Постанова по делу № 910/9954/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року

м. Київ

cправа 910/9954/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Баранця О. М., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання : Гнідобор А. В. ,

за участю представника позивача: Андрієвської О. В. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025

(суддя - Літвінова М. Є.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026

(головуючий - Колесник Р. М., судді: Тищенко А. І., Сковородіна О. М.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 2 441 612,26 грн

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду 32.2-01/1140 від 15.07.2026 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи 910/9954/25 у зв`язку з відпусткою судді Вронської Г. О.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026 для розгляду справи 910/9954/25 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуюча - Кондратова І. Д., судді: Баранець О. М., Кролевець О. А.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - відповідач, ПрАТ "НЕК"Укренерго") про стягнення 2 441 612,26 грн, з яких: 3 % річних 627 908,85 грн та інфляційні втрати 1 813 703,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо оплати за надані послуги згідно з договором 0204-09021 від 01.07.2019 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

01.07.2019 між позивачем (далі - постачальник послуг) та відповідачем (далі - замовник) було укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел 0204-09021 (далі - договір).

До вказаного договору сторонами неодноразово укладались додаткові угоди.

Відповідно до пункту 1.1 договору для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за "зеленим тарифом", надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору (пункт 1.2 договору).

Вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 за 641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг (пункт 2.1 договору).

Протягом періоду з вересня 2024 року по листопад 2024 року (включно) Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, були прийняті відповідні постанови, якими затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг: постановою НКРЕКП від 29.10.2024 1855 - позивачу затверджено вартість послуги у вересні 2024 року в розмірі 38 904 618,17 грн (без ПДВ), 46 685 541,80 грн (з ПДВ), строк оплати до 01.11.2024; постановою НКРЕКП від 26.11.2024 2017 - позивачу затверджено вартість послуги в жовтні 2024 року в розмірі 21 553 561,25 грн (без ПДВ), 25 864 273,50 грн (з ПДВ), строк оплати до 29.11.2024; постановою НКРЕКП від 24.12.2024 2364 - позивачу затверджено вартість послуги в листопаді 2024 року в розмірі 6 614 904,38 грн (без ПДВ), 7 937 885,26 грн (з ПДВ), строк оплати до 27.12.2024.

Сторони підписали акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до договору, а саме: 9 від 30.09.2024 на суму 46 685 541,80 грн, 10 від 31.10.2024 на суму 25 864 273,50 грн, 11 від 30.11.2024 на суму 7 937 885,26 грн.

Відповідач частково оплатив отримані послуги, що підтверджується платіжними інструкціями: ПУП006648 від 01.11.2024 на суму 9 337 108,36 грн, ПУП007307 від 29.11.2024 на суму 5 172 854,70 грн, ПУП117943 від 27.12.2024 на суму 1 587 577,05 грн, ПУП009113 від 28.03.2025 на суму 192 196,58 грн.

3. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2025, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026, позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 1 813 703,41 грн, 3 % річних у розмірі 627 908,85 грн; відстрочено виконання рішення на шість місяців до 24.05.2026.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у період з вересня 2024 року по листопад 2024 року позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел на підставі договору, проте, оплата послуг за спірний період по вищевказаних актах здійснювалась відповідачем з простроченням строку, встановленого умовами договору та порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає випадок, передбачений пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу.

В обґрунтування вказаної підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми частини другої статті 625 ЦК України, і не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 30.04.2020 у справі 914/1001/19, від 03.04.2020 у справі 920/653/19 (сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові), та від 18.03.2020 у справі 902/417/18 (суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника).

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить:

- касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача закрити;

- касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано наступним:

- спори між ПрАТ "НЕК "Укренерго" та всіма постачальниками універсальних послуг на території України щодо належного виконання ПрАТ "НЕК "Укренерго" своїх зобов`язань за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел неодноразово були предметом розгляду в Верховному Суді, де відповідач, як і у справі 910/9954/25 зазначає про неможливість виконання зобов`язань, відсутність вини відповідача та відсутність підстав для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат;

- доводи відповідача спростовуються численною судовою практикою вирішення аналогічних спорів щодо стягнення постачальником універсальних послуг з ПрАТ "НЕК "Укренерго" за договорами із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. При цьому, позивач на підтвердження таких аргументів наводить низку постанов Верховного Суду;

- на сьогоднішній день є судова практика між позивачем та відповідачем щодо закриття касаційного провадження;

- застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України та здійснення нарахування 3 % річних та інфляційних втрат відповідає чинному законодавству України та існуючій судовій практиці.

5. Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Предметом позову у справі, що розглядається, є стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 цього ж Кодексу).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У частині першій статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов ' язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Як зазначалося вище, суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами склалися договірні правовідносини, пов`язані з наданням послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Оскільки відповідачем не виконано зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати за надані послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що наведене є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до статті 625 ЦК України.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі 914/1001/19, від 03.04.2020 у справі 920/653/19, про те, що сплата 3% від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Однак у справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за договором, тому застосували положення частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин. Тобто, ухвалені судами попередніх інстанцій рішення не суперечать зазначеним висновкам, а навпаки повністю з ними узгоджуються.

Крім того, скаржник у касаційній скарзі зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі 902/417/18, щодо можливості зменшення сум нарахованих відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Так, у постанові від 18.03.2020 у справі 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку. Адже законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи. Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних. При вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.

Натомість, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі 903/602/24 конкретизовано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі 902/417/18 (щодо застосування положень статті 625 ЦК України), та зазначено, що 3 % річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання, і він не підлягає зменшенню судом, а компенсація кредитору інфляційних втрат є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг, вони не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, а входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу, а тому також не можуть бути зменшені.

Суди під час вирішення спорів мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (постанови від 30.01.2019 у справі 755/10947/17, від 10.11.2021 у справі 825/997/17, від 08.08.2023 у справі 910/8115/19 (910/13492/21), від 04.10.2023 у справі 906/1026/22).

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, заявлений до стягнення у даній справі розмір процентів річних становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України. Тому, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02.07.2025 у справі 903/602/24, заявлені позивачем до стягнення як 3% річних так і інфляційні втрати не підлягали зменшенню судом.

З огляду на викладене, Суд відхиляє аргументи скаржника про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі 902/417/18, щодо можливості зменшення сум, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Таким чином, наведена позивачем підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Водночас, колегія суддів відхиляє аргументи позивача щодо наявності підстав для закриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, оскільки як було зазначено вище у цій постанові, ухвалені судами попередніх інстанцій рішення не суперечать висновкам , викладеним у постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі 914/1001/19, від 03.04.2020 у справі 920/653/19, а навпаки повністю з ними узгоджуються. При цьому, висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі 902/417/18, не підлягають застосуванню з огляду на останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 02.07.2025 у справі 903/602/24 .

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частини перша та друга статті 309 ГПК України).

З огляду на вищенаведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для її скасування.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі 910/9954/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді О. Баранець

О. Кролевець