Постанова по делу № 924/123/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 924/123/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,

за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Хай Маркет (далі - ТОВ Хай Маркет , позивач) - Самарцев Я.Ю. (адвокат),

відповідача-1 - Акціонерного товариства Оксі Банк (далі - АТ Оксі Банк , відповідач-1, скаржник) - Єкімук О.Л. (адвокат),

відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Петрікор Вайн (далі - ТОВ Петрікор Вайн , відповідач-2) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу АТ Оксі Банк

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.03.2026 (головуючий - суддя Заверуха С.В.)

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 (головуюча - суддя Коломис В.В., судді: Миханюк М.В., Саврій В.А.)

у справі за позовом ТОВ Хай Маркет

до АТ Оксі Банк та ТОВ Петрікор Вайн

про визнання недійсними договору застави майнових прав та договору відступлення права вимоги майнових прав.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності / відсутності підстав для визнання недійсними договору застави майнових прав та договору відступлення права вимоги майнових прав.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ Хай Маркет звернулося до суду з позовом до АТ Оксі Банк та ТОВ Петрікор Вайн про:

- визнання недійсним укладеного між АТ Оксі Банк та ТОВ Петрікор Вайн договору від 26.08.2024 41/24-ВКЛ-МП-1 застави майнових прав щодо отримання грошових коштів за договором поставки від 01.08.2023 10;

- визнання недійсним укладеного між АТ Оксі Банк та ТОВ Петрікор Вайн договору від 26.08.2024 відступлення права вимоги майнових прав за договором поставки від 01.08.2023 10.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на відсутність у ТОВ Петрікор Вайн необхідного обсягу прав на укладення вказаних договорів (станом на момент їх укладення), оскільки ТОВ Хай Маркет (покупець, боржник) за основним договором (договором поставки від 01.08.2023 10) не надавало у відповідності до пункту 9.8 цього договору попередню письмову згоду ТОВ Петрікор Вайн (постачальник, кредитор) на передачу прав та обов`язків, що виникли за ним.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд Хмельницької області рішенням від 31.03.2026, залишеним без змін Північно-західним апеляційним господарським судом постановою від 01.06.2026 у справі 924/123/26, позовні вимоги задовольнив повністю, з посиланням на їх обґрунтованість.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. АТ Оксі Банк 16.06.2026 через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.03.2026, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у справі 924/123/26 скасувати в частині визнання недійсним укладеного між АТ Оксі Банк та ТОВ Петрікор Вайн договору від 26.08.2024 41/24-ВКЛ-МП-1 застави майнових прав щодо отримання грошових коштів за договором поставки від 01.08.2023 10; у скасованій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. АТ Оксі Банк у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає таке.

4.1.1. Судові рішення попередніх інстанцій у справі в оскаржуваній частині ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема пункту 6 статті 3, статей 572, 584, 586 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та з порушенням норм процесуального права, а саме частини четвертої статті 75, статей 78, 236 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі 910/2540/18, від 11.01.2023 у справі 548/741/21.

4.1.2. Поряд з цим скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що в інший судовій справі 910/8426/25 про звернення стягнення на предмет застави, судове рішення про задоволення позову набрало законної сили, а тому установлені у ньому обставини є обов`язковими при розгляді справи 924/123/26, в яких беруть участь ті самі особи; правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення колізії судових рішень; відсутність порушеного відповідачем права позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

5. Позиція іншого учасника справи

5.1. ТОВ Хай Маркет у відзиві на касаційну скаргу заперечило проти доводів скаржника, зазначаючи про те, що судові рішення попередніх інстанцій повністю відповідають фактичним обставинам справи, ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, ТОВ Хай Маркет просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

5.2. ТОВ Петрікор Вайн не скористалося своїм правом, передбаченим статтею 295 ГПК України, на подання відзиву на касаційну скаргу.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Між ТОВ Петрікор Вайн (постачальник) та ТОВ Хай Маркет (покупець) 01.08.2023 укладено договір поставки 10 (далі - Договір поставки).

6.2. Відповідно до пункту 1.1 Договору поставки постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність покупця товар, а покупець - приймати та оплачувати такий товар на умовах, визначених цим договором, згідно із замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, що є невід`ємною частиною цього договору.

6.3. Згідно з пунктом 3.7 Договору поставки передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 7 календарних днів з дати реалізації товару, за умови належного виконання постачальником вимог пункту 3.6 цього договору.

