Постанова по делу № 460/7936/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року

м. Київ

справа 460/7936/25

адміністративне провадження К/990/22998/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Берназюка Я.О., Шевцової Н.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України (далі - МО України) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у складі колегії суддів: Запотічного І.І. (головуючий), суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до МО України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У травні 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом у якому просила:

- визнати протиправними дії МО України з виплати ОСОБА_1 суми одноразової грошової допомоги у розмірі 1/5 частини від 15 000 000,00 грн, у сумі 3 000 000,00 грн та ділення залишку коштів на 40 щомісячних платежів у розмірі 300 000,00 грн,

- зобов`язати МО України донарахувати та виплатити ОСОБА_1 несплачену частину одноразової грошової допомоги у розмірі: 11 400 000,00 грн - одним платежем.

2. Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 3 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовив.

3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 квітня 2026 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив.

Визнав протиправними дії МО України з виплати ОСОБА_1 суми одноразової грошової допомоги у розмірі 1/5 частини від 15 000 000 грн, у сумі 3 000 000 грн та ділення залишку коштів на 40 щомісячних платежів у розмірі 300 000 грн кожен.

Зобов`язав МО України виплатити ОСОБА_1 невиплачену частину одноразової грошової допомоги передбачену протокольним рішенням від 13 грудня 2024 року 283/168 одним платежем без поетапного розстрочення з врахуванням раніше виплачених сум.

4. Суди попередніх інстанцій встановили:

4.1 ОСОБА_1 є сестрою солдата ОСОБА_2 .

4.2 Відповідно до сповіщення про смерть (загибель) НОМЕР_1 , у якому зазначено, що солдат ОСОБА_2 навідник 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в Донецькій області внаслідок отримання травми декількох ділянок тіла, вибухова травма, ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків.

4.3 Позивачка подала до відповідача необхідні документи щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю).

4.4 Володимирецький районний суд Рівненської області рішенням від 9 липня 2024 року у справі 556/1050/24 встановив факт перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого брата ОСОБА_2

4.5 У витязі з протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13 грудня 2024 року 283/168 зазначено, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - сестрі загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 31 травня 2022 року та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 20 січня 2023 року 321/КЦ/497 в сумі 15 000 000,00 грн.

4.6 На картковий рахунок позивачки зараховано виплату на суму 3 000 000,00 грн.

4.7 ОСОБА_1 вважаючи дії відповідача щодо виплати їй одноразової грошової допомоги частинами (поетапно) протиправними, звернулася до суду з цим позовом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, МО України звернулося з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, не врахував висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 23 липня 2024 року у справі 280/3308/23 (у якій викладено висновок про те, що правовідносини щодо призначення допомоги тривають до моменту прийняття рішення комісією, і орган зобов`язаний застосовувати регулювання, чинне на момент прийняття рішення), від 31 березня 2021 року у справі 803/1541/16 (у якій зазначено, що у разі зміни регулювання до прийняття рішення, суб`єкт владних повноважень не може застосовувати нечинне законодавство).

6. Позивачка подала відзив на касаційну скаргу. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено у відповідності до норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно яких Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також враховуючи межі касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

9. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Зазначена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

11. Відповідно до частин другої, третьої, п`ятої статті 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

12. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

13. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

14. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року 2232-ХІІ Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон 2232-ХІІ).

15. Відповідно до статті 41 Закону 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом 2011-XII.

16. Так, Закон 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

17. Згідно з частиною першою статті 3 Закону 2011-XII дія цього Закону поширюється на:

військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей;

військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

18. Статтею 16 Закону 2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

19. Частиною першою статті 16 Закону 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

20. Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначено у статті 16-1 Закону 2011-XII.

21. Відповідно до частин першої, другої статті 16-1 Закону 2011-XII у випадках, зазначених у пунктах 1-3 частини другої статті 16 Закону 2011-XII, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

22. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

23. КМУ, на виконання Закону 2011-XII, постановою від 25 грудня 2013 року 975 затвердив Порядок призначення і виплати ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок 975), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

24. Практика Верховного Суду стосовно застосування цього Порядку сформована, зокрема, у постановах від 27 травня, 24 червня 2021 року, 18 травня, 25 липня 2022 року, 18 березня 2024 року (справи 520/9807/2020, 120/1985/20-а, 500/423/19, 380/6447/20, 120/13997/21-а, відповідно).

25. Згідно з пунктом 3 Порядку 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

26. Відповідно до пункту 5 Порядку 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року 2262-XII.

27. За приписами пункту 10 Порядку 975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні); постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.

28. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України Про військовий обов`язок і військову службу . Військовозобов`язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України Про військовий обов`язок і військову службу , указами Президента України (частина третя).

29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув у Донецькій області внаслідок отримання травми декількох ділянок тіла, вибухова травма, ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків.

З огляду на встановлене, Суд бере до уваги наступне.

30. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану , з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.

31. Відповідно до пункту 4 Указу 64/2022 КМУ зобов`язано невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

32. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року 69/2022 Про загальну мобілізацію КМУ доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

33. Крім того, абзацами другим та третім підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України встановлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення:

за погодженням з Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України щодо скорочення видатків і кредитування державного бюджету та їх спрямування до резервного фонду державного бюджету з метою використання на потреби Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, залучених до виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканності державного кордону та захисту держави або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації (до початку роботи Верховної Ради України);

щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.

34. Таким чином, на виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року 64 Про введення воєнного стану в Україні та 69 Про загальну мобілізацію , враховуючи необхідність вирішення багатьох невідкладних питань, пов`язаних із запровадженням воєнного стану, виконанням завдань щодо подолання збройної агресії та захисту держави, мобілізаційних та низки інших процесів, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану , положеннями якої оперативно врегулював деякі особливості окремих виплат (у тому числі ОГД), зокрема для військовослужбовців, як осіб, які безпосередньо були залучені до виконання зазначених завдань.

35. Так, пунктом 1 постанови КМУ 168 (у редакції, яка була чинною на момент прийняття МО України протоколу засідання Комісії 283/168 від 13 грудня 2024 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

36. Абзацом першим, другим, сьомим пункту 2 Постанови 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , крім громадян рф або рб та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.

37. Пунктом 2-1 Постанови КМУ 168 установлено, що порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

38. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Володимирецький районний суд Рівненської області рішенням від 9 липня 2024 року у справі 556/1050/24 встановив факт перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого брата ОСОБА_2 .

23 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про виплату одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .

39. На момент її звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про призначення ОГД порядок і послідовність дій уповноважених суб`єктів щодо виплати одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовців визначався Порядком 975, Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року 530, яким затверджено Положення 530.

40. Разом із тим, Наказом МО України від 25 січня 2023 року 45 затверджено новий порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану (далі - Порядок 45).

41. Згідно пункту 1 зазначеного Наказу, вказаний Порядок розроблений, зокрема, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року 168 від 7 липня 2022 року 793 (набрала чинності 19 липня 2022 року).

42. Крім того, згідно пункту 3 Наказу, Порядок 45 набирає чинності з дня його офіційного опублікування, тобто 31 січня 2023 року (Опубліковано: Офіційний вісник України - 2023 року, 8, сторінка 9, стаття 606, код акта 116462/2023).

43. Пунктом 1.1 розділу І Порядку 45 визначено, що цей порядок і умови визначають завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови КМУ 168, алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів.

44. Пунктом 1.2 розділу І Порядку 45 визначено, що ОГД призначається та виплачується у разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України під час дії воєнного стану, а також смерті осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого на військовій службі в Збройних Силах України у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави- агресора у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

45. Пунктом 1.10 Порядку 45 визначено, що призначена сума одноразової грошової допомоги у Міністерстві оборони України, військовій частині НОМЕР_4 , Державній спеціальній службі транспорту та підпорядкованих їм військових частинах виплачується поетапно: на першому етапі - 1/5 від призначеної суми; залишок невиплаченої суми (4/5 від призначеної суми) - щомісячно, частками впродовж 40 наступних місяців.

46. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на час смерті (загибелі) ОСОБА_2 (24 травня 2022 року) чинним правовим регулюванням порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги не було передбачено її поетапного нарахування та виплати, оскільки положення Порядку 45 набрали чинності 31 січня 2023 року. Зважаючи на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про протиправність дій відповідача, які полягають у поетапній виплаті позивачці одноразової грошової допомоги, як сестрі загиблого військовослужбовця - солдата ОСОБА_2 .

47. Проте, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог зазначив, що прийнятий КМУ Порядок 45 не порушує права позивачки навіть за умови поетапної виплати ОГД, незалежно від набрання чинності цим Порядком вже після виникнення такого права у сестри загиблого.

48. Аналізуючи висновки суду апеляційної інстанції з урахуванням доводів касаційної скарги, Суд зазначає, що основним правовим питанням, яке потребує вирішення у цій справі, є саме порядок виплати ОГД та поширення дії Порядку 45 на правовідносини, правовідносини, у яких право на допомогу виникло до набрання Порядком 45 чинності, а звернення за її призначенням і рішення про виплату відбулися після набрання ним чинності.

49. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

50. У теорії права дія нормативно-правових актів у часі розглядається як інтегративна категорія, що включає такі моменти тривалості та особливості реалізації акта у часі (темпоральні характеристики нормативно-правового акта), як: 1) дата набрання актом чинності та дата введення його в дію, а також дата втрати актом (повністю або в певній частині) чинності та, відповідно, припинення його дії; 2) чинність та дія акта; 3) способи (види) дії акта у часі.

51. Дія нормативно-правових актів у часі є, як правило, перспективною, тобто розрахованою на поведінку суб`єктів права, що виникає після набрання чинності актом. Проте, у деяких випадках нормативно-правові акти можуть мати зворотну (так звану ретроспективну) дію у часі, тобто поширюватись в цілому або в певній частині на відносини, що виникли до набрання ним чинності.

52. Позицію щодо дії законів та інших нормативно-правових актів в часі неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року 1-зп, від 9 лютого 1999 року 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року 6- рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, становлять випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зі змісту вказаних рішень КСУ також вбачається, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому у Рішенні від 12 липня 2019 року 5-р(I)/2019 КСУ зробив висновок, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

53. Таким чином, у разі безпосередньо (прямої) дії нормативно-правового акта в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

54. У контексті спірних відносин колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, аналізуючи питання дії нормативно-правових актів у часі, у постанові від 31 березня 2021 року у справі 803/1541/16 вказала, що у разі якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

55. Такий підхід у вирішенні питання щодо застосування принципу дії законів у часі неодноразово застосовував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 9 вересня 2020 року у справі 826/10971/16, від 24 січня 2023 року у справах 640/14816/20 та 600/5806/21-а, від 8 жовтня 2021 року у справі 240/19318/20, від 16 листопада 2021 року у справі 360/1406/20, від 1 грудня 2022 року у справі 640/7578/20, від 7 листопада 2023 року у справі 520/9778/19 та від 10 січня 2024 року у справі 380/13615/21.

56. Крім того, Верховний Суд у постановах від 23 липня 2024 року у справі 280/3308/23 та від 2 жовтня 2024 року у справі 340/2273/23, аналізуючи зазначені вище правові норми Основного Закону України, юридичні позиції Конституційного Суду України щодо їх офіційного тлумачення та висновки Верховного Суду стосовно застосування цих норм, констатував, що правовідносини щодо призначення ОГД починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про призначення їй ОГД і тривають до моменту прийняття рішення про призначення ОГД уповноваженим органом, а саме Комісією.

Лише у разі якщо на момент прийняття суб`єктом владних повноважень у межах визначених законодавством строків рішення про призначення ОГД у законодавстві запроваджено нове правове регулювання цих правовідносин, відмінне від того, яке існувало на момент звернення особи із відповідною заявою, вказаний суб`єкт не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке вже є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. З огляду на це, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний застосовувати виключно те правове регулювання, яке чинне на момент прийняття ним рішення, за винятком випадків, коли він діє за межами визначених законодавством строків (у такому випадку застосовується законодавство у редакції станом на останній день можливого прийняття рішення), або нове законодавче регулювання передбачає особливості порядку застосування в часі нових норм права.

Крім того, Суд у цій справі вказав, що такий правовий висновок в повній мірі узгоджується із положеннями Закону України від 17 лютого 2022 року 2073-IX Про адміністративну процедуру (далі - Закон 2073-IX), відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 якого, адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.

Згідно статей 87 та 88 Закону 2073-IX адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта. При цьому, у разі внесення змін до закону або істотної зміни фактичних обставин правомірний адміністративний акт може бути відкликано за ініціативою адміністративного органу на шкоду особі з дня набрання чинності новим адміністративним актом, якщо публічний інтерес у відкликанні адміністративного акта переважає законний інтерес (довіру) особи.

57. Суд першої інстанції встановив, що 23 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її брата ОСОБА_2

13 грудня 2024 року Комісією МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у сумі 15 000 000 грн.

58. Враховуючи набрання Порядком 45 чинності 31 січня 2023 року, Суд зауважує, що станом на момент прийняття рішення від 13 грудня 2024 року, яким визнано за позивачкою право на отримання ОГД, чинним правовим регулюванням порядку та умов виплати ОГД вже було передбачено її поетапну виплату особам, яким вона призначена.

59. Враховуючи принцип правової визначеності як складової верховенства права, а також те, що розгляд вказаної заяви відбувся за нового правового регулювання, тобто адміністративна процедура, ініційована позивачкою у цій справі стосовно реалізації визначеного законом права на отримання ОГД була завершена після набрання чинності Порядком 45 (згідно пункту 3 Наказу, яким затверджено Порядок 45, останній набирає чинності з дня його офіційного опублікування, тобто 31 січня 2023 року) Суд наголошує, що Порядок 45 не змінює дату виникнення права, розмір допомоги чи коло її отримувачів, а визначає лише порядок виплати призначеної суми, а у відповідача були відсутні підстави для проведення виплати позивачці ОГД однією виплатою.

60. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року (справа 420/11608/23).

61. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що на спірні відносини поширюються положення Порядку 45, у тому числі щодо поетапної виплати ОГД, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

62. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

63. За таких обставин справи, Суд уважає за необхідне скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2025 року залишити в силі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року - скасувати.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2025 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: Я.О. Берназюк Н.В. Шевцова