Ухвала по делу № 754/7660/26

Київський апеляційний суд · 09.07.2026

полный текст из нашей базы29 232 знаковвсе акты по делу →

Об акте

Дело №

754/7660/26

Дата принятия

09.07.2026

Суд

Київський апеляційний суд

Судья

Гуль В'ячеслав Володимирович

Форма судопроизводства

Кримінальне

Тип акта

Ухвала

Категория дела

Кримінальні правопорушення проти довкілля

Текст решения

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа 754/7660/26 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1

апеляційне провадження 11-сс/824/ 4705/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5

представника: ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна Комунального підприємства Дарницьке лісопаркове господарство на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні 12026100030000901 від 28 квітня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 246 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про арешт майна - задоволено.

Накладено арешт з метою збереження речових доказів на майно, вилучене 28 квітня 2026 року під час огляду відкритої ділянки місцевості у Деснянському районі м. Києва з координатами GPS (50.5033046, 30.6643810), а саме:

- один недопалок з маркуванням LUCKY STRIKE, який вилучено до паперового конверту Національна поліція України ;

- 16 колод соснових дерев, на 14 з яких наявні пломби: UA ДАЛРУ 233512600, UA ДАЛРУ 233512601, UA ДАЛРУ 233512602, UA ДАЛРУ 233512603, UA ДАЛРУ 233512604, UA ДАЛРУ 233512605, UA ДАЛРУ 233512606, UA ДАЛРУ 233512607, UA ДАЛРУ 233512608, UA ДАЛРУ 233512609, UA ДАЛРУ 233512610, UA ДАЛРУ 233512611, UA ДАЛРУ 233512612, UA ДАЛРУ 233512613, UA ДАЛРУ 233512614, опечатаних бірками Національна поліція України NPP-0146178, NPP-0146179, NPP- 0146180, NPP-0146197, NPP-0146196, NPP-0146195, NPP-0146182, NPP- 0146184, NPP-0146194, NPP-0146186, NPP-0146185, NPP-0146188, NPP- 0146193, NPP-0146191, NPP-0146189, NPP-014617890;

- 3 зрізи комелі (нижня частина дерева), опечатані бірками Національна поліція України NPP-0146198, NPP-0146199, NPP-0146200;

- зріз пня 1, опечатаний біркою Національна поліція України NPP-0146177;

- зріз пня 2, опечатаний біркою Національна поліція України NPP-0146175;

- зріз пня 3, опечатаний біркою Національна поліція України NPP-0146174;

- зразок грунту біля пня 1, поміщений до паперового конверту та опечатаний біркою Національна поліція України NPP-0146176;

- зразок ґрунту біля пня 2, поміщений до паперового конверту та опечатаний біркою Національна поліція України NPP-0146174;

- зразок грунту біля пня 3, поміщений до паперового конверту та опечатаний біркою Національна поліція України NPP-0146172.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна КП Дарницьке лісопаркове господарство подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та закрити кримінальне провадження.

Уважає, що у слідчого судді були відсутні законні підстави для накладення арешту на майно, що знаходиться у користуванні добросовісного користувача.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що виявлена 28 квітня 2026 року у 36 кварталі, 20 виділі Білодіброного лісництва деревина не є доказом чи знаряддям жодного кримінального правопорушення у зв`язку з тим, що події кримінального правопорушення не існує.

Зазначає, що поліцією зафіксовано, що 15 з 16 колод мали спеціальні бирки лісництва, що є прямим доказом того, що деревина облікована, введена у легальний обіг та не є предметом злочину взагалі, що виключає об`єктивну сторону кримінального правопорушення за частиною першою статті 246 КК України.

Вказує, що у даному випадку дії працівників підприємства були спрямовані на виконання виробничих планів згідно з лісовпорядними документами, а тому жодних підстав вважати їхні дії незаконними або такими, що вчинені з умислом на незаконну порубку дерев, підприємством не виявлено.

Посилається на те, що прокурором не наведено жодних розумних підозр уважати, що вилучене майно є доказом кримінального правопорушення, не доведено чому і з яких підстав арештована деревина підприємства має вважатись речовим доказом у кримінальному провадженні.

Наголошує на тому, що клопотання прокурора було розглянуто без повідомлення і виклику власника майна у судове засідання відповідно до частини другої статті 172 КПК України, що унеможливило подання дозвільних документів безпосередньо слідчому судді та призвело до протиправного обмеження прав підприємства.

