Pravosvit
УКРРУСENG

Сегодня

Рабочий столНовостиКалендарь делЦентр уведомлений
  • Досье компании
  • Массовая проверка списка
  • Мои проверки
  • Исполнительные производства
  • Поиск решений
  • Практика ЕСПЧ
  • Аналитика дел
  • Аналитика судей
  • Судебная карта
  • Кодексы и законы
  • Поиск по законодательству
  • Разбор договора
  • Соответствие закону
  • Генерация документов
  • Мои документы

Инструменты

СпециалистыОбъекты под наблюдением

Сервис

ИзбранноеИстория запросовКалькуляторыТарифы и квотаКомандаНастройки
← Судебная практика

Ухвала по делу № 299/674/24

Виноградівський районний суд Закарпатської області · 14.08.2026
полный текст загружен из реестра и сохранён11 259 знаковвсе акты по делу →

Об акте

Дело №
299/674/24
Дата принятия
14.08.2026
Суд
Виноградівський районний суд Закарпатської області
Судья
Кашуба А. В.
Форма судопроизводства
Кримінальне
Тип акта
Ухвала
Категория дела
Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту

Текст решения

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_____________________________________________________________________

Справа 299/674/24

У Х В А Л А

14.08.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючий - суддя ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

За участі прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3

представника заявниці ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,

Обвинуваченого ОСОБА_6 ,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Виноградівського районного суду Закарпатської області клопотання ОСОБА_4 , в інтересах та від імені якої діє представник адвокат ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у рамках кримінального провадження 12023071080000758 від 22.11.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Великі Береги, Берегівського району, адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, раніше не судимий, не працюючий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

16.12.2025 представник заявниці адвокат ОСОБА_5 від імені та в інтересах ОСОБА_4 подав клопотання про скасування арешту майна у вказаному кримінальному провадженні.

Просить суд скасувати арешт, накладений Ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24.11.2023 у справі 299/8063/23, на автомобіль марки Mercedes-Benz моделі Е320, д.н.з. НОМЕР_1 , vincod НОМЕР_2 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 06.10.2021 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Клопотання обґрунтовано тим, що на досудовому розслідуванні вже було проведено усі необхідні експертизи з використанням автомобіля. Відпала необхідність у застосуванні арешту.

У судовому засіданні представник заявниці адвокат ОСОБА_5 підтримав клопотання, просив задоволити. Заявниця не з`явилася на розгляд клопотання, її інтереси представляє адвокат.

Обвинувачений не заперечив проти задоволення клопотання.

Прокурор заявив, що не заперечує проти передачі автомобіля на відповідальне зберігання власнику, однак проти скасування арешту.

Вивчивши зміст клопотання та дослідивши додані письмові докази, суд вирішив наступне.

Суд встановив, що ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24.11.2023 у справі 299/8063/23 у рамках кримінального провадження 12023071080000758 від 22.11.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, накладено арешт на тимчасово вилучене майно речовий доказ автомобіль марки Mercedes-Benz моделі Е320, д.н.з. НОМЕР_1 , vincod НОМЕР_2 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 06.10.2021 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Арешт накладено з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як передбачено ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно ч.1 ст. 172 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки арешт накладено з метою збереження речових доказів, вилучене майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, арешт накладено обґрунтовано. Триває судовий розгляд обвинувального акту.

Згідно вимог ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При вирішені питання про арешт майна слідчий суддя також повинен врахувати розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства ). Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування. Стаття 1 Протоколу Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забороняє будь-яке невиправдане втручання у право власності державних органів.

Заявник переконав суд, що застосований спосіб накладення арешту шляхом позбавлення фактичної можливості користування автомобілем, з урахуванням тривалості досудового розслідування, не виправдовує у цьому випадку ступінь втручання у право власності особи та порушує баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Суд вбачає законні підстави для передання арештованого автомобіля на зберігання власнику, при цьому накладений арешт продовжує свою дію та забезпечить завдання застосованого заходу забезпечення кримінального провадження та такий спосіб арешту не буде перешкодою судовому слідству.

Так, відповідно до ст.6 ст.100 КПК України, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Тому, суд вирішив, що клопотання слід задовольнити частково: арешт скасуванню не підлягає, а слід змінити спосіб застосування арешту автомобіля, відновивши право власника користуватися арештованим автомобілем.

Керуючись ст.ст.174, 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задоволити частково.

У кримінальному провадженні 12023071080000758 від 22.11.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, передати на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою її проживання у АДРЕСА_3 , речовий доказ автомобіль марки Mercedes-Benz моделі Е320, д.н.з. НОМЕР_1 , vincod НОМЕР_2 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 06.10.2021 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні вимог клопотання у іншій частині відмовити.

Заборонити власнику та/або законному володільцю автомобіля та будь-яким іншим особам розпоряджатися арештованим майном зокрема, відчужувати, перетворювати, переобладнувати, вносити зміни до конструкції та комплектації транспортного засобу, переміщати його за межі Закарпатської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Источник — Единый государственный реестр судебных решений. Судебные решения открыты (ЗУ «О доступе к судебным решениям»), а сами акты являются официальными документами и не являются объектом авторского права. Мы не редактируем текст и не добавляем к нему оценок.

Сверить с реестром ↗