Постанова по делу № 911/2396/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 911/2396/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Зайченко О. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2026 (колегія суддів: Кравчук Г. А. - головуючий, Коробенко Г. П., Тищенко А. І.) та рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2025 (суддя Смірнов О. Г.)

за позовом першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Конча-Заспа Делюкс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: 2) Обухівська районна державна адміністрація Київської області,

про витребування земельних ділянок та скасування державної реєстрації,

за участю:

прокуратури: Пустовіт М. Л. (посвідчення)

відповідача: Правдюк В. М. (адвокат), Кононов В. В. (директор)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Перший заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА, позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Нова Конча-Заспа Делюкс" про витребування на користь держави в особі позивача з незаконного володіння відповідача земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222487000:03:001:0977 площею 2 га, 3222487000:03:001:0978 площею 2 га, 3222487000:03:001:0979 площею 2 га, 3222487000:03:001:0980 площею 2 га, 3222487000:03:001:0981 площею 2 га, 3222487000:03:001:0982 площею 1,9239 га (далі - спірні земельні ділянки) та скасування державної реєстрації зазначених земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення, а їх вибуття з державної власності та передача у приватну власність відбулося за відсутності відповідних правових підстав, у відповідності до розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 06.10.2010 4123, прийнятого всупереч вимог статей 20, 22, 57, 93, 116, 122, 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статей 16, 17, 18 Лісового кодексу України (далі - ЛК України).

1.3 Розпорядником земель лісогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту є виключно Київська обласна державна адміністрація, а також з порушенням порядку зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, у спосіб та для потреб не передбачених законодавством, без попереднього припинення права користування землекористувача. Надалі право власності на вказані земельні ділянки перейшло до ТОВ "Нова Конча-Заспа Делюкс".

1.4 Спірні земельні ділянки за матеріалами лісовпорядкування повністю накладаються на землі лісогосподарського призначення - квартал 30 Києво-Святошинського державного агролісництва ДП "СЛП "Київоблагроліс", що підтверджується інформацією Українського державного проектного лісовпорядного об`єднання "Укрдержліспроект" (лист від 30.12.2020 445 з доданими до нього графічними матеріалами) та ДП "СЛГ "Київоблагроліс" (лист від 19.01.2022 за 11 з доданими до нього матеріалами лісовпорядкування).

1.5 Набуття відповідачем у власність вказаних земельних ділянок та державна реєстрація зазначених земельних ділянок, як об`єктів цивільних прав, у відомостях Державного земельного кадастру є незаконними, а тому підлягають витребуванню з незаконного володіння ТОВ "Нова Конча-Заспа Делюкс" на користь держави в особі Київської ОДА в порядку статей 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) із скасуванням їх державної реєстрації у Державному земельному кадастрі.

1.6 Мотивуючи наявність підстав для представництва інтересів держави та звернення до господарського суду з цим позовом в її інтересах як власника прокурор посилався на те, що уповноважений на представництво інтересів держави орган - Київська ОДА, не вжив жодних заходів з метою захисту інтересів держави щодо користування землями лісового фонду та не надав будь-якої інформації про подальше планування звернення з відповідним позовом до суду, повідомивши прокурора лише про відсутність у нього (державного органу) інформації про незаконне відчуження спірних земельних ділянок.

1.7 Відповідач заявив про застосування позовної давності.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Київської області від 20.03.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2026, у позові відмовлено.

2.2 Суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів дійшов висновку, що прокурор не довів віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення та їх одночасну передачу у постійне користування на користь ДП "СЛП "Київоблагроліс" за владно-розпорядчим рішенням уповноваженого державного органу відповідно до норм ЗК України, в тому числі наявності матеріалів лісовпорядкування ДП "СЛП "Київоблагроліс", затверджених згідно закону, які могли би посвідчувати право постійного користування такого підприємства за попередньої наявності правовстановлюючого рішення про передачу таких спірних земель у відання такого державного лісогосподарського підприємства відповідно до положень ЛК України.

2.3 Оскільки у задоволенні позову відмовлено з підстав його необґрунтованості, то суд, виходячи з положень статті 261 ЦК України, визнав відсутніми підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносин за заявою відповідача.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі прокурор просить наведені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

3.2 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на те, що суди неправильно застосували статті 15,16, 328, 330, 373, 387 ЦК України, статті 116, 122, 149, 152 ЗК України, п. 5 Прикінцевих положень ЛК України у спірних правовідносинах та не врахували правові висновки Верховного Суду (у тому числі Великої Палати Верховного Суду), викладених у наступних постановах:

- від 30.01.2018 у справі 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, від 14.11.2018 у справі 183/1617/16, від 07.10.2020 у справі 369/16418/18, від 30.09.2020 у справі 363/669/17 від 31.05.2023 у справі 681/804/20, від 18.01.2023 у справі 488/2807/17, від 20.12.2023 у справі 619/77/15 від 24.05.2023 у справі 367/3254/15-ц, від 16.08.2023 у справі 676/4200/21, від 01.11.2023 у справі 676/5079/21, від 22.11.2023 у справі 911/2523/20 і від 30.05.2023 у справі 488/2807/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду у від 07.11.2018 у справі 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі 183/1617/16 та від 13.06.2018 у справі 369/1777/13-ц, згідно з якими наявність розроблених планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування згідно з нормами пункту 5 "Прикінцевих положень" ЛК України підтверджує наявність у спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства права постійного користування землями лісогосподарського призначення, тобто є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства;

- від 31.03.2021 у справі 360/1998/18, від 06.04.2021 у справі 380/375/17, від 15.07.2020 у справі 369/9900/16, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14, від 09.06.2021 у справі 369/16416/18, від 16.06.2021 у справі 359/11910/14, від 24.11.2021 у справі 369/16317/18, від 31.03.2021 у справі 360/1998/18, у яких зазначалось, що згідно пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК України копія планшета лісовпорядкування є документом, який підтверджує право постійного користування державного лісогосподарського підприємства спірною земельною ділянкою та те, що остання належить до земель лісогосподарського призначення;

- від 01.11.2023 у справі 676/5079/21, від 22.11.2023 911/2523/20, від 06.07.2022 у справі 372/1688/17, від 13.11.2019 у справі 361/6826/16, від 14.11.2018 у справі 488/6211/14-ц, від 23.11.2021 у справі 359/3373/16-ц, згідно з якими виготовлені картографічні матеріали ВО "Укрдержліспроект" є належними доказами приналежності спірних ділянок до земель державної власності лісогосподарського призначення;

- від 17.09.2024 у справі 910/10049/22, відповідно до якого наявність погоджень землевпорядної документації, в якій не відображено реального складу земельної ділянки (зокрема, як у власне проекті землеустрою, так і в погодженнях відповідними органами землевпорядної документації щодо відведення спірної земельної ділянки), на підставі якої у Державному земельному кадастрі сформовано земельні ділянки, жодним чином не спростовує обставин очевидного накладення спірних земельних ділянок на інші землі;

- від 13.08.2024 у справі 910/9909/23, відповідно до якого спеціалізоване лісогосподарське підприємство є носієм права постійного користування землями лісогосподарського призначення при наявності виготовлених матеріалів лісовпорядкування та відповідного рішення органу державної чи виконавчої влади, яке хоча і не є документом, що посвідчує наявність права постійного користування, разом з тим воно є підставою для набуття такого права постійного землекористування земельними ділянками лісового фонду;

- від 12.11.2025 у справі 175/2204/23, з урахуванням якого судом апеляційної інстанції не враховано, що ВО "Укрдержліспроект" володіє інформацією про лісовпорядкування (див. постанови Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі 361/6826/16-ц, від 24 квітня 2024 року у справі 940/751/20), також спірна земельна ділянка без спеціальних знань та додаткових навичок ідентифікується за кадастровим номером на Публічній кадастровій карті Україні, що дозволяє візуально визначити її місцерозташування. Крім того, суди не надали оцінки наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, документам, доданих філією "Дніпровське лісове господарство" ДП "Ліси України", а саме планшету 3 лісовпорядкування;

- від 24.06.2020 в справі 911/1480/18, згідно яких, суди попередніх інстанцій не були позбавлені можливості самостійно на основі даних Публічної кадастрової карти України встановити факт того, чи накладається спірна земельна ділянка на землі відповідної категорії. При цьому вказана інформація повинна бути оцінена у сукупності з іншими доказами.

3.3 У відзиві відповідач зазначив, зокрема про те, що прокурор посилається на судову практику, правовідносини у яких є відмінними, що є підставою для закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

3.4 24.04.2026 Обухівська районна державна адміністрація Київської області подала заяву про розгляд справи без участі в судовому засіданні її представника.

3.5 Подані відповідачем додаткові пояснення не можуть бути прийняті до розгляду з огляду на те, що останні є фактично доповненням до вже поданого у встановлений судом строк відзиву відповідно до положення частини 1 статті 295 ГПК України, а тому згідно з частиною 2 статті 118 ГПК України залишаються без розгляду.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що право користування СГТОВ "Агрокомбінат "Хотівський" відповідними земельними ділянками сільськогосподарського призначення було припинене на підставі розпорядження Києво-Святошинської РДА від 23.02.2010 1187, копія якого наявна в матеріалах справи.

4.2 Прокурор зазначаючи, що питання відсутності правонаступництва СТОВ "Агрокомбінат "Хотівський" від КСП Агрокомбінат "Хотівський" досліджувалося Вищим господарським судом України у постанові від 24.09.2009 по справі 216/12-06/9 за позовом СТОВ "Агрокомбінат "Хотівський" до Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області та Хотівської сільської ради про визнання права власності на земельні ділянки, таких доказів не надав.

4.3 Суд апеляційної інстанції зазначив стосовно цього, що з огляду на предмет спору у цій справі та підстави його виникнення, зазначена обставина не впливає на результат вирішення цього спору, оскільки прокурором не доведено, що Державні акти на право постійного користування землею серії І-КВ 001599 від 01.12.1997 та серії ІІ-КВ 002924 від 06.12.1999, якими підтверджується передання радгоспу "Хотівський" та КСП "Агрокомбінат "Хотівський" у постійне користування земель площею 1716,3 га та 845,8 га відповідно для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у складі яких перебували спірні земельні ділянки, не відповідають вимогам чинного на момент їх оформлення законодавства, вони не скасовані та не визнані недійсними у судовому порядку. До того ж відповідач набув у власність спірні земельні ділянки, які за розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 06.10.2010 4123 передавалися безоплатно у власність громадян для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району після затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок категорії земель сільськогосподарського призначення, і підстави вважати зазначене розпорядження незаконним - відсутні, оскільки прокурором не доведено віднесення цих земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення і надання їх у постійне користування третій особі-1 в установленому законом порядку.

4.4 Суди встановили, що на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 06.10.2010 4123 "Про передачу у власність земельних ділянок 8-ми громадянам України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області" 8 громадян отримали у приватну власність земельні ділянки загальною площею 15,3017 га для ведення особистого селянського господарства.

4.5 Прокурор вважає, що вищевказане розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 06.10.2010 4123 прийнято всупереч вимог земельного та лісового законодавства, оскільки спірні земельні ділянки фактично перебували в постійному користуванні Києво-Святошинського державного агролісництва Київської обласної державної організації "Київагроліс", та зазначає, що надалі право власності на вказані земельні ділянки незаконно перейшло до відповідача - ТОВ "Нова Конча-Заспа Делюкс".

4.6 Відмовляючи у позові місцевий господарський суд, із яким погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивували тим, що в матеріалах цієї справи відсутні докази прийняття рішення (рішень) про передачу у власність, надання в постійне користування земельних лісових ділянок, їх вилучення (викуп), зміну поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій щодо земельних ділянок із кадастровими номерами: 3222487000:03:001:0977, 3222487000:03:001:0978, 3222487000:03:001:0979, 3222487000:03:001:0980, 3222487000:03:001:0981, 3222487000:03:001:0982, що розташовані за відповідною адресою у постійне користування Київській обласній державній організації "Київагроліс", її правонаступнику - ДП "СЛП "Київоблагроліс" або іншим державним лісогосподарським підприємствами та відповідного визначення спірних земельних ділянок за категорією та цільовим призначенням, як земель лісогосподарського призначення.

4.7 При цьому суди дослідили надані прокурором докази, які визначені ним як матеріали лісовпорядкування, на відповідність їх вимогам чинного законодавства.

4.8 З огляду на невизнання відповідачем обставин розробки та затвердження матеріалів лісовпорядкування 2006, 2008 років, суд першої інстанції ухвалою від 09.01.2025 зобов`язував прокурора та ДП "СЛП "Київоблагроліс" надати докази, які підтверджують подію погодження та затвердження центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, матеріалів лісовпорядкування 2006, 2008 років Києво-Святошинського державного агролісництва ДП "СЛП "Київоблагроліс".

4.9 Проте, доказів на виконання вказаної ухвали до суду першої інстанції не надано, а прокурором, як зазначено судами, надані пояснення, з яких слідує, що, на його (прокурора) думку, відповідні докази вже наявні в матеріалах справи.

4.10 Поряд з цим, суд першої інстанції встановив, що на сторінці 70 Протоколу Другої лісовпорядної наради від 02.12.2008 по розгляду перспективного плану ведення лісового господарства Київо-Святошинскього державного агролісництва Київської області у пункті 13 загальних висновків зазначено про відсутність матеріалів лісовпорядкування минулих років, що, як зазначено судом апеляційної інстанції, додатково спростовує доводи прокурора про те, що спірні земельні ділянки надавалися ДП "СЛП "Київоблагроліс" у постійне користування як землі лісогосподарського призначення, до того ж у період до 01.01.2002 (до набрання чинності ЗК України).

4.11 Отже, судами встановлено, що в матеріалах цієї справи відсутні докази прийняття відповідного рішення (рішень) про надання земельних ділянок із кадастровими номерами: 3222487000:03:001:0977, 3222487000:03:001:0978, 3222487000:03:001:0979, 3222487000:03:001:0980, 3222487000:03:001:0981, 3222487000:03:001:0982, а також будь-яких інших земельних ділянок (з іншими кадастровими номерами чи без зазначення таких), що розташовані за відповідною адресою у постійне користування Київській обласній державній організації "Київагроліс", її правонаступнику - ДП "СЛП "Київоблагроліс" або іншим державним лісогосподарським підприємствами та відповідного визначення спірних земельних ділянок за категорією та цільовим призначенням, як земель лісогосподарського призначення.

4.12 За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що прокурором та ДП "СЛП "Київоблагроліс" не доведено віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення та їх одночасне надання у постійне користування Київській обласній організації "Київагроліс", правонаступником якої є ДП "СЛП "Київоблагроліс", за рішенням уповноваженого органу відповідно до вимог земельного законодавства.

4.13 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.14 У касаційній скарзі прокурор посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.01.2026 у справі 903/20/25, цитуючи наступне: "80.Саме лише посилання на відсутність у державного підприємства державного акта на право постійного користування землею не є достатньою підставою для висновку про втрату цією землею статусу лісової, оскільки такий статус визначається насамперед фактичним станом земельної ділянки та матеріалами лісовпорядкування (статті 45, 48 ЛК України).

81. При цьому суд апеляційної інстанції помилково звузив тлумачення пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України, пов`язавши дійсність матеріалів лісовпорядкування виключно з наявністю окремого рішення про надання землі в користування, прийнятого до 29.03.2006.

82. Верховний Суд зазначає, щ зміст цієї норми спрямований на забезпечення безперервності права користування лісами державними підприємствами до моменту оформлення речових прав. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є одним із видів доказів належності ділянки до лісового фонду, які підлягали дослідженню в сукупності з іншими доказами.

83. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 2013 року, які були затверджені в установленому порядку і не скасовані, є належним доказом того, що держава визнавала ці землі лісовими.".

4.15 Колегія суддів зазначає, що у цій справі 903/20/25 скасовуючи судові рішення і направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд виходив із того, що: ?63. У касаційній скарзі прокурор звертає увагу на те, що доказом розташування спірної земельної ділянки у межах земель лісового фонду та відповідно її приналежності до земель лісового фонду державної власності є рішення Волинської обласної ради від 18.08.2000 13/2 "Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх КСП ".

64. Прокурор вказує, що зі змісту вказаного рішення Волинської обласної ради від 18.08.2000 13/2 вбачається, що цим рішенням врегульовувалося питання передачі саме земель лісового фонду спеціалізованим підприємствам, а джерелом походження цих земель були землі колишніх КСП. Цей статус земель колишніх КСП також кореспондується з Указом Президента України від 07.04.2004 171/2004 "Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства", пункт 3 якого передбачав вирішення питання щодо використання земель лісового фонду, "які належали колективним сільськогосподарським підприємствам".

65. Крім того, за доводами прокурора, обставини походження спірної земельної ділянки були детально встановлені у постанові Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі 803/1622/16, де суд встановив, що на підставі актів приймання-передачі, рішень сільських рад та райрад дочірні підприємства "Волиньоблагроліс" одержали землі, "які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств"."

4.16 За вказаних обставин Верховний Суд у зазначеній справі 903/20/25 дійшов висновку, що суди не надали належної правової оцінки таким обставинам, у зв`язку з чим доводи прокурора в цій частині визнаються Судом обґрунтованими (пункт 67).

4.17 У наведених прокурором у касаційній скарзі постановах Верховного Суду також не міститься висновків про те, що відсутність рішення уповноваженого органу про віднесення земельних ділянок до лісового фонду не впливає і не змінює їх статус як земель лісового фонду.

4.18 Касаційне провадження у даній справі відкрите за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

4.19 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.20 Отже, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що відсутність доказів передачі землями спірних земельних ділянок державному лісогосподарському підприємству (її попереднику), що виключає застосування до даних спірних правовідносин приписів пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України, що, у свою чергу, унеможливлює скасування судових рішень у справі.

4.21 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.22 За результатами касаційного перегляду Суд не встановив підстав для скасування оскаржених судових рішень по суті спору з мотивів, наведених скаржником у касаційній скарзі.

4.23 За таких обставин касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

4.24 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Київської обласної прокуратури у справі 911/2396/24 залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2026 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач