Постанова по делу № 815/2417/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року

м. Київ

справа 815/2417/17

адміністративне провадження К/9901/50849/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А.,

суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кріссистемс до Київської міської митниці ДФС, за участю Генеральної прокуратури України, про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в митному оформленні, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Київської міської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018.

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю КРІССИСТЕМС (далі - ТОВ КРІССИСТЕМС , позивач) звернулось в суд із позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) та з урахуванням уточнень до позову просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.03.2017 UA100110/2017/000182/2, від 13.03.2017 UA100110/2017/000204/2, від 13.03.2017 UA100110/2017/000205/2, від 15.03.2017 UA100110/2017/000233/2, від 18.03.2017р. UA100110/2017/000278/2, від 18.03.2017 UA100110/2017/000279/2, від 18.03.2017 UA100110/2017/000280/2, від 18.03.2017 UA100110/2017/000281/2, від 18.03.2017 UA100110/2017/000282/2, від 21.03.2017 UA100110/2017/000299/2, від 21.03.2017 UA100110/2017/000301/2, від 23.03.2017 UA100110/2017/000329/2, від 05.04.2017 UA100000/2017/000039/2, від 15.05.2017 UA100110/2017/000547/2, від 15.05.2017 UA100110/2017/000549/2, від 18.05.2017 UA100110/2017/000562/2, від 18.05.2017 UA100110/2017/000563/2, від 19.05.2017 UA100110/2017/000569/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.03.2017 UA100110/2017/00047, від 13.03.2017 UA100110/2017/00077, від 13.03.2017 UA100110/2017/00078, від 15.03.2017 UA100110/2017/00111, від 18.03.2017 UA100110/2017/00161, від 18.03.2017 UA100110/2017/00166, від 18.03.2017 UA100110/2017/00170, від 18.03.2017 UA100110/2017/00163, від 18.03.2017 UA100110/2017/00171, від 21.03.2017 UA100110/2017/00193, від 21.03.2017 UA100110/2017/00191, від 23.03.2017 UA100110/2017/00234, від 05.04.2017 UA100110/2017/00382, від 15.05.2017 UA100110/2017/00518, від 15.05.2017 UA100110/2017/00520, від 18.05.2017 UA100110/2017/00537, від 18.05.2017 UA100110/2017/00538, від 19.05.2017 UA100110/2017/00545.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що митницею безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів у спірних Рішеннях про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом при митному оформленні документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору та не містили розбіжностей. Митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

В запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначав, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за електронними митними деклараціями встановлено, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Факт неможливості декларанта надати додаткові документи для підтвердження митної вартості в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України та факт проведення консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, підтверджується електронними повідомленнями декларанта. Митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 МК України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2017 адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, діяв не у відповідності та не у спосіб, передбачений вимогами чинного законодавства, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та видані на підставі них картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС задоволено частково, скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2017, прийнято по справі нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю КРІССИСТЕМС до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними та скасування карток відмови задоволено. Судом апеляційної інстанції зазначено, що неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи призвело до правильного по суті вирішення спору, однак без належного дослідження доказів, які додатково були надані до суду апеляційної інстанції і які підтверджують певні обставини. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів на підставі спірних рішень про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору. Судом відхилено посилання прокурора на порушення норм процесуального права.

Київська міська митниця ДФС звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2017, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У касаційній скарзі відповідачем вказано, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті із порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржником вказано, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до п. 4.1 наданого до митного оформлення зовнішньоекономічного контракту від 13.02.2017 13-02/17 оплата за товар здійснюється відповідно до інвойсу. Проте в наданих інвойсах не зазначено умов оплати за товар, що поставляється. У прайс-листах, які надавалися декларантом, зазначені умови поставки СРТ-Київ, що вказує на суб`єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого. До митного оформлення надавалися прайс-листи від третіх осіб, а не від виробника товарів. Оскільки декларантом не надано документи, які підтверджують митну вартість товарів та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості, митним органом не був застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При коригуванні митної вартості товарів митний орган використовував 6-тий резервний метод. Скаржником зауважено, що відповідно до ч. 2 ст. 64 МК України митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. При цьому допускається використання митницею як основи для коригування митної вартості за резервним методом ціни товару, умови поставки якого відрізняються від умов поставки оцінюваного товару. Обґрунтована гнучкість у застосуванні такого методу визначення митної вартості відповідає цілям та положенням ст.7 Угоди про застосування Статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ) 1994 року. Тобто при застосуванні резервного методу допускається порівняння цін на товари різних виробників та продавців товару, навіть з різних країн походження товару.

Позивачем надіслано відзив на касаційну скаргу, зазначено, що декларантом було надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору, а у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів митницею не обґрунтовано наявність сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, отже подальші дії з витребовування додаткових документів та коригування митної вартості є протиправними. Контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не дають можливості здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування другорядного методу. Рішення про коригування митної вартості не відповідають положенням п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, п. 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 598. Митницею не обґрунтоване числове значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та не наведені факти, які вплинули на таке коригування, а отже не доведена правомірність визначення конкретного рівня митної вартості, до якого скориговано митну вартість імпортованих товарів згідно спірних рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ТОВ КРІССИСТЕМС подано до Київської міської митниці ДФС електронні митні декларації від 10.03.2017 UA100110/2017/131402, від 13.03.2017 UA100110/2017/131586, від 13.03.2017 UA100110/2017/131587, від 14.03.2017 UA100110/2017/131792, від 18.03.2017 UA100110/2017/132011, від 18.03.2017 UA100110/2017/132015, від 18.03.2017 UA100110/2017/132013, від 18.03.2017 UA100110/2017/132012, від 18.03.2017 UA100110/2017/132014, від 21.03.2017 UA100110/2017/132326, від 21.03.2017 UA100110/2017/132331, від 23.03.2017 UA100110/2017/132483, від 5.04.2017 UA100110/2017/133503, від 15.05.2017 UA100110/2017/136000, від 16.05.2017 UA100110/2017/136005, від 18.05.2017 UA100110/2017/136256, від 18.05.2017 UA100110/2017/136259, від 19.05.2017 UA100110/2017/136302, в яких визначено митну вартість заявлених товарів за основним методом, а саме за ціною договору.

До наведених електронних митних декларацій, позивачем подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: зовнішньоекономічний договір, рахунки-фактури (інвойси), прайс-листи, коносаменти, міжнародні автомобільні накладні (CMR), акти про проведення огляду товарів та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій.

Митним органом було встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, які мають вплив на числове значення складових митної вартості товарів.

Відповідачем, шляхом електронного листування було витребувано у декларанта додаткові документи для підтвердження заявленої вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації щодо оплати за товар; договори (угоди) з третіми особами, пов`язаними з договором; рахунки про здійснення платежів; рахунки про оплату комісійних платежів; ліцензійні та авторські договори покупця; копії митних декларацій країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики; каталоги та специфікації.

У межах визначеного ст. 53 МК України 10-ти денного строку, позивачем повідомлено, що ними надані усі необхідні документи, які чітко вказують на конкретну митну вартість товарів за ціною договору.

Митницею, після завершення процедури консультацій, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, за другорядним резервним методом від 10.03.2017 UA100110/2017/000182/2, від 13.03.2017 UA100110/2017/000204/2, від 13.03.2017 UA100110/2017/000205/2, від 15.03.2017 UA100110/2017/000233/2, від 18.03.2017р. UA100110/2017/000278/2, від 18.03.2017 UA100110/2017/000279/2, від 18.03.2017 UA100110/2017/000280/2, від 18.03.2017 UA100110/2017/000281/2, від 18.03.2017 UA100110/2017/000282/2, від 21.03.2017 UA100110/2017/000299/2, від 21.03.2017 UA100110/2017/000301/2, від 23.03.2017 UA100110/2017/000329/2, від 05.04.2017 UA100000/2017/000039/2, від 15.05.2017 UA100110/2017/000547/2, від 15.05.2017 UA100110/2017/000549/2, від 18.05.2017 UA100110/2017/000562/2, від 18.05.2017 UA100110/2017/000563/2, від 19.05.2017 UA100110/2017/000569/2.

Підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товару стало те, що в наданих до перевірки документах містилися розбіжності, а саме: надані документи не містили усіх відомостей про складові митної вартості товару, в інвойсі не зазначено умови оплати товару, встановлена невідповідність заявленій митній вартості товару з характеристиками подібних товарів, прайс-лист суперечить самій суті прайс-листа, що робить неможливим визначити ціну товарів.

На підставі вказаних рішень про коригування митної вартості товарів, митним органом прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: від 10.03.2017 UA100110/2017/00047, від 13.03.2017 UA100110/2017/00077, від 13.03.2017 UA100110/2017/00078, від 15.03.2017 UA100110/2017/00111, від 18.03.2017 UA100110/2017/00161, від 18.03.2017 UA100110/2017/00166, від 18.03.2017 UA100110/2017/00170, від 18.03.2017 UA100110/2017/00163, від 18.03.2017 UA100110/2017/00171, від 21.03.2017 UA100110/2017/00193, від 21.03.2017 UA100110/2017/00191, від 23.03.2017 UA100110/2017/00234, від 05.04.2017 UA100110/2017/00382, від 15.05.2017 UA100110/2017/00518, від 15.05.2017 UA100110/2017/00520, від 18.05.2017 UA100110/2017/00537, від 18.05.2017 UA100110/2017/00538, від 19.05.2017 UA100110/2017/00545.

Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, предметом судового перегляду є саме постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в частині 2 цієї статті.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 3018-IV Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Як визначено у ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) документи згідно встановленого переліку.

Системний аналіз наведених норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Ст. 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 6 цієї статті митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ч. 2 ст. 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2- 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно приписів ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Ст. 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Ч. 2 ст. 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. ст. 58-63 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в оспорюваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та згідно яких скориговано митну вартість товарів.

З урахуванням дослідження нових доказів, які були подані сторонами, на підтвердження обставин, на які вони посилались, судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що у митного органу не було підстав для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів та за їх наслідками карток відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Доводи митниці стосовно того, що зазначення у прайс-листі умови поставки СРТ-Київ вказує на суб`єктивну спрямованість даної пропозиції відхилені судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд зауважує, що згідно з частиною 2 статті 53 МК України, прайс-лист не є документом, який обов`язково подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців та має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару. Чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись контрагентами у довільній формі та на власний розсуд.

Положеннями пункту 4 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Тобто чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись контрагентами у довільній формі та на власний розсуд.

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Одеським апеляційним адміністративним судом встановлено, що для підтвердження правомірності своїх рішень митним органом додано до справи копії митних декларацій, які слугували джерелами для коригування митної вартості товарів у спірних рішеннях. Надаючи оцінку поданим документами, представник товариства вказав, що при коригуванні органом доходів і зборів митної вартості товарів декларанти не мають змоги перевірити серед яких митних декларацій контролюючий орган обирає саме ту, що слугує джерелом для коригування митної вартості товарів у конкретному випадку, оскільки доступу до ЄАІС ДФС не мають, доступ є тільки у митного органу.

Проаналізувавши надані митницею копії митних декларацій, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що митний орган при обранні таких декларацій за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, керувався тільки кодом за УКТЗЕД і країною походження імпортних товарів, та не враховував усі фактори, що впливають на рівень митної вартості товару.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що такий підхід не відповідає вимогам ч.5 ст.VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, де вказано, що базис і методи визначення вартості товарів, які підпадають під обкладання митом чи іншими зборами або імпортні чи експортні обмеження, основані на вартості товару чи регульовані будь-яким способом на основі вартості, повинні бути стабільними і оприлюдненими достатньою мірою для того, щоб надати можливість комерсантам з достатньою впевненістю оцінити вартість товарів для митних цілей.

Стосовно доводів митниці щодо не обумовлення умов оплати за товар Суд зауважує, що зазначене не є ціноутворюючим фактором, відсутність цієї інформації не може свідчити про заниження митної вартості товару. До того ж, інвойс є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю, та в наданих до митного оформлення інвойсах міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору.

За таких обставин вимоги Митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим.

Також колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанцій і стосуються фактично переоцінки судом доказів у справі, що знаходяться поза межами касаційного перегляду справи, встановлених частинами 1, 2 статті 341 КАС України.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини 1 статті 341 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 у справі 815/2417/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Васильєва В.П. Юрченко В.В. Хохуляк