Постанова по делу № 908/1877/24(908/3444/24)

Times New Roman CYR;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року

м. Київ

cправа 908/1877/24(908/3444/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Огородніка К. М., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

представники учасників справи:

представники "ПАРУС 36" - Кім Г. В.,

представник ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" - Тущенко С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРУС 36"

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2025

та на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2025

у справі 908/1877/24 (908/3444/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРУС 36"

2) ОСОБА_1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів:

1) приватний нотаріус Іванютін-Сандомирський Леонід Олегович

2) приватний нотаріус Перфілова Олена Анатоліївна

про визнання правочину недійсним та витребування майна

в межах справи 908/1877/24

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ"

ВСТАНОВИВ

На розгляд суду постало питання щодо визнання недійсним правочину у формі акту-приймання передачі майна, на підставі якого товариство передало своєму учаснику частину нерухомого майна в рахунок виплати вартості частки, у зв`язку з виходом цього учасника зі складу товариства.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа 908/1877/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" (далі - ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ", Товариство, боржник) на стадії ліквідаційної процедури, відкритої постановою Господарського суду Запорізької області від 10.10.2024. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Тущенка Сергія Васильовича.

2. Провадження у справі 908/1877/24 про банкрутство ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" було відкрито за заявою ОСОБА_2 , який набув права вимоги до ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" на підставі Договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 04.12.2020, укладеного з ОСОБА_3 .

3. Первісний кредитор ОСОБА_3 була учасником ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" і на підставі заяви від 25.11.2019 добровільно вийшла зі складу учасників Товариства, у зв`язку з чим 11.12.2019 звернулася до ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" із заявою, якою просила повідомити вартість належної їй частки в статутному капіталі та виплатити їй відповідну вартість належної частки.

4. Листом 1-00/30 від 09.01.2020 ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" повідомило ОСОБА_3 , що згідно зі звітом про оцінку вартості частки в статутному капіталі товариства станом на 09.12.2019 ринкова вартість частки складала 10 915 773,00 грн і що зазначена вартість частки у вказаному розмірі буде виплачена їй не пізніше 10.12.2020.

5. Однак вартість її частки так і не була виплачена, і в рахунок її вартості майно не передавалось, що й стало підставою для звернення нового кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

6. ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" на праві власності належало 129649/1000000 часток будівлі, розташованої за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 867975712101): в будівлі літ.А-7 нежитлові приміщення: на І поверсі - приміщення 116, 117, 118, 119, 120, 122, 123, 124, 125 площею 182,7 кв.м., на ІІІ поверсі - приміщення 301, 302, 303, 305, 306, 307, 308, 309, 310, 311, 312, 313, 314, 315, 316, 317, 318, 319, 320, 321, 322, 323, 324, 325, 326 площею 514,4 кв.м., 129649/1000000 часток місць загального користування: в будівлі літ. А-7 нежитлові приміщення: у підвалі - приміщення 4,14 площею 44,1 кв.м., на І поверсі - приміщення 101,108,121,126,129, I, II, III, IV, V, VI площею 291,1 кв.м., на ІI поверсі - приміщення 223, VII, VIII, IX, X площею 46,5 кв.м., на ІІІ поверсі - приміщення 304, XI, XII, XIII, XIV площею 46,7 кв.м., на ІV поверсі - приміщення 404, XV, XVI, XVII, XVIII площею 46,2 кв.м., на V поверсі - приміщення 503, XIX, XX, XXI, XXII площею 46,5 кв.м., на VІ поверсі - приміщення 603, XXIII, XXIV, XXV, XXVI площею 46,1 кв.м., на VІI поверсі - приміщення 704, XXVII, XXVIII, XXIX, XXX площею 45,6 кв.м., в надбудові - приміщення 801, 802, 803, 804, 805, 806, 807, 808, 809, XXXI, XXXII площею 268,7 кв.м. (далі - 129649/1000000 часток будівлі).

7. З 2012 року по жовтень 2020 року одним із засновників ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" був відповідач-2 ОСОБА_1 , який з 26.05.2017 по 30.12.2020 обіймав посаду генерального директора ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ".

8. Станом на 28.12.2019 розмір внеску відповідача-2 у статутний капітал ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" становив 60 367,00 грн.

9. Пунктом 8.2. статутів ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" в редакції від 17.08.2012 та від 30.06.2017 учасниками ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" засвідчено, що до дати державної реєстрації Товариства його учасники повністю сплатили статутний капітал Товариства, що підтверджується передавальним актом ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ІНСТИТУТ "ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" від 26.03.2012 та висновком незалежного аудитора - ТОВ "Аудиторська фірма "Компаньйон", код за ЄДРПОУ 33517371, від 26.03.2012 р.

10. 13.01.2020 ОСОБА_1 було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРУС 36" (далі - ТОВ "ПАРУС 36, відповідач-1) зі статутним капіталом у розмірі 18 000,00 грн, у якому частка ОСОБА_1 становила 18 000,00 грн, що дорівнює 100 %.

11. 14.01.2020 ОСОБА_1 передав ТОВ "ПАРУС 36" частину частки у статутному капіталі ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" у розмірі 18 000,00 грн, як внесок у статутний капітал ТОВ "ПАРУС 36", на підставі акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" від 14.01.2020, підписаним між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 як директором ТОВ "ПАРУС 36" та зареєстрованим в реєстрі за 114, 115.

12. Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 20.01.2020 було внесено зміни до складу засновників ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" і включено до складу засновників ТОВ "ПАРУС 36" (відповідач-1).

13. Рішенням єдиного учасника ТОВ "ПАРУС 36" ОСОБА_4 1 від 21.01.2020 було вирішено вийти зі складу учасників ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ".

14. На дату виходу розмір статутного капіталу ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" становив 42 050,33 грн, а частка ТОВ "ПАРУС 36" складала 18 000,00 грн (42,8058%).

15. ТОВ "ПАРУС 36" вийшло зі складу учасників ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" на підставі заяви про вихід зі складу учасників ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" від 22.01.2020, про що були внесені зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

16. 14.02.2020 на підставі Акту приймання-передачі майнової частки ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ", укладеного між ТОВ "ПАРУС 36" та ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ", серія та номер: 394,395, виданого 14.02.2020, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іванютін-Сандомирським Леонідом Олеговичем, було здійснено державну реєстрацію права власності на 129649/1000000 часток будівлі АДРЕСА_1 за ТОВ "ПАРУС 36" в рахунок виплати вартості частки учасника у зв`язку з виходом з ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ".

17. Відповідно до відомостей зі Звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" від вересня 2024 року, результати проведеного аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності товариства свідчать, що протягом 2020 року власний капітал зменшився на 131 тис.грн. (141 тис. гри., станом на 31.12.2019 та 11 тис.грн. станом на 31.12.2020), а розмір зобов`язань збільшився (13 575 тис. грн., станом на 31.12.2019 та 22 991 тис.грн. станом на 31.12.2020). Арбітражним керуючим були виявлені значні коливання показників забезпечення зобов`язань кредиторів у бік їх погіршення (станом на 31.12.2020 всі показники погіршилися у порівнянні з попереднім роком), що може свідчити про наявність ознак дій з доведення до банкрутства. За результатами проведеного аналізу арбітражний керуючий прийшов до висновку, що встановлені у Звіті ознаки в період з 31.12.2019 по 31.12.2020 можуть свідчити про навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства та доведення до банкрутства.

18. На загальних зборах учасників ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ", оформлених протоколом 1/01-20 від 29.12.2020, генеральний директор ОСОБА_1 доповів, що Товариство за результатами 2019 року не отримало прибутку, що у сукупності з фінансовим станом підприємства позбавляє можливості направити будь-які прибуткові кошти на поточні розрахунки з кредиторами.