Звертає увагу суду на те, що підприємство здійснює свою діяльність на основі чітких планів лісозаготівель та лісовпорядних документів, а тому безпідставний арешт законно зрубаної деревини унеможливлює виконання виробничих показників.

09 липня 2026 року на електронну адресу суду надійшло клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про розгляд апеляційної скарги без її участі у зв`язку із зайнятістю в інших судових засіданнях, яке підлягає задоволенню, оскільки неявка прокурора, належним чином повідомленого про час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до положень частини першої статті 172, частини четвертої статті 405 КПК України не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна КП Дарницьке лісопаркове господарство , який вимоги апеляційної скарги підтримав та просив скаргу задовольнити, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 12026100030000901 від 28 квітня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 246 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що 28 квітня 2026 року до чергової частини Деснянського УП ГУНП у м. Києві на спец. лінію 102 надійшло повідомлення про незаконну порубку дерев у лісах, а саме на території КП Дарницьке лісопаркове господарство , що заподіяла істотну шкоду.

У ході досудового розслідування отримано інформацію про те, що на території лісового масиву Деснянського району м. Києва невстановленими особами здійснено незаконну порубку дерев, у зв`язку з чим виникла необхідність у невідкладному проведенні огляду місцевості з метою фіксації слідів кримінального правопорушення, виявлення та вилучення предметів, які можуть мати доказове значення, а також недопущення втрати слідів злочину.

28 квітня 2026 року з огляду на реальну загрозу втрати слідів кримінального правопорушення внаслідок погодних умов, можливого переміщення незаконно добутої деревини, приховування слідів злочину невстановленими особами, а також з метою збереження доказової інформації, проведено огляд відкритої ділянки місцевості у Деснянському районі міста Києва з координатами GPS (50.5033046, 30.6643810), яке знаходиться у 36 кварталі 20 виділі Білодібровного лісництва КП Дарницьке лісопаркове господарство , в ході якого було зафіксовано сліди кримінального правопорушення та вилучено предмети, які можуть містити відомості щодо обставин його вчинення, а саме:

- один недопалок з маркуванням LUCKY STRIKE, який вилучено до паперового конверту Національна поліція України ;

- 3 зрізи комелі (нижня частина дерева), опечатані бірками Національна поліція України NPP-0146198, NPP-0146199, NPP-0146200;

- зріз пня 1, опечатаний біркою Національна поліція України NPP-0146177;

- зріз пня 2, опечатаний біркою Національна поліція України NPP-0146175;

- зріз пня 3, опечатаний біркою Національна поліція України NPP-0146174;

Відповідно до постанови старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 28 квітня 2026 року вилучені в ході огляду предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні 12026100030000901.

29 квітня 2026 року до Деснянського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні 12026100030000901 від 28 квітня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 246 КК України.

- один недопалок з маркуванням LUCKY STRIKE, який вилучено до паперового конверту Національна поліція України ;

- 3 зрізи комелі (нижня частина дерева), опечатані бірками Національна поліція України NPP-0146198, NPP-0146199, NPP-0146200;

- зріз пня 1, опечатаний біркою Національна поліція України NPP-0146177;

- зріз пня 2, опечатаний біркою Національна поліція України NPP-0146175;

- зріз пня 3, опечатаний біркою Національна поліція України NPP-0146174;

