Ухвала по делу № 613/714/16-к

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа 613/714/16-к Головуючий I інстанції: ОСОБА_1

Провадження 11кп/818/1213/26 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.1 ст.304 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

-головуючого ОСОБА_2 ,

-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

-при секретарі ОСОБА_5 ,

-за участю прокурора ОСОБА_6 ,

-захисника ОСОБА_7 ,

-обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 09 березня 2026 року, -

УСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новопекельне Зачепилівського району Харківської області, українця, громадянина України, із професійно-технічною освітою, одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.304 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, за п.3 ч.1 ст.373 КПК України.

Органом досудового слідства ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_8 05 березня 2016 року, близько 01-00 год., знаходячись на стадіоні поблизу вул. Центральна с. Крисине Богодухівського району Харківської області, маючи умисел на втягнення неповнолітнього в злочинну діяльність, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є неповнолітнім, запропонував останньому скоїти крадіжку, після чого вони шляхом пошкодження брезенту стіни торгівельного павільйону ПП Бурдяк, розташованого на території подвір`я домоволодіння ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , незаконно проникли до приміщення павільйону, звідки скоїли крадіжку мікрохвильової печі марки "Panasonic NN -GD 366 W" вартістю 450 грн., що належить останній, після чого з місця пригоди зникли, а викраденим розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили ОСОБА_10 матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, згідно обвинувального акту, ОСОБА_8 17 березня 2016 року близько 21-00 год., знаходячись у приміщенні домоволодіння ОСОБА_11 розташованого за адресою АДРЕСА_2 , маючи умисел на втягнення неповнолітнього в злочинну діяльність, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є неповнолітнім, запропонував останньому скоїти крадіжку, після чого вони втрьох разом з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за допомогою кухонного ножа пошкодили брезент стіни торгівельного павільйону ПП Бурдяк, розташованого на території подвір`я домоволодіння ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , після чого незаконно проникли до приміщення павільйону, звідки скоїли крадіжку пива, а саме: 10 скляних пляшок пива торгової марки TALLER , об`ємом 0,5 л. кожна, загальною вартістю 114 грн.10 коп.; 8 скляних пляшок пива торгової марки Чернігівське , світле, об`ємом 0, 5 л. кожна, загальною вартістю 67 грн. 84 коп.; З скляних пляшки пива торгової марки Жигулівське Полтава , об`ємом 0,5 л. кожна, загальною вартістю 40 грн. 08 коп.; 8 скляних пляшок пива торгової марки Staropramen , об`ємом 0,5 л. кожна загальною вартістю 81 грн. 84 коп.; 5 скляних пляшок пива торгової марки Bud світле, об`ємом 0, 5 л. кожна, загальною вартістю 60 грн. 05 коп.; 7 скляних пляшок пива торгової марки Жигулівське оригінальне , об`ємом 0, 5 л. кожна, загальною вартістю 83 грн. 44 коп.; З скляних пляшок пива торгової марки Жигулівське світле , об`ємом 0, 5 л. кожна, загальною вартістю 25 грн. 77 коп.; 2 пластикових пляшок пива торгової марки Діжка Жигулівське , світле, об`ємом 1, 42 л. кожна, загальною вартістю 35 грн. 00 коп., З пластикових пляшок пива торгової марки Чернігівське , світле, об`ємом 2, 5 л., кожна, загальною вартістю 96 грн. 12 коп., а всього на загальну суму 604 грн. 24 коп., що належить останній, потім з місця пригоди зникли, а викраденим розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили ОСОБА_10 матеріальну шкоду на вказану суму.

Органом досудового розслідування зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.1 ст.304 КК України - як втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність.

Суд, виправдовуючи ОСОБА_8 , послався у вироку на відсутність в діянні обвинуваченого однієї з обов`язкових ознак складу злочину, передбаченого ч.1 ст.304 КК України, а саме його об`єктивної сторони, оскільки факт втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні у зв`язку з її декриміналізацією, у вчинення якої, за версією обвинувачення, ОСОБА_8 втягнув неповнолітнього.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні , вважаючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_8 незаконним, просить його скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Зазначив, що:

-декриміналізація кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України, не має зворотної сили щодо самостійного складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.304 КК України, який спрямований на захист морального, психічного та фізичного розвитку неповнолітнього. Вважає, що суд першої інстанції проігнорував, що суспільна небезпека дій ОСОБА_8 полягала у самому факті негативного впливу на підлітка ОСОБА_9 , схилянні його до протиправної поведінки та руйнуванні його соціальних орієнтирів;

-відповідно до ч.2 ст.4 КК України, кримінальна протиправність і караність діяння визначаються законом, який діяв на час вчинення цього діяння. Оскільки на момент вчинення інкримінованих ОСОБА_8 дій таємне викрадення майна було кримінально караним діянням, закриття провадження за ст.185 КК України не скасовує факту вчинення неповнолітнім діянь, які на час їх вчинення були злочинними, і не усуває кримінальної відповідальності особи, яка втягнула неповнолітнього;

-суд першої інстанції необґрунтовано послався на неможливість перекваліфікації за новою редакцією ч.1 ст.304 КК України (в редакції ЗУ 2617-VIII від 22.11.2018), оскільки навіть за новою редакцією (втягнення неповнолітнього у протиправну діяльність) дії ОСОБА_8 також підпадають під цю норму;

-суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, безпідставно відмовивши у задоволенні клопотання прокурора про допит свідків сторони обвинувачення. Крім того, у мотивувальній частині вироку суд не надав правової оцінки жодному доказу сторони обвинувачення, зокрема показанням свідків допитаних у судовому засіданні та письмовим доказам, зібраним під час досудового розслідування та наданим суду (протоколи огляду місця події, висновок експертизи та ін.). Також суд не встановив і не відобразив у вироку, чи є в діях ОСОБА_8 об`єктивна та суб`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.1 ст.304 КК України. Чи доведено наявність прямого умислу на втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність, чи підтверджується факт психічного або фізичного впливу обвинуваченого на ОСОБА_9 ..

