Постанова по делу № 912/3132/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 912/3132/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - Гуртовий М. О. (адвокат), Дейкун О. І. (адвокат)

відповідача - Курлейко О. С. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогран"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.04.2025 та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2026

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогран"

до "Піщанобрідського професійного аграрного ліцею" Кіровоградської обласної ради

про визнання недійсними окремих положень договору

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогран" звернулося в Господарський суд Кіровоградської області з позовом до "Піщанобрідського професійного аграрного ліцею" Кіровоградської обласної ради про визнання недійсних окремих положень договору.

1.2. В обґрунтування підстав позову позивач зазначив, що договір про надання послуг 05/05/2023 укладався у спосіб визначений Законом України "Про публічні закупівлі", тобто встановлення умов договору здійснювалося під переважним впливом Замовника, а Тендерна документація, відкритих торгів з особливостями "Послуги, пов`язанні з виробництвом сільськогосподарської продукції (послуги з обробітку земель в обсязі повного сільськогосподарського циклу)" по закупівлі UA-2023-04-20-010219-а, не містить характеристик земельних ділянок Ліцею, не містить інформації про якісні показники родючості ґрунту, а також того, що на цих земельних ділянках можливо зібрати заявлену прогнозовану урожайність, з урахуванням принципу Contra proferentem Товариство вважає, що п. 2.4 Договору 05/05/23 та 3 абзац Технічного опису щодо урожайності на рівні середньої по області, порушують вимогу чинності договору щодо розумності та справедливості (т. 1 а.с. 14 - 25). Ліцей під час оголошення публічної закупівлі, в супереч принципам здійснення публічних закупівель та статті 857 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не ставив застереження для учасників закупівлі, що зазвичай на власних земельних ділянках Ліцей збирає врожай в кількості, що є нижчою від середньої врожайності сільськогосподарської культури по Кіровоградській області та якість робіт, що виражаються у кількості зібраної продукції, та результат виконаних послуг виходять за межі вимог, що звичайно ставилися Ліцеєм до кількості зібраного врожаю (п. 2.4. Договору про надання послуг 15/11/21 від 15.11.2021). Позивач зазначає, що встановлений Ліцеєм в односторонньому порядку у п. 2.4 Договору про надання послуг 05/05/23 та абз. 3 в Технічних умовах, що є додатком 1 до Договору, обов`язок для Виконавця зібрати врожай в розмірі прогнозованої урожайності 3,0 тн/га, але не нижче середньої урожайності в області є неправомірним та порушує принцип розумності і справедливості договору; порушує права інших осіб; призводить до зловживання замовника правом. Позивач вважає, що оскаржувана частина Договору не спрямована на реальне настання правових наслідків, а створена замовником, з метою завдання шкоди виконавцю за Договором (оскільки, на думку позивача, Ліцею було відомо, що Товариство не зможе зібрати встановлений обсяг продукції через низький рівень рентного доходу в нормативній грошовій оцінці земельних ділянок Ліцею).

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції, постанов суду апеляційної інстанції та Верховного Суду

2.1. Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 24.04.2025 року у справі 912/3132/24 у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не навів конкретних підстав недійсності правочину, передбачених частинами 1-3, 5, б статті 203 Цивільного кодексу України. Суд встановив, що договір 05/05/23 є змішаним, оскільки містить елементи договору надання послуг та підряду, а оспорювані пункти 2.4 Договору та абзац 3 Технічного опису є істотними умовами договору, які визначають якість робіт. Відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину, що є істотною умовою, має наслідком недійсність правочину в цілому. Суд зазначив, що позивачем не доведено наявності трьох складових здійснення правочину під впливом обману (наявність умислу в діях відповідача; істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману; сам факт обману). Суд вказав, що Товариство самостійно у пункті 8.1.3 Договору підтвердило та усвідомило, що має реальну змогу належним чином виконати умови Договору, гарантувало можливість виростити соняшник прогнозованої врожайності 3,0 т/га, але не нижче середньої врожайності в області. Місцевий суд встановив, що позивач не ініціював питання щодо зміни істотних умов договору у порядку, передбаченому Додатком 3 до Договору, та не був позбавлений можливості дослідити, переоцінити власні можливості щодо вирощування і збирання сільськогосподарської продукції. Суд першої інстанції також констатував, що позивач, зловживаючи процесуальними правами, у порушення прав інших осіб та без мети настання реальних наслідків, пред`явленням цього позову намагається створити преюдиційну обставину, щоб уникнути матеріальної відповідальності за неналежне виконання умов Договору та перешкодити виконанню рішення у справі 912/1885/24, яким з Товариства на користь Ліцею стягнуто збитки в розмірі 2 528 121,82 грн та штраф у розмірі 227 510,80 грн за неналежне виконання умов того ж Договору 05/05/23.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогран" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.04.2025 у справі 912/3132/24 - без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить Суд скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.04.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2026 у справі 912/3132/24, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга скаржника подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, а також відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України).

4.2. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає що:

- Верховний Суд ще не сформував сталої практики щодо обов`язковості реституції саме при оспорюванні окремої умови договору та щодо способу захисту за відсутності висновку Верховного Суду про застосування норм процесуального права під час оцінки статистичної звітності як доказу фактичних обставин справи;

- відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норм статей 73, 76, 77, 86 ГПК України у взаємозв`язку з положенням Закону України "Про офіційну статистику" в частині визнання Звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду за формою 29-сг (річна), як належного та допустимого доказу у господарській справі;

- відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо можливості визнання Звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду за формою 29-сг (річна), які самостійно подані учасником справи до органів державної статистики та підтвердженні в подальшому заявою свідка відповідно до статті 90 ГПК України, як обставини, які визнаються учасником справи згідно зі статтею 75 ГПК України.

4.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає що:

- суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили ключову умову для статей 217 та 638 ЦК України обставину - чи був би Договір 05/05/23 укладений сторонами без включення до нього спірного п.2.4 Договору та відповідних положень Технічного опису та чи є оскаржувана частина договору, що визначає якість послуг істотною умовою такого договору;

- висновок судів про те, що оспорювані пункти притаманні договору підряду був зроблений за наслідками неправильного застосування судами норм матеріального права;

- висновки судів про неможливість визнання недійсними окремих положень договору є передчасними, зробленими без встановлення обставин, які мають значення для правильного застосування статті 217 ЦК України, та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

4.4. Також скаржником подано додаткові письмові пояснення.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить Суд касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогран" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2026 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.04.2025 у справі 912/3132/24 залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2026 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.04.2025 у справі 912/3132/24 залишити без змін.

5.2. Відповідач у своєму відзиві на касаційну скаргу звертає увагу на те, що щодо співвідношення статей 216 та 217 ЦК України та необхідності одночасного заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, суд апеляційної інстанції послався на послідовну правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі 522/22473/15-ц, об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі 905/77/21 та Касаційного господарського суду від 12.06.2024 у справі 906/633/21.

5.3. Щодо застосування статті 217 ЦК України до спірних пунктів договору відповідач вказує про те, що суди обох інстанцій керувались висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.03.2018 у справі 910/22319/16, відповідно до якого умова договору, недійсність якої вимагається встановити, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.

5.4. Відповідач зазначає, що позивач не акцентує увагу, що оспорюваний правочин укладений за наслідками проведеної закупівлі - відкритих торгів, а тому визнання такого правочину чи його частини недійсними можливо виключно з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, та порушення правил проведення торгів, визначених Законом України "Про публічні закупівлі". Про вказане вище неодноразово наголошував Верховний Суд у постановах від 16.08.2023 у справі

922/263/22.

5.5. Відповідач вказує про те, що судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що Товариством не наведено підстав недійсності окремих пунктів Договору, станом на момент його вчинення, як і не обґрунтовано, яке право позивача, що існувало до порушення, відновиться та яким чином, а також, що зміст договору не збережеться, адже не буде досягнута його мета.

5.6. Відповідач звертає увагу на те, що до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (постанова Верхового Суду від 19.09.2023 у справі 910/11425/21).

5.7. Відповідач стверджує, що зазначення оспорюваного п. 2.4. поза межами розділу "Предмет договору" в договорі про надання послуг 05/05/23 від 05.05.2023, не впливає на його істотність. До того ж, посилання на Технічний опис, абзац 3 якого оскаржується позивачем, міститься у Розділі "Предмет договору" у пункті 1.2, що цілковито спростовує твердження Товариства.

5.8. Судами враховано, що недійсність правочину, як і обставини, що можуть свідчити про наявність підстав для визнання правочину недійсним, повинні існувати на момент його укладення, а не встановлюватися за наслідками подальшого виконання зобов`язань, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.01.2021 у справі 910/17876/19 та від 22.06.2020 у справі 177/1942/16-ц.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Між "Піщанобрідський професійний аграрний ліцей" Кіровоградської обласної ради (Замовник, Ліцей) та ТОВ "Агрогран" (Виконавець) 05.05.2023 укладено договір 05/05/23 про надання послуг (далі - Договір) (т. 1 а.с. 38-42), за умовами якого:

- Виконавець зобов`язується за завданням Замовника на свій ризик, власними силами, паливно-мастильними матеріалами, власним посівним матеріалом та добривом, надавати послуги, пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції (послуги з обробітку земель в обсязі повного сільськогосподарського циклу) (ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" -77110000-4 - послуги, пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції) (далі - послуги), визначені цим Договором, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги (п. 1.1.);

- під послугами з обробітку земель в обсязі повного сільськогосподарського циклу сторони розуміють комплекс агрономічних та технічних заходів з вирощування врожаю, зокрема, з підготовки й оброблення ґрунту, внесення добрив, висіву посівного матеріалу (зарубіжної селекції), внесення засобів захисту рослин, вирощування культури, збору врожаю та його доставку, а також зберігання до моменту передачі врожаю Замовнику, наведені у технічному описі (додаток 1 до цього договору), що є невід`ємною частиною даного договору. Виконавець під час надання Послуг самостійно та за власний рахунок, з подальшим включенням цих сум до вартості послуг, забезпечує себе необхідною агрохімічною продукцією, насінням (культура - соняшника), добривами, паливно-мастильними матеріалами та іншими товарами (послугами, роботами), матеріалами, обладнанням та технікою, необхідними для своєчасного та якісного надання Послуг Замовнику (п. 1.2.);

- послуги надаються Виконавцем з використанням штатних працівників та сільськогосподарської техніки (надалі - Техніка), що призначена для надання передбачених Договором послуг (п. 1.3.);

- земельні ділянки, на яких виконуються роботи не передаються у користування та володіння Виконавцю (п. 1.4.);

- у випадку виявлення, при прийманні наданих послуг, невідповідності Послуг й (або) документів на них вимогам якості, обсягу, вартості, які визначені положеннями даного Договору, Замовник може відмовитися від прийняття наданих Послуг, вимагати відшкодування заподіяних збитків, а також розірвання даного Договору (згідно п. 1 ч. 1 ст. 236 ГК України) (п. 2.3.);

- якість наданих послуг підтверджується фактично зібраним врожаєм, який не може бути нижчим середньої врожайності культури соняшник в області, з врахуванням природних умов, відповідно до інформації Державної служби статистики України або Департаменту агропромислового розвитку Кіровоградської облдержадміністрації (п. 2.4.);

- ціна цього Договору визначається на підставі Специфікації, наведеної у Додатку 2 до цього Договору і складає 6 380 000,00 грн (шість мільйонів триста вісімдесят тисяч гривень 00 коп), в тому числі ПДВ - 1 063 333,33 грн (один мільйон шістдесят три тисячі триста тридцять три гривень 33 коп) (п. 3.1.);

- оплата Замовником вартості Послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, в національній валюті України - гривні (п. 4.1.);

- облік витрат за надані Послуги здійснюються за фактом надання підписаного Сторонами акта приймання-передачі наданих послуг з обробітку земель в обсязі повного сільськогосподарського циклу (надалі - Акт), а розрахунок за надані Послуги проводитиметься після збирання врожаю на підставі підписаного Сторонами Акта приймання-передачі наданих послуг та виставленого рахунка Виконавця, протягом 20 (двадцяти) банківських днів (п. 4.2.);

- Виконавець зобов`язаний розпочати виконання послуг та закінчити послуги у такі строки: Початок надання послуг визначається датою, зазначеною у письмовій заявці Замовника, наданою Замовником після підписання Договору. Замовник надсилає заявку Виконавцю будь-яким і з наступних способів: листом, факсограмою, телеграмою, телефонограмою, електронною поштою. Заявка вважається прийнятою до виконання Виконавцем, якщо протягом трьох днів з моменту її отримання Виконавець не повідомить в письмовій формі Замовника про мотивовану відмову від прийняття заявки або про заперечення по окремих її умовах. Закінчення послуг - 31 грудня 2023 року, з правом дострокового їх виконання (п. 5.1.);

- місце надання Послуг: 27000, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, село Піщаний Брід, село Любомирка. Земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні "Піщанобрідського професійного аграрного ліцею" Кіровоградської обласної ради, загальною площею - 419,1273 га: земельна ділянка площею 124,448 га (27037, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Піщаний Брід); земельна ділянка площею 294,6793 га (27040, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Любомирка) (п. 5.2.);

- пунктом 5.3 Договору 05/05/23 сторони встановлено, що послуги з обробітку земель приймаються Замовником по завершенню таких послуг та оформляються Актом приймання-передачі наданих послуг, за формою, наведеною у Додатку 4 (т. 1 а.с. 45 з об.);

- акт приймання-передачі наданих послуг, за формою, наведеною у Додатку 4, готує Виконавець. Виконавець зобов`язаний заздалегідь, але не пізніше ніж за п`ять календарних днів, повідомляти Замовника про надані послуги до їх приймання-передачі (п. 5.4.);

- по завершенню наданих послуг Виконавець передає Замовнику підписаний Виконавцем Акт приймання-передачі наданих послуг в 2-х примірниках (п. 5.5.);

- Замовник протягом 5-ти календарних днів з дня отримання від Виконавця Акта приймання-передачі наданих послуг, за відсутності зауважень щодо якості наданих послуг та відповідності їх умовам Договору, підписує всі примірники Акта приймання-передачі виконаних послуг, та один примірник цього акта повертає Виконавцю. Підписаний Сторонами акт приймання-передачі наданих послуг є підставою для проведення розрахунків Замовника з Виконавцем (п. 5.7.);

- представником в цілях цього Договору визначено в.о. директора ліцею Ліщенюк Т.Л. з зазначенням номера телефону (п. 6.3.4.);

- замовник має право отримати від Виконавця відшкодування збитків, які були заподіяні у наслідок невиконання чи неналежного виконання Виконавцем обов`язків, передбачених цим договором чи законодавством (п. 6.4.3.);

- у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є

його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п. 7.1.);

- за порушення Виконавцем умов зобов`язання щодо якості Послуг стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних Послуг (п. 7.4.1.);

- збирання врожаю здійснюється у присутності представника Замовника (п. 12.12.);

- зібраний по даному договору врожай є власністю Замовника. Виконавець не має права розпоряджатися врожаєм до письмової вказівки Замовника (п. 12.13.);

- цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2023 включно (п. 13.1.);

- закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторін від обов`язку виконання зобов`язань та відповідальності за порушення умов Договору, яке мало місце під час його дії (п. 13.2.).

6.2. У Додатку 1 (Технічний опис) до Договору зазначено місце надання послуг: 27037 Кіровоградська область, Новоукраїнський район, село Піщаний Брід, село Любомирка на земельних ділянках загальною площею 419,1277 га, що перебувають у Ліцею у постійному користуванні (п. 5. договору), культура - соняшник. Прогнозована урожайність планується 3,0 т/га, якщо із-за погодних умов урожайність буде нижчою запланованої, то повинна бути не нижче середньої урожайності по області (т. 1 а.с. 42).

6.3. У зазначеному Додатку також погоджено етапи виконання послуг та ресурси, а саме: насіння посівне (LG-555 або еквівалент 1 мішок на 2,2 га) - 190 мішків, Гербіцид Євро-Лайтнінг плюс або Каптора плюс (або еквівалент) 2/га - 840 літрів, Фунгіцид Імпакт (або еквівалент) 1л/га - 420 літрів, Фунгіцид Теламус плюс (або еквівалент) (1л/га) - 420 літрів, Добрива Яра Тера Кристалон Плюс (або еквівалент) 5 кг/га + 5 кг/га - 4190 кілограм.

6.4. Серед іншого у Додатку 1 зазначено, що термін "зберігання" у даному договорі вживається, як комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна. Відвіз зерна до складських приміщень на території Новоукраїнського району (за адресою, визначеною замовником) здійснюється транспортом учасника. Зібраний урожай повинен відповідати базовим якісним показникам пунктів прийому сільськогосподарської продукції.

6.5. Згідно зі Специфікацією, наведеною у Додатку 2 до цього Договору, ціна цього Договору складає 6 380 000,00 грн.

6.6. Порядок змін умов договору про закупівлю сторонами погоджено у Додатку 3 до Договору (т. 1 а.с. 44 з об. - 45).

6.7. Форма акта приймання - передачі послуг погоджена сторонами у Додатку 4 до Договору.

6.8. Договір та додатки до нього підписано сторонами та скріплено печатками.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.2. Предметом розгляду у цій справі є визнання недійсних окремих положень договору.

8.3. Частинами першою та другою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

8.4. Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі 904/1907/15).

8.5. Проте, згідно з частиною п`ятою статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

8.6. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80-82 постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі 904/1907/15 та від 09.09.2021 у справі 925/1276/19).

8.7. У постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.05.2023 у справі 910/7975/21 у подібних правовідносинах, звернуто увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений у постанові від 01.03.2023 у справі 522/22473/15-ц про те, що якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 Цивільного кодексу України.

8.8. Разом з цим, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі 905/77/21 уточнив висновок, викладений у постанові від 03.12.2021 у справі 906/1061/20 з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі 908/976/19, від 01.03.2023 у справі 522/22473/15-ц: "Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача". Вказаний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2024 у справі 906/633/21.

8.9. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

8.10. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

8.11. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

8.12. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

8.13. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

8.14. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

8.15. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

8.16. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

8.17. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі 209/3085/20). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі 910/3009/18).

8.18. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

8.19. При цьому обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі 904/5726/19).

8.20. За змістом статті 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину (див. пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі 909/968/16).

8.21. Суд, задовольняючи вимогу сторони про повернення переданого за недійсним правочином майна, має також присудити стягнути з позивача на користь відповідача одержані за правочином кошти (повернути передане нею майно). Таке стягнення не є задоволенням окремої позовної вимоги, а є необхідним наслідком визнання недійсним правочину та задоволення вимоги про застосування реституції. Інше тлумачення статті 216 ЦК України, за якого відповідач має заявити вимогу про повернення йому переданого за недійсним правочином, покладатиме на відповідача непропорційний тягар у вигляді позбавлення його майна без повернення / відшкодування всього, що інша сторона одержала на виконання недійсного правочину. Якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості. Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі 918/1043/21.

8.22. Отже, позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину.

8.23. Однак, у випадку звернення з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

8.24. Таким чином, з урахуванням правових висновків Верховного Суду та з огляду на предмет позову у справі 912/3132/24, який полягає у визнанні недійсними окремих пунктів Договору, колегія суддів виснує, що без одночасного заявлення вимог про застосування наслідків недійсності правочину, задоволення такого позову саме по собі не призведе до поновлення порушених майнових прав Товариства.

8.25. При цьому, укладений за результатами проведення відкритих торгів, є правочином, який може бути визнаний недійсним виключно з підстав недодержання вимог, визначених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

8.26. Водночас Судами встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, а також не наведено конкретних обставин, які б свідчили про порушення зазначених вимог при укладенні спірного Договору.

8.27. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому за змістом статті 217 цього Кодексу недійсність окремої частини правочину не тягне недійсності правочину в цілому, якщо можна припустити, що він був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

8.28. Згідно з частинами першою, другою статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять погоджені сторонами умови, а договір вважається укладеним за умови досягнення згоди щодо всіх його істотних умов.

8.29. Як зазначено у правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 12.03.2018 у справі 910/22319/16, умова договору, щодо якої заявлено вимогу про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки у такому випадку правочин підлягав би визнанню недійсним у цілому, а не частково.

8.30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з урахуванням змісту спірного Договору, кінцевою метою правовідносин сторін є вирощування, збір, зберігання та передача врожаю Замовнику, що свідчить про наявність у ньому ознак як договору про надання послуг, так і договору підряду, правове регулювання якого, зокрема, здійснюється статтею 857 Цивільного кодексу України.

8.31. Відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що договір 05/05/23 від 05.05.2023 є змішаним договором, який містить елементи різних видів договорів,.

8.32. Відповідно до частини першої статті 180 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та статей 837, 857 Цивільного кодексу України якість виконаних робіт є істотною умовою договору підряду, а відтак положення пункту 2.4 Договору та абзацу 3 Технічного опису (Додаток 1 до Договору), які визначають показники якості через рівень урожайності, обґрунтовано віднесені судом до істотних умов договору.

8.33. З огляду на те, що оспорювані позивачем умови є істотними, їх можливе визнання недійсними не може відбуватися ізольовано від договору в цілому, оскільки це суперечило б правовій природі істотних умов.

8.34. Тому, суди попередніх інстанцій правомірно зазначили про те, що вимога про визнання недійсними окремих пунктів договору, які є істотними, є юридично неспроможною.

8.35. Основні відмінності договору про надання послуг від договору підряду визначені Верховним Судом, зокрема, в ухвалі від 14.01.2021 у справі 923/1067/19, у якій суд вказав, що предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.

8.36. Також критерієм відмінності між договором про надання послуг від договору підряду є те, що на відміну від договору про надання послуг, предметом якого є процес (дія), що відразу споживається, договори підряду застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і їх дія припиняється. Тобто, результат робіт, на відміну від послуг, має чітко виражений матеріальний результат, тоді як корисний ефект від послуги полягає в самому процесі її надання. Надання послуг відрізняється від виконання робіт самим процесом надання послуг, зокрема, особливістю послуги є збіг у часі та просторі процесів виробництва, реалізації та витрачання їх споживчої вартості. Тобто, споживання послуги має місце в процесі її надання, на відміну від роботи, споживання результатів якої, як правило, не співпадає з часом її виконання.

8.37. Судами попередніх інстанцій при цьому було надано належну правову оцінку правовій природі оспорюваних пунктів договору, що притаманні договору підряду.

8.38. Відтак, судами обґрунтовано зазначено про те, що такий договір не може бути визнаний недійсним в частині, а лише в цілому, оскільки оспорювані положення є істотними умовами договору, визначають його правову природу та зміст, а тому їх виключення призвело б до зміни самого договору, що суперечить положенням цивільного законодавства.

8.39. Також, судами встановлено та не спростовано позивачем, що ТОВ "Агрогран" не скористалося передбаченим Додатком 3 до Договору механізмом ініціювання змін істотних умов договору про закупівлю.

8.40. Судами також правомірно зазначено про те, що в цьому випадку, діючи добросовісно та розумно, позивач не був позбавлений можливості до укладення договору оцінити власні виробничі можливості щодо вирощування та збирання сільськогосподарської продукції із врахуванням погоджених показників урожайності.

8.41. Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.06.2021 в справі 761/12692/17 (провадження 61-37390свп18)).

8.42. Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.06.2020 в справі 177/1942/16-ц (провадження 61-2276св19)).

8.43. У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

8.44. Разом з тим, пунктом 8.1.3 Договору сторони прямо підтвердили, що на момент його укладення вони усвідомлюють зміст зобов`язань та мають реальну можливість їх належного виконання, незважаючи на дію воєнного стану.

8.45. Тому, судами обґрунтовано зазначено про те, що ТОВ "Агрогран" добровільно прийняло на себе ризики, пов`язані з досягненням погоджених показників урожайності.

8.46. Тобто, укладаючи Договір, позивач усвідомлював, визнавав та гарантував, що має реальну змогу виростити соняшник прогнозованої врожайності 3,0 т/га, але не нижчою від середньої врожайності в області.

8.47. При цьому, судами встановлено, що у листі позивача від 05.12.2023 99 останній фактично визнає, що ним зібрано 857,580 т врожаю, при цьому урожайність з 1 га становила 20,5 ц, тоді як середня урожайність по Кіровоградській області становила 25,5 ц/га. У зв`язку з цим, з огляду на положення пунктів 7.3, 7.4.1 Договору, позивачем самостійно здійснено розрахунок штрафу за надання послуг неналежної якості, що полягало у недосягненні погодженого мінімального рівня урожайності, та висловлено готовність до його сплати.

8.48. Також, судами встановлено, що у відповіді від 16.04.2024 46 на претензію відповідача від 28.03.2024 позивач, усвідомлюючи недосягнення очікуваних показників урожайності, погодився придбати у відповідача весь зібраний урожай за підвищеною ціною з метою компенсації очікуваного результату.

8.49. Відтак, судами правомірно зазначено про те, що наведені обставини свідчать про суперечливу та недобросовісну поведінку позивача, який, прийнявши на себе зобов`язання за Договором та підтвердивши можливість їх належного виконання, у подальшому визнав факт їх неналежного виконання і погодився із застосуванням передбачених договором санкцій, однак після пред`явлення до нього вимог про їх стягнення оскаржує відповідні умови Договору. contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).

8.50. Водночас, надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити таке.

8.51. Щодо доводів скаржника про необхідність формування правового висновку в контексті спірних правовідносин щодо оспорювання окремої умови договору, колегія суддів зазначає, що судами у цій справі надано кваліфікацію спірному договору та встановлено, що вказаний правочин є змішаним та містить в собі одночасно елементи як договору про надання послуг, так і договору підряду.

8.52. Встановивши вказані особливості зазначеного правочину, суди, зокрема, встановили, що його оспорювані частини є істотними умовами договору, а також звернули увагу на необхідність одночасного заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.

8.53. Обґрунтовуючи оскаржувані судові рішення, суди покликалися на:

- правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 у справі 522/22473/15-ц, об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі 905/77/21 та Касаційного господарського суду від 12.06.2024 у справі 906/633/21 (щодо необхідності одночасного заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину);

- правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі 910/22319/16 (щодо того, що умова договору, недійсність якої вимагається встановити, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому);

- правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду 19.09.2023 у справі 910/11425/21 (про те, що до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору).

8.54. Відтак, дослідивши докази та встановивши обставини цієї справи, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір у цій справі, застосували релевантні правові висновки Верховного Суду, щодо норм права які підлягали застосуванню у цьому випадку, а відтак помилковими є доводи скаржника про відсутність таких висновків.

8.55. Щодо доводів скаржника про необхідність формування правових висновків щодо застосування статей 73, 76, 77, 86, 90 ГПК України колегія суддів зазначає, що вказані норми процесуального закону є загальними та їх застосування залежить від конкретних обставин, встановлених судами у кожній окремій справі.

8.56. З огляду на встановлені у цій справі обставини, суди попередніх інстанцій надали оцінку доказам у цій справі, в тому рахунку Звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду за формою 29-сг (річна) та зазначили, що у відповідності до приписів статей 76, 77, 79 ГПК України недійсність правочину не може підтверджуватися статистичною інформацією.

8.57. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.58. Наведеним спростовуються доводи скаржника про необхідність формування правових висновків у цій справі.

8.59. При цьому, правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі 522/1528/15-ц.

8.57. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, оскільки судом касаційної інстанції встановлено, що Верховний Суд викладав загальні висновок щодо питань застосування відповідних норм, про відсутність яких зазначав скаржник, а доводи скаржника в частині неправильного застосування зазначених норм судами попередніх інстанцій є необґрунтованими, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

8.58. При цьому, доводи скаржника фактично зводяться до довільного тлумачення вказаних норм.

8.59. Щодо іншої заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

8.60. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.61. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду.

8.62. Крім того, як уже зазначалося вище, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому і підстави для скасування оскаржуваних рішення і постанови та направлення цієї справи на новий розгляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, у Суду також відсутні.

8.63. Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи підлягають відхиленню як такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин.

8.64. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.65. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду цього господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.66. Ураховуючи наведене у цій постанові крізь призму встановлених обставин справи та мотивів, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень, з огляду на межі касаційного оскарження колегія суддів дійшла висновку, що підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження.

8.67. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.

8.68. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.69. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогран" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.04.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2026 у справі 912/3132/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.04.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2026 у справі 912/3132/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Ю. Власов

Суддя Т. Малашенкова