З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі Антріш проти Франції , від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та Кушоглу проти Болгарії , заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції , пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства , n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, а саме: один недопалок з маркуванням LUCKY STRIKE, який вилучено до паперового конверту Національна поліція України ; 16 колод соснових дерев, на 14 з яких наявні пломби: UA ДАЛРУ 233512600, UA ДАЛРУ 233512601, UA ДАЛРУ 233512602, UA ДАЛРУ 233512603, UA ДАЛРУ 233512604, UA ДАЛРУ 233512605, UA ДАЛРУ 233512606, UA ДАЛРУ 233512607, UA ДАЛРУ 233512608, UA ДАЛРУ 233512609, UA ДАЛРУ 233512610, UA ДАЛРУ 233512611, UA ДАЛРУ 233512612, UA ДАЛРУ 233512613, UA ДАЛРУ 233512614, опечатаних бірками Національна поліція України NPP-0146178, NPP-0146179, NPP- 0146180, NPP-0146197, NPP-0146196, NPP-0146195, NPP-0146182, NPP- 0146184, NPP-0146194, NPP-0146186, NPP-0146185, NPP-0146188, NPP- 0146193, NPP-0146191, NPP-0146189, NPP-014617890; 3 зрізи комелі (нижня частина дерева), опечатані бірками Національна поліція України NPP-0146198, NPP-0146199, NPP-0146200; зріз пня 1, опечатаний біркою Національна поліція України NPP-0146177; зріз пня 2, опечатаний біркою Національна поліція України NPP-0146175; зріз пня 3, опечатаний біркою Національна поліція України NPP-0146174; зразок ґрунту біля пня 1, поміщений до паперового конверту та опечатаний біркою Національна поліція України NPP-0146176; зразок ґрунту біля пня 2, поміщений до паперового конверту та опечатаний біркою Національна поліція України NPP-0146174; зразок ґрунту біля пня 3, поміщений до паперового конверту та опечатаний біркою Національна поліція України NPP-0146172, виявлене та вилучене 28 квітня 2026 року під час огляду відкритої ділянки місцевості у Деснянському районі м. Києва з координатами GPS (50.5033046, 30.6643810), з тих підстав, що вилучене майно має значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки може бути використане як доказ у кримінальному провадженні, а отже відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України.

Дослідивши матеріали поданого клопотання про накладення арешту на майно колегія вважає, що прокурором у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що вказане у клопотанні майно має відношення до кримінального провадження та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту на вилучене майно може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, доводи апелянта про те, що виявлена 28 квітня 2026 року у 36 кварталі, 20 виділі Білодіброного лісництва деревина не є доказом чи знаряддям жодного кримінального правопорушення у зв`язку з тим, що події кримінального правопорушення не існує; поліцією зафіксовано, що 15 з 16 колод мали спеціальні бирки лісництва, що є прямим доказом того, що деревина облікована, введена у легальний обіг та не є предметом злочину взагалі, що виключає об`єктивну сторону кримінального правопорушення за частиною першою статті 246 КК України; у даному випадку дії працівників підприємства були спрямовані на виконання виробничих планів згідно з лісовпорядними документами, а тому жодних підстав вважати їхні дії незаконними або такими, що вчинені з умислом на незаконну порубку дерев, підприємством не виявлено, є передчасними та такими, що не спростовують висновки слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту на вказане у клопотанні майно з метою збереження речових доказів.

Перевірка наведених апелянтом обставин, збір доказів на їх підтвердження або спростування і є метою проведення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні 12026100030000901 від 28 квітня 2026 року.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.

Доводи скаржника про те, що у слідчого судді були відсутні законні підстави для накладення арешту на майно, що знаходиться у користуванні добросовісного користувача, а також, що прокурором не наведено жодних розумних підозр уважати, що вилучене майно є доказом кримінального правопорушення, не доведено чому і з яких підстав арештована деревина підприємства має вважатись речовим доказом у кримінальному провадженні, є безпідставними, оскільки встановлені слідчим фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучене під час проведення огляду майно має значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки може бути використане як доказ у кримінальному провадженні, а отже відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.

При цьому, вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні 12026100030000901 від 28 квітня 2026 року , про що була винесена відповідна постанова.

З огляду на положення КПК України майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Аргументи апелянта про те, що підприємство здійснює свою діяльність на основі чітких планів лісозаготівель та лісовпорядних документів, а тому безпідставний арешт законно зрубаної деревини унеможливлює виконання виробничих показників, на даному етапі досудового розслідування не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, проте підлягають перевірці у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду.

До того ж, такий запобіжний захід як арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження та матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

Посилання апелянта на те, що клопотання прокурора було розглянуто без повідомлення і виклику власника майна у судове засідання відповідно до частини другої статті 172 КПК України, що унеможливило подання дозвільних документів безпосередньо слідчому судді та призвело до протиправного обмеження прав підприємства, не є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

При цьому, права власника майна відновлені під час апеляційного розгляду.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України.

Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п`ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна Комунального підприємства Дарницьке лісопаркове господарство - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4

Источник — Единый государственный реестр судебных решений. Судебные решения открыты (ЗУ «О доступе к судебным решениям»), а сами акты являются официальными документами и не являются объектом авторского права. Мы не редактируем текст и не добавляем к нему оценок.

Сверить с реестром ↗