Ухвала по делу № 214/3292/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження 11-кп/803/1969/26 Справа 214/3292/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу прокурора на вирок Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року відносно ОСОБА_8 ,

В СТ А Н О В И Л А:

Вироком Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Артемівська Донецької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого останній раз 05.01.2023 року Шевченківським районним судом м. Чернівці за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік,

визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 213 КК України до покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України його звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік. Вирішено долю речових доказів.

Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_8 , з лютого 2026 року, не будучи зареєстрованим як суб`єкт господарської діяльності та не будучи посадовою особою суб`єкта господарювання, що має право на здійснення операцій з металобрухтом, маючи умисел на заготівлю металобрухту та організацію незаконного пункту прийому, схову та збуту металобрухту, діючи умисно з корисливих мотивів з метою отримання незаконного доходу, в порушення вимог ЗУ Про металобрухт організував пункт прийому, схову та збуту металобрухту в приміщенні гаражу та ділянці поруч з ним, розташованого з правої сторони від трансформаторної будівлі ТП-511 інв. 058863, неподалік від будинку 12 по вул. Святителя Василя Великого в Саксаганському районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, що перебував у його користуванні, де з лютого 2026 року по 24.03.2026 здійснював заготівлю металобрухту шляхом його незаконного прийому від місцевого населення.

24.03.2026 співробітниками поліції в ході проведення санкціонованого обшуку в приміщенні гаражу, розташованого з правої сторони від трансформаторної будівлі ТП-511 інв. 058863, неподалік від будинку АДРЕСА_2 , в присутності понятих було виявлено та вилучено 420 кілограмів брухту чорних металів, ручні ваги та платформенні електронні ваги, для визначення маси металобрухту, які ОСОБА_8 добровільно видав працівникам поліції під час проведення обшуку.

Відповідно до змісту ст.1 ЗУ Про металобрухт визначено ряд ключових термінів, зокрема: металобрухт непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів; операції з металобрухтом - переробка, металургійна переробка металобрухту.

Відповідно до ст.4 ЗУ Про металобрухт заготівлю металобрухту здійснюють суб`єкти господарювання. Суб`єкти господарювання, що здійснюють заготівлю металобрухту, мають право згідно із законодавством відкривати приймальні пункти, що здійснюють заготівлю металобрухту. Спеціалізоване або спеціалізоване металургійне переробне підприємство має право згідно із законодавством відкривати приймальні пункти, що здійснюють заготівлю металобрухту, а також створювати відокремлені підрозділи, що здійснюють заготівлю та переробку металобрухту. Приймання металобрухту від фізичних осіб обов`язково оформлюється актом приймання, що є первинним документом обліку металобрухту, в якому зазначаються прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, вага, вартість та опис металобрухту. Приймання металобрухту від фізичних осіб здійснюється із заповненням розрахункового документа - спрощеної розрахункової квитанції. Заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту фізичними особами забороняються. Приймання металобрухту від суб`єктів господарювання оформлюється актом приймання, в якому зазначаються найменування та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) та місцезнаходження з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до вимог законодавства. Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов`язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.

Відповідно до ст.6 ЗУ Про металобрухт оплата купленого у фізичних осіб металобрухту може здійснюватися готівкою через каси суб`єктів господарювання, що здійснюють заготівлю або операції з металобрухтом, у тому числі їхніх приймальних пунктів, або шляхом безготівкового розрахунку відповідно до законодавства, або готівкою при купівлі металобрухту у фізичних осіб фізичними особами - підприємцями, або в інший спосіб, передбачений законодавством.

Відповідно до ст.11 ЗУ Про металобрухт суб`єкти господарювання, які здійснюють заготівлю металобрухту та операції з металобрухтом ведуть бухгалтерський та оперативний облік заготівлі металобрухту та операцій з металобрухтом, а також статистичну звітність згідно із законодавством.

Умисні дії ОСОБА_8 , правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 213 КК України, а саме здійснення заготівлі металобрухту фізичними особами без дотримання вимог законодавства щодо державної реєстрації як суб`єкта господарювання, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту.

На вказане рішення прокурором подана апеляційна скарга, в якій він, не оспорюючи обставини справи, просить вирок суду відносно ОСОБА_8 змінити в частині призначеного покарання, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 213 КК України мав керуватись вимогами ст. 69-1 КК України, призначивши не більше ніж дві третини максимального строку покарання, що складає 1 рік 4 місяці обмеження волі. Прокурор просить призначити ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 213 КК України покарання у виді 1 року 4 місяців обмеження волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік. В решті вирок залишити без змін .

Заслухавши суддю доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація дій ОСОБА_8 ніким не оскаржується, а тому на підставі ч. 1 ст. 404 КК України апеляційним судом не перевіряються.

Відповідно до вимог ст. 69-1 КК України, а також п.6-2 постанови Пленуму Верховного Суду України 7 Про практику призначення судами кримінального покарання від 24.10.2003, за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбаченими п.1,2 ч. 1 ст. 66 КК України, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк та розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті Особливої частини цього Кодексу.

Верховний Суд України у правовому висновку щодо застосування ст. 69-1 КК України своїм рішенням від 14.04.2016 констатував, що неможливість застосування положень ст. 69-1 КК України до осіб, які вчинили злочини за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, коли збитки або шкоду злочином заподіяно не було, порушує принцип справедливості юридичної відповідальності, оскільки ступінь суспільної небезпечності злочинів без заподіяння збитків або шкоди значно нижчий, ніж злочинів, якими такі збитки або шкоду було заподіяно.

Як встановлено з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України визнав у повному обсязі. Судом першої інстанції визнані обставина, що пом`якшує покарання щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено. Злочинними діями ОСОБА_9 матеріальної шкоди не заподіяно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що викладені вище доводи прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими, а тому суд першої інстанції мав керуватись ст. 69-1 КК України і призначити ОСОБА_9 покарання не більше ніж дві третини максимального строку за ч. 1 ст. 213 КК України.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню, та неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне виправити допущене судом першої інстанції неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність шляхом зміни оскаржуваного вироку, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 408 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року відносно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання - змінити.

Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 1 ст. 213 КК України із застосуванням ст. 69-1 КК України до покарання у виді 1 (одного) року 4 (чотирьох) місяців обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням строком на 1 (один ) рік.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді