 13 лютого 2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за поданою позивачем позовною заявою за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 24 квітня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд продовжив розгляд ціє справи за правилами загального позовного провадження, протокольною ухвалою від 06 серпня 2024 року продовжив розгляд в письмовому провадженні, в межах якого й ухвалив рішення від 28 серпня 2024 року по суті позовних вимог.
25 вересня 2024 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , в якій він просив звільнити його від сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року та задовольнити визначені позовні вимоги.
П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 вересня 2024 року відкрив апеляційне провадження за поданою ОСОБА_1 апеляційною скаргою.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Згідно з частиною третьою статті 296 КАС України апеляційна скарга може містити клопотання особи про розгляд справи за її участі. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Аналогічне правило встановлене частиною третьою статті 304 КАС України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу.
Матеріали справи не містять клопотань учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Тож іншою ухвалою від 27 вересня 2024 року П`ятий апеляційний адміністративний суд, враховуючи відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження та за результатами її розгляду ухвалив оскаржувану постанову від 19 листопада 2024 року.
За таких обставин, Суд не виявив порушень норм процесуального права щодо розгляду судом апеляційної інстанції цієї справи у письмовому провадженні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, надати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Племениченко Геннадій Вячеславович,, задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі 420/4049/24 скасувати.
Направити справу 420/4049/24 на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов