Постанова по делу № 990/162/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року

м. Київ

справа 990/162/25

провадження 11-213заі26

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Кривенди О. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,

розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень , зобов`язання вчинити дії

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2026 року (судді Кравчук В. М., Бучик А. Ю., Коваленко Н. В., Стародуб О. П., Чиркін С. М. ),

УСТАНОВИЛА:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

1. ОСОБА_1 у квітні 2025 року подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія, відповідач), в якій просив:

- визнати протиправним та таким, що здійснене з порушенням процедури проведення кваліфікаційного іспиту, оцінювання ВККС практичного завдання, виконаного ОСОБА_1 24 лютого 2025 року в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року 94/зп-23;

- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 12 березня 2025 року 48/зп-25 в частині, що стосується ОСОБА_1 (код кандидата (перше судове рішення) - 0036116, код кандидата (друге судове рішення) - 0084617);

- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 12 березня 2025 року 49/зп-25 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ВККС провести повторне оцінювання практичного завдання, виконаного ОСОБА_1 24 лютого 2025 року (код кандидата (перше судове рішення) - 0036116, код кандидата (друге судове рішення) - 0084617), яке доручити усьому складу членів ВККС за виключенням членів Комісії, які вже брали участь в оцінюванні виконаного ним практичного завдання, та, в залежності від результатів повторного оцінювання, прийняти рішення про допуск або відмову у його допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання (дослідження досьє та проведення співбесіди) в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023року 94/зп-23.

2. Позивач посилався на те, що оскаржувані рішення Комісії не відповідають вимогам вмотивованості, адже на його думку, проста фіксація балів у відомості не є належним мотивуванням, оскільки не дає змоги зрозуміти природу виставлених балів та свідчить про необмежену дискрецію ВККС.

3. Звернув увагу на те, що Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаних кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії від 17липня 2024 року 228/зп-24 (далі - Методичні вказівки 228/зп-24) передбачають виставлення балів за кожен елемент. Відтак у підсумкових документах ці бали мають бути відображені окремо, щоб кандидат міг зрозуміти, за який саме критерій його оцінку було знижено.

4. Втім ознайомившись із екзаменаційними відомостями, позивач виявив, що вони містять лише підсумкові оцінки кожного екзаменатора та середній бал за все судове рішення. У документах не зафіксовано балів за окремі показники, як того вимагають Методичні вказівки 228/зп-24 .

5. Зауважив про суттєву різницю між балами за перше (47,5) та друге (59,5) судові рішення, хоча вони виконувались одним кандидатом в одному стилі, що свідчить про те, що встановлення результатів значною мірою залежало від суб`єктивних чинників членів Комісії.

6. Позивач, покликаючись на інформацію засобів масової інформації, зазначив, що перевірку практичних завдань суддів адміністративної спеціалізації, здійснювала екзаменаційна комісія у складів трьох членів ВККС: Андрія Пасічника, Сергія Чумака та ОСОБА_2 . Один із членів екзаменаційної комісії у період оцінювання практичних завдань (з 03 до 11 березня 2025 року) перебував на лікарняному, а раніше (з 24 до 28 лютого 2025 року) - у відпустці.

7. Вважав, що особа в стані тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці не може виконувати посадові обов`язки, тому виставлені таким членом Комісії оцінки є нелегітимними, а склад екзаменаційної комісії - неповноважним.

8. До того ж ВККС не забезпечила процедуру перегляду результатів оцінювання у разі виникнення сумнівів у їх правильності. Позивач, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, вважав, що обмеження права на апеляцію в межах конкурсу є непропорційним.

Стислий виклад заперечень відповідача

9. Відповідач у відзиві на позов просив відмовити у його задоволенні, оскільки дії Комісії були повністю регламентовані нормами Закону України від 02 червня 2016 року 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон 1402-VIII) і нормативними актами, прийнятими Комісією, будь-яких порушень прав, свобод чи законних інтересів позивача як учасника процедури конкурсу та кваліфікаційного оцінювання не допущено, а оскаржувані рішення Комісії містять правові підстави та мотиви їх ухвалення.

10. Зазначив, що фіксація міркувань чи висновків щодо кожного окремого показника у відомостях не передбачена нормативними актами. У відомостях відображається індивідуальний бал кожного члена комісії, що і є належним підтвердженням проведення оцінки.

11. Також чинне законодавство не містить заборони для членів екзаменаційної комісії перевіряти роботи у вільний час, під час відпустки чи лікарняного за власною ініціативою. Перевірка робіт у такий період не порушує жодних прав чи інтересів позивача як учасника конкурсу, не впливає на об`єктивність оцінювання та не тягне за собою жодних негативних наслідків для результатів іспиту, а навпаки зумовлена нагальною потребою у якнайшвидшому заповненні вакансій в апеляційних судах задля забезпечення роботи судової системи.

12. Зауважив, що єдиною законною підставою для повторної перевірки є встановлення суттєвої розбіжності між найвищим та найнижчим балами, виставленими членами комісії за одну роботу. Суттєвою розбіжністю вважається різниця у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала. Оскільки такої розбіжності між балами за кожну з робіт позивача не встановлено, тому немає правових підстав для повторної перевірки (ревізії балів) робіт іншим складом екзаменаційної комісії.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

13. Рішенням від 14 вересня 2023 року 94/зп-23 (зі змінами) ВККС оголосила конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема й в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ, із заявою про участь в якому звернувся ОСОБА_1 .

14. Рішенням від 19 червня 2024 року 184/зп-24 ВККС призначила кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах 172 кандидатів, зокрема позивачу. Цим рішенням також встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.

15. Рішенням від 17 липня 2024 року 228/зп-24 Комісія затвердила Методичні вказівки, відповідно до яких максимально можливий бал за кожне модельне судове рішення становить 75 балів.

16. Рішенням від 21 серпня 2024 року 260/зп-24 Комісія затвердила тип 2 практичного завдання для виконання кандидатами на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах під час кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу. Тип 2 практичного завдання включає - два модельні судові рішення, що складаються зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних яких учасник повинен продовжити їх викладення.

17. Рішенням від 11 вересня 2024 року 270/зп-24 (зі змінами) Комісія призначила кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року 94/зп-23, зокрема позивачу, та визначила черговість етапів його проведення: перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

18. Рішенням від 23 жовтня 2024 року 333/зп-24 ВККС затвердила кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду. До тестування когнітивних здібностей допустила 132 кандидати, зокрема позивача, які успішно пройшли перший етап кваліфікаційного іспиту.

19. Рішенням від 22 січня 2025 року 19/зп-25 ВККС затвердила кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах. До виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду допустила 105 кандидатів, в тому числі позивача, які успішно пройшли другий етап кваліфікаційного іспиту. Цим рішенням Комісія також визначила особливості виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах. Серед іншого, встановила, що виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу здійснюватиметься з використанням комп`ютерної техніки. Визначила, що максимально можливий бал за виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року 94/зп-23 (зі змінами), - 150 та встановлено, що прохідний бал за виконання практичного завдання - 75 відсотків максимально можливого бала, або 112,5 бала.

20. Рішенням від 22 січня 2025 року 21/зп-25 Комісія затвердила склад екзаменаційної комісії для перевірки та оцінювання практичних завдань, виконаних кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах. Згідно з графіком, визначеним рішенням Комісії від 22 січня 2025 року 19/зп-25, 24 та 25 лютого 2025 року проведено третій етап кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду, участь в якому 25 лютого 2025 року взяв ОСОБА_1 .

21. Рішенням від 12 березня 2025 року 48/зп-25 ВККС затвердила кодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року 94/зп-23 (зі змінами).

22. Цього ж дня рішенням 49/зп-25 Комісія, серед іншого: затвердила декодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, зокрема ОСОБА_1 , який за результатами оцінювання першого судового рішення (код кандидата 0036116) отримав 47,5 балів, а за результатами другого (код кандидата 0084617) - 59,5 балів, що у сумі становить 107 балів; затвердила загальні результати першого етапу Складання кваліфікаційного іспиту кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів, зокрема ОСОБА_1 , який не склав відповідний етап кваліфікаційного оцінювання; відмовила в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання Дослідження досьє та проведення співбесіди , визнала такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних адміністративних судах та припинила участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 101 кандидата на посади суддів, в тому числі ОСОБА_1

23. Рішенням від 02 квітня 2025 року 72/зп-25 Комісії виправила описку в рішенні від 12 березня 2025 року 49/зп-25.

Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції

24. Рішенням від 17 квітня 2026 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в задоволенні позову відмовив.

25. Суд першої інстанції мотивував наведене вище рішення на тому, що в оскаржуваному рішенні ВККС відповідно до чинного нормативного врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту належним чином зазначила підстави, на яких воно ґрунтується, відповідні правові норми й описала обставини, щодо яких вони застосовані.

26. Доводи позивача про недостатнє мотивування рішення зводяться до суб`єктивної незгоди з отриманим результатом.

27. Суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 10 листопада 2025 року у справі 990/171/25 та виснував, що право особи на зрозуміле та передбачуване рішення було забезпечене у повному обсязі, що виключає підстави для визнання його протиправним.

28. Практичні роботи, виконані позивачем, оцінені всіма членами екзаменаційної комісії з використанням спеціальної електронної програми, доступ до якої можливий лише в приміщенні ВККС виключно членами Комісії, які увійшли до складу відповідної екзаменаційної комісії, і порушень ними порядку доступу до авторизованого робочого місця не зафіксовано.

29. Сам лише факт перевірки і оцінки практичного завдання членом екзаменаційної комісії у неробочий час не свідчить про необ`єктивність такої перевірки (оцінювання) та не тягне за собою негативних наслідків.

30. Також суд першої інстанції зауважив, що оскільки розбіжностей, що перевищували б установлений 20-відсотковий ліміт, виявлено не було, бали членів колегії вважаються узгодженими. За умови перебування оцінок у межах допустимого статистичного відхилення, правових підстав для ініціювання повторної перевірки робіт позивача не було.

31. Доводи позивача про необхідність запровадження додаткового перегляду результатів пленарним складом Комісії за заявою учасника не ґрунтуються на нормах права. Жодний законодавчий акт не зобов`язує Комісію ревізувати фаховий розсуд спеціалізованих колегій, якщо встановлений процедурний порядок був дотриманий.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

32. ОСОБА_1 11 травня 2026 року подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року, в якій просить скасувати оскаржене судове рішення і ухвалити нове про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

33. ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, зокрема не врахував, що обставина перебування одного з членів екзаменаційної комісії на стаціонарному лікуванні встановлена рішенням суду від 29 січня 2026 року у справі 990/159/25, яке набрало законної сили.

34. Медичний висновок про тимчасову непрацездатність свідчить про те, що працівник не може виконувати роботу. Виконувана непрацездатною особою робота у період хвороби є неякісною та може мати помилки, похибки, неточності, що в кінцевому результаті призведе до спотворення результатів роботи та негативних наслідків.

35. Суд першої інстанції не зазначив, яким чином робота позивача перевірялася та оцінювалася в інформаційній системі з урахуванням того, що один з членів екзаменаційної комісії перебував на стаціонарному лікуванні, й фактів самовільного залишення закладу охорони здоров`я медичні працівники не зафіксували.

36. Неможливість оцінити в інформаційній системі кожен елемент судового рішення призводить до неможливості підрахунку підсумкової оцінки за практичне завдання у цій системі, а також до неможливості перевірки оцінок екзаменаторів на розбіжність у 20 і більше відсотків за кожен елемент судового рішення.

37. Відсутність оцінки в інформаційній системі кожного елемента судового рішення також не дозволяє конкурсанту з`ясувати у якій частині практичного завдання він допустив помилку.

38. Зауважує, що він є суддею з багаторічним стажем роботи, тому з огляду на те, що перевірка робіт одним із членів екзаменаційної комісії здійснювалася в період його тимчасової непрацездатності, а бали виставлені без дотримання приписів Методичних вказівок 228/зп-24, у нього виникли обґрунтовані сумніви у дотриманні процедури оцінювання.

39. Вважає, що Комісія у пленарному складі має повноваження переглядати рішення колегії, у тому числі щодо допуску до етапів конкурсу. Втім, оскільки ВККС не задовольнила його клопотання про повторну перевірку практичного завдання, то єдиним можливим варіантом захисту прав позивача на належну перевірку робіт є звернення до суду з позовом.

Узагальнений виклад позиції відповідача

40. У відзиві на апеляційну скаргу Комісія просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

41. Комісія твердить, що законодавство України не містить заборони для членів екзаменаційної комісії перевіряти роботи у вільний час, під час відпустки чи лікарняного за власною ініціативою. Перевірка робіт у такий період не порушує жодних прав чи інтересів позивача як учасника конкурсу, не впливає на об`єктивність оцінювання та не тягне за собою жодних негативних наслідків для результатів іспиту, а навпаки така перевірка зумовлена нагальною потребою у якнайшвидшому заповненні вакансій в апеляційних судах задля забезпечення роботи судової системи.

42. Наголошує, що бал визначається за результатом оцінювання практичного завдання в цілому (загалом), а не його окремих елементів, й іншої форми оцінювання не встановлено. Оцінка позивача за виконане практичне завдання формувалася шляхом обрахунку суми середніх арифметичних балів за кожне підготовлене позивачем судове рішення, які, своєю чергою, обраховані на підставі індивідуальних оцінок членів екзаменаційної комісії, виставлених за кожне з судових рішень.

43. Зауважує, що єдиною законною підставою для повторної перевірки є встановлення розбіжності у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала між найвищим та найнижчим балами, виставленими членами комісії за одну роботу. Натомість такої розбіжності між балами за кожну з робіт позивача не встановлено.

44. Позивач помилково ототожнює закріплене підпунктом 58.15 пункту 58 розділу 7 Регламенту,затвердженого рішенням від 13 жовтня 2016 року 81/зп-16 (далі - Регламент), повноваження Комісії у пленарному складі здійснювати перегляд рішення, прийнятого палатою чи колегією, щодо допуску до конкурсу або добору з повноваженням перегляду ухваленого Комісією у пленарному складі рішення, зокрема, щодо допуску до етапу кваліфікаційного оцінювання та щодо підтвердження / непідтвердження здатності кандидатом здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами такого кваліфікаційного оцінювання (етапу кваліфікаційного оцінювання), яке у чинних нормативно-правових актах не передбачено.

45. ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

46. Ухвалою від 21 травня 2026 року Велика Палата Верховного Суду відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 02 липня 2026 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 23 липня 2026 року.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

47. Велика Палата Верховного Суду перевірила у межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки.

Право, застосоване судом

48. За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

49. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон 1402-VIII.

50. З огляду на частину першу статті 92 цього Закону ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

51. 09 грудня 2023 року прийнято Закон України 3511-ІХ Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри (далі -

Закон 3511-ІХ), який набрав чинності 30 грудня 2023 року.

52. 20 листопада 2024 року прийнято Закон України 4072-ІХ Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту (далі - Закон 4072-ІХ), який набрав чинності 11 грудня 2024 року.

53. Законом 4072-ІХ пункт 57 1 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону 1402-VIII викладено в такій редакції: ВККС завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом 3511-IX. ВККС проводить кваліфікаційний іспит в межах конкурсу, визначеного цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом 4072-ІХ .

54. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

55. Згідно із частиною першою статті 79 Закону 1402-VIII (тут і далі в редакції законів 3511-IX та 4072-IX, чинній на час виникнення спірних правовідносин), конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується ВККС, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

56. ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, визначених статтею 79 3 цього Закону (пункт 2 частини першої статті 79 2 Закону 1402-VIII).

57. Пункт 2 частини першої статті79 2 Закону 1402-VIII визначає, що у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.

58. До повноважень Комісії входить, зокрема, проведення кваліфікаційного оцінювання (пункт 7 частини першої статті 93 Закону 1402-VIII).

59. Згідно із частинами першою, другою статті 83 Закону 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

60. Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди (частини перша, друга статті 85 Закону 1402-VIII).

Кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, встановленому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

61. Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої, одинадцятої статті 74 Закону 1402-VIII кваліфікаційний іспит є атестуванням професійної компетентності кандидата на посаду судді з метою виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичних завдань.

Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та однієї або кількох спеціалізацій суду на вибір: адміністративної, господарської та загальної (цивільної і кримінальної).

Практичні завдання проводяться щодо вибраної (вибраних) кандидатом спеціалізації (спеціалізацій) суду.

Форма та зміст тестувань, практичних завдань, а також порядок їх проведення затверджуються ВККС.

Кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації суду, якщо він:

1) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за тестування щодо історії української державності, загальних знань у сфері права та відповідної спеціалізації суду;

2) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за виконання практичного завдання щодо відповідної спеціалізації суду;

3) успішно пройшов тестування щодо когнітивних здібностей. Успішним проходженням вважається набрання кандидатом середнього допустимого бала тестування щодо когнітивних здібностей, встановленого ВККС.

Порушення процедури проведення кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено в порядку, встановленому законом.

62. Рішенням від 19 червня 2024 року 185/зп-24 на виконання вимог частини третьої статті 74 та пункту 6 частини першої статті 93 Закону 1402-VIII Комісія затвердила Положення 185/зп-24.

63. Згідно з преамбулою цього Положення воно розроблено відповідно до Закону 1402-VIII і визначає організаційно-правові засади підготовки та проведення кваліфікаційного іспиту, форму та зміст тестувань, практичних завдань, методику оцінювання результатів іспиту під час добору на посаду судді місцевого суду, кваліфікаційного оцінювання та у зв`язку з наміром судді бути переведеним до іншого місцевого суду, а також засади формування рейтингу і резерву кандидатів на посаду судді місцевого суду.

64. Пункт 2.8 розділу 2 Положення 185/зп-24 визначає типи практичних завдань. Тип 1 - модельна судова справа із сукупністю документів та достатніми даними (інформацією), на підставі яких учасник повинен підготувати модельне рішення суду та/або продовжити викладення запропонованої частини модельного судового рішення на підставі матеріалів модельної судової справи (підпункт 2.8.1). Тип 2 - два модельні судові рішення, що складаються зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних яких учасник повинен продовжити їх викладення (підпункт 2.8.2).

65. Методика оцінювання учасників іспиту врегульована розділом 5 Положення 185/зп-24.

66. Порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання встановлений пунктом 5.5 розділу 5 Положення 185/зп-24, в якому йдеться про таке.

67. Практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії (підпункт 5.5.1). Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті (підпункт 5.5.4). Перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання (підпункт 5.5.5). За результатами перевірки практичного завдання кожним членом екзаменаційної комісії виставляється індивідуальна оцінка роботи від 0 до 150 балів (підпункт 5.5.6). Після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії програмою виводиться остаточна оцінка учасника шляхом визначення середнього арифметичного бала на підставі індивідуальних оцінок з округленням до наближеного цілого числа або числа з десятковою частиною 0,5 (підпункт 5.5.8).

68. Бали за кожен етап іспиту визначаються окремо (пункт 5.6 розділу 5 Положення 185/зп-24).

69. Згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення 185/зп-24 максимально можливий бал на кожному етапі іспиту: тестування когнітивних здібностей - 60; тестування знань з історії української державності - 40; тестування загальних знань у сфері права - 50; тестування знань зі спеціалізації відповідного суду - 100; виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду - 150.

70. Кількість балів за кожне модельне судове рішення у разі виконання під час іспиту практичного завдання типу 2 визначається методичними вказівками з оцінювання практичного завдання (пункт 5.8 розділу 5 Положення 185/зп-24).

71. Рішенням від 17 липня 2024 року 228/зп-24 ВККС, зокрема, затвердила Методичні вказівки, у яких визначила, що за кожне з двох судових рішень практичного завдання виставляється оцінка за шкалою 75 балів.

72. Цими Методичними вказівками також визначено, за якими елементами здійснюється оцінка практичного завдання, зокрема, з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, та максимально можливу кількість балів, за якою може бути оцінений відповідний елемент (критерій), а саме:

1) мотивувальна частина оцінюється від 0 до 45 балів, з яких: доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої інстанції, - 0-16; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі, - 0-14; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, - 0- 5; висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, - 0-10;

2) резолютивна частина - від 0 до 22 балів, з яких: висновки суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги, - 0-10; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, - 0-5; строк і порядок набрання постановою законної сили, - 0-4; порядок і строк оскарження постанови, - 0-3;

3) дотримання стилістики судового рішення - від 0 до 5 балів;

4) дотримання правил орфографії та пунктуації - від 0 до 3 балів.

73. У примітці до Методичних вказівок 228/зп-24 визначено, що залежно від обставин справи, викладених в описовій частині постанови суду апеляційної інстанції, та виду судового рішення (про залишення оскарженого рішення без змін, його зміну чи скасування) ВККС може відступити від наведеної у цих Методичних вказівках структури та кількості виставлених балів за одним чи кількома елементами оцінювання, але не більше як на 10 %. У такому разі Комісія не може виходити за межі загальної кількості балів (75).

74. У цій справі позивач оскаржив рішення, якими ВККС, зокрема, затвердила результати виконання практичного завдання у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року 94/зп-23 (зі змінами), що мало наслідком визнання його (позивача) таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних адміністративних судах, та припинення його участі у зазначеному конкурсі.

Щодо структури, змісту та мотивів оскаржуваних рішень ВККС від 12 березня 2025 року 48/зп-25 та 49/зп-25

75. Відповідно до пункту 6.1 розділу 6 Положення 185/зп-24 стадіями встановлення результатів іспиту є:

- затвердження кодованих результатів кожного етапу іспиту;

- затвердження декодованих результатів кожного етапу іспиту;

- затвердження загальних результатів іспиту.

76. Оскаржуваним рішенням від 12 березня 2025 року 48/зп-25 Комісія затвердила кодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року 94/зп-23 (зі змінами)

77. Оскаржуваним рішенням від 12 березня 2025 року 49/зп-25 Комісія вирішила:

- затвердити декодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року 94/зп-23 (зі змінами), зокрема ОСОБА_1 , який за результатами оцінювання першого судового рішення (код кандидата 0036116) отримав 47,5 балів, а за результатами другого (код кандидата 0084617) - 59,5 балів, що у сумі становить 107 балів;

- затвердити загальні результати першого етапу Складання кваліфікаційного іспиту кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів, зокрема ОСОБА_1 , який не склав відповідний етап кваліфікаційного оцінювання;

- відмовити в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання Дослідження досьє та проведення співбесіди , визнати такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних адміністративних судах, припинити участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 101 кандидата на посади суддів, в тому числі ОСОБА_1

78. Отже, в оскаржуваній позивачем частині рішення ВККС від 12 березня 2025 року 48/зп-25 та 49/зп-25 стосуються затвердження результатів практичного завдання та загальних результатів іспиту.

79. Відповідно до підпункту 6.3.2 пункту 6.3 розділу 6 Положення 185/зп-24 у рішенні про затвердження кодованих результатів етапу іспиту зазначаються: код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту ( успішно складено або не складено ). У разі виконання учасником практичного завдання типу 2 у рішенні про затвердження кодованих результатів може не зазначатися результат ( успішно складено або не складено ).

80. Ця інформація зазначена в додатку до оскаржуваного рішення ВККС від 12 березня 2025 року 48/зп-25.

81. Згідно з підпунктом 6.4.2 пункту 6.4 розділу 6 Положення 185/зп-24 у рішенні про затвердження декодованих результатів етапу іспиту зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові учасника; код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту ( успішно складено або не складено ).

82. Відповідні відомості містить додаток 1 до оскаржуваного рішення Комісії від 12 березня 2025 року 49/зп-25.

83. Підпункт 6.5.3 пункту 6.5 розділу 6 Положення 185/зп-24 визначає, що у рішенні про затвердження загальних результатів іспиту зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові учасника; статус учасника: кандидат на посаду судді або суддя ; інформація про участь в етапі іспиту (щодо кожного етапу іспиту окремо): код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту ( успішно складено або не складено ); загальний результат іспиту ( успішно складено або не складено ); примітка щодо поважності причин неявки на іспит (для кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого суду) заповнюється щодо учасників, які не з`явилися на один або більше його етапів: визнано поважними або не визнано поважними ; дата затвердження результатів іспиту.

84. Зазначену інформацію містить додаток 2 до оскаржуваного рішення Комісії від 12 березня 2025 року 49/зп-25.

85. За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді ВККС ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання (частина десята статті 85 Закону 1402-VIII).

86. З урахуванням норм частини п`ятої статті 74 Закону 1402-VIII, зміст якої наведено вище та стосується умов, за яких кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації, Комісія у додатках 3, 4 до оскаржуваного рішення навела інформацію щодо допуску учасників конкурсу до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.

87. Оскаржуване рішення Комісії складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин, що відповідає нормам її Регламенту.

88. Рішенням ВККС від 12 березня 2025 року 49/зп-25 припинено участь позивача у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, тобто зазначений акт є рішенням, ухваленим за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання.

89. Відповідно до частини третьої статті 88 Закону 1402-VIII рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване винятково з таких підстав:

1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

90. Позивач не посилався на обставини, визначені пунктами 1-3 частини третьої статті 88 Закону 1402-VIII. Наявності таких обставин не встановила й Велика Палата Верховного Суду.

91. Водночас позивач у своїх доводах акцентує увагу на порушеннях, які, на його думку, допустила Комісія безпосередньо під час перевірки його практичного завдання.

Щодо особливостей перевірки практичного завдання, складеного в межах процедури кваліфікаційного іспиту

Дискреція членів екзаменаційної комісії у визначенні індивідуального бала

92. Проаналізувавши наведене вище нормативне врегулювання, Велика Палата Верховного Суду вкотре наголошує на змісті повноважень ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання, які є дискреційними.

93. Згідно з Рекомендацією R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року як дискреційне потрібно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, ухвалюючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

94. Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). У контексті діяльності ВККС це означає, що Комісія має повноваження самостійно визначати критерії оцінювання в межах установленого законом порядку та обирати спосіб реалізації процедур кваліфікаційного оцінювання з дотриманням правових норм.

95. Виконання практичного завдання як складова кваліфікаційного іспиту є етапом, на якому дискреційні повноваження Комісії в межах процедури кваліфікаційного оцінювання застосовуються чи не найбільш широко. На цій стадії учасник кваліфікаційного іспиту пропонує своє бачення ідеального судового рішення, яке він виконує відповідно до наданих Комісією відомостей та у створених нею умовах. Натомість ВККС повинна забезпечити рівність умов для всіх учасників та оцінити виконані учасниками кваліфікаційного іспиту роботи крізь призму напрацьованих нею критеріїв оцінки, дотримуючись правил та принципів проведення іспиту.

96. Верховний Суд (як Касаційний адміністративний суд, так і Велика Палата Верховного Суду) вже неодноразово давав оцінку діям ВККС в межах процедури кваліфікаційного оцінювання на такій стадії кваліфікаційного іспиту, як виконання практичного завдання, та сформував усталений підхід до вирішення такої категорії спорів (зокрема, постанови Великої Палати від 21 серпня 2018 року, у справі 800/166/17, від 08 жовтня 2019 року у справі 9901/49/19, від 19 листопада 2019 року у справі 9901/90/19, від 16 вересня 2020 року, у справі 9901/100/19, від 27 квітня 2023 року у справі 9901/260/19).

97. Так, Верховний Суд акцентував увагу на легітимній меті дій Комісії щодо з`ясування відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання, що здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.

98. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зміст здійснюваних Комісією процедур на зазначеному етапі не зазнав істотних змін, а доводи скаржників і тоді здебільшого стосувалися необхідності фіксації / відображення міркувань / висновків членів Комісії, які проводили оцінювання практичного завдання.

99. Відхиляючи такі доводи, Верховний Суд констатував, що фіксацію / відображення у будь-якій формі (зокрема й в екзаменаційній відомості) міркувань / висновків членів Комісії, які проводили оцінювання практичного завдання, які до того ж встановлюють відповідність кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання за внутрішнім переконанням, щодо окремих показників / критеріїв, яким не відповідало виконане кандидатом завдання, не визначено приписами чинного законодавства, якими встановлено як порядок кваліфікаційного оцінювання, так і його методологію.

100. Водночас Комісія, відреагувавши на численні зауваження скаржників про відсутність методики оцінювання результатів іспиту, показників та критеріїв оцінки практичного завдання, затвердила своїм рішенням від 17 липня 2024 року Методичні вказівки 228/зп-24.

101. Як пояснила ВККС, Методичні вказівки 228/зп-24 є документом, який визначає підходи до оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посаду судді. Вони містять орієнтовні показники оцінювання, елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та можливу кількість балів, оцінювання відповідного елемента в загальній оцінці і покликані забезпечити певний стандартизований підхід членів екзаменаційної комісії до перевірки робіт та уніфікацію оцінювання, а також є певним орієнтиром для кандидатів (учасників іспиту) і допомогою під час підготовки до виконання практичного завдання з урахуванням можливості розуміти розподіл балів.

102. Отже, процедуру кваліфікаційного оцінювання, зокрема і його перший етап - складання кваліфікаційного іспиту, можна розглядати як процес еволюційний, тобто такий, що розвивається відповідно до визначених завдань, обумовлених метою його проведення, реагуючи на виклики, які виникають у практичній діяльності Комісії.

103. Позивач же наполягає, що затвердження Методичних вказівок 228/зп-24 зобов`язує Комісію не лише їх дотримуватися, але й докладно документувати свої міркування / висновки щодо оцінки практичних завдань відповідно до шкали балів, визначеної згаданими вказівками.

104. Відображення ж поелементного оцінювання, на переконання позивача, відповідатиме вимозі вмотивованості негативного рішення ВККС стосовно нього та узгоджуватиметься із застосуванням дискреції як виду правомірного рішення.

105. Тож Великій Палаті Верховного Суду потрібно надати відповідь на питання, чи змінився обсяг дискреції ВККС під час оцінювання виконаних учасниками кваліфікаційного іспиту практичних робіт у зв`язку із затвердженням Методичних вказівок 228/зп-24.

106. Велика Палата Верховного Суду вважає, що затвердження Методичних вказівок 228/зп-24 загалом та концептуально не змінило правового врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту і методики визначення його результатів та відповідно й обсягу дискреційних повноважень членів ВККС на цьому етапі. Наведені висновки Велика Палата зробила з огляду на таке.

107. Насамперед Велика Палата Верховного Суду погоджується із зауваженнями позивача про неодмінність і важливість дотримання суб`єктом владних повноважень установлених ним правил у нормативних документах, що регулюють його діяльність. Проте зауважує, що з огляду на пояснену Комісією мету затвердження Методичних вказівок 228/зп-24 та невнесення відповідних змін до форми і змісту документів і рішень, які ВККС ухвалює у процедурі кваліфікаційного іспиту на стадії виконання практичного завдання, немає підстав вважати позицію Комісії про допоміжний характер згаданого документа неправильною чи нераціональною.

108. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що, здійснюючи зовнішній публічний нагляд за дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, суд не повинен вдаватися до зміни обсягу дискреційних повноважень, бо це є предметом відповідного правового регулювання, а має проконтролювати, чи не є викладені у рішенні цього органу висновки щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів.

109. Надаючи оцінку доводам позивача про обов`язок ВККС відображати поелементне оцінювання (відповідно до шкали балів за Методичними вказівками 228/зп-24) практичних робіт у негативних рішеннях щодо кандидатів, які не склали кваліфікаційний іспит, Велика Палата Верховного Суду враховує таке.

110. Як уже зазначалося, методика оцінювання учасників іспиту регламентована розділом 5 Положення 185/зп-24, а порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання визначено пунктом 5.5 розділу 5 цього Положення.

111. Цей порядок включає: визначення суб`єктів оцінювання, діапазон, в якому члени екзаменаційної комісії виставляють індивідуальні оцінки (від 0 до 150), випадки, коли робота учасника оцінюється у 0 балів, алгоритм (механізм) обчислення остаточної оцінки учасника.

112. Тож результат оцінювання практичного завдання відбувається за бальною шкалою. Бал визначається за результатом оцінювання практичного завдання в цілому (загалом), а не його окремих елементів. Під час визначення результатів цього етапу не встановлено іншої форми оцінювання.

113. Отже, порядок оцінювання визначає суть перевірки практичного завдання, яка полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання.

114. Водночас визначений пунктом 5.5 розділу 5 Положення 185/зп-24 порядок оцінювання не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного задання.

115. Таких вимог не містить і Закон 1402-VIII.

116. За таких обставин незазначення в оскаржуваному рішенні Комісії інформації про кількість балів, виставлених за кожен із визначених Методичними вказівками 228/зп-24 елементів оцінювання, абсолютно не свідчить про порушення відповідачем порядку оцінювання учасників іспиту.

117. Також саме по собі ненаведення в оскаржуваному рішенні ВККС оцінки за кожний елемент оцінювання не може підтверджувати те, що члени екзаменаційної комісії здійснили перевірку практичного завдання позивача без застосування чи без дотримання Методичних вказівок 228/зп-24.

118. З огляду на їх назву та зміст Методичні вказівки 228/зп-24 за правовою природою є інструктивним і керівним документом, адресованим передовсім членам екзаменаційної комісії, яким визначено алгоритм оцінювання та уніфіковано процес перевірки.

119. Методичні вказівки складаються зі шкали оцінювання, визначають елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню та показники оцінювання. Обов`язку та способу фіксації балів окремо за кожен елемент практичного завдання Методичні вказівки 228/зп-24 не містять.

120. Такі вказівки призначені як для членів екзаменаційних комісій, так і для кандидатів і слугують для них орієнтиром під час перевірки та виконання практичних завдань, для забезпечення єдиних стандартизованих для всіх учасників іспиту підходів у їх виконанні та оцінюванні.

121. Відповідно сама лише наявність затверджених Методичних вказівок 228/зп-24 не означає, що в оскаржуваному рішенні члени екзаменаційної комісії повинні були відобразити, крім остаточної оцінки практичного завдання, також і бали за кожний його елемент.

122. Це є цілком недоцільним також з огляду на те, що предметом оцінювання є практичне завдання загалом, а не його окремі елементи.

123. Фактично позивач не погоджується з кількістю балів, виставлених за виконане практичне завдання. Нерозуміння позивачем, як він стверджує, критеріїв формування членами екзаменаційної комісії виставлених балів загалом є його суб`єктивним негативним ставленням до результату кваліфікаційного оцінювання та фактично є висловленням його особистих сумнівів щодо об`єктивності членів екзаменаційної комісії.

124. Згідно з пунктом 2.9 Положення 185/зп-24 практичне завдання виявляє рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, а саме: уміння критично мислити та правильно оцінювати фактичні обставини справи; уміння мотивувати свою позицію; уміння застосовувати джерела права, що релевантні до спірних правовідносин; уміння вирішувати правову проблему; уміння лаконічно викладати свою позицію; уміння дотримуватись норм мовних засобів офіційно-ділового стилю.

125. З практичного погляду, наявність усіх елементів судового рішення автоматично не свідчить про його довершеність; не менш важливим є змістове наповнення цих елементів і те, як ці елементи узгоджуються між собою та формують зміст законного та обґрунтованого судового рішення.

Анонімність кваліфікаційного іспиту як гарантія об`єктивності його результатів

126. До того ж висловлені суб`єктивні сумніви позивача не можна визнати обґрунтованими й з огляду на анонімний спосіб складання практичного завдання.

127. Не маючи інформації про те, чиє саме практичне завдання перевіряють, члени екзаменаційної комісії не можуть виявити суб`єктивне ставлення до того чи іншого учасника конкурсу. Натомість повторна перевірка практичного завдання конкретного конкурсанта фактично унеможливлює дотримання принципу анонімності.

128. Саме анонімність кваліфікаційного іспиту, що узгоджується із частиною третьою статті 74 Закону 1402-VIII, є основною гарантією для його учасників щодо дотримання відповідачем загальних принципів проведення іспиту та забезпечення відповідно до пункту 1.6 Положення 185/зп-24 об`єктивності, неупередженості, прозорості та рівності.

129. Згідно з паперовими формами електронних документів - екзаменаційних відомостей оцінювання практичного завдання, виконаного позивачем, кожний член екзаменаційної комісії виставив ОСОБА_1 індивідуальний бал за кожне модельне судове рішення, що підтверджується змістом екзаменаційних відомостей і відповідно підтверджує дотримання ВККС порядку оцінювання результатів виконання практичного завдання.

Загальні висновки щодо вирішення спору по суті

130. У контексті наведених вище доводів позивача Велика Палата Верховного Суду підсумовує:

- результат оцінювання практичного завдання визначається за бальною шкалою від 0 до 150 (позивач складав практичне завдання типу 2, тож шкала оцінювання за кожним завданням складала від 0 до 75 балів);

- нормативне врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту не запровадило обов`язку для Комісії з відображення у підсумковому на цьому етапі кваліфікаційного оцінювання рішенні поелементного оцінювання практичного завдання відповідно до шкали балів, визначеної у Методичних

вказівках 228/зп-24;

- Методичні вказівки 228/зп-24 за своїм змістом теж визначають сукупність (шкалу) балів, які можна отримати за виконання практичного завдання, визначення цих балів, як і загального бала за складання практичного завдання, відбувається за внутрішнім переконанням членів екзаменаційної комісії, в межах їх дискреційних повноважень. Відображення цих балів у рішенні Комісії саме собою не вплине на вмотивованість цього рішення.

131. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позивач фактично твердить про необхідність зміни правил і методики оцінювання практичного завдання на стадії кваліфікаційного іспиту та затвердження його результатів. Переконує, що оскільки оскаржуване рішення ВККС є завершальним для нього у процедурі кваліфікаційного оцінювання, то воно має містити ґрунтовні пояснення щодо отриманих ним балів за виконання практичних завдань.

132. Велика Палата Верховного Суду вважає, що такі доводи можуть розглядатися як пропозиції для ВККС, яка відповідно до пункту 6 частини першої статті 93 Закону 1402-VIII уповноважена (і ці її повноваження є винятковими) унормовувати процедуру кваліфікаційного оцінювання, зокрема й щодо його стадії, однією з яких є кваліфікаційний іспит, щодо вдосконалення чинного врегулювання здійснюваних ВККС процедур.

133. Втім наведені доводи позивача не можуть бути підставами для зміни уже проведених процедур у судовому порядку для окремих кандидатів, оскільки у такому разі будуть знехтувані такі особливості кваліфікаційного іспиту, як його анонімність, неупередженість та рівність умов для усіх його учасників.

134. До того ж умови конкурсу були публічно оголошені та відомі позивачу станом на момент, коли він погодився брати участь у ньому, та не зазнали сутнісних змін протягом часу його проведення. Такі правила мали універсальний характер і були застосовні до всіх учасників конкурсу. Позивач не довів, що стосовно нього мали місце порушення принципів рівності та недискримінації.

135. Навіть більше, ВККС визначила перелік осіб, допущених до другого етапу кваліфікаційного оцінювання Дослідження досьє та проведення співбесіди , тож задоволення позову ОСОБА_1 , з урахуванням того, що оскаржуване рішення Комісії стосовно нього не має ознак очевидної свавільності та протиправності, призведе до порушення прав усіх цих осіб - переможців відповідного етапу конкурсної процедури.

136. Відтак за обставинами справи, що переглядається, суб`єктивні сумніви позивача, обґрунтованість яких він не довів, не можуть превалювати над публічно проголошеними принципами проведення кваліфікаційного іспиту для кандидатів на посади суддів.

137. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що прагнення до вдосконалення конкурсної процедури повинне втілюватися в порядку внесення змін до існуючого правого врегулювання. Суд же має реагувати на недотримання встановленого порядку, що призвело до реального порушення права учасника конкурсу.

138. Щодо необхідності наведення всебічного обґрунтування процесу оцінювання практичного завдання, то це об`єктивно недоцільно було б робити у рішенні, що оскаржує позивач та яке стосується затвердження результатів кваліфікаційного іспиту щодо всіх осіб, які його складали, а потребувало б ухвалення персональних (індивідуальних) рішень щодо кожного окремого кандидата незалежно від того, був результат негативний чи позитивний. Наведеного позивач не міг не розуміти, як і того, що процедура кваліфікаційного оцінювання не передбачає такого типу рішень. Натомість започаткування такого підходу істотно змінило б строки, потрібні для проведення відповідних конкурсних (але не виключно) процедур, та насамперед потребувало б відповідних змін до нормативно-правового регулювання процедури кваліфікаційного оцінювання.

139. Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вона не надає оцінки доцільності відповідних змін до нормативно-правового врегулювання процедури кваліфікаційного оцінювання, зокрема й щодо відображення балів поелементного оцінювання практичного завдання, позаяк не є суб`єктом, до компетенції якого належить упорядкування такої процедури. Натомість у межах апеляційного розгляду Велика Палата Верховного Суду дала відповідь на питання, чи вплинуло незазначення такої інформації (відповідно до чинного нормативно-правового врегулювання процедури кваліфікаційного оцінювання, зокрема і стадії кваліфікаційного іспиту) на права позивача як учасника цієї процедури, і відповідь на це питання є негативною.

140. Відповідно, сукупно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, з дотриманням принципів обґрунтованості, пропорційності та законності.

141. В обсязі встановлених у цій справі обставин з огляду на пред`явлений позов та відповідне правове регулювання спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду висновує, що рішення Комісії від 12 березня 2025 року 48/зп-25 та 49/зп-25 у частині, що стосується позивача, не є свавільним, відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України.

142. Подібні за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду навела, зокрема, у постановах від 20 листопада 2025 року у справі 990/171/25, від 11 грудня 2025 року у справі 990/221/25, від 18 грудня 2025 року у справі 990/216/25, від 22 січня 2026 року у справі 990/157/25, від 19 березня 2026 року у справі 990/218/25, від 26 березня 2026 року у справах 990/226/25 і 990/219/25, від 01 квітня 2026 року у справі 990/228/25, від 02 квітня 2026 року у справах 990/165/25 і 990/214/25, від 08 квітня 2026 року у справах 990/166/25 і 990/153/25, від 05 травня 2026 року у справі 990/143/25.

143. Тож нині є сформована судова практика з вирішення подібних спорів. Підстав для відступу від наведених висновків не встановлено, оскільки з моменту його формування суспільний контекст не змінився, вад у попередньому правозастосуванні, які б зумовлювали потребу у перегляді усталеного підходу, не виявлено.

144. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про недотримання Комісією Методичних вказівок 228/зп-24 підлягають відхиленню.

Оцінка інших доводів апеляційної скарги

Щодо процедури повторної перевірки практичних завдань

145. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для повторної перевірки практичних завдань ОСОБА_1 , оскільки ні Закон 1402-VIII, ані Положення 185/зп-24 не зобов`язують Комісію ревізувати фаховий розсуд членів екзаменаційної комісії, якщо процедуру оцінювання дотримано.

146. Згідно з підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 Положення 185/зп-24 під час затвердження кодованих результатів іспиту Комісія розглядає документи, складені уповноваженими представниками.

Член Комісії - доповідач при підготовці до розгляду питання про затвердження кодованих результатів виконаних практичних завдань досліджує оцінки членів екзаменаційної комісії на предмет істотних розбіжностей в оцінках однієї роботи.

У разі встановлення розбіжності між найвищим і найнижчим балами, виставленими за практичне завдання окремими членами екзаменаційної комісії, у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала така робота підлягає повторній перевірці іншою екзаменаційною комісією без участі осіб, які брали участь у первинному оцінюванні. Екзаменаційна комісія в оцінюванні роботи керується не математичними , а змістовими міркуваннями щодо відповідної роботи.

147. Тож згаданою нормою визначено спеціальний механізм перевірки оцінок, який визначає об`єктивний критерій контролю: виявлення істотних розбіжностей у балах членів колегії, що є правовим запобіжником проти суб`єктивізму в перевірці робіт.

148. Відтак виключно за умови встановлення математично визначеної розбіжності між найвищим та найнижчим балами у розмірі 20 і більше відсотків від максимально можливого бала виникає обов`язок передачі роботи новому складу екзаменаційної комісії, що гарантує безсторонність та усунення сумнівів у якості оцінювання.

149. Водночас розбіжність у 20 і більше відсотків у кількості балів, які учасник іспиту отримав за перше і окремо за друге практичне завдання, не створює підстав для повторної перевірки практичного завдання (чи обох практичних завдань), адже кожне з двох практичних завдань оцінювалося членами Комісії окремо.

150. Подібні за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду навела, зокрема, у постановах від 02 квітня 2026 року у справі 990/305/25, від 28 травня 2026 року у справі 990/222/25.

151. ОСОБА_1 отримав за перше практичне завдання 47,5 бала (середня арифметична від оцінок трьох екзаменаторів - членів Комісії - 47, 49, 47), а за друге 59,5 балів (відповідно 60, 59, 59).

152. Отже розбіжностей, що перевищували б установлений 20-відсотковий поріг, не виявлено, бали членів колегії вважаються узгодженими.

153. За умови перебування оцінок у межах допустимого статистичного відхилення, правових підстав для ініціювання повторної перевірки робіт позивача згідно з Положенням 184/зп-24 не було.

154. Посилання ОСОБА_1 на те, що велика різниця у набраних ним балах між двома завданнями (12 балів) підтверджує недотримання Комісією Методичних вказівок 228/зп-24 під час перевірки виконаних ним робіт, є безпідставним, адже якість написання першого рішення і його оцінка членами екзаменаційної комісії не пов`язана з якістю написання кандидатом іншого рішення та його оцінкою.

155. В аспекті кожного окремо взятого рішення, виконаного позивачем, немає істотних розбіжностей між індивідуальними балами, виставленими кожним членом екзаменаційної комісії за результатами перевірки практичного завдання ОСОБА_1 , що додатково може свідчити на користь того, що члени ВККС діяли в межах своїх повноважень та що немає надмірного суб`єктивізму окремих членів.

156. С аме лише незадоволення результатом оцінювання не доводить його несправедливість у юридичному розумінні та не створює додаткових підстав для повторної перевірки робіт позивача.

157. Оскільки за виконання практичного завдання в рамках кваліфікаційного іспиту позивач набрав 107 балів, що становить менше 75 відсотків максимально можливого бала за виконання практичного завдання, то Верховний Суд обґрунтовано виснував про правомірність оскаржуваних рішень відповідача про відмову в допуску позивача до другого етапу кваліфікаційного оцінювання, визнання його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах та припинення його участі у кваліфікаційному оцінюванні та конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах.

Щодо наслідків непрацездатності та перебування у відпустці члена комісії

158. Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 розділу 5 Положення 185/зп-24 практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням ВККС.

159. Згідно з пунктом 5.1 розділу 5 Положення 185/зп-24 роботи учасників перевіряються та оцінюються в інформаційній системі.

160. Рішенням від 22 січня 2025 року 21/зп-25 ВККС затвердила склад екзаменаційної комісії для перевірки та оцінювання практичних завдань, виконаних кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах під час кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року 94/зп-23 (зі змінами): Пасічник А. В., Сабодаш Р. Б., Чумак С. Ю.

161. Відповідно до поданих ВККС відомостей Пасічник А. В. у період з 24 до 28 лютого 2025 року перебував у щорічній основній відпустці (наказ ВККС від 17 лютого 2025 року 58-к/тм), а у період з 03 до 11 березня 2025 року перебував у стані тимчасової непрацездатності, що підтверджується листками непрацездатності та відомостями табелю обліку робочого часу.

162. Практичні роботи, виконані позивачем, оцінені всіма членами екзаменаційної комісії з використанням спеціальної електронної програми, і порушень ними порядку доступу до авторизованого робочого місця не зафіксовано.

163. Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що сам лише факт перевірки і оцінки практичного завдання членом екзаменаційної комісії у неробочий час не свідчить про необ`єктивність такої перевірки (оцінювання) та не тягне за собою негативних наслідків.

164. Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах, зокрема, від 22 січня 2026 року у справі 990/157/25, від 08 квітня 2026 року у справі 990/166/25, від 05 травня 2026 року у справі 990/143/25.

165. У згаданих постановах Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що організація ж роботи екзаменаційної комісії є дискреційним повноваженням Комісії та покладається нею на самих членів екзаменаційної комісії.

Щодо інших вимог позивача

166. ОСОБА_1 , крім оскарження рішень ВККС від 12 березня

2025 року 48/зп-25 та 49/зп-25 у частині, що стосується нього, також просив зобов`язати ВККС провести повторне оцінювання практичного завдання, виконаного ОСОБА_1 24 лютого 2025 року (код кандидата (перше судове рішення) - 0036116, код кандидата (друге судове рішення) - 0084617), яке доручити усьому складу членів ВККС за виключенням членів Комісії, які вже брали участь в оцінюванні виконаного ним практичного завдання.

167. Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в цілому та цієї вимоги зокрема з огляду на її похідний характер, а також з огляду на те, що вона суперечить закону, адже не буде дотримано такої обов`язкової умови цієї конкурсної процедури, як анонімність роботи учасника.

168. Велика Палата Верховного Суду висновує, що позивач не зважив на те, що повторне оцінювання практичного завдання окремого учасника конкурсу - в умовах деперсоніфікації за відмінними від заздалегідь визначених для всіх правилами - знівелює таку особливість кваліфікаційного іспиту, як його анонімність, і такі принципи, як неупередженість (у будь-якому разі з`явиться фактор обізнаності щодо авторства відповідної роботи) та насамперед рівність умов учасників іспиту, які, своєю чергою, мали законні очікування на застосування єдиного підходу до оцінювання практичних завдань.

169. Отже, такий спосіб захисту, як зобов`язання ВККС провести повторне оцінювання практичного завдання, виконаного ОСОБА_1 , не лише не встановлений законом, а навпаки - суперечить йому та є непропорційним, оскільки суперечить таким основним принципам кваліфікаційного іспиту, як його безумовна анонімність та рівність учасників.

170. До того ж Велика Палата Верховного Суду повторює, що в ситуації, коли основна заявлена позовна вимога є безпідставною, то й похідні від неї вимоги не підлягають задоволенню, оскільки право на ефективний судовий захист виникає винятково в разі, коли суд установить, що мало місце реальне порушення прав, свобод та інтересів особи з боку суб`єкта владних повноважень.

171. Подібні за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду навела, зокрема, у постановах від 20 листопада 2025 року у справі 990/171/25, від 11 грудня 2025 року у справі 990/221/25, від 18 грудня 2025 року у справі 990/216/25, від 22 січня 2026 року у справі 990/157/25, від 19 березня 2026 року у справі 990/218/25, від 26 березня 2026 року у справах 990/226/25 і 990/219/25, від 01 квітня 2026 року у справі 990/228/25, від 02 квітня 2026 року у справах 990/165/25 і 990/214/25, від 08 квітня 2026 року у справах 990/166/25 і 990/153/25, від 05 травня 2026 року у справі 990/143/25.

172. Такого реального порушення прав позивача Велика Палата Верховного Суду у цій справі не встановила, що є підставою для залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

173. Велика Палата вважає, що оскаржувані рішення ВККС відповідають вимогам пункту 4 частини третьої статті 88 Закону 1402-VIII щодо вмотивованості, ухвалено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, а також відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності, визначеним статтею 2 КАС України, тож підстав для їх скасування немає.

174. Суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам справи, правильно застосував норми матеріального права, якими врегульовано процедуру кваліфікаційного оцінювання, та дотримався норм процесуального права.

175. Згідно із частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

176. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

177. Згідно з частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

178. Оскільки наведені в апеляційній скарзі позивача доводи не спростовують викладених в рішенні суду першої інстанції висновків, тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 потрібно залишити без задоволення.

Висновки щодо розподілу судових витрат

179. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

180. З огляду на те, що за результатами апеляційного перегляду апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2026 року у справі 990/162/25 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. В. Кривенда

Судді: О. О. Банасько К. М. Пільков

О. Л. Булейко С. О. Погрібний

О. А. Губська Т. Г. Стрелець

А. А. Ємець О. В. Ступак

В. В. Король М. Ю. Тітов

С. І. Кравченко І. В. Ткач

М. В. Мазур О. С. Ткачук

Н. М. Мартинюк В. Ю. Уркевич

Постанову оформив суддя Погрібний С. О. в порядку частини третьої статті 321 КАС України.