19. Станом на дату відчуження 129649/1000000 часток будівлі АДРЕСА_1 на користь ТОВ "ПАРУС 36", за ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" обліковувалась, серед іншого, заборгованість перед АТ "ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО", заборгованість з виплати вартості частки колишньому учаснику ОСОБА_3 , заборгованість по розрахункам з вітчизняними постачальниками на суму 75 838,50 грн та по розрахункам з іноземними постачальниками на суму 12 641 464,61 грн.

20. Зі змісту рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 у справі 904/3425/21, що набрало законної сили судами попередніх інстанцій встановлено: "05.12.2017 між ПАТ "Полтаваобленерго" (позивач, замовник) та ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" (відповідач, підрядник) було укладено договір 4520 на виконання проектних робіт, яким було встановлено, що строк виконання всього обсягу робіт по договору - до 29.12.2018. Відповідач надав позивачеві рахунок на оплату 6 від 19.01.2018 на суму 107 208,79 грн, який позивачем оплачено в повному обсязі, однак відповідач роботи у встановлені договором строки не виконав".

Стислий виклад позовних вимог

21. ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" звернувся з позовом до ТОВ "ПАРУС 36", ОСОБА_1 , якому просив - визнати недійсним правочин щодо передання нерухомого майна, оформлений Актом приймання-передачі майнової частки Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ", укладеним між ТОВ "ПАРУС 36" та ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ", серія та номер: 394,395, виданим 14.02.2020, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іванютін-Сандомирським Леонідом Олеговичем; витребувати у ТОВ "ПАРУС 36" на користь ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" 129649/1000000 часток майна.

22. Позивач стверджував, що 129649/1000000 частин будівлі , які належали на праві власності боржнику, було відчужено ним внаслідок недобросовісних дій його учасників та директора в період коли у боржника обліковувалася заборгованість перед іншими кредиторами, у тому числі АТ "Полтаваобленерго".

23. Позивач також вказував, що у фінансово-господарській документації боржника відсутні документи, які б свідчили про здійснення обґрунтованого розрахунку вартості частки ТОВ "ПАРУС 36" станом на дату подання заяви про вихід зі складу учасників Товариства (боржника). В той же час частка ТОВ "ПАРУС 36" в статутному капіталі боржника складала 18 000 грн, що об`єктивно не відповідає реальній вартості 129649/1000000 частини будівлі для передачі в рахунок виплати частки. Позивач доводив, що оскільки відсутні докази сплати частки в статутному капіталі ОСОБА_1 , у тому числі в частині, яка була внесена до статутного капіталу ТОВ "ПАРУС 36" , а відтак з врахуванням ч. 10 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", за доводом позивача, взагалі були відсутні підстави для виплати вартості частки ТОВ "ПАРУС 36" у статутному капіталі ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" шляхом передачі частини нерухомого майна. На думку позивача, на підставі спірного акту приймання-передачі майнової частки Товариством фактично безкоштовно передано ТОВ "ПАРУС 36" майно.

24. ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" вважає, що той факт, що відчуження частини нерухомого майна банкрута було здійснено на користь новоствореного підприємства ТОВ "ПАРУС 36", до складу якого увійшов єдиний учасник - він же засновник ОСОБА_1 , враховуючи те, що ОСОБА_1 був засновником і генеральним директором ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ", тобто посадовою особою виконавчого органу банкрута з відповідним обсягом повноважень, свідчить про відчуження спірного нерухомого майна між пов`язаними підприємствами, керівництво якими здійснювала одна і та сама особа, що свідчить про зловмисний умисел ОСОБА_1 та недобросовісність його дій.

25. Отже, за доводом позивача, Акт приймання-передачі майнової частки ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" від 14.02.2020 містить ознаки фраудаторного правочину, укладеного на шкоду кредиторам, вчиненого з порушенням вимог п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України щодо дотримання принципу добросовісності, ч. 3 ст. 13 ЦК України щодо недопустимості зловживання правом, ч. 3 ст. 203 ЦК України, тому підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України.

26. Позивачем також заявлено вимогу про витребування 129649/1000000 часток будівлі як правовий наслідок недійсності правочину.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

27. 18.03.2025 рішенням Господарського суду Запорізької області у справі 908/1877/24 (908/3444/24) позовну заяву задоволено. Визнано недійсним правочин щодо передання нерухомого майна, оформлений Актом приймання-передачі майнової частки ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ", укладеним між ТОВ "ПАРУС 36" та ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ", серія та номер: 394,395, виданим 14.02.2020, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іванютін-Сандомирським Леонідом Олеговичем.

Витребувано у ТОВ "ПАРУС 36" на користь ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" 129649/1000000 часток майна, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 867975712101): в будівлі літ.А-7 нежитлові приміщення: на І поверсі - приміщення 116, 117, 118, 119, 120, 122, 123, 124, 125 площею 182,7 кв.м., на ІІІ поверсі - приміщення 301, 302, 303, 305, 306, 307, 308, 309, 310, 311, 312, 313, 314, 315, 316, 317, 318, 319, 320, 321, 322, 323, 324, 325, 326 площею 514,4 кв.м., 129649/1000000 часток місць загального користування: в будівлі літ. А-7 нежитлові приміщення: у підвалі - приміщення 4,14 площею 44,1 кв.м., на І поверсі - приміщення 101,108,121,126,129, I, II, III, IV, V, VI площею 291,1 кв.м., на ІI поверсі - приміщення 223, VII, VIII, IX, X площею 46,5 кв.м., на ІІІ поверсі - приміщення 304, XI, XII, XIII, XIV площею 46,7 кв.м., на ІV поверсі - приміщення 404, XV, XVI, XVII, XVIII площею 46,2 кв.м., на V поверсі - приміщення 503, XIX, XX, XXI, XXII площею 46,5 кв.м., на VІ поверсі - приміщення 603, XXIII, XXIV, XXV, XXVI площею 46,1 кв.м., на VІI поверсі - приміщення 704, XXVII, XXVIII, XXIX, XXX площею 45,6 кв.м., в надбудові - приміщення 801, 802, 803, 804, 805, 806, 807, 808, 809, XXXI, XXXII площею 268,7 кв.м.

Стягнуто з ТОВ "ПАРУС 36" та ОСОБА_1 на користь ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн з кожного.

28. 17.12.2025 постановою Центрального апеляційного господарського суду (повний текст підписано 10.02.2026) рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2025 у справі 908/1877/24 (908/3444/24) - залишено без змін.

29. Суди дійшли висновку дійшов про наявність підстав для визнання недійсним правочину, оформленого актом приймання-передачі майнової частки ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ", укладеним між ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" та ТОВ "ПАРУС 36" від 14.02.2020, серія та номер: 394,395, як фраудаторного на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини третьої статті 3 ЦК України), недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), частин першої та третьої статті 203 ЦК України.

30. У зв`язку з визнанням правочину, оформленого актом приймання-передачі майнової частки недійсним, судами також задоволено вимогу позивача про витребування у ТОВ "ПАРУС 36" спірних частин майна як наслідок недійсності правочину.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи касаційної скарги

31. 07.01.2026 (згідно з відміткою на поштовому конверті) ТОВ "ПАРУС 36" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2025 та рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2025 у справі 908/1877/24 (908/3444/24); ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

32. ТОВ "ПАРУС 36" доводить, що суди першої та апеляційної інстанції вирішили спір без врахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28.10.2021 у справі 911/1012/13, від 02.06.2021 у справі 904/7905/16, від 30.01.2024 у справі 904/3153/22 (904/4344/22), від 03.09.2025 у справі 910/14130/24, від 03.07.2019 у справі 369/11268/16-ц, від 02.05.2023 у справі 904/648/22, від 16.10.2024 у справі 911/3706/23, від 16.01.2025 у справі 587/3625/23, від 30.01.2019 у справі 910/6179/17 та помилково застосували при вирішенні справи висновки Верховного Суду, викладені у нерелевантних правовідносинах чим допустили порушення норм матеріального права.

33. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій помилково поширили дію норми ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) щодо відрахування трирічного періоду на правовідносини, які нею не регулюються.

34. Скаржник доводить, що спірний правочин не укладений у підозрілий період, не призвів до спричинення боржнику або його кредиторам збитків і не був укладений із заінтересованістю, що могла призвести до порушення прав інших кредиторів, не став підставою для виникнення у боржника стану неплатоспроможності або ж загрози неплатоспроможності.

35. Скаржник стверджує про вибіркове оскарження арбітражним керуючим правочині боржника. Зокрема у заяві про визнання недійсним спірного Акту приймання-передачі арбітражний керуючий стверджує про відсутність доказів сплати засновниками боржника своїх внесків на формування статутного фонду, що, на його думку, свідчить про відсутність права ТОВ "ПАРУС 36" на отримання майна при виході із Товариства, однак не оскаржує підставу виникнення кредиторської заборгованості ініціюючого кредитора ОСОБА_2 , яка виникла саме внаслідок несплати останній ринкової вартості частки при виході.

36. За твердженням скаржника слід враховувати, що з 29.12.2020 ОСОБА_1 припинив виконання повноважень генерального директора боржника, а новопризначений - ОСОБА_5 не звертався із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, як це передбачено статтею 34 КУзПБ, а отже, на думку скаржника, обставини неплатоспроможності були відсутні до липня 2024 року. Причинного зв`язку із діями ТОВ "ПАРУС 36" та неплатоспроможністю боржника немає.

37. ТОВ "ПАРУС 36" доводить, що право учасника Товариства на отримання вартості частки при виході зі складу учасників належить останньому на підставі положень статуту та закону, та не може вважатись таким, що набуто внаслідок зловмисної домовленості. Доводить, що Актом приймання-передачі майнової частки не порушено ані права заявника, ані права інших кредиторів, складений акт в цілому відповідає вимогам чинного законодавства, не спрямований на приховування або виведення майна боржника, та не підлягає визнанню недійсним.

38. 04.03.2026 від скаржника надійшло клопотання про доповнення касаційної скарги, в якому скаржник просить поновити ТОВ "ПАРУС 36" строк на подання доповнень до касаційної скарги у справі 908/1877/24 (908/3441/24) та прийняти їх до розгляду, рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати та ухвали нове рішення про відмову в позові.

39. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подання доповнень до касаційної скарги, скаржник посилається на ст. 288 ГПК України та вказує, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції було доставлено до електронного кабінету представника скаржника 11.02.2026 о 20:03, та з урахуванням приписів частини 6 статті 242 ГПК України вважається врученим 12.02.2026.

40. В доповненнях до касаційної скарги ТОВ "ПАРУС 36" стверджує, що суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки Верховного Суду у постанові від 21.11.2019 у справі 911/2548/18 та подібних до неї постанов від 30.11.2022 у справі 916/329/21 (916/3265/21), від 26.01.2022 у справі 5011-15/2045-2012 (910/16312/20) щодо необхідності під час розгляду позову в межах справи про банкрутство надання оцінки заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, у тому числі тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника.

41. Суд першої інстанції не надав оцінки тому, що станом на 14.02.2020 заборгованість боржника перед АТ "ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО" була відсутня та виникла тільки внаслідок відмови АТ "ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО" від Договору на виконання проектних робіт 4520 від 05.12.2017 року, яка була здійснена 22.01.2021, а у власності боржника на день виходу ТОВ "ПАРУС 36" зі складу учасників було наявне нерухоме майно 637671/1000000 часток будівлі. Наявність вказаного майна надавала можливість здійснювати розрахунки із кредиторами та підтверджувала той факт, що станом на 14.02.2020 боржник не перебував у стані неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності.

42. Доводить, що суди не встановили на підставі належних і допустимих доказів, у чому саме полягає недобросовісність при реалізації боржником обов`язку з виплати вартості частки учасника, що вийшов, на підставі вимог Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", та не застосували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.10.2024 у справі 911/370/23, від 02.05.2023 у справі 904/648/22, від 05.12.2023 у справі 903/178/22.

43. Скаржник стверджує, що позивач жодним чином не зазначав, а суди першої та апеляційної інстанції, відповідно, не встановили, що ринкова вартість частки та вартість майна, переданого на її погашення, була нижче від ринкових та саме укладений правочин (акт приймання-передачі) став причиною, з якої боржник став неплатоспроможним. Скаржник вважає помилковим застосування судами конструкції фраудаторності із обґрунтуванням його як такого, що укладений у період незадовільного фінансового становища боржника, тобто при наявності поточної заборгованості, яка могла бути погашена за рахунок іншого майна.

44. 08.06.2026 від ТОВ "АКАДЕМІК 36" до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення. Верховний Суд залишає без розгляду вказані пояснення, оскільки ТОВ "АКАДЕМІК 36" не є учасником цієї справи позовного провадження і суд касаційної інстанції не визнавав необхідним одержати від зазначеної юрищдичної особи додаткові письмові пояснення стосовно окремих питань.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

45. 12.03.2026 позивачем подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

46. Позивач доводить, що скаржник посилається на помилкове застосування норм права, які судами не застосовувалися та на висновки Верховного Суду у неподібних цій справі правовідносинах, а доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів для визнання доведеними обставин, які були відхилені судами попередніх інстанцій, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

47. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

48. Предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання визнання недійсним правочину, оформленого актом приймання-передачі, за яким боржник відчужив на користь пов`язаного підприємства частину нерухомого майна як виплату вартості частки при виході учасника зі складу товариства з підстав його фраудаторності.

49. Верховний Суд, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи учасників справи, дійшов таких висновків.

50. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

51. Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

52. Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

53. Звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі 905/2030/19(905/2445/19)).

54. Так, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

55. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

56. Частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

57. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

58. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, й це передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор має право розраховувати, що всі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

59. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимог іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

60. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

61. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані зі зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

62. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

63. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності з огляду на презумпцію фраудаторності правочину, вчиненого боржником на шкоду кредиторам (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.05.2024 у справі 924/408/21 (924/287/23)).

64. Колегія суддів також звертається до висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі 910/16579/20, які полягають у наступному.

65. Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

66. У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

67. Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

68. Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

69. Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог "дружнього" кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.

70. Задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов`язаних (або непов`язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов`язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника.

71. Отже, правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати цю мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою). Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі.

72. Відтак перед судом постає завдання за наслідком оцінки обставин справи встановити взаємопов`язаність дій учасників оспорюваного правочину, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства (постанова ВП ВС від 07.09.2022 у справі 910/16579/20).

73. У цій справі господарські суди попередніх інстанцій встановили, що:

- ОСОБА_1 був одним із засновників ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ", а також обіймав посаду генерального директора,

- 13.01.2020 ОСОБА_1 було створено ТОВ "ПАРУС 36",

- 20.01.2020 було внесено зміни до складу засновників ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" і включено до складу засновників ТОВ "ПАРУС 36",

- 21.01.2020 рішенням єдиного учасника ТОВ "ПАРУС 36" ОСОБА_4 було вирішено вийти зі складу учасників ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ",

- 14.02.2020 на підставі Акту приймання-передачі майнової частки ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ", укладеного між ТОВ "ПАРУС 36" та ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ", було здійснено державну реєстрацію права власності на 129649/1000000 часток будівлі за ТОВ "ПАРУС 36" в рахунок виплати вартості частки учасника у зв`язку з виходом з ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ".

- укладення оспорюваного правочину мало місце в період незадовільного фінансового стану товариства і неможливості розрахунків з кредиторами, оскільки за ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" обліковувалась заборгованість перед АТ "ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО", заборгованість по розрахункам з вітчизняними постачальниками на суму 75 838,50 грн та по розрахункам з іноземними постачальниками на суму 12 641 464,61 грн, а також заборгованість з виплати вартості частки колишнім учасникам, у тому числі ОСОБА_3 , яка і стала підставою для відкриття провадження у справі 908/1877/24 про банкрутство.

74. Судами також взято до уваги строки перебування новоствореної ОСОБА_1 юридично особи у складі учасників ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" трохи більше 1 тижня, що не мало під собою будь-якого розумного підґрунтя, а було направлене на заволодіння майном боржника в обхід процедури банкрутства.

75. Отже, судами попередніх інстанцій встановлено сукупність підстав, що вказують на наявність ознак фраудаторності оспорюваного правочину, оформленого актом приймання-передачі майнової частки від 14.02.2020, а саме - вибуття спірного нерухомого майна з власності ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" в період незадовільного фінансового стану товариства з метою виведення майнових активів банкрута на підконтрольну юридичну особу, що спричинило несприятливі наслідки для боржника у вигляді протиправного зменшення його активів.

76. Верховний Суд вважає правильним застосування судами положень п. 6 ч. 1 ст. 3 ч. 3 ст. 13, ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України та визнання такого правочину недійсним.

77. Водночас, судами також вірно враховано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі 916/379/23 про те, що може бути оскаржений та визнаний недійсним кінцевий результат комплексу дій з передачі майна до складу статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю - правочин, оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна (п. 103).

78. Визнавши недійсним оспорюваний правочин, суди також правильно задовольнили вимогу позивача про витребування від ТОВ "ПАРУС 36" на користь позивача спірного нерухомого майна, як правовий наслідок недійсності правочину.

79. В касаційній скарзі скаржник наполягає на помилковому поширенні судами підозрілого періоду (3 роки), визначеного ст. 42 КУзПБ на правовідносини у цій справі та посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду від 28.10.2021 у справі 911/1012/13, від 02.06.2021 у справі 94/7905/16.

80. Верховний Суд відхиляє як безпідставний зазначений довід касаційної скарги, оскільки у цій справі правовою підставою для визнання недійсним спірного правочину позивачем було вказано саме норми ст. 3, 13, 203, 215 ЦК України, а не спеціальні підстави, визначені ст. 42 КУзПБ. Положення ст. 42 КУзПБ при розгляді цієї справи та ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не застосовувалися.

81. Колегія суддів звертає увагу, що порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

82. Посилання скаржника на те, що право учасника товариства на отримання вартості частки при виході зі складу учасників належить останньому на підставі положень статуту та закону та не може вважатись таким, що набуто внаслідок зловмисної домовленості не спростовує висновків судів, що у цьому випадку в такий спосіб було виведено частину нерухомого майна банкрута на пов`язану юридичну особу, чим протиправно зменшено обсяг активів боржника та завдано шкоди кредиторам.

