Постанова по делу № 910/8905/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 910/8905/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Київського квартирно-експлуатаційного управління

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 у справі

за позовом заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі:

1) ІНФОРМАЦІЯ_1,

2) Київського квартирно-експлуатаційного управління,

3) Військової частини НОМЕР_1

до Бориспільської міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Приватне акціонерне товариство "Агробудмеханізація",

2) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бориспіль Делюкс",

про скасування рішення міської ради, визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації земельної ділянки

У судовому засіданні взяли участь: прокурор - Декалюк Д. Е., представник ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1., представник Київського квартирно-експлуатаційного управління - Іщук І. М. та представник Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_2

1. Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення у суді апеляційної інстанції

1.1. Заступник військового прокурора Дарницького гарнізону (далі - Прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1, Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі - Київське КЕУ), Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) із позовом до Бориспільської міської ради, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Агробудмеханізація" (далі - ПрАТ "Агробудмеханізація" та/або третя особа-1) про скасування рішення від 29.05.2008 3898-34-V "Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки площею 0,5226 га в оренду Приватному акціонерному товариству "Агробудмеханізація" під будівництво багатоповерхового житлового будинку в соцмістечку (навпроти житлового будинку АДРЕСА_1 (землі житлової та громадської забудови)" (далі - рішення від 29.05.2008 3898-34-V), визнання недійсним договору оренди від 29.09.2008 та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

1.2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.11.2025 у справі 910/8905/15 позов Прокурора у частині позовних вимог про скасування рішення від 29.05.2008 за 3898-34-V та скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 3210500000:07:002:0036 залишено без розгляду. В іншій частині провадження у справі 910/8905/15 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі 810/6041/14, що розглядається Господарським судом Київської області.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 ухвалу Господарського суду Київської області від 03.11.2025 у справі 910/8905/15 залишено без змін.

03.03.2026 ПрАТ "Агробудмеханізація" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просило стягнути з позивачів на користь третьої особи - 63 231,15 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву обґрунтовано тим, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ПрАТ "Агробудмеханізація" понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 63 231,15 грн за представництво інтересів клієнта у Північному апеляційному господарському суді, послуги зі складання відзиву на апеляційну скаргу та участь у судових засіданнях.

06.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду від ВЧ НОМЕР_1 надійшли заперечення із клопотанням про відмову у задоволенні заяви ПрАТ "Агробудмеханізація" про ухвалення додаткового рішення із вказівкою на те, що третьою особою-1 не долучено належних та допустимих доказів та розрахунків на підтвердження витрат понесених на правничу допомогу. Крім того, ВЧ НОМЕР_1 вважає заявлену до стягнення суму судових витрат завищеною та неспівмірною зі складністю справи, у зв`язку з чим просила відмовити у її задоволенні .

13.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення Прокурора із клопотанням про відмову у задоволенні заяви ПрАТ "Агробудмеханізація" про ухвалення додаткового рішення із вказівкою на те, що третьою особою-1 не долучено доказів сплати витрат понесених на правничу допомогу. Крім того, Прокурор вважає заявлену до стягнення суму судових витрат завищеною та неспівмірною зі складністю справи, у зв`язку з чим просив відмовити у її задоволенні.

16.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Київське КЕУ про відмову у задоволенні заяви ПрАТ "Агробудмеханізація" про ухвалення додаткового рішення зважаючи на те, що позивач-2 є державною установою із обмеженим бюджетом. Київське КЕУ також вказувало на негативні фінансові наслідки у разі покладення на нього витрат на правничу допомогу.

20.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення ІНФОРМАЦІЯ_1, які містили прохання відмовити у задоволенні заяви ПрАТ "Агробудмеханізація" про розподіл судових витрат, оскільки права третьої особи-1 не порушено, а також у справі 910/8905/15 не прийнято остаточного рішення, а апеляційне провадження відкрито на оскарження ухвали про залишення позову без розгляду, а тому, на думку позивача-1, відсутні підстави стягнення з позивачів витрат на правничу допомогу.

2. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

2.1. Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 19.05.2026 (Сибіга О. М. - головуючий, судді: Гончаров С. А., Тарасенко К .В.) у справі 910/8905/15 заяву ПрАТ "Агробудмеханізація" про ухвалення додаткового рішення у справі 910/8905/15 - задовольнив частково; стягнув з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ПрАТ "Агробудмеханізація" 12 077,05 грн витрат на професійну правничу допомогу; стягнув з Київського КЕУ на користь ПрАТ "Агробудмеханізація" 12 077,05 грн витрат на професійну правничу допомогу; стягнув з ВЧ НОМЕР_1 на користь ПАрТ "Агробудмеханізація" 12 077,05 грн витрат на професійну правничу допомогу; в решті заяви - відмовив.

2.2. Беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом правової допомоги у даній справі в суді апеляційної інстанції, надавши оцінку доказам та доводам третьої особи-1 та запереченням позивачів, взявши до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ПрАТ "Агробудмеханізація" про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивачів на користь третьої особи-1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 36 231,15 грн за розгляд апеляційної скарги у справі 910/8905/15 у суді апеляційної інстанції.

3. Короткий зміст касаційних скарг і заперечень на них

3.1. Не погоджуючись із додатковою постановою від 19.05.2026, Міністерство оборони України звернулося із касаційною скаргою, в якій просить цю додаткову постанову скасувати, у задоволенні заяви ПрАТ "Агробудмеханізація" про ухвалення додаткового рішення про стягнення правничої допомоги з ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

3.2. Міністерство оборони України наголошує, що Північним апеляційним господарським судом під час ухвалення додаткової постанови від 19.05.2026 не було враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.11.2022 у справі 922/1964/21, від 03.12.2021 у справі 927/237/20, від 14.01.2021 у справі 521/3011/18.

Крім цього, Міністерство оборони України звертає увагу на те, що:

ПрАТ "Агробудмеханізація" у даному судовому провадженні є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору;

даний спір закінчено не ухваленням рішення суду по суті спору, а залишенням двох позовних вимог без розгляду та одночасним зупиненням провадження у справі. Тобто, спір ще триває в частині однієї позовної вимоги;

очевидним є те, що заявлений спосіб захисту у позовній заяві, що була подана у 2015 році, явно не відповідав сучасним правовим підходам. Відтак, без урахування обставин справи, зазначення у акті прийому-передачi переданої правничої (прaвoвoї) допомоги до договору про надання правничої (правової) допомоги від 24.12.2025 24/12/25 про "…вивчення і правовий аналіз ухвали…" у 9 годин є свавільним і не свідчить про те, що представник, якому доручено справу, є компетентним і повноважним, адже дане питання є суто процесуальним. Аналогічно є свавільним та нерозумним "…побудова стратегії захисту…" тривалістю 4 години та аналіз судової практики;

у акті прийому-передачi переданої правничої (прaвoвoї) допомоги зазначено, що підготовка відзиву на апеляційну скаргу зайняла 12 год і вартує 30 000,00 грн. Разом з тим, відзив складається з 9 аркушів, з яких 1, 2, 3 сторінки - це реквізити сторін, 9 сторінка - перелік додатків. З 6 по 9 сторінки автором відзиву обґрунтовується необхідність відшкодування на правову допомогу. У відзиві, незважаючи на зазначення в акті про вивчення судової практики Верховного Суду, згадки або посилання на постанови Верховного Суду, відсутні. За таких обставин, розмір витрат на правову допомогу важко назвати розумним та співмірним;

щодо відшкодування за участь у судовому засіданні, то тривалість судовому засідання у 4 години є завищеною і як виставлена сума;

заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу є надуманим та нічим не обґрунтованим.

Крім цього, Міністерство оборони України наголошує, що суд апеляційної інстанції не врахував, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та значним обсягом коштів, які спрямовуються на забезпечення Сил оборони, покладання на Міністерство оборони України відшкодування судових витрат у очевидно завищеному розмірі буде надмірним фінансовим тягарем для нього.

3.3. Не погоджуючись із додатковою постановою, ВЧ НОМЕР_1 також звернулася із касаційною скаргою, в якій просить цю додаткову постанову скасувати, у задоволенні заяви ПрАТ "Агробудмеханізація" про ухвалення додаткового рішення про стягнення правничої допомоги з Військової частини НОМЕР_1 відмовити.

3.4. ВЧ НОМЕР_1 наголошує, що Північним апеляційним господарським судом під час ухвалення додаткової постанови від 19.05.2026 не було враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.09.2018 у справі 810/4749/15, від 02.07.2019 у справі 810/795/18 від 13.02.2024 у справі 922/1583/23.

Доводи касаційної скарги ВЧ НОМЕР_1 за своїм змістом є аналогічними доводам, викладеним у касаційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_1.

Крім цього ВЧ НОМЕР_1 вказує, що при прийнятті додаткової постанови, суд апеляційної інстанції не врахував належним чином, що наразі в Україні триває воєнний стан. У разі розподілу витрат на правничу допомогу в заявленому, необґрунтовано завищеному розмірі, ВЧ НОМЕР_1 буде нести несправедливо непомірний тягар для неї.

3.5. Не погоджуючись із додатковою постановою, Київське КЕУ також звернулося із касаційною скаргою, в якій просить цю додаткову постанову скасувати, у задоволенні заяви ПрАТ "Агробудмеханізація" про ухвалення додаткового рішення про стягнення правничої допомоги з Київського КЕУ відмовити.

3.6. Київське КЕУ із посиланнями на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.12.2021 у справі 927/237/20, від 11.12.2018 у справі 910/2170/18, від 05.06.2024 у справі 910/14524/22, від 24.01.2022 у справі 911/2737/17 вказує, що воно є бюджетною установою, яка фінансується та здійснює витрати за рахунок та в межах асигнувань Державного бюджету України. Київське КЕУ включено до мережі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету ІНФОРМАЦІЯ_1 в органах Державної казначейської служби України, а тому, в своїй діяльності, що торкається взяття бюджетних зобов`язань, Київське КЕУ повинно неухильно виконувати та дотримуватись вимог Бюджетного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів від 28.02.2002 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ", Наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України" та інших нормативних документів.

3.7. Бориспільська міська рада надала на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі її представника, вказуючи при цьому, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, а додаткова постанова ухвалена з дотримання норм матеріального та процесуального права.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувану додаткову постанову в межах доводів та вимог касаційних скарг.

4.3. У статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Положеннями частини тринадцятої статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Відтак, доводи касаційних скарг в частині того, що третя особа-1 не є учасником справи та в силу положень статті 126 ГПК України не наділена правом розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) є такими, що не ґрунтуються на положеннях наведених вище норм.

У контексті наведених доводів касаційних скарг Суд зазначає про те, що викладені вище положення ГПК України (частина тринадцята статті 129 та частини першої статті 123 ГПК України) є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто встановлене ними нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.

При цьому варто звернути увагу на те, що судова практика щодо застосування цієї норми є сталою та не змінною. Так, Верховний Суд неодноразово викладав висновок про те, що механізм щодо відшкодування (компенсації) понесених судових витрат застосовується й до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в порядку, визначеному частиною тринадцятою статті 129 ГПК України (див. постанови Верховного Суду від 19.10.2023 у справі 924/544/22, від 12.09.2019 у справі 910/9784/18, від 18.05.2020 у справі 530/1731/16-ц, від 19.10.2023 у справі 924/544/22).

Таким чином, з огляду на те, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 розглянуто апеляційну скаргу Прокурора на ухвалу Господарського суду Київської області від 03.11.2025 у справі 910/8905/15, проти задоволення якої третя особа-1 заперечувала шляхом подання відзиву на апеляційну скаргу, та за наслідками апеляційного перегляду відповідну ухвалу залишено без змін, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що судові витрати, понесені третьою особою-1 на професійну правничу допомогу у справі, як складова судових витрат підлягають стягненню з позивачів (сторони, не на користь якої ухвалено судове рішення).

4.4. Стосовно спільних доводів скаржників про те, що заявлена та частково стягнута судом апеляційної інстанції сума судових витрат на правничу допомогу є надуманою, нічим не обґрунтованою та неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і витраченим ним часом, колегія суддів зазначає таке.

Частиною першою статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься у пункті 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами статті 1 цього Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно зі статтею 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Колегія суддів також зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

Частина восьма статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 63 321,15 грн третьою особою-1 долучено: договір про надання правничої допомоги від 24.12.2025 24/12/25_LE, акт приймання-передачі правничої допомоги від 27.02.2026 1 та платіжну інструкцію від 25.12.2025 23340.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.12.2025 між ПрАТ "Агробудмеханізація" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ЛІГАЛ ІГЛЗ" (далі - адвокатське об`єднання) укладено Договір про надання правничої допомоги 24/12/25, відповідно до якого клієнтом доручено, а адвокатським об`єднанням прийнято на себе зобов`язання з надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції.

За умовами Договору від 24.12.2025 24/12/25 сторони домовились про вартість надання правничої допомоги, у розмірі 1 500,00 доларів США, що сплачується у гривні за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на дату здійснення авансованого платежу.

У подальшому, 27.02.2026 між адвокатським об`єднанням та клієнтом складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг 1, відповідно до якого виконавцем надано, а клієнтом прийнято наступні послуги: підготовка відзиву на апеляційну скаргу у справі 910/8905/15 - 30 000,00 грн; участь у судовому засіданні в апеляційній інстанції у справі 910/8905/15 - 6 231, 15 грн; вивчення та юридичний аналіз ухвали Господарського суду Київської області від 03.11.2025 про залишення позову без розгляду, а також матеріали апеляційної скарги Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону - 15 000,00 грн; побудова стратегії захисту - 6 000,00 грн; аналіз судової практики у подібних правовідносинах - 6 000,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг за вказаним актом від 27.02.2026 1 становить 63 231,15 грн.

Представництво інтересів ПрАТ "Агробудмеханізація" у суді апеляційної інстанції здійснювалося адвокатом Шалімовим Володимиром Іллічем на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АА 1660482 від 25.12.2025.

Водночас, змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи із принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268), від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі 922/445/19 та постановах Верховного Суду від 30.04.2024 у справі 913/50/22, від 09.04.2024 у справі 910/11443/22, від 14.03.2024 у справі 904/141/20.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі 775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі 922/1964/21).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі 922/2685/19 сформульовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі 910/9714/22.

У цій справі, з огляду на обставини справи, суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану додаткову постанову виходив з того, що заявлений розмір витрат, про які зазначено в акті 1 є необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи, а також часом витраченим адвокатом на надання послуг.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що надмірна деталізація виконаної адвокатом роботи задля досягнення певної процесуальної дії в межах виконання договору про надання правничої допомоги не є підставою для формування завищеної вартості таких послуг при її стягненні зі сторони, на користь якої рішення не винесено.

З огляду на вказане, взявши до уваги характер правовідносин у цій справі, наявність заперечень позивачів, з урахуванням принципів диспозитивності, пропорційност та змагальності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з позивачів на користь заявника витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 36 231,15 грн за розгляд апеляційної скарги у справі 910/8905/15 у суді апеляційної інстанції, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, відповідності конкретним обставинам справи та з урахуванням необхідності процесуальних дій.

Оскаржувана додаткова постанова не суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилаються скаржники у касаційних скаргах, оскільки суд апеляційної інстанції врахував всі критерії визначення розміру витрат на правничу допомогу та дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви третьої особи-1.

При цьому варто звернути увагу на те, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Водночас відмінність у судових рішеннях, на які посилаються скаржники у касаційних скаргах, та постанові суду апеляційної інстанції зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми та не свідчить про те, що суд застосував норму інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив), а неоднаковою фактично-доказовою базою, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення.

Тобто зазначені скаржниками постанови не містять протилежної позиції щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України порівняно з позицією суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається.

Верховний Суд при касаційному перегляді оскаржуваної додаткової постанови не виявив у діях суду апеляційної інстанції порушень приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення, а додатково перевіряти докази з огляду на приписи статті 300 ГПК України Верховний Суд не має права. Між тим доводи скаржників фактично зводяться до заперечень наданої судом апеляційної інстанції оцінки доказам, тобто процесуальних дій суду під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Доводи скаржників про те, що розподіл витрат на правничу допомогу в умовах воєнного стану покладає на них несправедливо непомірний тягар, колегією суддів відхиляються. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні, як і статус бюджетної чи військової установи, не звільняє сторону від обов`язку відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та не є автоматичною підставою для їх зменшення чи скасування, оскільки зворотне порушило б право на справедливий суд та принцип рівності учасників судового процесу.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

5.2. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Враховуючи викладене, касаційні скарги слід залишити без задоволення, а додаткову постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

6. Розподіл судових витрат

6.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційних скарг без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Київського квартирно-експлуатаційного управління залишити без задоволення.

Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 у справі 910/8905/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