6.4. Відповідно ж до пункту 3.6 Договору поставки обов`язковою умовою для здійснення оплати за поставлений товар є наявність у покупця належним чином оформлених відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договору видаткової і товарно-транспортної накладних, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, а також відповідність цін у накладних чинній специфікації. У разі відсутності будь-якого із зазначених документів, їх неналежного оформлення або наявності розбіжностей у відомостях чи даних постачальник зобов`язаний надати відсутні документи або привести їх у відповідність до вимог законодавства та умов договору протягом 10 календарних днів з дати поставки товару.

6.5. Пунктом 4.3 Договору поставки передбачено, що покупець має право повернути постачальникові товар у разі закінчення строку його реалізації та/або строку придатності.

6.6. Згідно з пунктом 9.8 Договору поставки сторони погодили, що права та обов`язки, які виникають із цього договору, не можуть бути передані третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони.

6.7. Також судами установлено, що 09.08.2024 між АТ Оксі Банк (кредитодавець, Банк) та ТОВ Петрікор Вайн (позичальник) укладено кредитний договір 41/24-ВКЛ з відкриттям відновлювальної кредитної лінії (далі - Кредитний договір).

6.8. Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору Банк відкрив позичальнику відкличну кредитну лінію з лімітом у розмірі 2 500 000,00 грн строком з 09.08.2024 по 07.08.2025 включно. Позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 24% річних, а також комісію на умовах, визначених цим договором. Кредитні кошти надавалися на поповнення обігових коштів позичальника.

6.9. Згідно з пунктом 9.1 Кредитного договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

6.10. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Кредитним договором, 26.08.2024 між АТ Оксі Банк (заставодержатель) та ТОВ Петрікор Вайн (заставодавець) укладено договір 41/24-ВКЛ-МП-1 застави майнових прав щодо отримання грошових коштів за Договором поставки.

6.11. Відповідно до пункту 1.1 Договору застави заставодавець передав у заставу майнові права, визначені пунктом 1.4 цього договору, а саме право вимоги грошових коштів за Договором поставки. Сторони погодили, що вартість предмета застави станом на дату укладення Договору застави становить 276 000,00 грн.

6.12. Пунктом 1.2 Договору застави передбачено, що заставою забезпечується виконання в повному обсязі всіх зобов`язань ТОВ Петрікор Вайн за Кредитним договором, у тому числі щодо повернення кредитних коштів у сумі 2 500 000,00 грн, сплати процентів у розмірі 24% річних, а також комісії в розмірі, визначеному умовами Кредитного договору.

6.13. Відповідно до пункту 1.4 Договору застави предмет застави становлять майнові права ТОВ Петрікор Вайн , що виникли з Договору поставки, а саме право вимоги грошових коштів у сумі 276 000,00 грн за відвантажену алкогольну продукцію.

6.14. Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Договору застави, у разі порушення позичальником або заставодавцем зобов`язань, забезпечених заставою, заставодержатель набуває право вимагати дострокового виконання зобов`язань за Кредитним договором, а в разі невиконання такої вимоги - задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами, у тому числі, шляхом застосування позасудових способів звернення стягнення на предмет застави.

6.15. Підпунктом 2.4.6 пункту 2.4 Договору застави передбачено обов`язок заставодавця, у разі отримання від боржника за Договором поставки грошових коштів, перерахувати їх заставодержателю протягом двох робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги Банка в рахунок виконання забезпеченого заставою зобов`язання.

6.16. Відповідно до пункту 3.1 Договору застави право звернення стягнення на предмет застави виникає у заставодержателя у випадку порушення будь-якого із зобов`язань, забезпечених Договором застави, зокрема, зобов`язань позичальника за Кредитним договором.

6.17. За змістом пункту 3.2 Договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється як у позасудовому порядку, у тому числі, шляхом уступки права вимоги, так і на підставі рішення суду.

6.18. Між АТ Оксі Банк та ТОВ Петрікор Вайн 26.08.2024 укладено договір відступлення права вимоги майнових прав (далі - Договір відступлення права вимоги).

6.19. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ Петрікор Вайн передало АТ Оксі Банк право вимоги грошових коштів до ТОВ Хай Маркет за Договором поставки у розмірі 276 000,00 грн, у зв`язку з чим Банк набув статусу нового кредитора у зобов`язанні в межах вказаної суми.

6.20. Банк звернувся до ТОВ Хай Маркет із вимогою від 16.05.2025 1030-476/61 про здійснення протягом 10 днів повного розрахунку за Договором поставки у сумі 276 000,00 грн на користь Банка як нового кредитора.

6.21. Як установлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження правомірності укладення спірних договорів АТ Оксі Банк надало копію довідки ТОВ Петрікор Вайн від 26.08.2024 2608, за змістом якої ТОВ Петрікор Вайн підтвердило, що ним отримано письмову згоду ТОВ Хай Маркет на передачу в заставу права вимоги за Договором поставки та укладення договорів застави майнових прав щодо отримання грошових коштів за Договором поставки.

6.22. Господарський суд міста Києва рішенням від 28.10.2025 у справі 910/8426/25, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін, задовольнив позов АТ Оксі Банк та звернув стягнення на предмет застави за Договором застави шляхом стягнення з ТОВ Хай Маркет на користь Банка 276 000,00 грн у рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ Петрікор Вайн за Кредитним договором.

6.23. Посилаючись на те, що ТОВ Петрікор Вайн усупереч пункту 9.8 Договору поставки передало АТ Оксі Банк права вимоги за вказаним договором без попередньої письмової згоди ТОВ Хай Маркет , позивач звернувся з цим позовом до суду.

6.24. У процесі розгляду справи 924/123/26 судами установлено відсутність належних доказів надання ТОВ Хай Маркет попередньої письмової згоди, яка передбачена пунктом 9.8 Договору поставки, на укладення спірних договорів.

6.25. За висновками судів попередніх інстанцій, оспорювані правочини, а саме Договір застави та Договір відступлення права вимоги, укладені всупереч умовам пункту 9.8 Договору поставки, відповідно до якого сторони погодили, що права та обов`язки, які виникають з цього договору, не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Верховний Суд ухвалою від 02.07.2026 відкрив касаційне провадження у справі 924/123/26 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено повністю, в частині задоволеної вимоги про визнання недійсним укладеного між АТ Оксі Банк та ТОВ Петрікор Вайн Договору застави щодо отримання грошових коштів за Договором поставки , та постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині. У решті судові рішення попередніх інстанцій не є предметом касаційного перегляду.

8.2. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.6. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі 127/22428/21, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі 585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

8.7. Водночас наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі 233/2021/19.

8.9. Скаржник у контексті підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказує на постанови Верховного суду, що означені у підпункті 4.1.1. пункту 4.1. цієї постанови.

8.10. У справі ( 924/123/26), судові рішення в якій переглядаються, предметом спору є визнання недійсними договору застави майнових прав та договору відступлення права вимоги майнових прав. Водночас предметом касаційного перегляду є судові рішення попередніх інстанцій у частині вирішення спору щодо вимоги про визнання недійсним договору застави майнових прав.

8.11. У постанові від 16.07.2019 зі справи 910/2540/18, на яку посилається скаржник, розглядався спір про визнання недійсним договору застави майнових прав.

8.12. Колегія суддів зазначає, що з огляду на суть спірних правовідносин, а також те, що визначальним у цій справі є встановлення обставин чи вважається укладення договору застави передачею прав та обов`язків за основним договором (у цьому випадку за договором поставки), правовідносини у справі 910/2540/18 є схожими зі справою, рішення в якій переглядаються, в частині, що стосується предмета позову (визнання недійсним договору застави майнових прав), за однаковим нормативно-правовим регулюванням, що вказує на схожість спірних правовідносин в означених справах.

8.13. У справі 910/2540/18 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій про відмову в позові, виснував, зокрема, таке:

За приписами ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ст. 572 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про заставу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Статтею 13 Закону України Про заставу визначено, що договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.

Відповідно до ст. 23 наведеного Закону при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень (від 18.11.2003 1255-IV, в редакції чинній на момент укладення спірного договору) якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права.

Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства свідчить, що набуте заставодержателем внаслідок невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання право звернення стягнення на предмет застави - майнові права реалізується шляхом відступлення заставодавцем права майнової (грошової) вимоги заставодержателю, тобто таке відступлення права вимоги і є безпосередньо способом звернення стягнення на вказаний предмет забезпечення. Така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.03.2019 у справі 904/9713/17.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Сам факт укладення договору застави (забезпечення зобов`язання) не замінює сторони у зобов`язанні, майнові права за яким передані в заставу і не є уступкою права вимоги, адже законом передбачено право боржника виконати свої грошові зобов`язання заставодавцю після укладання договору застави в межах своїх договірних зобов`язань. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2018.

Застава як окремий спосіб забезпечення зобов`язання регулюється параграфом 6 глави 49 ЦК України, законами України Про заставу , Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , Про іпотеку , Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про заставу , у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об`єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об`єктів - за місцем реєстрації цих об`єктів.

Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування , які є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому .

8.14. Колегія суддів також ураховує сталість та послідовність наведеної вище правової позиції Верховного Суду щодо правової природи договору застави.

8.14.1. За висновками Верховного Суду, які містяться, зокрема, у постановах від 21.02.2018 зі справи 910/18506/16, від 09.04.2018 зі справи 910/6177/18, від 30.09.2019 зі справи 910/11498/18, від 29.07.2025 зі справи 910/14968/22 (910/5002/23) аналіз статей 546, 572, 576-578 ЦК України, статей 1, 3 Закону України Про заставу дає підстави для висновку, що суть застави полягає у тому, що кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Тобто право застави - це право на чуже майно, внаслідок установлення якого власник може бути примусово позбавлений права на своє заставлене майно, а кредитор задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника (власника такого майна).

Отже, застава - це один зі способів забезпечення виконання зобов`язання, особливістю якого є передача майна: заставодавець передає майно у заставу заставодержателю.

Метою застави є не передача права власності на предмет застави за гроші, а стимулювання боржника до виконання обов`язків за основним договором. Застава має на меті саме забезпечення виконання основного зобов`язання, має акцесорний (додатковий) характер по відношенню до основного зобов`язання.

На відміну від договорів купівлі-продажу, міни або дарування, предмет застави залишається у володінні та користуванні заставодавця, тобто у його власності, і лише у разі невиконання боржником забезпеченого заставою основного зобов`язання заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави; реалізація предмета застави може бути у судовому й позасудовому порядку.

Застава створює між кредитором у забезпеченому (основному) зобов`язанні та особою, що забезпечує зобов`язання, особливий вид відносин - акцесорне (додаткове) по відношенню до основного зобов`язання, яке характеризується тим, що має охоронну спрямованість, є способом забезпечення майнових інтересів кредитора при невиконанні або неналежному виконанні основного зобов`язання боржником; передбачає можливість залучення третіх осіб до реалізації механізму захисту кредитора; його захисний механізм ґрунтується на праві вимоги кредитора щодо виконання забезпечувального зобов`язання, адже обов`язок належного виконання зобов`язання покладений законом на боржника за основним зобов`язанням; виникнення охоронювального зобов`язання із забезпечення інтересів кредитора в цих зобов`язаннях можливе лише при неправомірній поведінці боржника у вигляді невиконання або неналежного виконання ним основного зобов`язання.

8.15. Таким чином, договір застави має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання, укладається лише для забезпечення виконання зобов`язання за основним зобов`язанням і не є безумовним відчуженням власником свого майна (майнових прав) на користь заставодержателя.

8.16. Суди попередніх інстанцій безпідставно ототожнили договір застави майнових прав та договір відступлення права вимоги майнових прав, не врахувавши правову природу договору застави.

8.17. Як установили суди попередніх інстанцій, за змістом пункту 9.8 Договору поставки позивач та відповідач-2 погодили, що права та обов`язки, які виникають із цього договору, не можуть бути передані третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони.

8.18. Як зазначено вище (див. пункт 8.13 цієї постанови) набуте заставодержателем внаслідок невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання право звернення стягнення на предмет застави - майнові права реалізується шляхом відступлення заставодавцем права майнової (грошової) вимоги заставодержателю (що реалізовано у спірних правовідносинах шляхом укладення Договору відступлення права вимоги), тобто таке відступлення права вимоги і є безпосередньо способом звернення стягнення на вказаний предмет забезпечення у позасудовий спосіб, передбачений статтею 26 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .

8.19. Отже, сам по собі оспорюваний Договір застави за своєю правовою природою не є передачею кредитором своїх прав та обов`язків за Договором поставки (зокрема права вимоги грошових коштів у сумі 276 000,00 грн за поставлену алкогольну продукцію) на користь третьої особи (АТ Оксі Банк ), а виконує забезпечувальну функцію виконання ТОВ Петрікор Вайн як позичальником зобов`язання перед Банком за основним зобов`язанням (Кредитним договором).

8.20. Водночас обставин погодження сторонами у Договорі поставки можливості застави майнових прав щодо отримання грошових коштів за Договором поставки виключно за попередньою письмовою згодою боржника (позивача у справі) ТОВ Хай Маркет не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено.

8.21. При цьому звернення стягнення на майнові права в порядку статті 23 Закону України Про заставу не є тотожним передачі прав без письмової згоди позивача, заборона якої передбачена пунктом 9.8 Договору поставки.

8.22. За усталеними правовими висновками Верховного Суду у разі, коли один договір (який укладається однією із сторін) суперечить умовам іншого договору (де така особа була стороною договору), то для захисту прав та інтересів особи (яка не укладала наступний договір) може бути застосований такий спосіб захисту, як визнання правочину недійсним; відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини першої статті 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, як такого, що суперечить вимогам частини першої статті 516 ЦК України (див. постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі 904/11838/16, від 30.09.2020 у справі 905/1787/19, від 13.08.2020 у справі 910/16919/19, від 03.04.2024 у справі 910/11198/23, від 14.05.2024 у справі 911/2275/22).

8.23. Ураховуючи викладене вище у цій постанові (див. пункти 8.15 - 8.20 цієї постанови), правові підстави для задоволення вимоги про визнання недійсним Договору застави як такого, що суперечить вимогам частини першої статті 516 ЦК України, відсутні.

8.24. Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 11.01.2023 у справі 548/741/21 в аспекті застосування статті 75 ГПК України щодо обов`язковості урахування обставин, які установлені судовим рішенням у іншій справі 910/8426/25 про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави (в якій брали участь ті самі особи та яке набрало законної сили), недопущення ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення колізії судових рішень, то Верховний Суд зазначає, що у справі 910/8426/25, на яку посилається скаржник, з огляду на предмет та підстави заявленого позову, предметом розгляду не було як питання наявності / відсутності підстав для визнання Договору застави недійсним, як заперечуваного (оспорюваного) правочину, так і не установлювалися обставини нікчемності цього договору в силу закону.

8.25. Таким чином, доводи касаційної скарги, з огляду на викладені у ній мотиви, знайшли своє часткове підтвердження, а доводи, викладені у відзиві ТОВ Хай Маркет на касаційну скаргу, з мотивів, які наведені у цій постанові, відхиляються.

8.26. Отже, судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволення вимоги про визнання недійсним Договору застави слід скасувати та ухвалити у скасованій частині нове рішення про відмову в позові.

8.27. Верховний Суд, ураховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України та від 28.10.2010 у справі Трофимчук проти України , зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. За приписами пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги, зокрема має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

9.2. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 311 ГПК України).

9.3. Зважаючи на викладене вище, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково (з огляду на викладені у ній мотиви, які знайшли своє часткове підтвердження): рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню в частині задоволення вимоги про визнання недійсним Договору застави з ухваленням у скасованій частині нового рішення про відмову в позові.

10. Судові витрати

10.1. Ураховуючи положення частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, з огляду на те, що за касаційною скаргою АТ Оксі Банк Суд скасовує судові рішення попередніх інстанцій в оскаржуваній частині з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вимоги про визнання Договору застави недійсним, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 993,60 грн (з урахуванням однієї вимоги немайнового характеру, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент звернення з позовом - 3 328,00 грн, 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру та коефіцієнта пониження - 0,8) та касаційної скарги у розмірі 5 324,80 грн (з урахуванням однієї вимоги немайнового характеру, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент звернення з позовом - 3 328,00 грн, 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру та коефіцієнта пониження - 0,8) покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Оксі Банк задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.03.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у справі 924/123/26 скасувати в частині задоволення вимоги про визнання недійсним договору від 26.08.2024 41/24-ВКЛ-МП-1 застави майнових прав, укладеного між Акціонерним товариством Оксі Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Петрікор Вайн , щодо отримання грошових коштів за договором поставки від 01.08.2023 10.

3. У скасованій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Хай Маркет на користь Акціонерного товариства Оксі Банк 3 993,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 5 324,80 грн судового збору за подання касаційної скарги.

5. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Ю. Власов