83. Колегія суддів відхиляє також посилання скаржника на те, що оскільки новопризначений директор банкрута ОСОБА_5 не звертався із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у відповідності до ст. 34 КУзПБ, то обставини неплатоспроможності боржника були відсутні. Колегія суддів погоджується із апеляційним господарським судом, що незвернення керівника боржника в місячний строк до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство не є доказом відсутності обставин неплатоспроможності боржника до моменту ініціювання кредитором провадження у справі про банкрутство, оскільки такі обставини існують об`єктивно та не залежать від суб`єктивних чинників, зокрема, волевиявлення на звернення чи не звернення з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

84. Водночас, судом апеляційної інстанції було з`ясовано, що з урахуванням всього обсягу заборгованості ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ", що існувала станом на дату відчуження спірного нерухомого майна, її розмір перевищував вартість 637671/1000000 часток будівлі, яка залишилась у власності боржника, про яку зазначає скаржник, тому доводи ТОВ "ПАРУС 36" про достатність майна боржника для розрахунків з кредиторами на момент відчуження спірного нерухомого майна на користь ТОВ "ПАРУС 36" не підтверджуються матеріалами справи, а факт визнання ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" банкрутом лише засвідчує недостатність активів для погашення кредиторських вимог.

85. Верховний Суд зауважує, що твердження скаржника про відсутність станом на момент укладення спірного правочину у боржника заборгованості перед АТ "ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО" та наявність іншого майна, що надавало боржнику можливість здійснювати розрахунки із кредиторами, спрямовані на переоцінку доказів у справі та встановлення обставин, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції в силу ст. 300 ГПК України.

86. Суд наголошує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 у справі 908/1795/19).

87. У даному випадку судом касаційної інстанції не встановлено порушень порядку надання та отримання доказів, оцінку яким надано судами першої та апеляційної інстанції.

88. Посилання скаржника на вибірковість дій арбітражного керуючого з оскарження правочинів боржника Суд не бере до уваги, оскільки такі не стосуються заявленого позову у цій справі, адже предмет та підстави позову визначаються позивачем самостійно в силу принципу диспозитивності господарського судочинства, відповідно до ст. 14 ГПК України.

89. Щодо доводів скаржника про те, що суди не встановили, що ринкова вартість частки та вартість майна, переданого на її погашення, була нижче від ринкових, то судами була надана оцінка наданому ОСОБА_1 звіту про оцінку вартості частки в статутному капіталі ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ" номінальною вартістю 18 000 грн, складеного 24.01.2020 фізичною особою - підприємцем, незалежним оцінювачем Стрижаком Д. Є. та встановлено, що оцінка здійснювалась не безпосередньо об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а оцінка саме вартості частки у статутному капіталі ТОВ "ІНСТИТУТ ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ", яка розраховується як вартість чистих активів, тобто під час оцінки враховується вартість майна та інших потенційних активів за вирахуванням зобов`язань товариства, що об`єктивно не може відображати оцінку ринкової вартості спірного об`єкту нерухомого майна.

90. Зважаючи на вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги фактично є незгодою скаржника із наданою судами попередніх інстанцій оцінкою матеріалів справи та прийнятими рішеннями, однак такі не підтверджують порушення або неправильного застосування судами норм процесуального чи матеріального права.

91. Посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 30.01.2024 у справі 904/3153/22 (904/4344/22), від 03.09.2025 у справі 910/14130/24, від 03.07.2019 у справі 369/11268/16-ц, від 02.05.2023 у справі 904/648/22, від 16.10.2024 у справі 911/3706/23, від 16.01.2025 у справі 587/3625/23, від 30.01.2019 року по справі 910/6179/17 щодо критеріїв фраудаторного правочину колегія суддів вважає необґрунтованим. Скаржник у касаційній скарзі фактично лише цитує загальні висновки Верховного Суду і не обґрунтовує та не конкретизує, в чому полягає невідповідність висновків судів попередніх інстанцій висновкам Верховного Суду. Відповідні посилання скаржника носять суто декларативний характер і також не свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права у цій справі.

92. Отже доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування ухвалених судових рішень під час касаційного перегляду не підтвердилися і Суд таких не встановив, а тому дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових актів - без змін.

93. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява 63566/00, пункт 23).

94. Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

95. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

96. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

97. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова та рішення - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

98. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРУС 36" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2025 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2025 у справі 908/1877/24 (908/3444/24) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді К. Огороднік

В. Погребняк