Постанова по делу № 916/3890/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року

м. Київ

cправа 916/3890/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І. В., Власова Ю. Л.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

прокуратури - Єреп В. В. (прокурор),

позивача 1 - не з`явився,

позивача 2 - не з`явився,

відповідача- Уртаєв О. В. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2026

за позовом Заступника керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Південного офісу Держаудитслужби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евродор"

про визнання додаткової угоди до договору недійсною та стягнення пені.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області далі - Управління, позивач 1), Південного офісу Держаудитслужби (далі -офіс Держаудитслужби, позивач 2) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евродор" (далі - Товариство, відповідач) про визнання недійсною додаткової угоди від 20.09.2024 1 до договору підряду від 12.06.2024 466 (далі - договір підряду), укладеного між Управлінням і Товариством, та стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у сумі 788 416,93 грн.

1.2. Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані тим, що під час укладення додаткової угоди від 20.09.2024 1 до договору підряду (далі - додаткова угода 1) сторони порушили вимоги підпункту 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 1178 (далі - Особливості).

1.3. За твердженням Прокурора, внаслідок необґрунтованого внесення змін до договору підряду від 12.06.2024 466 щодо продовження строків виконання робіт, територіальна громада м. Ізмаїл значною мірою позбавилася того, на що розраховувала при укладенні цього договору, зокрема, отримання послуг з поточного ремонту дорожнього покриття по Болградському шосе, 20-а-22 у м. Ізмаїлі Ізмаїльського району Одеської області. На думку Прокурора, можливість зміни строків виконання робіт унаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним і призводить до неефективного використання бюджетних коштів, що свідчить про порушення принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі" та є підставою для визнання недійсною додаткової угоди 1.

1.4. Посилаючись на допущене відповідачем прострочення виконання робіт на 57 днів понад строк, визначений договором підряду, Прокурор зазначає також про наявність підстав для стягнення з відповідача пені.

1.5. В обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави в суді Прокурор послався на те, що Управління (як розпорядник коштів місцевого бюджету) та офіс Держаудитслужби (орган, що здійснює нагляд за використанням коштів держбюджету) є органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, не вживають достатніх заходів щодо ефективного використання бюджетних коштів самостійно не звертаються до суду з таким позовом.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 (суддя Нейфлейш В. Д.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 (колегія суддів: Павленко Н. А., Богатир К. В., Лічман Л. В.) у справі 916/3890/25 у задоволенні позовних вимог Прокурора відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі Прокурор, із посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 у цій справі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Касаційна скарга Прокурора подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.1.2. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України Прокурор зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції у вирішенні цього спору неправильно застосували положення підпункту 4 пункту 19 Постанови Особливостей та пункту 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", без урахування правових висновків Верховного Суду щодо їх застосування, які викладені у постановах від 21.03.2019 у справі 912/898/18, від 16.04.2019 у справі 915/346/18, від 15.03.2018 у справі 910/4474/17, від 25.06.2019 у справі 913/308/1812, від 12.09.2019 у справі 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі 907/788/18, від 01.06.2020 у справі 913/368/19,від 19.08.2020 у справі 923/449/18, від 19.08.2020 у справі 925/47/19, від 09.09.2020 у справі 921/524/18, від 27.08.2025 у справі 916/2984/24 від 05.09.2018 у справі 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі 910/21100/21, від 08.11.2023 у справі 926/3421/22, від 30.01.2024 у справі 907/811/21, від 09.04.2025 у справі 904/2722/24.

4.1.3. Також Прокурор вказує, що судами у вирішенні цього спору не враховані правові висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 10.10.2024 у справі 910/332/24, зокрема, щодо відсутності підстав для внесення змін у договір про публічні закупівлі в частині продовження строків виконання робіт, у зв`язку з недодержання контрагентом позивача своїх обов`язків за договором поставки.

4.1.4. На переконання Прокурора, суди у вирішенні питання законності дій сторін щодо продовження строків виконання робіт не врахували, що означена норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) лише у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

4.1.5. Натомість суди дійшли хибних висновків про наявність об`єктивних обставин для укладення спірної додаткової угоди, оскільки ракетні обстріли м. Ізмаїла не відбувалися, а дронові атаки хоч і відбувалися реально та є загальновідомими обставинами, однак, розпочалися ще до укладення договору, а тому не могли мати суттєвого впливу на хід і строк виконання договору. Суди безпідставно взяли до уваги складну ситуацію з транспортуванням матеріалів та дійшли висновку, що такі обставини є об`єктивними для наявності підстав продовження строків виконання зобов`язань, оскільки, недодержання контрагентом відповідача своїх обов`язків за договором поставки не є тим випадком, наявність якого може бути підставою для внесення змін у договір про публічні закупівлі, зокрема, в частині продовження строків виконання робіт та дії договору та/або свідчити про можливість звільнення позивача від відповідальності за порушення строків виконання робіт. Водночас складна ситуація щодо належного транспортування матеріалів та затримки при його транспортуванні, пов`язані з ракетними обстрілами, що спричиняло затримки вже існувала станом на час укладання договору, а тому відповідач мав цій обставини передбачити.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. Товариство у відзиві на касаційну скаргу зазначає про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені на підставі встановлених фактичних обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Просить оскаржувану постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції зі справи залишити без змін, а касаційну скаргу Прокурора - без задоволення.

4.2.2. Управлінням подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4.2.3. Офіс Держаудитслужби своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що за результатами проведених відкритих торгів "Поточний ремонт дорожнього покриття по Болградському шосе, 20-а-22 (основний напрямок руху до портових потужностей та перевалочних пунктів) у м. Ізмаїлі Ізмаїльського району Одеської області", очікуваною вартістю 20 504 644,00 грн, між Управлінням (Замовник) та ТОВ "Евродор" (Виконавець) укладений договір від 12.06.2024 466 про закупівлю послуг, вартістю 20 427 526,00 грн.

5.2. За умовами пункту 1.1 укладеного між сторонами договору Виконавець надає послуги з поточного ремонту дорожнього покриття у відповідності до ДБН А.2.2-3:2014 (ДК 021:2015 код 45230000- 8 Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь) "Поточний ремонт дорожнього покриття по Болградському шосе, 20-а-22 (основний напрямок руху до портових потужностей та перевалочних пунктів) у м. Ізмаїлі Ізмаїльського району Одеської області".

5.3. Відповідно до пункту 2.1 договору Виконавець виконує послуги з поточного ремонту дорожнього покриття в об`ємі, який передбачений дефектним актом. Акт виконаних послуг готує Виконавець і надає Замовнику не пізніше трьох робочих днів після надання послуг, а Замовник протягом трьох робочих днів перевіряє відповідність Акта наданим послугам і у разі відсутності зауважень підписує його та передає Виконавцю один екземпляр (пункт 2.7 договору). Здійсненні Виконавцем послуги приймаються Замовником із обов`язковим оформленням Акта приймання наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками обох сторін (пункт 4.1 договору).

5.4. За умовами пункту 2.3 договору термін надання послуг визначено з моменту підписання договору і до 30.09.2024 .

5.5. Оплата наданих послуг здійснюється в термін протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати отримання Замовником бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок та у відповідності до статті 23 Бюджетного кодексу України (пункт 4.2 договору). Замовник здійснює платежі за фактично виконані послуги на підставі наступних документів: - акту прийомки виконаних послуг (форма КБ-2в), підписаного уповноваженими представниками обох сторін; - довідки про вартість виконаних послуг (форма КБ - 3), підписаної уповноваженими представниками обох сторін (пункт 4.3 договору).

5.6. Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання фінансових зобов`язань (п. 10.1. Договору).

5.7. Пунктом 11.1 договору передбачено, що сторони за взаємною згодою можуть вносити зміни до договору, шляхом укладання додаткових угод у рамках чинного законодавства України, які є невід`ємною частиною договору .

5.8. Суди встановили, що 12.09.2024 Товариство звернулося до Управління із листом у якому просило продовжити термін надання послуг за договором на один місяць, а саме до 30.11.2024 , шляхом укладення додаткової угоди до договору. У листі Товариство вказувало на те, що у зв`язку із складною ситуацією по транспортуванню матеріалів залізничною дорогою, значна кількість вагонів стоять у черзі на різних станціях з серпня місяця та не можуть потрапити до міста Ізмаїл, у зв`язку з чим Виконавцем прийнято рішення транспортувати щебневі матеріали автотранспортом, але через введення теплового режиму, накопичення достатньої кількості щебневих матеріалів, для реалізації конструктивних рішень, процес виконання робіт іде повільніше. Товариство у листі також повідомило Управління, що його контрагент ТОВ "СК ЮГДОРСТРОЙ", з яким у нього укладений договір на постачання будівельних матеріалів, звернулося до відповідача з листом у якому повідомило про те, що у зв`язку із збройною агресією та повномасштабним вторгненням на територію України, відбулися значні руйнування критичної інфраструктури, у тому числі існують проблеми із залізничним сполученням між Південною та Північною частиною Одеської області. Означене призвело до того, що перевезення будь-яких вантажів із Північної частини Одеської області у Південну частину значно ускладнилося, особливо ті, які більш раціонально перевозити залізничним транспортом. Більшість перевезень наразі здійснюється вантажним автомобільним транспортом, що призводить до величезних черг, зниження швидкості перевезення та підвищення небезпеки під час перевезення. Означений лист ТОВ "СК ЮГДОРСТРОЙ" прикладений відповідачем, як додаток до листа від 12.09.2024.

5.9. За взаємною згодою 20.09.2024 між Управлінням та Товариством укладена додаткова угода 1 до договору, за умовами якої сторони погодили продовжити термін надання послуг до 30.11.2024 та внесені зміни до пункту 2.3 договору.

5.10. Суди також встановили, що 25.12.2024 між Управлінням та Товариством укладена додаткова угода 2 до договору, за умовами якої сторони зменшили суду договору на 956 500,70 грн та визначили її у розмірі 19 471 025,30 грн.

5.11. Із актів приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року від 13.11.2024 1 на суму 11 407 422,10 грн за листопад 2024 року від 27.11.2024 2 на суму 8 063 603,20 грн (на загальну суму 19 471 025,3 грн) вбачається, що Товариство свої зобов`язання за договором виконало 27.11.2024 у повному обсязі.

5.12. Управлінням сплачено Товариству за договором повну вартість виконаних робіт на суму 19 471 025,3 грн (платіжні інструкції наявні у матеріалах справи).

5.13. Звертаючися до суду з позовом Прокурор вказував на те, що внаслідок необґрунтованого внесення змін до договору підряду щодо продовження строків виконання робіт, територіальна громада міста Ізмаїл значною мірою позбавилася того, на що розраховувала при укладенні цього договору. Можливість зміни строків виконання робіт унаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та призводить до неефективного використання бюджетних коштів, тому свідчить про порушення принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі", та є підставою для визнання недійсними додаткової угоди 1 до договору.

5.14. Також покликаючись на допущене відповідачем невиконання вказаних робіт у строк, визначений календарним графіком до договору підряду, Прокурор зазначав про наявність підстав для стягнення з відповідача пені за порушення строків виконання зобов`язання.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

6.3. Склад судової колегії змінювався, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи, який наявний у матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Причиною виникнення спору у цій справі предметом судового розгляду є наявність / відсутність підстав для визнання недійсною додаткової угоди 1 до договору підряду, укладеного за результатами проведеної публічної закупівлі та стягнення пені за порушення Виконавцем строків робіт.

7.2. Предметом касаційного оскарження є рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Прокурора.

7.3. В основу оскаржуваних судових рішень про відмову в задоволенні позову покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про недоведеність Прокурором підстав для визнання недійсною додаткової угоди та, відповідно, відсутністю підстав для стягнення пені з огляду на відсутність порушень з боку відповідача.

7.4. Ухвалюючи судові рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсною додаткової угоди 1 до договору підряду. Зміст спірної додаткової угоди не суперечить пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", Особливостям та умовам договору підряду. Матеріали справи містять докази наявності об`єктивних причин для укладення спірної додаткової угоди для продовження строку виконання робіт, як-то: умови воєнного стану, пошкодження транспортної інфраструктури та перебої у роботі залізничного сполучення через обстріли. На виконання умов договору підряду від 12.06.2024 466, відповідач повідомив позивача про неможливість вчасного виконання робіт у визначений договором строк і навів причини такої неможливості в листі від 12.09.2024, а Управління (замовник) визнало такі причини, підстави та докази обґрунтованими і достатніми для внесення змін до договору, внаслідок чого між сторонами була підписана спірна додаткова угоди 1.

7.5. Суди також врахували, що укладення спірної додаткової угоди відбулося за умови незмінності ціни договору, а також у межах строку його дії.

7.6. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що зміна строку (продовження) виконання зобов`язання відповідає інтересам держави більше, ніж формальне розірвання договору чи нарахування штрафних санкцій виконавцю, який об`єктивно не мав змоги виконати умови договору через незалежні від нього обставини, які замовник визнав поважними та підтвердженими належним чином, і добровільно погодився на збільшення таких строків виконання зобов`язання. За висновком апеляційного господарського суду, зміна строку виконання робіт шляхом його збільшення не призвела до будь-яких негативних наслідків для замовника, зокрема до збільшення вартості цих робіт, яка була визначена в договорі. При цьому суд зазначив, що Прокурор не надав доказів того, яким чином продовження строку виконання робіт на незначний строк порушило законні інтереси держави та/або позивачів.

7.7. При цьому роботи за договором відповідач виконав належним чином, збитки у територіальної громади міста Ізмаїл внаслідок дій/бездіяльності відповідача відсутні, отже, за результатами проведення будівельних робіт за договором у розумні строки досягнуто фактичної мети публічної закупівлі. Відповідно при укладенні спірних додаткових угод сторони не допустили порушення вимог пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

7.8. Як зазначив апеляційний господарський суд, позивачі в цій справі не підтримали позовних вимог Прокурора, і це, за висновком суду, додатково свідчить про те, що права та інтереси позивачів унаслідок укладення спірних додаткових угод не були порушені.

7.9. При цьому, враховуючи те, що роботи відповідачем виконані у строки, визначені договором з урахуванням додаткової угоди, а також те, що у задоволенні основної вимоги про визнання недійсною додаткової угоди 1 до договору підряду слід відмовити, суди також відмовили у задоволення позовної вимоги про стягнення пені.

7.10. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

7.11. Самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

7.12. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

7.13. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

7.14. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

7.15. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах 522/2202/15-ц (пункт 22) і 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

7.16. Прокурор посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, що містяться в постановах Верховного Суду, які зазначені в пунктах 4.1.2., 4.1.3. цієї постанови.

7.17. Водночас, надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити таке.

7.18. Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачають, зокрема, такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним.

7.19. Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

7.20. За змістом частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами 1- 3, 5 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

7.21. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Суд враховує та зазначає, що за змістом Закону України "Про публічні закупівлі" його норми є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (див. постанову Верховного Суду від 08.11.2023 у справі 926/3421/22).

7.22. Положеннями частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

7.23. Згідно з пунктами 3, 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема :

- покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

- продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили , затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю .

7.24. Наведене дає підстави дійти висновку, що означена норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміни істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження. Аналогічні за містом висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі 910/21100/21, тощо.

7.25. Суд також враховує, що аналогічного змісту приписи містяться також у підпункті 4 пункту 19 Особливостей, відповідно до якого істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих Особливостей , не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, в тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю .

7.26. Колегія суддів також враховує, що у постанові від 30.01.2024 у справі 907/811/21 Верховний Суд виснував, що під час дії договору сторони можуть змінити таку істотну умову, як строк виконання зобов`язань (строк поставки товару), шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

7.27. За встановленими судами фактичними обставинами цього спору, спірною додатковою угодою 1 сторони внесли зміни до договору підряду щодо продовження строків виконання робіт, зокрема, до 30.11.2024.

7.28. Як вже зазначено вище суди, дослідивши та надавши оцінку наданим сторонами доказам, встановили наявність документально підтверджених об`єктивних обставин, що стали підставою для продовження строку виконання зобов`язань за договором, шляхом укладення спірної додаткової угоди. При цьому суди встановили, укладення спірної додаткової угоди відбулося за умови незмінності ціни договору, а також у межах строку його дії . Управлінням прийняті виконані відповідачем роботи без жодних зауважень щодо обсягу та якості. Тобто за результатом виконання договору сторонами досягнуто фактичної мети публічної закупівлі.

7.29. З огляду на суди і дійшли заснованого на вимогах закону висновку про дотримання сторонами при укладенні спірної додаткової угоди вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та, відповідно, відсутність правових підстав для визнання цієї угоди недійсною. Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

7.30. У контексті доводів Прокурора, викладених у касаційній скарзі колегія суддів враховує та зазначає, що у деяких постановах Верховного Суду на які містить посилання касаційна скарга, викладено висновок, зокрема, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

7.31. У постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі 926/3421/22 сформульовано такий висновок:

"40. З аналізу положень Закону "Про публічні закупівлі" вбачається те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, різновидом яких є тендерні закупівлі, та повинні застосовуватися переважно щодо норм ЦК (ст.651) та ГК (ст.188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (п.26 постанови Верховного Суду від 30.01.2018 у справі 916/1491/17, на необхідність врахування якої посилається скаржник, однак яку не визначив в обґрунтування підстав касаційного оскарження)".

7.32. Так, посилаючись на означені вище постанови касаційного господарського суду, а також на висновки, які викладені у постанові від 27.08.2025 у справі 916/2984/24 Прокурор зазначає, зокрема, про те, що Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу прокурора, виходив із того, що, на момент укладення договору про закупівлю товару, за умов обізнаності про безстрокову акцію протесту польських перевізників на пунктах пропуску на українсько-польському кордоні, яка стосується вантажного транспорту, відповідач (як постачальник) усвідомлював ризики, пов`язані з наявністю об`єктивних перешкод для виконання поставки у визначені строки. Тому Суд виснував, що обставини, які були відомі сторонам або об`єктивно могли бути передбачені на момент укладення договору, не можуть визнаватися такими, що виникли раптово чи стали наслідком непереборної сили.

7.33. Однак, проаналізувавши висновки Верховного Суду, на які покликається Прокурор, перевіривши та надавши оцінку його доводам, колегія суддів враховує та зазначає, що у справі, яка розглядається, на відміну від справ, на які містить посилання касаційна скарга, суди ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову Прокурора, установили наявність документального підтверджених об`єктивних обставин, які зумовили укладення спірної додаткової угод до договору підряду. З огляду на, що і дійшли висновків про відповідність дій Управління та Товариства при укладанні спірної додаткової угоди 1 вимогам чинного законодавства - положенням пунктів 3, 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункту 4 пункту 19 Особливостей, що у свою чергу, виключає можливість визнання її недійсною.

7.34. Ураховуючи те, що роботи відповідачем виконані в строки, визначені договором підряду із урахуванням додаткової угоди 1, суди також відмовили у задоволенні позовних вимог Прокурора про стягнення пені.

7.35. Верховний Суд зазначає, що такі висновки судів першої та апеляційної інстанції у повній мірі відповідають та не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається Прокурор.

7.36. У цьому аспекті Суд також зазначає про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції у частині того, що внесені сторонами зміни щодо строку (продовження) виконання зобов`язання відповідають інтересам держави більше, ніж формальне розірвання договору чи нарахування штрафних санкцій виконавцю, який об`єктивно не мав змоги виконати умови договору через незалежні від нього обставини. Суди правильно врахували та зазначили, що Управління, як Замовник, визнало обставини поважними та добровільно погодилося на збільшення таких строків виконання зобов`язання.

7.37. При цьому, судами не встановлено, а Прокурором не доведено, що зміна строку виконання робіт шляхом його збільшення призвела до будь-яких негативних наслідків для замовника, зокрема до збільшення вартості цих робіт, яка була визначена в договорі. Прокурор звертаючися до суду не надав доказів того, яким чином продовження строку виконання робіт на незначний строк порушило законні інтереси держави та/або позивачів. Крім того, як підставно зазначив суд апеляційної інстанції, позивачі в цій справі не підтримали позовних вимог Прокурора, і це, за висновком суду, додатково свідчить про те, що права та інтереси позивачів унаслідок укладення спірної додаткової угоди не були порушені.

7.38. Слід також зазначити, що як встановили суди, внесення спірних змін до договору відбулося за добровільною згодою сторін, а також за наявності об`єктивних обставин, а також на підставі його положень - пункту 11.1.

7.39. Доводи Прокурора, які викладені у пунктах 4.1.4. - 4.1.5. цієї постанови про те, що докази, надані сторонами в обґрунтування підстав для продовження строку виконання робіт, не є достатніми в розумінні статті 73 ГПК України, за своєю суттю зводяться до незгоди із встановленими судами обставинами та наданою судами оцінкою доказів, а також до спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки доказів, які вже були досліджені судами попередніх інстанцій, та встановлення на їх підставі інших обставин справи, ніж були встановлені судами, що відповідно до положень статті 300 ГПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

7.40. Як вже зазначено вище, висновки судів у оскаржуваних судових рішеннях у цій справі, жодним чином не суперечать та відповідає висновкам, викладеним у наведених Прокурором постановах Верховного Суду, а підстави для відступу від таких висновків відсутні.

7.41. Суд відхиляє, як необґрунтовані покликання Прокурора на висновки, які викладені у постановах від 10.10.2024 у справі 910/332/24, від 08.11.2023 у справі 926/3421/22, від 06.06.2021 у справі 910/21100/21, від 05.09.2018 у справі 910/21806/17, зокрема, з огляду на те, що у означених справах на відміну від справи, що розглядається, предметом касаційного перегляду було питання щодо зміни строків виконання робіт у судовому порядку за відсутності вільного волевиявлення учасників договірних відносин.

7.42. Враховуючи вищезазначене, наведена Прокурором підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження.

7.43. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами першої та апеляційної інстанції із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для їх скасування чи зміни.

7.44. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

7.45. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу Прокурора слід залишити без задоволення.

9. Судові витрати

9.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на прокуратуру, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 29, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 у справі 916/3890/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Ю. Власов

Суддя І. Булгакова