Постанова по делу № 380/19246/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року

м. Київ

справа 380/19246/24

адміністративне провадження К/990/21236/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Бившевої Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу 380/19246/24

за позовом Приватного підприємства ТІЗ-КАРБОГАЗ до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Приватного підприємства ТІЗ-КАРБОГАЗ на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 (суддя Потабенко В.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2025 (головуючий суддя Ільчишин Н.В., судді: Коваль Р.Й., Гуляк В.В.),

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство ТІЗ-КАРБОГАЗ (далі також - позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.03.2024 11305/13-01-04-07/33957741.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Підприємство посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято контролюючим органом з суттєвим порушенням строків, передбачених Податковим кодексом України (далі також - ПК України), а саме поза межами 15 днів з дня, наступного за днем вручення суб`єкту господарювання акта перевірки. Зазначає, що відповідачем не враховано п. 52--1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України в частині того, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються. Також відповідачем не обґрунтовано підстав для проведення перевірки поза межами строку, який визначений п. 76.3 ст. 76 ПК України - 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання декларації. Крім того, відповідачем не доведено вину у формі умислу суб`єкта господарювання у вчиненні податкового правопорушення, а затримка сплати податку на додану вартість зумовлена умовами, в яких Підприємство здійснює господарську діяльність, - складна економічна ситуація, що спричинена повномасштабним вторгненням російської федерації в Україну.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2025, в задоволенні позову відмовлено.

В ході розгляду справи судами встановлено, що ПП ТІЗ-КАРБОГАЗ зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 33957741, місцезнаходження: 79019, м. Львів, вул. Липинського, 29/45. Основним видом економічної діяльності за КВЕД є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. Є платником податку на додану вартість (далі ПДВ).

22.11.2023 на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу I, п. 75.1 ст. 75 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 2755-VI (із змінами та доповненнями) у порядку, визначеному п. 76.2 ст. 76 розділу ІІ ПК України, ГУ ДПС у Львівській області було проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати Підприємством узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ за період серпня 2022 року листопада 2023 року. За результатами зазначеної перевірки складено акт 30425/13-01-04-07 від 22.11.2023.

Акт камеральної перевірки 30425/13-01-04-07 від 22.11.2023 направлено платнику рекомендованим листом та отримано ним особисто 11.01.2024.

Проведеною камеральною перевіркою щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ встановлено порушення позивачем термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ та застосовано до суб`єкта господарської діяльності штрафну санкцію у розмірі 5% та 10%.

19.03.2024 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення 11305/13-01-04-07/33957741, яким до ПП ТІЗ-КАРБОГАЗ застосовано штрафну санкцію за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів, робіт послуг в сумі 341350,18 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням 11305/13-01-04-07/33957741 від 19.03.2024, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обставини порушення строків сплати узгоджених грошових зобов`язань є доведеними і не заперечується самим позивачем. До позивача застосовані санкції на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України, який не залежить від наявності/відсутності в діяннях платника податків вини. Відсутні в межах цієї справи і обставини, визначені у статті 112 ПК України, які є підставою для звільнення платника податків від відповідальності. Недотримання контролюючим органом певних процедурних вимог під час проведеної камеральної перевірки, не може бути достатньою та вагомою підставою для визнання дій відповідача протиправними та скасування правильного по суті податкового повідомлення-рішення.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Касаційна скарга обґрунтована такими доводами:

1) із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивач вважає, що в межах висновків про те, що недотримання строку прийняття податкового повідомлення-рішення не може слугувати самостійною підставою для звільнення платника податку від відповідальності за податкове правопорушення суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 12.03.2019 у справі 820/4167/17, відповідно до яких контролюючий орган при прийнятті податкових повідомлень-рішень зобов`язаний дотримуватися строків прийняття таких рішень, передбачених статтею 86 ПК України за наслідками складання акта перевірки; прийняття податкового повідомлення-рішення поза межами строк, встановленого пунктом 86.6 статті 86 ПК України, тобто з порушенням вимог чинного законодавства, свідчить про його протиправність; в межах висновків про те, що порушення строку вручення акту перевірки не може бути визнано істотним та таким, що могло вплинути на результат рішення суб`єкта владних повноважень судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.10.2019 (справа 815/8539/13-а), у відповідності до яких після закінчення встановленого законом строку на вчинення певної дії, зокрема, надсилання акта перевірки, в податкового органу припиняється відповідне право на прийняття податкового повідомлення-рішення; в межах висновку про те, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення судами не застосовано висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 05.02.2021 у справі 815/6356/15, згідно яких відсутність у податковому повідомленні-рішенні посилання на законодавчий акт, на підставі якого відповідачем застосовано штрафні санкції та визначено їх розмір, суттєво впливає на правомірність такого рішення та позбавляє суд можливості встановити дійсний предмет доказування;

2) із посиланням на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України Підприємство вважає, що є необхідність відступлення від висновку щодо застосування п.86.8 ст.86 ПК України, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 (справа 810/5546/15), оскільки у межах іншої справи ( 820/4167/17) у постанові від 12.03.2019 Верховний Суд сформував цілком протилежний висновок, який полягає у тому, що прийняття податкового повідомлення-рішення поза межами строку, встановленого п.86.8 ст.86 ПК України свідчить про його протиправність.

Окрім того, позивач у касаційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права, а саме розгляд справи за відсутності представника позивача, який заявив клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на погіршення стану здоров`я.

Верховний Суд ухвалою від 05.06.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства ТІЗ-КАРБОГАЗ на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2025 у цій справі.

Контролюючий орган у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін як законні та обґрунтовані.

Підприємство надіслало на адресу суду касаційної інстанції відповідь на відзив, в якій зауважило, що відзив контролюючого органу на касаційну скаргу жодним чином не спростовує обґрунтованості доводів останньої, якими аргументовано незаконність судових рішень судів попередніх інстанцій у цій справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відповідно до п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Порядок сплати ПДВ визначено п. 203.2 ст. 203 ПК України. Так, сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 124 ПК України визначає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що платником самостійно визначено та подано податкові декларації з ПДВ за серпень 2022 року, листопад 2023 року, в яких задекларовано суми податкових зобов`язань до сплати. Декларації складені і підписані відповідно до ст. 48 ПК України та подані у спосіб, визначений діючим законодавством.

