Постанова по делу № 2-1938/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року

м. Київ

справа 2-1938/07

провадження 61-16581св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів : Воробйової І. А., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,

відповідач - Шеківська сільська рада Лубенського району Полтавської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до Шеківської сільської ради Лубенського району Полтавської області про надання додаткового строку для прийняття спадщини

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 грудня 2007 року у складі судді Литвин М. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Панченка О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шеківської сільської ради Лубенського району Полтавської області про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина на земельну частку (пай) площею 2,86 га, яка розташована на території Шеківської сільської ради Лубенського району Полтавської області.

Короткий зміст судових рішень

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області рішенням від 19 грудня 2007 року позов задовольнив. Надав ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом на земельну ділянку (пай) площею 2,86 га, що залишилася після смерті його батька ОСОБА_4 , до державної нотаріальної контори з дня набрання рішенням чинності.

У листопаді 2023 року ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі, звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 грудня 2007 року.

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області ухвалою від 15 січня 2024 року відмовив у відновленні втраченого судового провадження у справі 2-31938/2007.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 09 квітня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 грудня 2007 року.

Верховний Суд постановою від 31 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив. Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року скасував, справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 24 лютого 2025 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 грудня 2007 року.

Верховний Суд постановою від 13 серпня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив. Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року скасував, справу передав для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Полтавський апеляційний суд постановою від 26 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, а рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 грудня 2007 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що особа, прав якої стосувалось оскаржуване рішення - ОСОБА_5 , рішення суду в установленому порядку не оскаржував, видане у 2008 році свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку ОСОБА_1 не оспорював, а заявник ОСОБА_3 на час розгляду справи міськрайонним судом у 2007 році не набула прав, на які могло вплинути оскаржуване рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_3 просить скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 грудня 2007 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі 2-7772/10, від 26 липня 2023 року у справі 321/1154/18, від 30 квітня 2020 року у справі 352/382/18.

Як на обґрунтування заявлених вимог посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

У цій справі не був залучений до участі у справі ОСОБА_5 який є одним із спадкоємців після смерті ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 не був обізнаний про наявність оскаржуваного рішення, у зв`язку із чим не міг його оскаржити.

ОСОБА_3 є спадкоємцем ОСОБА_5 та вважає, що оскаржуване рішення порушує її права та інтереси.

У березні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 , мотивований законністю й обґрунтованістю постанови апеляційного суду.

ОСОБА_5 було відомо про оформлення ОСОБА_1 спадщини на земельну ділянку, і він за життя не оспорював права ОСОБА_1 на спадкування та оформлення спадкових прав.

ОСОБА_3 на час ухвалення судового рішення у 2007 році і до смерті у 2010 році її батька ОСОБА_5 , не мала прав на спадкове майно. Права заявника порушено не було.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

17 лютого 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 жовтня 2004 року о 10:00 год ОСОБА_4 склав заповіт, яким належну йому на підставі державного акта про право приватної власності на землю 111-ПЛ 3026375 земельну частку (пай), заповів своєму синові ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений секретарем виконкому Шеківської сільської ради Лубенського району Полтавської області та зареєстрований у реєстрі за 133.

У цей же день (06 жовтня 2004 року) об 11:00 год ОСОБА_4 склав новий заповіт, згідно з яким все увоє майно заповідав у рівних частках своїм двом синам: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений секретарем виконкому Шеківської сільської ради Лубенського району Полтавської області та зареєстрований у реєстрі за 134.

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру заповіт 134, посвідчений 06 жовтня 2004 року, до спадкового реєстру був унесений 27 вересня 2017 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

30 травня 2005 року ОСОБА_5 подав до сільської ради заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4

15 червня 2005 року заведено спадкову справу 287 за реєстровим номером 367963790 (витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі 448863 від 15 червня 2005 року).

04 березня 2008 року державний нотаріус Першої Лубенської державної нотаріальної контори Стромко І. В. видав свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким спадкоємцем у цілому майна ОСОБА_4 є його син ОСОБА_1 . Спадкове майно складається із земельної ділянки площею 2,86 га, розташованої на території Шеківської сільської ради Лубенського району Полтавської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 .

Спадкоємцем майна ОСОБА_5 є його донька ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину після батька та отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 2,86 га та житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_1 .

Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року, у справі 539/4177/19 відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_2 - спадкоємця ОСОБА_1 про визнання недійсним виданого ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 березня 2008 року на земельний пай площею 2,86 га, кадастровий номер 5322888400:03:002:0065, який розташований на території Шеківської сільської ради Лубенського району Полтавської області, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку від 19 травня 2009 року, виданого ОСОБА_1 на земельну ділянку та скасування запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку. Постанова обґрунтована пропуском позовної давності.

Судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що ОСОБА_5 (батько ОСОБА_3 ) з огляду на встановлені у справі обставини не міг не знати, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 входила, зокрема, земельна ділянка площею 2,86 га, розташована на території Шеківської сільської ради Полтавської області, що належала спадкодавцю. При цьому позивач не надала суду належних та допустимих доказів, що ОСОБА_5 з об`єктивних обставин не піклувався про спадкове майно, не цікавився ним, а також не вживав заходів, які б добрий господар вчинив невідкладно.

ОСОБА_5 за життя не оспорював видане ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку після смерті ОСОБА_4 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

За обставинами цієї справи, рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 грудня 2007 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 про надання додаткового строку для прийняття спадщини, оскаржила ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі. Порушення її прав та інтересів обґрунтовувала тим, що спочатку її батько ОСОБА_5 , а після його смерті - вона є спадкоємцем майна, що належало ОСОБА_4 .

Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У частині першій статті 352 ЦПК України закріплено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З огляду на викладене особа, яка не брала участі у справі, має право оскаржити в апеляційному порядку судове рішення, яке безпосередньо встановлює, змінює або припиняє її права та обов`язки, тобто завдає їй шкоди, що виявляється у не сприятливих для особи наслідках.

Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України).

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі 668/17285/13-ц (провадження 61-41547сво18).

Отже, в разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і коли апеляційний суд встановив, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Водночас відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Згідно з частиною третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2023 року у справі 297/1389/21 (провадження 61-5627св22) зроблено такий висновок апеляційний суд не звернув уваги, що рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті у разі, якщо ним не вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що звернулася з апеляційною скаргою.

У цій справі апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу та відмовив у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишив без змін. При цьому в мотивувальній частині апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_3 на час ухвалення рішення суду першої інстанції не набула прав, на які могло вплинути оскаржуване рішення.

Таким чином, встановивши, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_6 не вирішувалося, суд апеляційної інстанції мав би закрити апеляційне провадження, а не переглядати рішення місцевого суду по суті.

Схожий за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі 297/1389/2.

Крім того, розглядаючи апеляційну скаргу по суті, апеляційний суд не вирішив питання щодо відновлення провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун