Постанова по делу № 320/14687/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05 серпня 2026 року

справа 320/14687/25

адміністративне провадження К/990/34708/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

cуддів - Бившевої Л. І., Юрченко В. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року (судді: Говорун О. В., Попова О. Г., Чуприна О. В.)

у справі 320/14687/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКИЙ БКК

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКИЙ БКК (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - податковий орган, скаржник, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків від 14 листопада 2024 року 2280/ж10/31-00-07-05-01-24.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції 28 травня 2026 року через систему Електронний суд подав апеляційну скаргу на зазначене рішення.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 червня 2026 року апеляційну скаргу залишив без руху й встановив строк і спосіб для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та надання документів на підтвердження сплати апелянтом судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 727,20 грн.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що апеляційну скаргу подано після закінчення строку на апеляційне оскарження, при цьому апелянт не подав заяви про поновлення такого строку та не надав доказів, які б підтверджували дату отримання повного тексту рішення суду першої інстанції. Хоча на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом було усунуто недоліки в частині сплати судового збору, вимогу суду щодо подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження виконано не було. За таких обставин, керуючись пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків 23 липня 2026 року подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск строку на апеляційне оскарження. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції було доставлено до електронного кабінету податкового органу 27 квітня 2026 року о 19 год 20 хв, а тому відповідно до частини шостої статті 251 КАС України воно вважається врученим наступного робочого дня, тобто 28 квітня 2026 року. Оскільки апеляційну скаргу подано 28 травня 2026 року, скаржник вважає, що вона подана в межах тридцятиденного строку, встановленого статтею 295 КАС України, а тому підстав для звернення із заявою про поновлення строку не існувало.

Крім того, скаржник стверджує, що після усунення недоліків апеляційної скарги суд апеляційної інстанції повинен був повторно перевірити дотримання строку на апеляційне оскарження з урахуванням відомостей про дату вручення рішення через підсистему Електронний суд , а не відмовляти у відкритті апеляційного провадження лише з формальних підстав. На підтвердження своєї позиції посилається на практику Верховного Суду щодо недопустимості надмірного формалізму під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Верховний Суд ухвалою від 27 липня 2026 року відкрив провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребував справу 320/14687/25 з суду першої інстанції.

03 серпня 2026 року справа надійшла на адресу Верховного Суду.

05 серпня 2026 року до Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу податкового органу, у якому Товариство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду - без змін. Зазначає, що апеляційну скаргу подано після закінчення строку на апеляційне оскарження, а ухвалою суду апеляційної інстанції апелянту було чітко роз`яснено необхідність подання заяви про поновлення строку та надано строк для усунення цього недоліку. Однак, усуваючи недоліки апеляційної скарги, відповідач подав лише документ про доплату судового збору, тоді як заяву про поновлення строку не подав. На думку позивача, суд апеляційної інстанції правомірно застосував пункт 4 частини першої статті 299 КАС України, а доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм процесуального права.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 295 КАС України передбачено строки апеляційного оскарження.

Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За змістом частини другої цієї статті учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частиною п`ятою статті 251 КАС України передбачено, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини шостої цієї статті Кодексу днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Як установлено судом апеляційної інстанції, рішення Київського окружного адміністративного суду ухвалене 27 квітня 2026 року, а апеляційну скаргу подано 28 травня 2026 року через підсистему Електронний суд . Вважаючи, що апеляційну скаргу подано після закінчення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд ухвалою від 16 червня 2026 року залишив її без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження та несплати судового збору у встановленому законом розмірі. Скаржнику надано строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та документа про доплату судового збору.

Водночас зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач не погоджувався з висновком суду щодо пропуску строку апеляційного оскарження. Зокрема, він посилався на положення частини другої статті 295 та частини шостої статті 251 КАС України, зазначав, що повний текст рішення суду першої інстанції був доставлений до його електронного кабінету після 17 години, а тому днем його вручення є 28 квітня 2026 року, у зв`язку з чим апеляційну скаргу, подану 28 травня 2026 року, вважав такою, що подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного судового рішення.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що податковий орган не усунув зазначений недолік, оскільки не подав заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, а тому наявні підстави, передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України.

Верховний Суд не виключає, що за таких обставин апелянт мав порушити питання про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідно до частини другої статті 295 КАС України.

Разом із тим неподання окремої заяви про поновлення строку не звільняло суд апеляційної інстанції від обов`язку перевірити всі обставини, які мають значення для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження та на які посилався скаржник у своїй апеляційній скарзі.

Так, залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції зазначив, що скаржником не надано доказів на підтвердження дати отримання повного тексту рішення суду першої інстанції.

Водночас Верховний Суд встановив, що відповідно до відомостей Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи повний текст рішення суду першої інстанції був доставлений до електронного кабінету відповідача 27 квітня 2026 року о 19 годині 29 хвилин. Такі відомості формуються засобами ЄСІТС у зв`язку із надсиланням судового рішення до електронного кабінету учасника справи та є офіційними даними щодо часу його доставки.

Враховуючи положення частини шостої статті 251 КАС України таке рішення вважається врученим не 27 квітня 2026 року, а наступного робочого дня, тобто 28 квітня 2026 року.

За наявності таких відомостей суд апеляційної інстанції не був позбавлений можливості перевірити правильність визначення дня вручення судового рішення відповідно до частини шостої статті 251 КАС України та оцінити, чи наявні підстави для застосування частини другої статті 295 цього Кодексу.

Отже, зазначена довідка мала істотне значення для визначення дня вручення повного тексту судового рішення та, відповідно, для вирішення питання про наявність підстав, передбачених частиною другою статті 295 КАС України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції обмежився лише формальною констатацією неподання окремої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, проте не надав оцінку доводам апеляційної скарги щодо моменту вручення судового рішення, а також не перевірив наявні у матеріалах справи офіційні відомості Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, які стосувалися доставки рішення до електронного кабінету відповідача.

Верховний Суд уже звертав увагу на те, що після усунення недоліків апеляційної скарги суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно перевірити її відповідність вимогам процесуального закону, що мінімізує можливість допущення помилок при первинній оцінці апеляційної скарги та забезпечує дотримання принципів законності й процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі 280/3193/23).

Не перевіривши обставини, які мають вирішальне значення для правильного застосування положень частини другої статті 295 КАС України, суд апеляційної інстанції передчасно застосував наслідки, передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України.

Такий підхід свідчить про надмірний процесуальний формалізм при вирішенні питання щодо відкриття апеляційного провадження та призвів до постановлення ухвали без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення відповідного процесуального питання.

Верховний Суд враховує, що конструкція частини другої статті 295 КАС України передбачає право учасника справи на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, реалізація якого здійснюється шляхом звернення до суду з відповідною заявою. Разом із тим якщо зі змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржник обґрунтовує дотримання передбачених законом умов для поновлення строку, а суд має можливість перевірити наведені обставини за офіційними відомостями ЄСІТС, відмова у відкритті апеляційного провадження виключно з мотивів неподання окремої заяви без оцінки цих обставин є передчасною.

Враховуючи зазначене, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року підлягає скасуванню, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 КАС України є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року скасувати, справу 320/14687/25 направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. П. Юрченко