Так, судами стверджено, що по податковій декларації від 09.08.2022 9152824427 граничний термін сплати 11.08.2022, фактично сплачено 12.08.2022 із затримкою на 2 календарних дні; по податковій декларації від 20.03.2023 9055343273 граничний термін сплати 31.03.2023, фактично сплачено 10.04.2023 із затримкою на 11 календарних днів; по податковій декларації від 20.03.2023 9055343273 граничний термін сплати 31.03.2023, фактично сплачено 31.03.2023 із затримкою на 1 календарний день; по податковій декларації від 20.03.2023 9055343273 граничний термін сплати 31.03.2023, фактично сплачено 10.04.2023 із затримкою на 11 календарних днів; по податковій декларації від 20.04.2023 9087107366 граничний термін сплати 02.05.2023, фактично сплачено 09.06.2023 із затримкою на 39 календарних днів; по податковій декларації від 20.04.2023 9087107366 граничний термін сплати 02.05.2023, фактично сплачено 09.06.2023 із затримкою на 39 календарних днів; по податковій декларації від 22.05.2023 9118624389 граничний термін сплати 31.05.2023, фактично сплачено 09.06.2023 із затримкою на 10 календарних днів; по податковій декларації від 22.05.2023 9118624389 граничний термін сплати 31.05.2023, фактично сплачено 15.06.2023 із затримкою на 16 календарних днів; по податковій декларації від 28.06.2023 9154252227 граничний термін сплати 01.07.2023, фактично сплачено 05.07.2023 із затримкою на 5 календарних днів; по податковій декларації від 28.06.2023 9154252227 граничний термін сплати 01.07.2023, фактично сплачено 05.07.2023 із затримкою на 5 календарних днів; по податковій декларації від 28.06.2023 9154252227 граничний термін сплати 01.07.2023, фактично сплачено 05.07.2023 із затримкою на 5 календарних днів; по податковій декларації від 25.07.2023 9183810333 граничний термін сплати 01.08.2023, фактично сплачено 22.08.2023 із затримкою на 22 календарних дні; по податковій декларації від 25.07.2023 9183810333 граничний термін сплати 01.08.2023, фактично сплачено 30.08.2023 із затримкою на 30 календарних днів; по податковій декларації від 25.07.2023 9183810333 граничний термін сплати 01.08.2023, фактично сплачено 30.08.2023 із затримкою на 30 календарних днів; по податковій декларації від 23.08.2023 9124160177 граничний термін сплати 31.08.2023, фактично сплачено 15.09.2023 із затримкою на 16 календарних днів; по податковій декларації від 23.08.2023 9124160177 граничний термін сплати 31.08.2023, фактично сплачено 20.09.2023 із затримкою на 21 календарний день; по податковій декларації від 23.08.2023 9124160177 граничний термін сплати 31.08.2023, фактично сплачено 09.10.2023 із затримкою на 40 календарних днів; по податковій декларації від 23.08.2023 9124160177 граничний термін сплати 31.08.2023, фактично сплачено 14.09.2023 із затримкою на 15 календарних днів; по податковій декларації від 23.08.2023 9124160177 граничний термін сплати 31.08.2023, фактично сплачено 20.09.2023 із затримкою на 21 календарний день; по податковій декларації від 23.08.2023 9124160177 граничний термін сплати 31.08.2023, фактично сплачено 25.09.2023 із затримкою на 26 календарних днів; по податковій декларації від 21.09.2023 9244661553 граничний термін сплати 03.10.2023, фактично сплачено 11.10.2023 із затримкою на 9 календарних днів; по податковій декларації від 21.09.2023 9244661553 граничний термін сплати 03.10.2023, фактично сплачено 12.10.2023 із затримкою на 10 календарних днів; по податковій декларації від 30.10.2023 9289624102 граничний термін сплати 01.11.2023, фактично сплачено 20.11.2023 із затримкою на 20 календарних днів; по податковій декларації від 30.10.2023 N 9289624102 граничний термін сплати 01.11.2023, фактично сплачено 20.11.2023 із затримкою на 20 календарних днів; по податковій декларації від 30.10.2023 9289624102 граничний термін сплати 01.11.2023, фактично сплачено 09.11.2023 із затримкою на 9 календарних днів; по податковій декларації від 30.10.2023 9289624102 граничний термін сплати 01.11.2023, фактично сплачено 20.11.2023 із затримкою на 20 календарних днів; по податковій декларації від 30.10.2023 9289624102 граничний термін сплати 01.11.2023, фактично сплачено 20.11.2023 із затримкою на 20 календарних днів; по податковій декларації від 30.10.2023 9289624102 граничний термін сплати 01.11.2023, фактично сплачено 17.11.2023 із затримкою на 17 календарних днів.

Як зазначено судами факт сплати ПП ТІЗ-КАРБОГАЗ податкового зобов`язання з ПДВ з порушенням встановлених ПК України строків встановлено контролюючим органом та не заперечується самим позивачем.

Водночас, позивач наголошував, що затримка сплати податку на додану вартість зумовлена умовами, в яких Підприємство здійснює господарську діяльність, - складна економічна ситуація, що спричинена повномасштабним вторгненням російської федерації в Україну.

Так, з метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України від 03 березня 2022 року 2118-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану (далі - Закон 2118-IX), який набрав чинності 07 березня 2022 року.

Цим Законом підрозділ 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України було доповнено пунктом 69, відповідно до якого установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Підпункт 69.1 пункту 69 розділу ХХ Перехідні положення ПК України також установлював, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Законом України від 24 березня 2022 року 2142-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану , який набрав чинності 05 квітня 2022 року, у підпункті 69.1 пункту 69 розділу ХХ Перехідні положення ПК України слова трьох місяців замінено словами шести місяців .

В подальшому Законом України від 12 травня 2022 року 2260-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану (далі - Закон 2260-IX), який набрав чинності 27 травня 2022 року, підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України було викладено в іншій редакції.

Зокрема, установлено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні (абзац перший підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України).

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року (абзац третій підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України).

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац восьмий підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України).

Законом 2260-IX також був викладений у новій редакції підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України. Зокрема, відповідно до останнього абзацу вказаного підпункту установлено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року 225, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2022 року за 967/38303, було затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - Порядок 225). Цей Порядок набрав чинності 06 вересня 2022 року.

Аналізуючи наведені норми права, що врегульовують питання виконання платниками податків податкового обов`язку із сплати податків та зборів до бюджету під час дії в Україні воєнного стану, суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків.

Вносячи до ПК України зміни в частині особливостей справляння податків і зборів на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, законодавець виходив з того, що внаслідок настання указаних обставин з`явились дві категорії платники податків: ті, що мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, і ті, у яких така можливість відсутня. Про існування такого поділу свідчить і зміст пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України в редакції Закону 2118-IX, водночас, Законом 2260-IX ці положення були уточнені.

Для тих платників податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, законодавець передбачив можливість звільнення від відповідальності, зокрема за несвоєчасну сплату податків і зборів, за умови, що така сплата буде здійснена у строк до 31 липня 2022 року. Впровадження такого правового регулювання відбулось 27 травня 2022 року, з огляду на що суд касаційної інстанції вважає такий строк (більше двох місяців) розумним та достатнім для виконання означеного податкового обов`язку та використання права на незастосування відповідальності.

Для тих же платників, у яких відсутня можливість своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема, щодо сплати податків і зборів, законодавець передбачив звільнення від відповідальності за умови виконання такого обов`язку протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. При цьому встановлене абзацом першим підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України звільнення від відповідальності є залежним від отримання рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку відповідно до вимог Порядку 225.

Узагальнюючи викладені вище висновки щодо застосування норм статті 124 ПК України та підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, колегія суддів зазначає, що у період з 24 лютого 2022 року по 31 липня 2022 року платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасну сплату податків і зборів у разі здійснення такої сплати до 31 липня 2022 року. Несвоєчасне виконання означеного податкового обов`язку після указаної дати має наслідком притягнення платника до відповідальності відповідно до вимог статті 124 ПК України, але з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України.

Ті платники податків, у яких відсутня можливість своєчасно виконати податковий обов`язок із сплати податків і зборів, з 24 лютого 2022 року звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання такого обов`язку за умови обов`язкової сплати таких податків і зборів протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. З набранням чинності Законом 2260-ІХ передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків податкового обов`язку. Отже, той платник податків, у якого відсутня можливість своєчасно виконати податковий обов`язок із сплати податків і зборів, з 27 травня 2022 року повинен довести обставини неможливості виконання податкового обов`язку шляхом подання відповідної заяви та документів до контролюючого органу відповідно до вимог Порядку 225. За умови отримання відповідного рішення контролюючого органу щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку відповідальність, передбачена статтею 124 ПК України, до цього платника податків не застосовується.

У розрізі доводів позивача про неможливість вчасного виконання обов`язку щодо сплати податку на додану вартість суд касаційної інстанції зазначає, що законодавець визначив чіткий алгоритм дій для платників податків, у яких була відсутня можливість виконати податковий обов`язок, а саме шляхом звернення до податкового органу із заявою відповідно до вимог Порядку 225.

Натомість, як констатовано судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що ПП ТІЗ-КАРБОГАЗ зверталось до відповідача із заявою про неможливість своєчасного виконання свого податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати ПДВ.

Невчинення указаних дій має наслідком віднесення Підприємства до категорії платників податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, і, відповідно, притягнення до фінансової відповідальності на підставі статті 124 ПК України.

Посилання ж Підприємства на неврахування контролюючим органом вимог п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України обґрунтовано відхилено судами, оскільки в даному випадку має місце несвоєчасна сплата ПП ТІЗ-КАРБОГАЗ ПДВ, а отже вказані положення на ці правовідносини не поширюються.

Щодо доводів позивача про проведення камеральної перевірки поза межами строку, визначеного пунктом 76.3 статті 76 ПК України, то суд зазначає таке.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Відповідно до абз. 2 п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України предметом камеральної перевірки також може бути, зокрема, своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Пунктом 76.1 ст. 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно з п. 76.3 ст. 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання, крім камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), у складі яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, строк проведення якої визначений статтею 200 цього Кодексу.

Пунктом 86.2 ст. 86 ПК України встановлено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Строки давності та їх застосування визначені ст. 102 ПК України. Так, відповідно до п. 102.1 контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Тобто, законодавцем розмежовуються випадки проведення камеральної перевірки податкової декларації (30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання) та інші випадки, до яких можна віднести проведення камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, яка проводиться з урахуванням строку давності, визначеного статей 102 цього кодексу, тобто не пізніше закінчення 1095 дня (з дня сплати).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної камеральної перевірки ПП ТІЗ-КАРБОГАЗ з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, відповідач склав акт перевірки від 22.11.2023, в якому зафіксував порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПК України в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ. Акт направлений на адресу позивача рекомендованим листом 7900070203711 з повідомленням про вручення та отримано ПП ТІЗ-КАРБОГАЗ особисто 11.01.2024.

Судами обґрунтовано зауважено, що камеральна перевірка позивача проводилась не щодо самих податкових декларацій з податку на додану вартість та визначених у них податкових зобов`язань, а щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, визначеного у цих податкових деклараціях, тобто відповідач не встановлював правомірності/неправомірності нарахування позивачем у таких податкових деклараціях податкових зобов`язань, а досліджував питання своєчасності їх сплати, що свідчить про безпідставність доводів позивача про необхідність застосування строку, визначеного в абзаці першому п. 76.3 ст. 76 ПК України.

Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, спірна камеральна перевірка проведена з дотриманням строків давності, визначених статтею 102 ПК України, що вказує на безпідставність доводів позивача в цій частині.

Щодо доводів позивача про прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення поза строками, передбаченими п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, що вказує на перевищення повноважень податковим органом та є підставою для скасування такого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зауважує наступне.

Як визначено пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (у редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Сталою та послідовною є практика Верховного Суду щодо прийняття податкового повідомлення-рішення з порушенням строку, встановленого п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, яка полягає у тому, що недотримання строку прийняття податкового повідомлення-рішення не може слугувати самостійною підставою для звільнення платника податку від відповідальності за податкове правопорушення. Такі висновки Верховного Суду наведено у постановах, зокрема, але не виключно, від 03.04.2018 у справі 810/5546/15, від 01.02.2023 у справі 826/12220/17 та від 29.11.2023 у справі 640/8338/21, від 27.03.2026 у справі 826/12221/17.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що прийняття спірного податкового-повідомлення рішення поза межами строків, передбачених п. 86.8 ст. 86 ПК України не може бути безумовною підставою для скасування такого рішення, зважаючи на порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо порушення строків сплати узгодженого грошового зобов`язання, що не заперечується позивачем, а відтак не спростовуються доводи контролюючого органу по суті виявлених порушень податкового законодавства, що були встановлені у ході камеральної перевірки та зафіксовані в акті перевірки.

Обґрунтовано визнано безпідставними й доводи позивача про порушення строку вручення акту перевірки та зазначення у податковому повідомленні-рішенні підпункту статті Податкового кодексу України, якого така стаття не містить, як такі, що можуть слугувати підставою для задоволенні позову.

Так, судами зазначено, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним) або допущене порушення не впливає на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Як обґрунтовано зауважено судами, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення ; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Колегія суддів зазначає, що саме по собі порушення контролюючим органом строку вручення акта камеральної перевірки не є безумовною підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі 816/228/17, юридичне значення мають лише ті процедурні порушення, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу та законність прийнятого рішення. Якщо ж платник податків отримав акт перевірки, мав можливість подати заперечення та реалізувати право на участь у процедурі їх розгляду, саме лише недотримання строку вручення ака не може свідчити про протиправність податкового повідомлення-рішення.

Що ж до посилання позивача на те, що в податковому повідомленні-рішенні, як на підставу для застосування штрафних санкцій, контролюючим органом здійснено покликання на п.п.57.3.3 п.57.3 статті 57 ПК України, який відсутній у Податковому кодексу України, отже рішення не містить посилання на діючу норму права, на підставі якої застосовано штрафні санкції, то судами обґрунтовано зазначено, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є істотними недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховний Суд, зокрема, але не виключно, від 19 травня 2020 року у справі 820/2300/18, від 30 квітня 2020 року у справі 810/384/16, від 17 березня 2020 року у справі 808/4140/15, від 25 січня 2019 року у справі 812/1112/16.

Відповідно до підпункту 58.1.1. пункту 58.1 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення повинно містити, зокрема, посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку.

Спірне податкове повідомлення-рішення містить посилання на приписи статті 124 Податкового кодексу України, у відповідності до якої до суб`єкта господарської діяльності застосовано штрафну санкцію.

Натомість, стаття 57 Податкового кодексу України регулює питання строків сплати податкового зобов`язання, а не застосування штрафних санкцій, як помилково зазначено позивачем.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи Підприємства, здійснені із посиланням на постанову Верховного Суду від 05.02.2021 (справа 815/6556/15), адже така ухвалена у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин, які виникли у цій справі. У вказаній справі саме відсутність у податковому повідомленні-рішенні посилання на будь-який законодавчий акт, на підставі якого відповідачем застосовано штрафні санкції та визначено їх розмір, визнано суттєвим недоліком, який свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

Це ж стосується і посилання позивача на постанову Верховного Суду від 29.10.2019 у справі 815/8539/13-а, в якій, серед іншого, досліджувалось питання строку проведення виїзних податкових перевірок та висловлено позицію, що правовим наслідком закінчення строку проведення податкової перевірки є втрата податковим органом права на призначення та проведення такої перевірки.

Щодо доводів позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягало в ігноруванні клопотання представника Підприємства про відкладення розгляду справи у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, то судом апеляційної інстанції встановлено, що 10.12.2024 представник позивача адвокат Джох Р.В. через підсистему Електронний суд надіслав до Львівського окружного адміністративного суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із значним погіршенням стану здоров`я, яке зумовлене наявністю в представника позивача другої групи інвалідності. Відповідно до протоколу судового засідання 3774569 від 11.12.2024 вказане клопотання головуючим суддею розглянуто та вирішено продовжити розгляд справи (в попередньому судовому засіданні було оголошено перерву). В клопотанні представник позивача посилався на значене погіршення здоров`я, однак як до самого клопотання, так і до апеляційної скарги доказів на підтвердження зазначених у клопотанні обставин не подано.

З огляду на викладене, доводи позивача про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Що ж стосується посилань у касаційній скарзі на необхідність відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 (справа 810/5546/15), то колегія суддів зазначає наступне.

Відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі 823/2042/16).

Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону 1402-VIII є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

Зважаючи на це, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи (постанова Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі 916/2550/22).

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 15 вересня 2020 року у справі 5017/1221/2012 вказала, що необхідність відступу має виникати з певних визначених об`єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни в правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо.

Отже, необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

Водночас, мотиви скаржника щодо необхідності відступу від висновків Верховного Суду зводяться до власного суб`єктивного тлумачення характеру спірних правовідносин; фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, яка викладена в зазначеній постанові доводи скаржника не містять, а відтак доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України у цій справі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

Окрім того висновки, викладені у постанові від 03.04.2018 у справі 810/5546/15, стало та послідовно застосовуються Верховним Судом під час вирішення спорів у подібних правовідносин, зокрема, у справах 826/12221/17 (постанова Верховного Суду від 27.03.2026), 817/1028/17 (постанова Верховного Суду від 07.04.2026).

Отже, доводи касаційної скарги, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди попередніх інстанції допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства ТІЗ-КАРБОГАЗ залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В.П. Юрченко І.А. Васильєва Л.І. Бившева