Постанова по делу № 640/20732/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року

м. Київ

справа 640/20732/22

адміністративне провадження К/990/14487/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Серебряник Олесі Олександрівни на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 (ухвалену у складі колегії суддів: Бужак Н.П., Кобаля М. І., Файдюка В. В.) у справі 640/20732/22 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС України у місті Києві та Київській області, третя особа - Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС України у місті Києві та Київській області від 26.07.2022 302 про скасування дозволу на імміграцію в України громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС України у місті Києві та Київській області від 26.07.2022 80112500043408/302/1 про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДМС України у місті Києві та Київській області поновити дозвіл на імміграцію в Україну, виданий громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДМС України у місті Києві та Київській області поновити посвідку на постійне проживання НОМЕР_1 від 23.07.2020, видану громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Законом України від 13.12.2022 2825-IX Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду (далі - Закон 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог зазначених приписів, Окружним адміністративним судом міста Києва справу 640/20732/22 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Серебряник Олесі Олександрівни на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2024 у справі 640/20732/22 на підставі пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Крім того, ухвалою Верховного Суду від 23.04.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Машкової Світлани Олександрівни на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2024 у справі 640/20732/22 на підставі пункту 3 частини першої статті 333 КАС України.

17.09.2024 до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Вітліної Марини Олександрівни про перегляд рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 у справі 640/20732/22 за нововиявленими обставинами.

Подана заява обґрунтована тим, що на момент ухвалення судового рішення позивачу не були відомі обставини, які мають істотне значення для справи. Так, зазначено, що адвокатом Красник В.В. в інтересах ОСОБА_1 було отримано відповідь старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління ДБР у м. Києві Гасанова Джангіра від 06.06.2024 20669-24/к/11-03-10064/24, в якій останній повідомив про те, що ОСОБА_1 у кримінальному провадженні 12019100050004435 від 13.06.2019 не має жодного процесуального статусу, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), тоді як саме ці доводи Центрального міжрегіонального управління ДМС України у місті Києві та Київській області були покладені судом першої інстанції в обґрунтування рішення від 21.04.2023 у справі 640/20732/22, яким позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Вітліної Марини Олександрівни про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі 640/20732/22 задоволено.

Скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 у справі 640/20732/22.

Адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС України у місті Києві та Київській області від 26.07.2022 302 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС України у місті Києві та Київській області від 26.07.2022 80112500043408/302/1 про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано Центральне міжрегіональне управління ДМС України у місті Києві та Київській області поновити дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 13.07.2004 громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано Центральне міжрегіональне управління ДМС України у місті Києві та Київській області поновити посвідку на постійне проживання НОМЕР_1 від 23.07.2020, видану громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Скасовуючи рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 за нововиявленими обставинами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час прийняття оскаржуваного рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україні відповідач не мав належних та допустимих доказів вини останнього у вчиненні протиправних дій, зазначених у поданні Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про скасування зазначеного дозволу, а будь-які дані, що підтверджують обставини, викладені в такому поданні, відсутні.

Суд першої інстанції зауважив, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про виконання відповідачем свого обов`язку щодо всебічного вивчення подання про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну. Також відповідачем не була витребувана додаткова інформація щодо підтвердження поведінки позивача, яка зазначена у поданні.

При цьому, суд першої інстанції врахував лист Територіального управління Державного бюро від 06.06.2024 20669-24/к/11-03-10064/24, в якому зазначено, що ОСОБА_1 у кримінальному провадженні 12019100050004435 від 13.06.2019 не має жодного процесуального статусу, передбаченого КПК України, та, відповідно, дійшов висновку, що матеріалами справи спростовуються обставини вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 355 Кримінального кодексу України.

Крім того, суд першої інстанції зауважив, що оскільки в ході розгляду справи встановлено протиправність оскаржуваного рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію, то наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення про скасування позивачу посвідки на постійне проживання, оскільки такі вимоги мають похідний характер.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 скасовано. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Вітліної Марини Олександрівни про перегляд рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 за нововиявленими обставинами у справі 640/20732/22 залишено без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 залишено в силі.

Скасовуючи рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 та відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обставини, на які посилався позивач, не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.

Так, суд апеляційної інстанції зауважив, що лист Територіального управління Державного бюро від 06.06.2024 20669-24/к/11-03-10064/24 не може бути нововиявленою обставиною у розумінні вимог статті 361 КАС України, оскільки під час розгляду справи питання щодо наявності кримінальних справ відносно позивача розглядалось, однак на час ухвалення судом першої інстанції рішення від 21.04.2023 питання відсутності процесуального статусу позивача у кримінальному провадженні 12019100050004435 не було встановлено, як і не встановлено даних щодо подальшого руху кримінального провадження.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначив про те, що перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що в оскаржуваному рішенні Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 суд першої інстанції фактично посилався на помилки суду під час розгляду справи та ухвалення рішення від 21.04.2023, зокрема, щодо неповного встановлення обставин справи, що не може вважатись нововиявленими обставинами, тоді як такі доводи позивача можуть бути підставою для апеляційного чи касаційного оскарження судового рішення в порядку, визначено чинним КАС України.

Крім того, суд апеляційної інстанції врахував правові висновки Великої Плати Верховного Суду, викладені у постанові від 09.06.2022 у справі 9901/230/20, відповідно до яких не можуть вважатись нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначене рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 залишити в силі.

У поданій касаційній скарзі скаржник звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції застосовано статтю 361 КАС України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24.07.2025 у справі 240/16756/22 та від 11.08.2025 у справі 160/12318/21, а саме, що істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду в адміністративній справі в адміністративному суді у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Скаржник зазначає, що в основу рішення від 21.04.2023 Київський окружний адміністративний суд поклав наявність кримінального провадження та фактичну його причетність до протиправної діяльності.

Водночас нововиявлена обставина у цій справі полягає у тому, що відповідно до офіційної відповіді органу досудового розслідування, позивач не має жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні 12019100050004435, а тому відсутні будь-які процесуально підтверджені підстави вважати його причетним до кримінального правопорушення. Це не є новою оцінкою доказів або іншим тлумаченням вже досліджених фактів, а є саме нововиявленою обставиною, яка існувала на момент розгляду справи, але не була і не могла бути відома ні суду, ні позивачу.

Отже, на думку скаржника, зазначена нововиявлена обставина не просто доповнює фактичну картину , а повністю спростовує ключовий елемент, покладений в основу рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 у справі 640/20732/22.

При цьому, скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що обставини, на які він посилався, не є нововиявленими, оскільки питання кримінального провадження вже досліджувалося судом. Суд апеляційної інстанції фактично ототожнив різні правові категорії: обставина досліджувалася судом та обставина була відома суду . Водночас зі змісту статті 361 КАС України убачається, що ключовим є не сам факт дослідження певної сфери обставин, а наявність конкретного юридичного факту, який не був і не міг бути відомий суду.

Крім того, зазначає, що апеляційний суд підмінив інститут нововиявлених обставин інститутом оскарження судового рішення. Так, суд зазначив, що наведені ним доводи можуть бути підставою для апеляційного чи касаційного оскарження, але такий підхід є юридично хибним, оскільки інститут нововиявлених обставин застосовується саме тоді, коли відповідні факти не могли бути використані під час первинного розгляду, адже не були відомі на час такого розгляду. Отже, суд апеляційної інстанції фактично позбавив заявника можливості скористатися передбаченим законом механізмом перегляду судового рішення.

Ураховуючи викладене, скаржник звертає увагу на те, що:

- порушене у цій справі питання не зводиться до переоцінки фактичних обставин конкретного спору, а стосується правильного розуміння та застосування інституту перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а вирішення цього питання має значення для забезпечення єдності судової практики, оскільки формує критерії відмежовування нововиявлених обставин від нових доказів або переоцінки вже досліджених доказів, що прямо впливає на реалізацію права особи на справедливий суд;

- суд апеляційної інстанції фактично підмінив правову природу нововиявлених обставин, ототожнивши факт дослідження певної категорії обставин із встановленням конкретного юридичного факту, що має істотне значення для справи. Такий підхід суперечить змісту статті 361 КАС України та правовим позиціям Верховного Суду, відповідно до яких визначальним є саме невідомість конкретної істотної обставини, а не загальна обізнаність суду про певний блок правовідносин;

- оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції безпосередньо впливає на реалізацію базових прав особи, зокрема, права на законне перебування на території України та права на повагу до приватного і сімейного життя;

- втручання у права особи на підставі неперевірених відомостей без належного процесуального підтвердження створює ризик свавільного застосування владних повноважень, що суперечить закону. Такий підхід не відповідає стандартам правової визначеності та пропорційності, які є складовими принципу верховенства права.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції є обґрунтованими та правильними, а тому просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання (частина перша статті 129-1 Конституції України).

Частиною другою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно із частиною першою статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Наведений перелік підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, який визначений у частині другій статті 361 КАС України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

За правилами частини шостої статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Отже, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, тому першочерговим обов`язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.

У справі, що розглядається, позивач просив переглянути рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 у справі 640/20732/22 за нововиявленими обставинами.

У якості підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами позивачем зазначено відповідь старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління ДБР у м. Києві Гасанова Джангіра від 06.06.2024 20669-24/к/11-03-10064/24, в якій останній повідомив про те, що ОСОБА_1 у кримінальному провадженні 12019100050004435 від 13.06.2019 не має жодного процесуального статусу, передбаченого КПК України. Зазначене, на думку скаржника, є істотною для справи обставиною, що не була встановлена судом першої інстанції під час прийняття рішення від 21.04.2023 та не могла бути відома останньому на час розгляду його справи.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо наявності чи відсутності нововиявлених обставин у цьому випадку, колегія суддів зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала, що в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані. Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері адміністративного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не були та не могли бути відомі ні заявникові, ні суду, ні іншим учасникам адміністративного процесу; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Водночас нововиявлені обставини необхідно відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також від обставин, що зазнали змін після ухвалення судом рішення. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення.

Не вважається нововиявленою обставиною зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Також не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору.

Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази.

Зокрема, ними можуть бути скасування рішення або вироку суду, що мали преюдиційне значення під час прийняття рішення судом; факти, встановлені вироком суду, що набрав законної сили; завідомо неправдиві показання свідка в судовій справі; завідомо неправильний висновок експерта; фальшиві документи або речові докази тощо.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки, як було зазначено вище, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку.

Отже, необхідними ознаками нововиявлених обставин є: по-перше, їх наявність на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Ознаку не були і не могли бути відомі особі слід розглядати як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї.

Як вже зазначалось, в якості нововиявленої обставини у справі, що розглядається, позивач посилався на відповідь органу досудового розслідування (лист старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління ДБР у м. Києві Гасанова Джангіра від 06.06.2024 20669-24/к/11-03-10064/24).

Водночас позивач не довів, що ці докази були для нього недоступними та у нього не було об`єктивної можливості надати їх під час розгляду його справи судами попередніх інстанцій.

Також позивач не зазначив про наявність обставин, які перешкоджали йому звернутися до органу досудового розслідування раніше.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у межах процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами суд не може переоцінювати докази, які оцінювалися судом під час розгляду справи, не може оцінювати нові докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Збирання нових доказів після розгляду справи не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 361 КАС України.

Також колегія суддів зауважує, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не є додатковим судовим оскарженням та не може використовуватися як спосіб повторного розгляду спору після набрання судовим рішенням законної сили лише з підстав незгоди сторони з остаточним судовим рішенням або з метою подання нових доказів щодо обставин, які могли бути встановлені раніше.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі 19/028-10/13 зазначила, що підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що обставини, на які посилається позивач, не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, оскільки мова фактично йде про нові докази та переоцінку доказів у справі, за наслідками розгляду якої ухвалено остаточне рішення.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки не спростовують.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частин першої, другої статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Серебряник Олесі Олександрівни залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі 640/20732/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді А. Г. Загороднюк

В. М. Соколов