Просить призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Захисником ОСОБА_7 були надані письмові заперечення на апеляційну скаргу прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону позбавлені підстав.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку ( ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ).

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч.1 ст.17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 лютого 2019 року 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст.368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo ( у випадку сумніву - на користь обвинуваченого ), згідно з яким під час оцінювання доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Відповідно до змісту ст.92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.

Колегія суддів акцентує на тому, що особа може бути засуджена, лише якщо доведено, що вона вчинила діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, визначений кримінальним законом. Для визнання особи винуватою у вчиненні інкримінованого злочину мають бути встановлені всі його складові, і недоведеність будь-якої з них означає відсутність в діях особи складу цього злочину.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України 2 від 27 лютого 2004 року Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність , об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.304 КК України, передбачає таку обов`язкову ознаку, як дії, що полягають у втягненні неповнолітнього у злочинну діяльність. Під цим треба розуміти певні дії дорослої особи, вчинені з будь-яких мотивів і пов`язані з безпосереднім впливом на неповнолітнього з метою викликати у нього рішучість взяти участь у злочині.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч.1 ст.304 КК України, утворює саме втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність, тобто фізичний чи психічний вплив на нього з метою схилити його до вчинення злочину або до участі в ньому в ролі співвиконавця.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України, а його дії кваліфікувалися як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення. Крім того, дії ОСОБА_8 було також кваліфіковано за ч.1 ст.304 КК України як втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2024 року кримінальне провадження 12016220220000224 в частині обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, закрито на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, тобто у зв`язку з його декриміналізацією. Вказана ухвала була оскаржена стороною захисту, залишена без змін судом апеляційної інстанції та набрала законної сили.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що на даний час відсутнє обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України, у зв`язку з чим у його діях відсутня об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.304 КК України, обов`язковою ознакою якої є дії, що полягають у втягненні неповнолітнього саме у злочинну діяльність.

Твердження прокурора про те, що декриміналізація кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України, не впливає на самостійний склад злочину, передбачений ч.1 ст.304 КК України, є безпідставними, оскільки у цьому кримінальному провадженні інкриміноване ОСОБА_8 втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність було безпосередньо пов`язане саме з тими діяннями, кримінальна протиправність яких у подальшому була скасована.

Судом першої інстанції також враховано, що Законом України 2617-VIII від 22.11.2018 внесено зміни до ч.1 ст.304 КК України, яку викладено в такій редакції: втягнення неповнолітніх у протиправну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми . Разом з тим, поняття протиправної діяльності є більш широким та виходить за межі тлумачення діяльності як злочинної , а тому нова редакція ч.1 ст.304 КК України, застосування якої до дій обвинуваченого ОСОБА_8 погіршувало б його становище, відповідно до положень ч.2 ст.5 КК України не має зворотної дії в часі.

З огляду на викладене, доводи прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно послався на неможливість перекваліфікації дій ОСОБА_8 за новою редакцією ч.1 ст.304 КК України, не ґрунтуються на вимогах закону.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення не доведено наявності у діях ОСОБА_8 об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.304 КК України, є обґрунтованим.

Що стосується доводі прокурора про неповноту судового розгляду, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст.410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Зокрема, це може бути відхилення клопотань про допит осіб або дослідження доказів, але лише якщо ці дії були необхідні для з`ясування істотних обставин кримінального провадження.

Разом з тим, посилаючись на неповноту судового розгляду, прокурор не навів переконливих доводів про те, які саме істотні обставини кримінального провадження могли бути встановлені шляхом допиту свідків та дослідження письмових доказів, отриманих під час досудового розслідування, а саме яким чином ці обставини могли вплинути на висновок суду про відсутність у діях ОСОБА_8 об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.304 КК України, адже недоведеність будь-якої з обов`язкових складових означає відсутність у діях особи складу цього злочину.

При цьому колегія суддів враховує, що висновок суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_8 ґрунтується на правовій оцінці наслідків закриття кримінального провадження в частині обвинувачення за ч.3 ст.185 КК України у зв`язку з декриміналізацією відповідних діянь.

За таких обставин підстав вважати судовий розгляд неповним у розумінні ст.410 КПК України колегія суддів не вбачає.

Крім того, слід відзначити, що відповідно до ст.415 КПК України новий розгляд у суді першої інстанції призначається лише у визначених законом випадках, зокрема за наявності окремих істотних порушень ч.2 ст.412 КПК України: незаконного складу суду, здійснення судового розгляду за відсутності обвинуваченого, за відсутності захисника, якщо його участь є обов`язковою, за відсутності потерпілого, порушення правил підсудності, відсутності фіксування судового провадження. Водночас неповнота судового розгляду не передбачена статтею 415 КПК України як самостийна підстава для призначення нового разгляду в суді першої інстанції, про що просить прокурор в апеляційний скарзі.

Враховуючи вищевикладене, наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.304 КК України, та не свідчать про допущення судом першої інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і були підставою для скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_8 за ч.1 ст.304 КК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга прокурора - залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 09 березня 2026 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: